Рішення

від 31.10.2019 по справі 400/2183/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 р. № 400/2183/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування", вул. Миру, 11, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:скасування податкового повідомлення рішення від12.10.2015 р. №0000162201,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Южноукраїнський комбінат харчування" звернулося з позовом до Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2015 р. № 0000162201.

Під час першого розгляду справи в суді постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 р. позов задоволено. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 р. постанова суду першої інстанції залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 р. рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки про укладення нікчемних правочинів із ТОВ "Інтер-лайт" і ТОВ "Глорі-мотор" є припущеннями перевіряючого та не підтверджені доказами. Позивач має всі первинні документи по операціям із вказаними контрагентами. Господарські операції ТОВ "Інтер-лайт" і ТОВ "Глорі-мотор" з контрагентами-постачальниками не мають відношення до виконання зобов`язань по договорам із позивачем.

31.03.2019 р. відповідач подав заперечення на позов (т. 4 а. с. 13-15), в яких посилається на те, що діяльність ТОВ "Інтер-лайт" і ТОВ "Глорі-мотор" була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов`язань. Інформація з відкритих джерел свідчить про неможливість укладення 01.01.2014 р. договору поставки з ТОВ "Інтер-лайт", оскільки товариство зареєстровано як юридична особа лише 01.08.2014 р. Крім того, встановлено невідповідність номенклатури придбаних ТОВ "Інтер-лайт" та реалізованих товарів у січні 2015 р. По ТОВ "Глорі-мотор" також встановлено відсутність придбання у квітні 2015 р. товару, який був поставлений позивачу. На підприємстві працювала лише 1 особа.

Під час нового розгляду справи відповідач 05.08.2019 р. подав відзив на позовну заяву (т. 4 а. с. 173-174), в якому вказав, що позивач здійснював взаємовідносини з ТОВ "Інтер-лайт" і ТОВ "Глорі-мотор", реальність яких не підтверджена податковою інформацією. Так, ТОВ "Інтер-лайт" зареєстроване раніше укладення договору поставки з позивачем; встановлено невідповідність номенклатури придбаного та поставленого товару; фінансово-господарські операції постачальника ТОВ "Інтер-лайт" мають ознаки безтоварності; на момент перевірки анульовано свідоцтво про реєстрацію ТОВ "Інтер-лайт" платником ПДВ. По ТОВ "Глорі-мотор" також встановлено невідповідність номенклатури придбаного та поставленого товару; відсутність трудових ресурсів.

16.10.2019 р. позивач подав відповідь на відзив, в якій звернув увагу на помилку в акті перевірки щодо дати договору постачання з ТОВ "Інтер-лайт". Так, договір укладено 01.09.2014 р., тобто контрагент був уже зареєстрованим як юридична особа. Позивач надав усі наявні в нього докази реальності господарських операцій із ТОВ "Інтер-лайт" і ТОВ "Глорі-мотор", а також докази змін у майновому стані позивача внаслідок виконання договорів. Позивач не може нести відповідальності за порушення законодавства його контрагентами-постачальниками.

Ухвалою від 31.10.2019 р. суд допустив процесуальне правонаступництво в адміністративній справі, шляхом заміни Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Миколаївській області.

За клопотанням представника позивача, проти якого не заперечив представник відповідача, справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

У вересні 2015 р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з ТОВ "Інтер-лайт" за січень 2015 р. та з ТОВ "Глорі-мотор" за квітень 2015 р., результати якої оформлені актом від 22.09.2015 р. № 9/14-09-22-01/36230520 (т. 1 а. с. 26-50). Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на суму 165181,28 грн.

12.10.2015 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000162201, яким нараховано податкове зобов`язання з ПДВ на суму 165181,28 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 82590,64 грн (т. 1 а. с. 24-25).

Основним видом діяльності позивача є постачання інших готових страв. Основним споживачем послуг є державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", з яким позивач уклав договір на організацію лікувально-профілактичного харчування та продовольчого забезпечення працівників Южноукраїнської АЕС (т. 2 а. с. 3-31).

Для здійснення господарської діяльності позивач має у власності будівлю цеху по виробництву м`ясних напівфабрикатів, а також орендує земельну ділянку під будівлею цеху, приміщення під розміщення кафе, офісу (т. 1 а. с. 93-99, 180-208). Крім того, позивач має власні та орендує транспортні засоби (т. 1 а. с. 109-217, т. 2 а. с. 1-2).

