Постанова

від 31.10.2019 по справі 173/2347/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4704/19 Справа № 173/2347/17 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.

розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирівка-Агро",

на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Верхньодніпровської районної державної адміністрації Збаранської Наталії Юріївни, Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮБОМИРІВКА- АГРО , приватного підприємства СТД-АГРО , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Першотравеньска сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення і його скасування, про визнання додаткових угод до договору оренди землі недійсними, розірвання договору, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2017 року до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Верхньодніпровської районної державної адміністрації Збаранської Наталії Юріївни, Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮБОМИРІВКА- АГРО , приватного підприємства СТД-АГРО , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Першотравеньска сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення і його скасування, про визнання додаткових угод до договору оренди землі недійсними, розірвання договору.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Верхньодніпровської районної державної адміністрації Збаранської Наталії Юріївни, Верхньодніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮБОМИРІВКА- АГРО , приватного підприємства СТД-АГРО , третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Першотравеньска сільська рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області про визнання недійсним рішення і його скасування, про визнання додаткових угод до договору оренди землі недійсними, розірвання договору - задоволено частково.

Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 22.02.2016 року до договору оренди землі № 041011900156 від 22 лютого 2010 року про зміни до договору № 041011900156 від 22 лютого 2010 року, укладену від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та приватним підприємством СТД-АГРО (ЄДРПОУ 33293106, юридична адреса: 51663 Дніпропетровська область Верхньодніпровський район сел.. Соколівка, вул.. Гвоздовського, 1 оф.1).

Визнано недійсною додаткову угоду № 2 до договору оренди землі № 041011900156 від 22 лютого 2010 року про заміну сторони укладену від імені ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та приватним підприємством СТД-АГРО (ЄДРПОУ 33293106, юридична адреса: 51663 Дніпропетровська область Верхньодніпровський район сел. Соколівка, вул. Гвоздовського, 1 оф.1) з Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮБОМИРІВКА - АГРО (ЄДРПОУ 38969699, юридична адреса:52005 Дніпропетровська область Дніпровський район сел.. Слобожанське, вул. Восьмого березня, 23-А)

Скасовано рішення державного реєстратора Верхньодніпровської районної державної адміністрації Збаранської Наталії Юріївни ( юридична адреса: 51600 м. Верхньодніпровськ пр. Шевченко, 21 Дніпропетровської області) про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям ) розділу індексний номер 31202431 від 02.09.2016 року.

Розірвано договір оренди земельної ділянки реєстраційний номер 041011900156 від 22.02.2010 року, площею 7.5303 га, кадастровий номер 1221087500:01:032:0318, розташованої на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та приватним підприємством СТД-АГРО (ЄДРПОУ 33293106, юридична адреса: 51663 Дніпропетровська область Верхньодніпровський район сел. Соколівка, вул. Гвоздовського, 1 оф.1).

В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто приватного підприємства СТД-АГРО (ЄДРПОУ 33293106, юридична адреса: 51663 Дніпропетровська область Верхньодніпровський район сел. Соколівка, вул.. Гвоздовського, 1 оф.1) та товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮБОМИРІВКА - АГРО (ЄДРПОУ 38969699, юридична адреса:52005 Дніпропетровська область Дніпровський район сел. Слобожанське, вул. Восьмого березня, 23-А) в рівних частинах на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 - 3200 грн., на в відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ТОВ "Любомирівка-Агро" просить скасувати рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року по справі №173/2347/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на їх безпідставність.

Відзивів на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирівка-Агро" на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка площею 7.5303 га., кадастровий номер 1221087500:01:032:0318, розташованої на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області належала батьку позивачки ОСОБА_2 на підставі Державного акту про право приватної власності на землю серії І-КИ № 190484, виданого виконкомом Першотравенської сільської ради Дніпропетровської області 12.01.2008 року, актовий запис № 02, що підтверджується копією Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку.

24 листопада 2010 року право власності на зазначену земельну ділянку було зареєстроване за позивачем на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія ВРД №046296, видане 24.11.2010 року, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину.

