Рішення

від 18.06.2019 по справі 280/1197/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року 09:50Справа № 280/1197/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача Русінової Т.Ю.,

відповідача Гребенюк І.В.,

розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (вул. Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11г, м.Київ, 04119) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

20.03.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (далі - позивач або ПрАТ Дніпроспецсталь ) Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач або Офіс ВПП ДФС), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000774706 від 06.03.2019, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 529324 грн. та застосовано штрафні санкції 264662 грн.

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що перелік документів, за наявності яких у платника податку виникає право на податковий кредит, є вичерпним та пов`язується виключно з зареєстрованою податковою накладною, яка є документом, що підтверджує отримання покупцем товару/послуг, фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем. Надані позивачем до перевірки первинні документи містять усі необхідні обов`язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, наявність всіх документів, необхідних для ведення господарської діяльності, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту. Висновки контролюючого органу в акті перевірки є прямо протилежними фактичним обставинам та фактичному змісту усіх документів, що надавалися для перевірки. ПрАТ Дніпроспецсталь не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності власної вини. Вважає, що норми ПК України не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки. Зазначає, що під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків, проводитися вивчення та оцінка укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладання угод не відображаються у податковій звітності, а отже під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реальність або фіктивність укладених платником податків правочинів. Вважає, що під час проведення камеральної перевірки ПрАТ Дніпроспецсталь неможливо було дійти висновків про нереальність господарських операцій, а тому висновки податкового органу про порушення податкового законодавства є безпідставними, передчасними та такими, що гуртуються на припущеннях.

Ухвалою суду від 25.03.2019 відкрито провадження у справі №280/1197/19, підготовче засідання призначено на 24.04.2019.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив (вх.№15564 від 18.04.2019) в якому зазначив, що актом документальної позапланової виїзної перевірки було виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації з ПДВ за листопад 2018 року ПрАТ Дніпроспецсталь , в частині включення до складу податкового кредиту, та як наслідок до суми яка підлягає бюджетному відшкодуванню, сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами, по яким встановлено відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару та реального надавача послуг, реалізованого в адресу ПрАТ Дніпроспецсталь , а саме: ТОВ Дніпротехмет , ТОВ Верагруп , ПП НВФ Промхімекспорт-2005 , ТОВ ЗВБК . У зазначених вище підприємств, відсутні трудові та матеріальні ресурси для виробництва, відсутнє придбання сировини для виробництва, відсутня закупка та імпорт (використовувалась інформація комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної фіскальної служби: АІС Податковий блок та Єдиний реєстр податкових накладних) вищезазначеного товару, встановлено документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання товарів, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ПрАТ Дніпроспецсталь у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг або реального задекларованого виробництва. Тобто, згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання товарів (послуг), оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (реальне надання послуг), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ПрАТ Дніпроспецсталь . Надані до перевірки ПрАТ Дніпроспецсталь , видаткові накладні, податкові накладні, не є достатніми доказами фактичного виконання поставок (надання послуг); господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці що виключає правомірність їх відображення у податковому кредиті ПрАТ Дніпроспецсталь . Вважає, що спірне рішення винесено законно та обґрунтовано. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

24.04.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№16757), в яких ПрАТ Дніпроспецсталь посилається на те, що платник податків, як приватна особа, не має в своєму розпорядженні законних важелів впливу на недобросовісного контрагента: ані державного апарату, ані владних функцій, ані можливості застосувати примус відносно нього. Більш того у контрагента відсутній обов`язок звітувати перед платником податків. Платник податків при виборі контрагента змушений оперувати наявною офіційною загальнодоступною інформацією про свого контрагента, яка формується тими ж державними органами, які здійснюють правову легалізацію юридичної особи, яка в подальшому тими ж самими державними органами наголошується як фіктивна . Інформація по контрагентам позивача, використана податковим органом не є офіційною, відкритою та доступною для позивача, і не відноситься до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку за період, що перевірявся, та які б достовірно підтверджували наявність факту порушення саме позивачем. Вважає, що необхідними та достатніми підставами для включення платником податків до складу податкового кредиту відповідних сум, згідно із Податковим кодексом України, є належним чином оформлені первинні документи щодо фіксування господарських операцій, на підставі яких можна зробити беззаперечний висновок про придбання та використання платником податків товарів (послуг) у межах своєї господарської діяльності. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Протокольною ухвалою суду від 24.04.2019 підготовче засідання відкладалось до 15.05.2019.

