Постанова

від 22.10.2019 по справі 515/1408/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2019 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи № 515/1408/18-ц

Апеляційне провадження № 22-ц/813/3336/19

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого- Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Сороколет Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Татарбунарської районної ради Одеської області на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 0-5 грудня 2018 року у складі судді Сметанюка О.Я.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду із позовом до Татарбунарської районної ради Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальний заклад Татарбунарська центральна районна лікарня Одеської області, Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримання виконання рішення про поновлення на роботі.

Позивач посилався на те, що рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року та Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ради Одеської області, КЗ Татарбунарська ЦРЛ , третя особа Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ Татарбунарська ЦРЛ з 28 грудня 2015 року Стягнуто з КЗ Татарбунарська ЦРЛ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 31661,76 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2018 року роз`яснено, що для виконання резолютивної частини рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді головою Татарбунарської районної ради Одеської області має бути винесено розпорядження з посиланням на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 28 грудня 2015 року; виконуючим обов`язки головного лікаря КЗ Татарбунарська ЦРЛ на підставі розпорядження голови Татарбунарської райради про поновлення позивача на посаді має бути видано наказ про визнання ОСОБА_1 поновленим на посаді головного лікаря КЗ Татарбунарська ЦРЛ з 28 грудня 2015 року та внесено відповідний запис до трудової книжки позивача.

16 вересня 2016 року відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження.

Оскільки рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня не виконано позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримання виконання рішення про поновлення його на роботі в розмірі 32331,72 грн. в якості середнього заробітку за час затримання виконання рішення за період з 01травня 2018 року до 31 серпня 2018 року.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Татарбунарської районної ради Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримання виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 травня 2018 року до 31 серпня 2018 року у розмірі 32 331 грн. із відрахуванням із зазначеної суми податків та обов`язкових платежів.

08 січня 2019 року голова Татарбунарської районної ради Одеської області Донкоглов В.Г. подав апеляційну скаргу на вказане рішення з дотриманням строку на апеляційне оскарження (т.2 а.с.22-27).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції своїм рішенням задовольнив позов частково, зазначив, що позовні вимоги щодо стягнення плати за сумісництвом задоволенню не підлягають, однак стягнув всю суму, зазначену позивачем в позові; суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Татарбунарська районна рада Одеської області, яка складається з депутатського корпусу, не є суб`єктом виконання рішення суду від 20 квітня 2016 року; не враховано відсутність вини Татарбунарської районної ради Одеської області, яка складається з депутатського корпусу, в невиконання рішення суду про поновлення на роботі позивача.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

ОСОБА_1 рішення суду не оскаржує.

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 , виданого Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №188 (т. 2 а.с. 60).

До участі у справі був залучений в якості правонаступника після смерті позивача ОСОБА_1 його син ОСОБА_3 .

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймають участь у справі, дослідивши та вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання середнього заробітку за затримку виконання судового рішення про поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступного.

Встановлено, що рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року, та Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ради Одеської області про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ Татарбунарська ЦРЛ з 28 грудня 2015 року. Стягнуто з КЗ Татарбунарська ЦРЛ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 31661,76 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за один місяць (т. 1 а.с.6-24).

16 вересня 2016 року відділом примусового виконання рішень Головного територіального управління юстиції в Одеській області відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року (т. 1 а.с. 25).

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2018 року, роз`яснено, що для виконання резолютивної частини рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді головою Татарбунарської районної ради Одеської області має бути винесено розпорядження з посиланням на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 28 грудня 2015 року; виконуючим обов`язки головного лікаря КЗ Татарбунарська ЦРЛ на підставі розпорядження голови Татарбунарської райради про поновлення позивача на посаді має бути видано наказ про визнання ОСОБА_1 поновленим на посаді головного лікаря КЗ Татарбунарська ЦРЛ з 28 грудня 2015 року та внесено відповідний запис до трудової книжки позивача (т. 1 а.с. 26-36).

Як встановлено в судовому засіданні рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного лікаря не виконано, що не заперечувалось учасниками судового провадження, тому обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доведенню (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Татарбунарської районної ради Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальний заклад Татарбунарська центральна районна лікарня Одеської області, Татарбунарська районна державна адміністрація Одеської області про стягнення середнього заробітку за час затримання виконання рішення про поновлення на роботі за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року у розмірі 32331,72 грн. (т. 1 а.с.1-5).

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто на його користь з Татарбунарської районної ради Одеської області 32331 грн. (т.2 а.с.17-19).

04 травня 2018 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Татарбунарської районної ради Одеської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 травня 2016 року по 30 квітня 2018 року в розмірі 193990,32 грн.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06 березня 2019 року рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 21 вересня 2018 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Татарбунарської районної ради Одеської області, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору КЗ Татарбунарська центральна районна лікарня про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (т. 2 а.с.71-73).