02 листопада 2009 року між ОСОБА_2 та ПП СТД-АГРО був укладений договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі у Верхньодніпровському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за №041011900156 від 22.02.2010 року, що підтверджується копією договору оренди земельної ділянки.

Згідно п.10 вказаного договору оренди землі строк оренди землі встановлений в десять років з дати його реєстрації, а відтак строк дії договору становить з 22.02.2010 року по 22.02.2020 року.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено поняття договору оренди землі: Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

З вищевикладеного встановлено, що між сторонами існують правовідносини, що виникають із договору оренди земельної ділянки.

В 2016 року до зазначеного вище договору оренди земельної ділянки були укладені та зареєстровані дві додаткові угоди, а саме:

- додаткова угода № 1 від 22.02.2016 року до договору оренди землі номер 041011900156 від 22.02.2010 року, укладену між видавник орендодавець ОСОБА_1 , та орендар ПП СТД-АГРО

- додаткова угода № 2 від 22.02.2016 року до договору оренди землі номер 041011900156 від 22.02.2010 року укладену між видавник орендодавець ОСОБА_1 , та орендар ТОВ Любомирівка -АГРО

Зазначеними додатковими угодами внесені зміни до договору оренди землі, а саме продовжений строк дії договору оренди до 21.02.2035 року, орендна плата встановлена в розмірі 5943 грн., на рік, змінено орендаря з ПП СТД-АГРО на ТОВ ЛЮБОМИРІВКА-АГРО

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що про укладенні додаткових угод до договору оренди землі їй нічого не було відомо, з нею питання, визначенні в додаткових угодах не погоджувались та вона зазначені додаткові угоди до договору оренди землі не підписувала, відповідно й не мала волевиявлення на зміну умов договору оренди та передачу належної їй земельної ділянки іншому орендатору.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ст. 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.

Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.

Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи № 28/1.1/434 від 27.09.2018 року встановлено, що підпис в графі ОСОБА_1 додаткової угоди № 1 від 22.02.2016 року до договору оренди землі 04101900156 від 22.02.2010 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем приватним підприємством СТД-АГРО та товариством з обмеженою відповідальністю Любомирівка- АГРО виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підпис в графі ОСОБА_1 додаткової угоди № 2 від 22.02.2016 року до договору оренди землі 04101900156 від 22.02.2010 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем приватним підприємством СТД-АГРО та товариством з обмеженою відповідальністю Любомирівка- АГРО виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Отже, позивач не підписувала, а відповідно не укладала з відповідачами ПП СТД-АГРО та ТОВ ЛЮБОМИРІВКА- АГРО додаткові угоди № 1 та № 2 від 22.02.2016 року.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсною та скасування державної реєстрації змін до договору оренди земельної ділянки проведених на підставі наданих державному реєстратору додаткових угод до договору оренди земельної ділянки № 1 та № 2 від 22.02.2016 року підлягають задоволенню, так як судом ухвалюється рішення про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди земельної ділянки № 1 та № 2від 22.02.2016 року, які стали підставою для проведення державної реєстрації таких змін.

В частині визнання недійсною самої державної реєстрації зазначених вище змін, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки на час проведення держаної реєстрації у державного реєстратора не було інформації про те, що уповноваженою особою надані недійсні (підробні) документи для проведення відповідної державної реєстрації, а саме (додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки № 1 та № 2 від 22.02.2016 року), так як подані документи містили підписи та печатки осіб, які їх укладали.

Також, позивачем не надано жодних доказів про те, що на час проведення державної реєстрації змін до договору оренди земельної ділянки державний реєстратор знала про недійсність (підробність) поданих документів для проведення такої реєстрації.

Вирішуючи позовні вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки №04101900156 від 22.02.2010 року, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Проте, як встановлено судом першої інстанції в судовому засіданні відповідачі ПП СТД-АГРО та ТОВ ЛЮБОМИРВКА - АГРО в односторонньому порядку внесли зміни до договору оренди земельної ділянки № 04101900156 від 22.02.2010 року, шляхом укладення додаткових угод № 1 та № 2 від 22.02.2016 року в односторонньому порядку відповідачами проведені зміни істотних умов договору оренди земельної ділянки, а саме збільшений строк дії договору, змінено розмір орендної плати та проведено заміну самого орендаря.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного та обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 доведено, що додаткові умови, які передбачали зміни до договору оренди земельної ділянки не підписувались позивачем, а відповідачем належними доказами не доведено, що зазначені зміни погоджувались з позивачем.