Протокольною ухвалою суду від 15.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.06.2019.

11.06.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№24052) в яких відповідач з посиланням на практику Верховного суду України та Верховного Суду обґрунтовує свою правову позицію.

Протокольною ухвалою суду від 11.06.2019 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 18.06.2019.

18.06.2019 від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№24653) щодо декларування від`ємного значення з ПДВ у податковій декларації за листопад 2018 року.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали заявлені вимоги та заперечення. Надали суду пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, відзиву, відповіді на відзив та запереченнях на відповідь на відзив.

18.06.2019, на підставі ст.250 КАС України, судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, в період з 21.12.2018 по 18.01.2019 на підставі ст.200.10 ст.200, в порядку ст.76 Податкового кодексу України Запорізьким управлінням Офісу ВПП ДФС проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок за листопад 2018 року за податковою декларацією з ПДВ №9283785745 від 19.12.2018, про що складено акт камеральної перевірки №31/28-10-47-06/00186536 від 18.01.2019 (т.1 а.с. 49-60).

У висновках вказаного акту камеральної перевірки зазначено, що ПрАТ Дніпроспецсталь порушено вимоги абз. а п.198.1. п.198.2, п.198.3, ст.198, п.200.1, абз. б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та пп. 1 п.4 Розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016 №21 в результаті чого завищено суму податкового кредиту, суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) податкового періоду та суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку податкової декларації за листопад 2018 року на суму 529324 грн (т.1 а.с. 60).

Не погодившись з зазначеними висновками, 28.01.2019 позивачем надано заперечення №115-12 на акт камеральної перевірки №31/28-10-47-06/00186536 від 18.01.2019 (т.1 а.с. 62-65).

В період з 04.02.2019 по 22.02.2018 у зв`язку з наданням ПрАТ Дніпроспецсталь заперечень до акту №31/28-10-47-06/00186536 від 18.01.2019, згідно з пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ та відповідно до наказу Офісу ВПП ДФС від 01.02.2019 №213 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ Дніпроспецсталь з питань, що стали предметом заперечень позивача, а саме: дотримання вимог податкового законодавства при відображенні в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ ВЕРАГРУП (код ЄДРПОУ 40890204), ПП НВФ Промхімекспорт-2005 (код ЄДРПОУ 33718646), ТОВ Дніпротехмет (код ЄДРПОУ 31890738), ТОВ ЗВБК (код ЄДРПОУ 40062759) за період листопад 2018 року, про що складено акт №23/28-10-47-06/00186536 від 01.03.2019 (т.1 а.с. 66-107).

У висновках вказаного акту перевірки зазначено, що ПрАТ Дніпроспецсталь порушено вимоги п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту по декларації за листопад 2018 року (р.19) на суму 529324 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2018 року (р. 20.2.1) на суму 529324 грн (т.1 а.с. 107).

23.01.2019 позивачем надано заперечення №115-36 на акт перевірки №23/28-10-47-06/00186536 від 01.03.2019 (т.1 а.с.108-112).

05.03.2019, за результатами розгляду заперечень, відповідачем складено відповідь на заперечення до акту перевірки, в якій зазначено про відсутність підстав для задоволення заперечень ПрАТ Дніпроспецсталь як щодо камеральної перевірки, так і щодо документальної позапланової (т.1 а.с. 113-118).

06.03.2019 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000774706, яким зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на 529324 грн та застосовано штрафні санкції 264662 грн (т.1 а.с. 119).

Не погоджуючись з висновками актів перевірок та прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Як зазначено в акті камеральної перевірки №31/28-10-47-06/00186536 від 18.01.2019, акті документальної позапланової виїзної перевірки №23/28-10-47-06/00186536 від 01.03.2019, відзиві на позов та запереченнях на відповідь, при проведенні перевірок за взаємовідносинами з контрагентами ПрАТ Дніпроспецсталь встановлено нереальність господарських операцій позивача за листопад 2018 року свідчить те, що контрагенти не є виробниками продукції, що поставлялася позивачу, ці постачальники відображали придбання аналогічних товарів у своїх постачальників, а останніми, в свою чергу, така продукція самостійно не виготовлялась та не придбавалась по всьому ланцюгу постачання. Крім того, постачальники не мають основних засобів та достатньої кількості трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання.