01.09.2014 р. позивач уклав договір поставки № 10/09 з ТОВ "Інтер-лайт" (т. 1 а. с. 69-71), за умовами якого останній зобов`язувався систематично постачати товари народного споживання. Найменування, кількість, асортимент і ціна товару визначаються на кожну поставку на основі усної заявки. Поставка товару здійснюється автотранспортом покупця. Договір діяв до 31.12.2014 р. з можливістю пролонгації на рік.

ТОВ "Інтер-лайт" зареєстроване як юридична особа 01.08.2014 р., а платником ПДВ - 01.09.2014 р. (т. 1 а. с. 72-77).

В акті перевірки відповідач зазначив дату договору поставки з ТОВ "Інтер-лайт" 01.09.2015 р. (абзац 4 ст. 5 акту перевірки) та 01.01.2014 р. (абзац 3 розділу 3 акту перевірки і далі), при чому, номер договору та його зміст співпадають з наданим позивачем. З викладеного суд дійшов висновку, що відповідач допустив описку в акті перевірки в частині дати договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ "Інтер-лайт". Отже, на момент укладеного договору з позивачем ТОВ "Інтер-лайт" було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ.

У січні 2015 р. ТОВ "Інтер-лайт" поставило позивачу продукти харчування, на доказ чого під час перевірки та суду надано видаткові та податкові накладні (т. 1 а. с. 100-134).

В акті перевірки вказано, що для розрахунків з постачальником позивач кожного дня протягом січня 2015 р. вносив готівкові кошти, які видавалися під звіт директору ОСОБА_1 ., до каси ТОВ "Інтер-лайт" у м. Миколаєві. Накази про відрядження директора з м. Южноукраїнська не оформлювались. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 18.03.2015 р. складено акт про відсутність ТОВ "Інтер-лайт" за податковою адресою. За податковою інформацією від 19.03.2015 р. у ТОВ "Інтер-лайт" відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутні трудові ресурси та основні фонди. У січні 2015 р. ТОВ "Інтер-лайт" не закуповувало продукцію, яка була поставлена позивачу. ТОВ "Інтер-лайт" придбало продукцію у ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Комфорт" 30.01.2015 р., а реалізація продукції відбулася раніше (початок січня 2015 р.). фінансово-господарська діяльність ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Комфорт" у грудні 2014 р., січні 2015 р. має ознаки безтоварності. На момент перевірки по ТОВ "Інтер-лайт" до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особи, а свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.04.2015 р.

Із ТОВ "Глорі-мотор" позивач уклав договір поставки від 20.03.2015 р. № 10/02 (т. 1 а. с. 78-80), за умовами якого останній зобов`язувався систематично постачати товари народного споживання. Найменування, кількість, асортимент і ціна товару визначаються на кожну поставку на основі усної заявки. Поставка товару здійснюється автотранспортом покупця. Договір діяв до 31.12.2015 р. з можливістю пролонгації на рік.

ТОВ "Глорі-мотор" зареєстроване як юридична особа 10.03.2015 р., а платником ПДВ - 20.03.2015 р. (т. 1 а. с. 81-85).

У квітні 2015 р. ТОВ "Глорі-мотор" поставило позивачу продукти харчування, на доказ чого під час перевірки та суду надано видаткові та податкові накладні (т. 1 а. с. 135-179).

В акті перевірки вказано, що для розрахунків з постачальником позивач вносив готівкові кошти, які видавалися під звіт директору ОСОБА_1 ., до каси ТОВ "Глорі-мотор" у м. Миколаєві. Накази про відрядження директора з м. Южноукраїнська не оформлювались. Квитанції до прибуткового касового ордера не видавались. За інформацією ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва провести зустрічну звірку ТОВ "Глорі-мотор" неможливо через відсутність за місцезнаходженням. ТОВ "Глорі-мотор" не має достатньої кількості працівників, основних та виробничих засобів. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності. ТОВ "Глорі-мотор" не є виробником поставленої продукції. Встановлено невідповідність придбаного та поставленого товару в квітні 2015 р.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що діяльність ТОВ "Інтер-лайт" і ТОВ "Глорі-мотор" була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов`язань. На думку перевіряючих, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму 165181,28 грн, у тому числі, по ТОВ "Інтер-лайт" за січень 2015 р. - 88942,67 грн та по ТОВ "Глорі-мотор" за квітень 2015 р. - 76238,61 грн.