З довідок про доходи, виданих КЗ Татарбунарська ЦРЛ , ОСОБА_1 працював на основній посаді - Головний лікар , сума доходу за період з 01 жовтня 2015 року до 31 грудня 2015 року становила 24963,20 грн. та за сумісництвом - лікаря - статиста на 0,5 ставки, сума доходу за період з 01 жовтня 2015 року до 31 грудня 2015 року становила 4627,80 грн.(т. 1 а.с.37-38).

За правилами ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудову суперечку, підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набуття ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво-важливих прав та інтересів громадян і держави.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України, у разі затримання власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудову суперечку про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримання.

За приписом ч. 4 ст. 82 ЦПК України передбачено, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набуло законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ці самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 за один день на посаді головного лікаря Татарбунарської ЦРЛ за два місяці (жовтень, листопад 2015 року), що передували звільненню, складає 405,92 грн.

Згідно з п. 5 Постанови КМУ за № 100 від 08 лютого 1995 року Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати обчислення виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати проводиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до п. 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки про доходи від 13 квітня 2018 року за № 697 кількість відпрацьованих робочих днів у листопаді та жовтні місяці 2015 року складає (жовтень - 26, листопад - 25). Середньомісячне число робочих днів складає: 26 + 25 = 51: 2 = 25,50 робочих днів(т. 1 а.с. 37).

Середньоденна заробітна плата позивача за рішенням суду, яке набуло законної сили складає 405,92 грн. Середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 травня 2018 року до 31 серпня 2018 року складає: 25.50 р/д х 405,92 = 10350,96 х 4 місяці = 41403,84 грн. Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з відповідача з 01 травня 2018 року до 31 серпня 2018 року на користь позивача ОСОБА_1 , становить 41403,84 гривень.

Відтак, застосування позивачем середньоденної заробітної плати у розмірі 263,31 гривень у розрахунку, який зазначено в позові, є помилковим, суперечить вимогам ст. 82 ЦПК України, ст. 27 Закону України Про оплату праці , Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Разом із тим, положеннями ч. 1 ст. 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може стягнути на користь позивача середній заробіток за час невиконання рішення суду за період з 01 травня 2018 року до 31 серпня 2018 року у розмірі 41403,84 гривень відповідно до розрахунку проведеного судом.

При встановлених обставинах суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів та прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 01 травня 2018 року по 31 серпня 2018 року у розмірі 32331 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що Татарбунарська районна рада Одеської області, яка складається з депутатського корпусу, не є суб`єктом виконання рішення суду від 20 квітня 2016 року та не враховано відсутність вини Татарбунарської районної ради Одеської області в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі позивача є без підставними.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 грудня 2017 року роз`яснено порядок виконання судового рішення від 20 квітня 2016 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі та визначено що для виконання резолютивної частини вказаного рішення головою Татарбунарської районної ради Одеської області має бути винесено розпорядження з посиланням на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 серпня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 липня 2017 року про поновлення ОСОБА_1 на роботі з 28 грудня 2015 року; виконуючим обов`язки головного лікаря КЗ Татарбунарська ЦРЛ на підставі розпорядження голови Татарбунарської райради про поновлення позивача на посаді має бути видано наказ про визнання ОСОБА_1 поновленим на посаді головного лікаря КЗ Татарбунарська ЦРЛ з 28 грудня 2015 року та внесено відповідний запис до трудової книжки позивача (т. 1 а.с. 26-36).

Ухвала Татарбунарського районного суду Одеської області від 04 грудня 2017 року про роз1яснення порядку виконання судового рішення залишена без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2018 року та ухвалою Верховного Суду від 05 липня 2018 року було відмовлено про відкриття касаційного провадження щодо перегляду вказаних судових рішень, що свідчить про законність та остаточність ухвали суду.

Оскільки Татарбунарською районною радою Одеської області не виконано рішення суду від 20 квітня 2016 року про поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді, тобто не виконані обов`язки, покладені ухвалою суду від 04 грудня 2017 року про роз`яснення порядку виконання судового рішення про поновлення на роботі, то доводи апеляційної скарги про те, що Татарбунарська районна рада не є суб`єктом в даній справі, безпідставні.

В результаті встановленого та на підставі ч. 3 ст. 377 ЦПК України апеляційна скарга Татарбунарської районної ради Одеської області підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, оскільки постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Татарбунарської районної ради Одеської області залишити без задоволення.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 01 листопада 2019 року.

Головуючий /підпис/

Судді : /підписи/

З оригіналом згідно,

Суддя Одеського апеляційного суду Г.Я. Колесніков