Щодо твердження відповідача відносно відсутності трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача, паспорту/сертифікатів якості на товар, тощо, суд зазначає наступне.

Відповідачем в Актах перевірки не зазначено конкретну кількість працівників та інших визначених ресурсів і майна, в тому числі і складських приміщень, які повинні бути, на думку податкового органу, у постачальника для виконання господарських операцій з постачання ТМЦ, а тому такі посилання податкового органу є необґрунтованими.

Відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо.

В актах перевірки відсутня інформація, що податковий орган досліджував та встановив обставини того, що вказані операції не могли бути вчинені контрагентами позивача з залученням орендованих транспортних засобів, праці найманих працівників на підставі відповідних цивільно-правових угод, укладених вказаними контрагентами позивача з третіми особами.

Законодавством України не передбачено обов`язковість наявності на праві власності (на балансі підприємства) майна, обладнання, устаткування та інших видів майна, які відносяться до категорії основних засобів. Для забезпечення потреб діяльності можуть залучатися комплексні послуги сторонніх організації, придбання у власність будь-яких основних засобів у даному випадку не є обов`язковим та у більшості випадків не є раціональним, та економічно обґрунтованим.

Стосовно трудових ресурсів контрагентів перевіряючи податкового органу не врахували, що кількість штатних працівників не впливає на результат праці, тому що законодавство України не містить заборони щодо залучення для співпраці суб`єктів господарювання будь яких організаційно-правових форм, а посилання на відсутність такої інформації не може бути підставою для невизнання реальності господарських операцій.

Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача щодо відсутності паспортів та сертифікатів якості на товар, оскільки такі документи не є первинним документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність . Зазначені документи не підтверджують факт поставки товару і засвідчують виключно його якість. Ці документи є товаросупроводжуючими документами і надаються виключно на вимогу покупця. У податковому/бухгалтерському обліку не відображаються, оскільки не містять достатньої і необхідної інформації про господарську операцію поставки.

Крім того суд звертає увагу, що відповідачем досліджено формування податкового кредиту контрагентів ПрАТ Дніпроспецсталь за листопад 2018 року, проте без врахування часу (періоду) придбання ними товару, який поставлявся на адресу ПрАТ Дніпроспецсталь , у інших постачальників.

При цьому діюче законодавство не вимагає, щоб поставки товару від продавця до покупця відбувались в той же період, що і придбання товару продавцем. Тобто, період (місяць) придбання товару продавцем може не збігатися з періодом його реалізації до кінцевого покупця.

Слід зазначити, що відповідач перевіряв формування податкового кредиту контрагентів ПрАТ Дніпроспецсталь за листопад 2018 року за номенклатурою поставки по ланцюгу, що також не відповідає законодавству, оскільки, враховуючи, що товар міг покупатися продавцем у різний період, номенклатура товару, за якою оформлено податковий кредит у продавця та покупця, у т.ч. й по ланцюгу, також може не співпадати.

Офісом ВПП ДФС обставина щодо наявності реальних змін у податковому, бухгалтерському обліку позивача не спростована - в Актах перевірки відсутні посилання на первинний документ, який би не відповідав змісту здійснених поставок.

Стосовно контрагентів позивача суд зазначає наступне.

Щодо ТОВ Верагруп .

В акті перевірки вказано, що на підприємстві ТОВ Верагруп працювали особи-перевізники, які отримували доходи по 157 ознаці доходу - ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , а також ТОВ Верагруп придбало транспортні послуги у ТОВ ФОРТШРІТТ , яке формує податковий кредит за листопад 2018р. за рахунок придбання дизельного палива.

ФОП ОСОБА_3, який значиться водієм в ТТН, виплати не здійснювались.

Однак, за умовами договору №11160749 від 12.12.2016 між ПрАТ Дніпроспецсталь та ТОВ Верагруп : товар поставляється партіями на умовах DAP (склад покупця) згідно з міжнародними правилами Інкотермс-2010, що покладає обов`язок з перевезення товару на продавця.

При цьому відповідач в Актах перевірки не заперечував ту обставину, що ТТН не є первинним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання або реалізації товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу.

Також відповідач вказує на ненадання документів щодо перерахування грошових коштів за товар. Проте, податкові накладні виписані ТОВ Верагруп в адресу ПрАТ Дніпроспецсталь у листопаді 2018 року не були фактично сплачені, тому відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України така сума ПДВ не може підлягати бюджетному відшкодуванню.

