Рішення

від 31.10.2019 по справі 320/2616/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року справа № 320/2616/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего Логістик" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алего Логістик" про стягнення на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів грошової суми в рахунок адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 42 214,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в порушення вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" у 2018 році не виконано норматив з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування двох осіб, яким встановлена інвалідність. Позивач зазначає, що обов`язок з працевлаштування осіб з інвалідністю покладається на роботодавців шляхом створення власних робочих місць та працевлаштування особи з інвалідністю. Подання звітів до центрів зайнятості, на думку позивача, не звільняє роботодавців від обов`язку працевлаштування осіб з інвалідністю або сплати адміністративно-господарських санкцій. Тому, враховуючи приписи статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", позивач визначив відповідачу суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 41297,30 грн. та пені у розмірі 916,86 грн. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач самостійно не сплатив, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.06.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі №320/2616/19 та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

03 липня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позову не визнав, у його задоволенні просив відмовити. Зазначив, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб`єкта господарювання вини у встановленні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення. Стверджує, що відповідачем у 2018 році було дотримано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов`язків), та вважає, що в його діях відсутні ознаки правопорушення (а.с.29-35).

29.08.2019 відповідачем до суду надано доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому він зазначає, що під час ознайомлення з матеріалами справи ним було виявлено помилку у звіті за формою 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік, а саме: у рядку 02 (кількість працівників з інвалідністю) замість 1 було зазначено 0 . Тому відповідач виправив помилку та повторно направив до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік. Просить врахувати доповнення при ухваленні рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Клопотання сторін щодо розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

Враховуючи зазначене вище, з огляду на предмет і підстави позову, склад учасників справи та обсяг поданих матеріалів, судом здійснено розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алего Логістик (далі - ТОВ Алего Логістик , підприємство) згідно із відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 26.03.2013 зареєстроване як юридична особа (а.с. 9-13).

Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є діяльність за кодом КВЕД 68.20 Вантажний автомобільний транспорт.

28.02.2017 підприємство зареєстроване як роботодавець у Київському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, про що свідчить довідка позивача від 28.02.2017 №6164 (а.с. 24).

28.02.2019 відповідачем надано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 р. форми №10-ПІ (а.с.14).

У звіті, зокрема, зазначено: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 37 ; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - - (прочерк); кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 ; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 41297,00 грн. .

24.07.2019 відповідачем засобами поштового зв`язку направлено позивачу уточнений звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 р. форми №10-ПІ (а.с.110).

В уточненому звіті, зокрема, зазначено: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 37 ; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 ; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 ; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - - (прочерк).

Листом Київського обласного центру зайнятості від 25.04.2019 №960/13/9-19 підтверджено, що відповідачем звітність за формою №3-ПН за 2018 рік (про попит на робочу силу (вакансії) не подавалась (а.с.15-17).

Позивач вважає, що відповідачем не виконано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" в частині дотримання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, та зокрема, не забезпечено працевлаштування двох осіб, яким встановлена інвалідність. Це стало підставою для нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у розмірі 42214,17 грн., з яких 41297,30 грн. - сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеня в розмірі 916,86 грн., нарахована позивачем станом на 15.05.2019.

З огляду на те, що відповідач самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають з приводу соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантій їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 р. № 875-ХІІ (далі - Закон № 875-ХІІ).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (ч. 2 ст. 17 Закону № 875-ХІІ).

Згідно з вимогами ст. 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік , а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві , в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю . Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 20 Закону № 875-ХІІ сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ).

Як убачається з ч. 5 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

З огляду на норми ст. 283 Господарського кодексу України (далі ГК України) до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин відповідно до ст. 218 ГК України є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати для них умови оплати праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально - економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 18 Закону № 875-ХІІ).

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

При цьому працевлаштування осіб з інвалідністю, згідно з вимогами ч. 3 ст. 19 Закону № 875-ХІІ здійснюється підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, самостійно у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог ст. 18 цього Закону.

Таким чином, аналіз наведених норм чинного законодавства України свідчить про те, що на підприємства покладено обов`язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а не обов`язок здійснювати пошук таких осіб для працевлаштування.

Суд звертає увагу, що при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини: створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу; інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад); спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування; причини не працевлаштування роботодавцями інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог ст. 19 Закону № 875-ХІІ відповідач подавав до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік.

У звіті, зокрема, зазначено: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 37; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - - (прочерк); кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 ; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 412974,00 грн. (а.с.14).