Посилання товариства в апеляційній скарзі на те, що позивач протягом трьох років приймала виконання договірних відносин від ТОВ ЛЮБОМИРІВКА- АГРО та жодного разу не звернулась до ПП СТД АГРО із вимогами про виконання договірних зобовязань, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки сам факт отримання орендної плати не підтверджує факт погодження позивача із змінами до договору оренди земельної ділянки, в тому числі і з приводу зміни орендаря.

Також орендар ТОВ ЛЮБОМИРІВКА- АГРО , яке користувалось земельною ділянкою позивача повинне сплачувати позивачу орендну плату, за прибуток який отримував від використання даної земельної ділянки незалежно від того користувався даною земельною ділянкою на законних підставах чи без таких підстав.

Крім того, позивач має право на отримання прибутку від належного їй майна та на відшкодування спричинених збитків, тому сам факт отримання орендної плати від іншого орендаря не доводить того, що позивач знала про наявність додаткових угод до договору оренди земельної ділянки.

Доводи апелянта про те, що відповідачем в суді першої інстанції висловлювались сумніви щодо правильності висновків експерта та подавалось клопотання про призначення повторної експертизи підпису позивача на спірних додаткових угодах, колегія суддів ставиться критично, оскільки головний судовий експерт сектору технічних досліджень документів та почерку Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України Александрова О.М. була попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на неї обов`язків.

Експертне дослідження проведене відповідно до Закону України Про судову експертизу кваліфікованим судовим експертом, який має відповідну кваліфікацію.

Висновок експерта №28/1.1/434 від 27 вересня 2018 року за результатами проведення судово почеркознавчої експертизи містить докладний опис проведеного дослідження та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених питань.

Надані експерту документи та матеріали цивільної справи досліджувалися та були враховані експертом при проведенні первинної експертизи.

Жодних доказів, які б свідчили про необґрунтованість висновку експерта, або суперечливість його іншим матеріалам справи, або таких, які б викликали сумніви в його правильності, відповідачем не наведено.

Твердження апелянта, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме: ст. 654 ЦК України та істотне порушення відповідачем, як на підставу його розірвання, оскільки внаслідок цього порушення позивач не була позбавлена орендної плати, а навпаки набула орендну плату в розмірі, значно більшому, ніж передбачено укладеним нею договором оренди, є безпідставними та зводяться до особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За ч.1 ст.8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Як вбачається із оскаржуваного договору оренди землі, який було укладено 02 листопада 2009 року між ОСОБА_2 (спадкоємець - ОСОБА_1 ) та ПП "СТД Агро", цим договором не передбачено право передачі орендарем у суборенду вказаної земельної ділянки. Договір не містить жодної вказівки на наявність права у орендаря ПП "СТД Агро" на укладення договору суборенди земельної ділянки.

Крім того, в матеріалах справи відсутня письмова згода орендодавця ОСОБА_2 або ОСОБА_1 на передачу орендарем ПП "СТД Агро" у суборенду ТОВ "Любомирівка-Агро" земельної ділянки, площею 7,5303 га, що знаходиться на території Першотравенської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Враховуючи те, що, а ні ОСОБА_2 , а ні ОСОБА_1 не наділяли орендаря ПП "СТД Агро" правом на укладення договору суборенди вказаної земельної ділянки та оскільки договір суборенди було укладено між ПП "СТД Агро" та ТОВ "Любомирівка-Агро" у порушення вимог ст.8 Закону України "Про оренду землі", доводи апеляційної скарги щодо порушення оскаржуваним рішенням суду прав та інтересів ТОВ "Любомирівка-Агро", як суборендаря земельної ділянки, є безпідставними, у зв`язку з ненаданням належних суду доказів на підтвердження зазначеного.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, а тому апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Любомирівка-Агро" - залишити без задоволення.

Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

В.С.Городнича