Щодо несплати товару, у т.ч. у складі ціни сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ Верагруп у листопаді 2018 року, про яку вказано в акті перевірки, відповідачем не враховано умови договору №11160749 від 12.12.2016 - Оплата кожної партії Товару здійснюється у розмірі 100% її вартості протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати прийняття Товару и наявності оригіналу рахунка.

Тож внаслідок відстрочки платежу на момент проведення перевірки платіжні документи не надавалися у зв`язку з тим, що строк сплати ще настав.

Згідно із приписами п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Оскільки першою подією стало відвантаження та отримання позивачем товару, продавець - ТОВ Верагруп - оформило та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні, що було достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Щодо ПП НВФ Промхімекспорт- 2005 .

Як вказує відповідач, водій зазначений у ТТН, є керівником та головним бухгалтером ПП НВФ Промхімекспорт-2005 , відповідно АРМ НАІС ДАІ, відомості щодо транспортних засобів, що зазначені в товарно-транспортних накладних відсутні, при цьому погоджується, що ТТН не є первиним бухгалтерським документом, що підтверджує факт придбання або реалізації товарів, а підтверджує лише факт перевезення вантажу.

Також вказує, що ПрАТ Дніпроспецсталь не було здійснено оплати, згідно виписних на його адресу рахунків-фактур. Податкові накладні виписані ПП НВФ Промхімекспорт-2005 в адресу ПрАТ Дніпроспецсталь у листопаді 2018 року не були фактично сплачені, тому відповідно до п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України така сума ПДВ не може підлягати бюджетному відшкодуванню.

Однак, за умовами договору №11130081 від 03.01.2013 товар поставляється узгодженими партіями на умовах DAP (склад покупця) згідно з міжнародними правилами Інкотермс-2010, що покладає обов`язок з перевезення товару на продавця.

За приписами п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Оскільки першою подією стало відвантаження та отримання позивачем товару, продавець - ПП НВФ Промхімекспорт-2005 - оформило та зареєструвало в ЄРПН податкові накладні, що було достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Крім того, умови платежу за договором №11130081 від 03.01.2013 надають відстрочку позивачу для сплати товару - 60 календарних днів з моменту поставки товару та надання оригіналу рахунку.

Щодо ТОВ Дніпротехмет .

За умовами договору №11140792 від 04.12.2014 з ТОВ Дніпротехмет Товар поставляється партіями на умовах DAP (склад покупця) згідно з міжнародними правилами Інкотермс-2010, тобто саме ТОВ Дніпротехмет повинен був організувати та доставити товар до позивача.

Щодо виконання робіт ТОВ Запорізька виробничо-будівельна кампанія .

Проведеною перевіркою встановлено, що акти приймання виконаних робіт (типова форма КБ-2в), які надано до перевірки, не містять відомостей про залучення субпідрядників, крім того до перевірки не надавались документи, в яких би було зазначено про залучення до виконання робіт інших осіб (субпідрядників).

Відповідно до ст.838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Тож, з огляду на відповідальність генерального підрядника перед замовником за дії субпідрядника та за кінцевий результат роботи, передбачене договором право ТОВ Запорізька виробничо-будівельна кампанія на залучення субпідрядника, всі первинні документи з виконаних робіт оформлюються на генерального підрядника, тобто на ТОВ Запорізька виробничо-будівельна кампанія без вказівки на субпідрядника.

Крім того, форми Акт приймання виконаних будівельних робіт (типова форма №КБ-2в) та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (типова форма №КБ-3) були затверджені наказом Мінрегіонбуду від 4 грудня 2009 року №554 як примірні форми первинних облікових документів у будівництві.

У зв`язку з прийняттям і введенням в дію національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва з 01.01.2014 зазначений наказ Мінрегіонбуду №554 втратив чинність (наказ Мінрегіонрозвитку, будівництва та ЖКГ Украйні №16 від 20.01.2014).

Тож, акти форми №КБ-2в та форми №КБ-3 з 01.01.2014 є не обов`язковими для сторін формами, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 №668 Про затвердження загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, приймання-передача закінчених робіт (об`єкта будівництва) проводиться у порядку, встановленому цими Загальними умовами, іншими нормативними актами та договором підряду (п.88). Передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи (п.91). Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи. Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду (п.99). Оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитися безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду (п. 101).