Виявивши помилку у поданому звіті за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, відповідач 24.07.2019 засобами поштового зв`язку направив позивачу уточнений звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 р. за формою №10-ПІ (а.с.110), який був отриманий позивачем 26.07.2019, що підтверджується рекомендованим поштовим повідомленням (а.с.111).

В уточненому звіті, зокрема, зазначено: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) - 37 ; з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1 ; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) - 1 ; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - - (прочерк).

Судом встановлено, що відповідачем було створено на підприємстві 2 (два) робочих місця для працевлаштування осіб з інвалідністю на 2018 рік на посади помічника бухгалтера та водія автотранспортних засобів.

Судом встановлено, що на підприємстві протягом 2018 року чотири рази змінювався штатний розклад.

Так, виходячи з наданих суду штатних розписів ТОВ Алего Логістик на 2018 рік, на підприємстві діяли такі штатні розписи:

- штатний розпис, затверджений 02.01.2018 у кількості 19 штатних одиниць, у тому числі директор - 1, фахівець з організації безпеки міжнародних перевезень - 1, бухгалтер - 1, помічник бухгалтера - 1, менеджер з логістики - 1, водій транспортних засобів - 14 (а.с. 105);

- штатний розпис, затверджений 02.04.2018 у кількості 25 штатних одиниць, у тому числі директор - 1, фахівець з організації безпеки міжнародних перевезень - 1, бухгалтер - 1, помічник бухгалтера - 1, менеджер з логістики - 1, водій транспортних засобів - 19 (а.с. 106);

- штатний розпис, затверджений 01.06.2018 у кількості 23 штатних одиниць, у тому числі директор - 1, фахівець з організації безпеки міжнародних перевезень - 1, бухгалтер - 1, менеджер з логістики - 1, водій транспортних засобів - 18 (а.с. 108);

- штатний розпис, затверджений 03.12.2018 у кількості 37 штатних одиниць, у тому числі директор - 1, фахівець з організації безпеки міжнародних перевезень - 1, бухгалтер - 1, менеджер з логістики - 3, водій транспортних засобів - 30 (а.с. 107).

Приймаючи до уваги надані штатні розписи та співставляючи дані, наведені відповідачем у звіті за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу, яка визначена відповідачем у 37 осіб , суд зазначає, що відповідач допустив помилку при визначенні такого показника як середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу, що має наслідком неправильно розраховану відповідачем кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Враховуючи, що позивачем не проводилась перевірка правильності заповнення поданого відповідачем звіту за формою 10-ПІ про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 рік, від чого залежить визначення суми адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд вважає за необхідне навести власні розрахунки середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу підприємства за 2018 рік.

Наказом Державного комітету статистики України Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників від 28 вересня 2005 року №286, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за №1442/11722, затверджена Інструкція зі статистики кількості працівників, яка введена в дію з 1 січня 2006 року (далі - Інструкція №286)

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 Інструкції №286 остання містить основні методологічні положення щодо визначення показників кількості працівників у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об`єктивної статистичної інформації щодо зайнятості працівників та розмірів їхньої оплати праці.

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №286 середня кількість працівників підприємства за період (місяць, квартал, з початку року, рік) визначається як сума таких показників:

- середньооблікової кількості штатних працівників;

- середньої кількості зовнішніх сумісників;

- середньої кількості працюючих за цивільно-правовими договорами.

Згідно з положеннями пункту 3.2 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Відповідно до пункту 3.2.1 Інструкції №286 середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Кількість штатних працівників облікового складу за вихідний, святковий і неробочий день приймається на рівні облікової кількості працівників за попередній робочий день. У випадку двох або більше вихідних чи святкових і неробочих днів підряд кількість штатних працівників облікового складу за кожний з цих днів приймається на рівні кількості працівників облікового складу за робочий день, що їм передував.

Відповідно до пункту 3.2.2 Інструкції №286 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12 (пункт 3.2.5 Інструкції №286).

Відповідно до пункту 3 додатку до Інструкції №286 округлення результатів обчислень для відображення у формах державних статистичних спостережень з праці здійснюється за правилом парної цифри. Округлюються цифри поступово справа наліво: якщо остання значуща цифра менше або дорівнює "4", вона відкидається; якщо - більше або дорівнює "6", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю. Якщо остання значуща цифра "5", найближча ліворуч від неї цифра збільшується на одиницю, якщо вона непарна, а парна залишається без змін.

