Рішення

від 01.11.2019 по справі 140/2657/19

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2019 року ЛуцькСправа № 140/2657/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Денисюка Р.С.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорниця Волині» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Волинське ОВФСЗІ, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорниця Волині» (далі - ТзОВ Чорниця Волині , відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 27136,85 грн.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.09.2019 відкрито провадження у даній справі та відповідно до приписів статей 12, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №875-ХІІ) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до поданого відповідачем звіту за 2018 рік, середньооблікова чисельність працюючих складала 14 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб. В силу приписів статті 19 Закону №875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю складає 1 особа, який відповідачем не виконаний.

Відтак, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, на підставі статті 20 Закону №875-ХІІ та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70 від 31.01.2007) відповідачу було нараховану до сплати адміністративно-господарських санкцій та пені в загальній сумі 27136,85 грн.

При цьому, звертає увагу суду на те, що позивачем не пропущено встановлений статтею 122 КАС України трьохмісячний строк звернення до суду, оскільки відповідачем звіт форми 10-ПІ за 2018 рік подано лише 16.08.2019, тобто з порушенням встановленого законом строку його подання (до 01 березня). З 16.08.2019 у позивача і розпочався перебіг строку на звернення до суду.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 20-22) позовні вимоги заперечив та зазначив, що товариством створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та 23.02.2018 ним було подано до центру зайнятості звіт форми №3-ПН. Звертає увагу на те, що законодавством України не передбачено обов`язку щомісячно подавати таку звітність. До того ж, обов`язок підприємства полягає у створенні робочих місць для осіб з інвалідністю та інформуванні про них державні органи і не супроводжується обов`язком займатися пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування. Вважає, що ним вжито усіх необхідних заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю. Враховуючи наведене, просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач у відповіді на відзив з аргументами, наведеними відповідачем у відзиві не погодився та зазначив, що товариством у 2018 році до центру зайнятості з інформацією про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю, не зверталося. Відтак, товариство не може вважатися таким, що вжило усіх заходів необхідних для працевлаштування осіб з інвалідністю. Просить позов задовольнити.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач не погодився з аргументами позивача та просив відмовити в задоволені позову повністю.

Дослідивши письмові докази, та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2018 ТзОВ Чорниця Волині подало до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, порядок подачі якого встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу 14 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, складала 0 осіб, при нормативі 1 особа (а.с.14).

23.02.2018 ТзОВ Чорниця Волині подало до Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості звітність про попит на робочу силу форми №3-ПН про наявну вакансію - бухгалтер. Однак, дана вакансія не була зазначена як для осіб з інвалідністю. Особи з інвалідністю на вказану вакансію не скеровувалися.

Разом з тим, з листа Любомльського районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 09.09.2019 № 490/32/02-19 слідує, що у 2018 році ТзОВ Чорниця Волині не зверталося до Любомльського районної філії Волинського обласного центру зайнятості з інформацією про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця осіб з інвалідністю.

У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Волинським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів складено розрахунок розміру сплати адміністративно-господарських санкцій та пені, а саме: 25075,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та пеню в сумі 2016,85 грн., а всього в сумі 27136,85 грн. (а.с. 7).

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

Відповідно до частин першої та третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ пошук підходящої роботи для осіб з інвалідністю здійснює державна служба зайнятості.

Отже, обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають: у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів; у звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 5 Порядку подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» , затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року №316, визначено, що Форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії роботодавець, фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю в установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26.06.2018 (справа № 806/1386/17) та в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.

В звіті, поданому відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається що роботодавець 23.02.2018 ТзОВ Чорниця Волині подав до Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості звітність про попит на робочу силу форми №3-ПН про наявну вакансію - бухгалтер, із зазначенням відповідної категорії громадян.

Проте, як слідує із звіту форми №3-ПН, офіційно зареєстрованого у центрі зайнятості 23.03.2018 за вх. № 263, наданого Любомльською районною філією Волинського обласного центру зайнятості на виконання вимог ухвали суду від 23.09.2019 про витребування доказів, роботодавець зазначив про наявність коментарів у додатку, проте у розділі 2 звіту форми №3-ПН зазначив лише про кількість осіб, які роботодавець може працевлаштувати без деталізації категорій претендентів на вакансію. Тобто, дана вакансія не була зазначена як для осіб з інвалідністю. Особи з інвалідністю на вказану вакансію не скеровувалися.

Отже, на думку суду, у 2018 році відповідач здійснив неналежне інформування центру зайнятості про вакантне у нього робоче місце для особи з інвалідністю. Заходи, спрямовані на працевлаштування осіб з інвалідністю ТзОВ Чорниця Волині у 2018 році не вживались.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону № 875-ХІІ.

Отже, законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Судом встановлено, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» при здійсненні господарської діяльності, оскільки, створивши робоче місце для осіб з інвалідністю, ТзОВ Чорниці Волині не належно проінформувало територіальний орган зайнятості про наявне вакантне місце для працевлаштування осіб з інвалідністю, що в свою чергу є підставою для застосування до нього адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 вказаного Закону.

Аналізуючи наявні та досліджені в матеріалах справи докази, суд вважає, що відповідачем не були виконані необхідні заходи по створенню робочих місць для осіб з інвалідністю і їх працевлаштуванню та не дотримані вимоги, встановлені статтею 19 Закону №875-ХІІ, а тому наявні підстави для застосування до ТзОВ «Чорниця Волині» адміністративно-господарських санкцій в сумі 27136,85 грн., які підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача про те, що позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до суду, оскільки як встановлено судом звіт 10-ПІ Про зайнятість населення відповідачем подано лише 16.08.2019, з порушенням встановленого законом строку (до 01 березня, наступного після звітного періоду).

Отже у Волинського ОВФСЗІ виникла підстава для звернення до суду з даним позовом, починаючи з 17.08.2019, оскільки за відсутності звіту 10-ПІ Про зайнятість населення позивач не міг встановити, що товариство не виконало встановлений законом норматив працевлаштування осіб з інвалідністю.

Тому саме з вказаної дати необхідно обраховувати трьохмісячний строк на звернення позивача до суду з даним позовом.

Останній звернувся до суду 30.08.2019, про що свідчить відбиток штемпеля вхідної кореспонденції Волинського окружного адміністративного суду, тобто з дотриманням строку звернення до суду, встановленого абзацом другим частини другої статті 122 КАС України.

При цьому, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обов`язок відділень Фонду соціального захисту інвалідів щодо самостійного виявлення роботодавців, у яких працевлаштовано 8 і більше осіб. Такий обов`язок покладено саме на підприємства, установи, організації, фізичних осіб, що використовують найману працю.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорниця Волині» на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені в загальному розмірі 27136,85 грн. (двадцять сім тисяч сто тридцять шість гривень 85 копійок) в дохід Державного бюджету України на рахунки, відкриті в Державній казначейській службі України (УК у м. Любомль, 50070000, номер рахунку 31213230003480, МФО 899998, ідентифікаційний номер 38031501).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Писаревського, 3а, код ЄДРПОУ 13369882).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорниця Волині» (44300, Волинська обл., м. Любомль, вул. Ярослава Мудрого, 13, код ЄДРПОУ 39530885).

Суддя Р.С. Денисюк