Договорами підряду з ТОВ Запорізька виробничо-будівельна кампанія №14180009 від 28.12.2017 та №14170637 від 18.12.2017 передбачена оплата на підставі оформлених та підписаних сторонами актів приймання виконаних підрядних робіт, які відображають виконані об`єми робіт та використані матеріали, і подаються підрядником щомісячно.

Частиною другою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З актів приймання виконаних підрядних робіт форми №КБ-2в за перевіряємий період вбачається, що вони містять назву, дату і місце складання, назви замовника та підрядника, вид здійсненого ремонту, перелік матеріалів використаних при ремонті, одиниці виміру, поточну ціну, обсяг та вартість виконаних робіт та іншу детальну інформацію, яка характеризує виконану господарську операцію, тобто такі акти є первинними документами в розумінні частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Щодо оплати виконаних робіт, то умовами вищенаведених договорів визначено, що оплата за фактично виконані роботи здійснюється з відстрочкою оплати 90 днів від дати підписання сторонами акту приймання виконаних підрядних робіт.

Щодо твердження відповідача про недостатню обережність ПрАТ Дніпроспецсталь у виборі контрагентів та подальшу відповідальність за їх недобросовісність, суд зазначає наступне.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

Слід зазначити, що відповідальність має індивідуальний характер. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Актами перевірки не встановлено жодного факту, який би свідчив про недобросовісність дій позивача та унеможливив віднесення сплачених позивачем сум з ПДВ до складу податкового кредиту.

Також в актах перевірки не наведені докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.

Також в актах перевірок зазначено, що під час опрацювання податкової декларації і при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, відповідачем використовувались дані, зазначені у податковій декларації з ПДВ за листопад 2018 року з додатками, та дані системи електронного адміністрування ПДВ АС Податковий блок , АС Архів електронної звітності , Єдиний реєстр податкових накладних, податкова інформація з яких співставлялась з копіями первинних документів.

З огляду на вказані обставини слід зазначити, що п. 198.3. ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.201.1., п.201.10 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено п.201.8. ст.201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 ПКУ з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Також, п. 198.6 ст.198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, перелік документів, за наявності яких у платника податку виникає податковий кредит, є вичерпним та пов`язується виключно з зареєстрованою податковою накладною, яка є документом, що підтверджує отримання покупцем товару/послуг, фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платником податків-покупцем.

Таким чином право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг, робіт), підтвердження податковою накладною, зареєстрованою постачальником - платником податку в Єдиному реєстрі податкових накладних, суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Як вбачається з актів перевірки податковим органом досліджені всі первинні документи, якими оформлені поставки товару та підрядні роботи.

Зі змісту досліджених контролюючим органом первинних документів вбачається, що вони містять усі необхідні обов`язкові реквізити, підписи посадових осіб та печатки підприємств або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тощо.

Щодо належного оформлення всіх первинних документів також не заперечував відповідач у наданому відзиві.

В той же час відповідач стверджує, що у зазначених вище підприємств, відсутні трудові та матеріальні ресурси для виробництва, відсутнє придбання сировини для виробництва, відсутня закупка та імпорт (використовувалась інформація комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної фіскальної служби: АІС Податковий блок , та Єдиний реєстр податкових накладних) вищезазначеного товару, встановлено документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання товарів, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ПрАТ Дніпроспецсталь у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг або реального задекларованого виробництва.

Тобто, згідно аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено документальне оформлення нереальних господарських операцій з придбання товарів (послуг), оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження ідентифікованого товару (реальне надання послуг), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій до ПрАТ Дніпроспецсталь .

Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід`ємного елементу верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Норми ПКУ не ставлять у залежність право платника податку на податковий кредит від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів (послуг), від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. В свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів та зміною стану зобов`язань суб`єкта господарювання, а не повноваженнями осіб із складання первинних документів, що засвідчують здійснення господарської операції.

Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань.

Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у в актах перевірки не встановлені.

В актах перевірки не наведені докази щодо узгоджених дій позивача з його контрагентом, які б вказували на вчинення умисного порушення податкового законодавства, так само як і відсутні докази того, що позивач міг знати про порушення, які вчиняються його контрагентом.

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 по справі №816/166/15-а зазначив, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Аналогічна правова позиція Верховного суду, щодо правомірності відображення в податковому обліку господарських операцій, викладена в Постановах ВС від 27.02.2018 року по справах № 802/1853/16-а, № 813/1974/17, № 813/1766/17 та інших.

Також, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття добросовісний платник податків . Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Разом з тим, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

З огляду на викладене, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами. Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Водночас, податковим органом в актах перевірки не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ПрАТ Дніпроспецсталь , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів та подальших постачальників по ланцюгу постачання (в акті відсутня інформація щодо: порушення кримінальних справ стосовно постачальників, оперативних заходів для розшуку посадових осіб/засновників контрагентів та відібрання у таких осіб пояснень щодо ведення господарської діяльності). Реальність виконання господарських операцій з огляду на їх зміст та оформлення не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів купівлі-продажу та поставки, товари не були фактично поставлені.

Необґрунтованість податкової вигоди настає у разі використання платником штучних форм господарської діяльності, які не відповідають дійсному економічному змісту господарської операції, з метою одержання податкової економії без відповідних економічних підстав.

Використання платником нелегальних способів ухилення від оподаткування податковою перевіркою не виявлено. Доказів на підтвердження домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою, що притаманна даному виду господарської операції, податковою інспекцією в акті не зазначено.

Притягнення до відповідальності платника податків має відбуватись виключно за порушення норм податкового законодавства, оскільки така відповідальність передбачена спеціальними нормами і є самостійним видом юридичної відповідальності, яка застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності і незалежно від того, чи визнані відповідні угоди недійсними або є нікчемними.

Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента. Вищенаведений висновок ЄСПЛ підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п. 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов`язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б. Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють не самі по собі правочини, а здійснювані ним господарські операції. Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Тобто господарська операція повинна спричиняти реальні наслідки її вчинення - зміну майнового стану платника податків.

Податковим органом обставина щодо наявності реальних змін у податковому, бухгалтерському обліку позивача не спростована - в актах перевірки відсутнє посилання на первинний документ, який би не відповідав змісту здійснених поставок (виконаних робіт).

Відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ. Адже податковий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Чинними Цивільним та Господарським кодексами України дійсність і реальність договорів та правомірність виписаних за ними, зокрема, податкових накладних та інших первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, не обумовлена наявністю у постачальника матеріальних та трудових ресурсів для здійснення фінансово-господарської діяльності. Жоден нормативний акт не містить вказівок на залежність права платника податку на включення до свого податкового кредиту сум податку на додану вартість, фактично сплачених в ціні придбання товару на підставі податкової накладної, від дотримання контрагентом правил господарської діяльності, зокрема щодо наявності нерухомості, власних виробничих потужностей, власного автотранспорту, тощо. Контрагент не позбавлений можливості відповідно до діючого цивільного законодавства здійснювати господарську діяльність, укладаючи договори підряду, оренди, аутсорсингу, тощо. В актах перевірки відсутня інформація, що податковий орган досліджував та встановив обставини того, що вказані операції не могли бути вчинені контрагентами позивача з залученням орендованих транспортних засобів, праці найманих працівників на підставі відповідних цивільно-правових угод, укладених вказаними контрагентами позивача з третіми особами.

Законодавством України не передбачено обов`язковість наявності на праві власності (на балансі підприємства) майна, обладнання, устаткування та інших видів майна, які відносяться до категорії основних засобів. Для забезпечення потреб діяльності можуть залучатися комплексні послуги сторонніх організації, придбання у власність будь-яких основних засобів у даному випадку не є обов`язковим та у більшості випадків не є раціональним, та економічно обґрунтованим.

Стосовно трудових ресурсів контрагентів перевіряючи податкового органу не врахували, що кількість штатних працівників не впливає на результат праці, тому що законодавство України не містить заборони щодо залучення для співпраці суб`єктів господарювання будь яких організаційно-правових форм, а посилання на відсутність такої інформації не може бути підставою для невизнання реальності господарських операцій.

Згідно з ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, вільного найму підприємцем працівників комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, вільного розпорядження прибутком.

Належними та допустимими в розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути:

- або обвинувальний вирок суду з кримінальної справи (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191 та 212 Кримінального кодексу України);

- або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскацій ного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином);

- або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Висновки податкового органу про неправомірність формування товариством податкового кредиту гуртуються на підставі лише тих даних, які містяться в інформаційних базах відповідача, без врахування первинних документів, що підтверджують фактичне здійснення операцій позивача із зазначеними контрагентами.

Стосовно використання податковим органом такої інформації про контрагентів суд зазначає, що без дослідження первинних документів вказаних підприємств, докази здійснення якого податковим органом відсутні, висновки перевіряючих про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами є необґрунтованими.

Крім того право на проведення органами державної податкової служби камеральних перевірок встановлено пунктом 75.1 статті 75 ПКУ, у відповідності до якого камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах..

Отже, основним завданням камеральної перевірки є перевірка складання податкових декларацій і розрахунків, що включає в себе арифметичний підрахунок підсумкових сум податкових зобов`язань, що підлягають сплаті до відповідного бюджету або бюджетному відшкодуванню, та перевірка правильності застосування ставок податків і податкових пільг, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; виявлення арифметичних або методологічних помилок.

Згідно з підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення камеральної перевірки встановлений статтею 76 ПКУ, а саме камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

З аналізу наведених норм слідує, що податковим законодавством чітко зазначені підстави та порядок здійснення камеральних перевірок, що проводяться виключно із застосуванням даних податкових декларацій та пов`язані лише з арифметичними або методологічними помилками у них, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків.

При цьому під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі якщо предметом дослідження мають бути документи за проведеними операціями, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

З огляду на наведені приписи ПКУ під час камеральної перевірки не можуть використовуватися документи первинного обліку платника податків, проводитися вивчення та оцінка укладених таким платником податків угод, оскільки дані про укладання зазначених угод не відображаються у податковій звітності, а отже під час камеральної перевірки неможливо зробити висновок про реальність або фіктивність укладених платником податків правочинів.

В той же час відповідачем не дотримано порядку проведення камеральної перевірки, оскільки за її результатами зроблений висновок про нереальність господарських операцій і завищення податкового кредиту.

Суд наголошує, що під час проведення камеральної перевірки неможливо дійти висновків: про нереальність господарських операцій, про відсутність трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів, про відсутність законного джерела походження товару, про неможливість руху товару по ланцюгам постачання, тощо.

Отже висновки податкового органу про порушення податкового законодавства є безпідставними, передчасними та такими, що гуртуються на припущеннях.

За змістом пп.78.1.5 п. 78.1 ст.78 ПКУ документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави: платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Як встановлено з матеріалів справи, у своїх запереченнях позивач не посилався на нові обставини, які не були досліджені під час перевірки та не надавав нових документів, які не досліджувалися податковим органом до проведення перевірки, внаслідок чого відсутні підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суд звертає увагу, що встановлені ПКУ правила щодо призначення та проведення перевірок, прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами цих перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні ПК України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведений конституційний припис кореспондується з вимогами ч.3 ст.2 КАС України, де передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Європейський суд з прав людини в Рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) зазначив:

70.... Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy fGCJ), заява Mb 33202/96, n. 120, ECHR 2000-1, Онер`їчдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, n. 128, ECHR 2004-X11, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява Mq 21151/04, n. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/0.5, п. 51, від 15 вересня 2009року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява Mq 36900/03, n. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyeler v. Italy), п. 119).

71..... Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі Тріо проти Хорватії (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009року) .

Крім того, суд, дослідивши зміст додатків 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) та 4 Заява про повернення суми бюджетного відшкодування … до податкової декларації позивача з ПДВ за листопад 2018 року, звертає увагу на ту обставину, що в листопаді 2018 року позивачем не декларувалась сума податкового кредиту по операціях з наведеними вище контрагентами у розрахунку суми бюджетного відшкодування та не заявлялась до бюджетного відшкодування. В зазначеному періоді позивачем у складі суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до декларації) заявлена сума 15945157,00 грн, яка була сплачена позивачем до бюджету в листопаді 2018 року у зв`язку із постачанням товарів на експорт. Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2018 року є взагалі безпідставним.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 11909,79 грн. (т.1 а.с. 3).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (вул. Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11г, м.Київ, 04119) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000774706 від 06.03.2019, прийняте Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби, яким Приватному акціонерному товариству Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 529324 грн. та застосовано штрафні санкції 264662 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) на користь Приватного акціонерного товариства Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна (вул. Південне шосе, 81, м. Запоріжжя, 69008, код ЄДРПОУ 00186536) судові витрати у сумі сплаченого судового збору - 11909,79 грн. (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`ять гривень 79 коп.).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено 31.10.2019 року.

Суддя Р.В. Кисіль