Розраховуючи середньооблікову кількість штатних працівників за місяць судом прийнято до уваги відомості про кількість штатних працівників облікового складу підприємства за кожний календарний день/місяць, наведені у наданих суду документах (а.с.43-103):

- звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень - грудень 2018 року, в яких міститься інформація про кількість застрахованих осіб у звітному періоді;

- копії таблиць 6 Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, компенсацій) застрахованим особам , в яких міститься, зокрема, інформація про кількість календарних днів перебування у трудових/цивільно-правових відносинах протягом звітного місяця за січень - грудень 2018 року;

- копії додатків № 4 до Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за січень - грудень 2018 року, в яких зазначено кількість відпрацьованих днів працівниками відповідача в період перебування у трудових/цивільно-правових відносинах протягом звітного періоду.

Приймаючи до уваги штатні розписи підприємства на 2018 рік та надані відомості про кількість штатних працівників облікового складу підприємства за кожний календарний день/місяць, наведені у наданих суду документах за 2018 рік, відсутність відомостей про осіб, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, судом проведені щомісячні розрахунки середньооблікової кількості штатних працівників, відповідно до яких середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Алего Логістик" за 2018 рік:

- за січень 2018 року становить 21 особу;

- за лютий 2018 року становить 24 особи;

- за березень 2018 року становить 26 осіб;

- за квітень 2018 року становить 31 особа;

- за травень 2018 року становить 33 особи;

- за червень 2018 року становить 36 осіб;

- за липень 2018 року становить 38 осіб;

- за серпень 2018 року становить 38 осіб;

- за вересень 2018 року становить 40 осіб;

- за жовтень 2018 року становить 39 осіб;

- за листопад 2018 року становить 38 осіб;

- за грудень 2018 року становить 39 осіб.

На підставі проведених судом щомісячних розрахунків середньооблікової кількості штатних працівників середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Алего Логістик" за 2018 рік складає 33,58 (21+24+26+31+33+36+38+38+40+39+38 +39 ) / 12 місяців = 33,58).

Враховуючи правила округлення результатів обчислень, відповідно до пункту 3 додатку до Інструкції № 286, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Алего Логістик" за 2018 рік складає 34 особи .

В той же час у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, поданому відповідачем позивачу 28.02.2019, та уточненому звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 рік за формою №10-ПІ, направленому 24.07.2019 відповідачем засобами поштового зв`язку, зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 37 осіб, тоді як судом встановлено, що середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Алего Логістик" за 2018 рік складає 34 особи.

Отже, виходячи з приписів статті 19 Закону № 875-ХІІ норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2018 рік складає 1 особу (34 х 4%=1,36), враховуючи правила округлення результатів обчислень, відповідно до пункту 3 додатку до Інструкції № 286.

Відповідач стверджує, що ним виконано вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у 2018 році, оскільки відповідачем працевлаштовано двох інвалідів, зокрема ОСОБА_1 , інваліда третьої групи з 01.11.2017 по 31.05.2018 та ОСОБА_2 , інваліда третьої групи з 26.03.2018, який працював і на кінець звітного року.

На підтвердження працевлаштування ОСОБА_1 на підприємстві відповідача до суду надано копію наказу №0111 від 31.10.2017 про прийняття ОСОБА_1 на посаду помічника бухгалтера з 01 листопада 2017 року (а.с.36), наказу №3105 від 31.05.2018 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника бухгалтера за угодою сторін з 31.05.2018 року (а.с.37), довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0771688 від 10.10.2017 про встановлення третьої групи інвалідності з 02.10.2017 року(а.с.38).

На підтвердження працевлаштування ОСОБА_2 на підприємстві відповідача до суду надано копію наказу №23032 від 23.03.2018 про прийняття ОСОБА_2 на посаду водія автотранспортних засобів з 26 березня 2018 року (а.с.39), копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_2 від 04.01.2018 (а.с.40), довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1032200 від 05.12.2018 про встановлення третьої групи інвалідності з 05.12.2018 (а.с.41-42).

Середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача, яким встановлена інвалідність, обчислюється за правилами, встановленими у пункті 3.2 Інструкції №286, та в 2018 році, виходячи з відпрацьованих вказаними вище особами з інвалідністю робочих днів, становить 1 особу.

Отже, судом встановлено, що відповідач у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2018 р. форми №10-ПІ правильно розрахував показник кількості інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (осіб) у кількості одного інваліда.

Відтак, суд зазначає, що відповідачем дотримано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в 2018 році, який становить одну особу, на підприємстві впродовж звітного періоду працювала одна особа з інвалідністю на робочому місці, створеному відповідно до вимог статті 19 Закону, відтак правових підстав для нарахування та стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, суд не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем виконано вимоги ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", отже, не порушено права позивача та дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Позивачем під час розгляду справи не було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем.

Наведене свідчить, що дії відповідача були правомірними.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то підстави для вирішення питання про повернення судового збору у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складення повного тексту рішення - 31.10.2019 р.

Суддя Кушнова А.О.