З наданих позивачем доказів суд встановив, що перевезення товару від постачальників до складів позивача здійснювалося за маршрутом Миколаїв - Южноукраїнськ - столова 11 - ТПК згідно подорожніх листів вантажного автомобілю типової форми № 2 (т. 3 а. с. 88-113).

Водію (експедитору) виписувалися посвідчення про відрядження, в яких постачальником - контрагентом зроблено відповідні відмітки про прибуття та вибуття з пункту призначення (т. 3 а. с. 28-45). На підприємстві видавались накази про відрядження (т. 3 а. с. 157-191).

Отримання товару здійснювалося на підставі повідомлення покупця про зразки печатки та підписів у відповідності до наказу Мінфіну від 16.05.1996 р. № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" (т. 1 а. с.86-87).

Передача товару здійснювалась по видатковій накладній і відповідні записи вносилися до звіту експедитора та товарного звіту завідуючого складом (т. 3 а. с. 114-124). В подальшому продукція зі складів по внутрішнім накладним спрямовувалась на виробництво, де в результаті виробничого процесу отримується готова продукція (страви), що надходила у реалізацію.

Розрахунки з контрагентами проводилися як у безготівковій формі, що підтверджується наданими платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, так і в готівковій формі відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера (т. 2 а. с. 32-42, т. 3 а. с. 125-135).

Згідно з п.п. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень пунктів 201.6, 201.7, 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

З метою підтвердження використання у своїй діяльності придбаних товарів позивач надав оборотні відомості руху матеріальних цінностей, товарні звіти, калькуляційні карти та меню, у відповідності до яких придбана продукція була використана у виробничому процесі з метою отримання прибутку (т. 2 а. с. 52-124, т. 3 а. с. 192-251).

На доказ змін у майновому стані, під час нового розгляду справи, позивачем суду надано звіт про фінансові результати за 2015 р., баланс підприємства станом на 31.12.2015 р., звіт про рух коштів за 2015 р.

Таким чином, під час нового розгляду справи суд дійшов висновку, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Інтер-лайт" і ТОВ "Глорі-мотор" підтверджується належними та допустимими доказами, що у своїй сукупності є достатніми для визнання операцій товарними. Придбана продукція використана позивачем у своїй господарській діяльності, що очевидно переслідувало ділову мету. Надані позивачем докази підтверджують рух активів та власного капіталу позивача.

Порушення податкового законодавства постачальниками позивача, відсутність у них зареєстрованих основних засобів, офіційних трудових ресурсів, відсутність за місцезнаходженням не може покладати відповідальність на позивача.

Статтею 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності. Тобто, позивач відповідає лише за господарські операції, безпосереднім учасником яких він є, та не зобов`язаний відслідковувати повний ланцюг походження та реалізації придбаного у постачальників товару.

На дату укладення та виконання договорів поставки ТОВ "Інтер-лайт" і ТОВ "Глорі-мотор" були зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників ПДВ. Дії позивача не свідчать про необачність у виборі контрагентів.

Суд критично оцінює посилання відповідача на невідповідність у постачальників номенклатури придбаного та поставленого товару, оскільки відповідач брав до уваги лише місяць, у якому відбувалась поставка позивачу, але не досліджував залишки товарно-матеріальних цінностей за попередні періоди.

Норми ПК України не ставлять у залежність право платника податку на формування податкового кредиту від фактичної сплати сум податків до бюджету постачальником товарів по ланцюгу поставки, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів, призначених для використання у його господарській діяльності, сплатив ПДВ в ціні придбаних товарів, а реальність операцій з придбання ним товарів у судовому процесі контролюючим органом не спростована. Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Обставини, які б достовірно свідчили про наявність таких фактів, у справі не встановлені.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Натомість позивач надав належні докази, що підтверджують фактичне придбання товарів у ТОВ "Інтер-лайт" і ТОВ "Глорі-мотор" для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору в сумі 3716,58 грн (т. 1 а. с. 57-58), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" (вул. Миру, 11, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 36230520) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2015 р. № 0000162201 - задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області від 12.10.2015 р. № 0000162201.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 3716,58 грн (три тисячі сімсот шістнадцять грн 58 коп.) на користь приватного підприємства "Южноукраїнський комбінат харчування" (вул. Миру, 11, м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001, ідентифікаційний код 36230520).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 31.10.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська