Постанова

від 11.03.2020 по справі 400/2183/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2183/19 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О.,

при секретарі Ішханяні Р.А.,

за участю представників позивача Демчука В.В. та Радченко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 31.10.2019р.) по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства Южноукраїнський комбінат харчування до Южноукраїнської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник - Головне управління ДФС в Миколаївській області ) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2016 року ПП Южноукраїнський комбінат харчування звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області (правонаступник - ГУ ДФС в Миколаївській області ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.10.2015 року №0000162201 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 247 771,92 грн., у тому числі за основним платежем 165181,28 грн. та за штрафними (фінансовими ) санкціями 82 590,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення податкового органу є неправомірним, оскільки ґрунтуються на необґрунтованих та помилкових висновках перевірки.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року, адміністративний позов ПП Южноукраїнський комбінат харчування - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 12.10.2015 року №0000162201.

Постановою Верховного Суду від 14.05.2019 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 року. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 року допущено процесуальне правонаступництво та замінено Южноукраїнську ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області на належного відповідача - ГУ ДФС у Миколаївській області.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року адміністративний позов ПП Южноукраїнський комбінат харчування - задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 12.10.2015 року №0000162201.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду 1-ї інстанції, представник ГУ ДФС у Миколаївській області 27.11.2019 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 року та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача (апелянта) жодного разу з невідомих причин не прибув, про день, час та місце розгляду справи був своєчасно та належним чином повідомлений.

Представники позивача, в свою чергу, в судових засіданнях суду 2-ї інстанції апеляційну скаргу категорично не визнали та мотивовано наполягали на залишенні її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представників позивача та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПП Южноукраїнський комбінат харчування зареєстроване 10.12.2008р. та з 11.12.2008р. знаходиться на податковому обліку в Южноукраїнській ОДПІ ГУ ДФС в Миколаївської області. Основним видом діяльності позивача за КВЕД 56.29. є постачання інших готових страв . Основним споживачем послуг позивача є Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом , з яким укладено договір на організацію лікувально-профілактичного харчування та продовольчого забезпечення працівників Южноукраїнської АЕС.

Для здійснення господарської діяльності позивач має у власності будівлю цеху по виробництву м`ясних напівфабрикатів, а також орендує земельну ділянку під будівлею цеху, приміщення під розміщення кафе, офісу. Крім того, позивач має власні та орендує транспортні засоби.

01.09.2014 року позивач уклав договір поставки №10/09 з ТОВ Інтер-лайт (яке зареєстроване як юридична особа 01.08.2014р. та є платником ПДВ - з 01.09.2014р .), за умовами якого останній зобов`язувався систематично постачати товари народного споживання. Найменування, кількість, асортимент і ціна товару визначаються на кожну поставку на основі усної заявки. Поставка товару здійснюється автотранспортом покупця. Договір діяв до 31.12.2014 р. з можливістю пролонгації на рік.

20.03.2015 року позивач уклав із ТОВ Глорі-мотор (яке зареєстроване як юридична особа 10.03.2015р. та є платником ПДВ - з 20.03.2015р .)аналогічний договір поставки №10/02, за умовами якого останній зобов`язувався систематично постачати товари народного споживання. Найменування, кількість, асортимент і ціна товару визначаються на кожну поставку на основі усної заявки. Поставка товару здійснюється автотранспортом покупця. Договір діяв до 31.12.2015 року з можливістю пролонгації на рік.

У вересні 2015 року посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку підприємства позивача з питань правомірності формування податкового кредиту з ТОВ Інтер-лайт за січень 2015 року та з ТОВ Глорі-мотор за квітень 2015 року, результатами якої складено акт від 22.09.2015 року №9/14-09-22-01/36230520.

Так, у спірному акті перевірки відповідач помилково зазначив дату договору поставки з ТОВ Інтер-лайт від 01.09.2015 року (абз.4 ст.5 акту перевірки ) - 01.01.2014 року (абз.3 розділу 3 акту перевірки і далі ), при чому, номер договору та його зміст співпадають з наданим позивачем.

Також, в акті перевірки вказано, що для розрахунків з постачальником позивач кожного дня протягом січня 2015 року вносив готівкові кошти, які видавалися під звіт директору ОСОБА_1 , до каси ТОВ Інтер-лайт у м. Миколаєві. Накази про відрядження директора з м. Южноукраїнська не оформлювались. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва 18.03.2015 року складено акт про відсутність ТОВ Інтер-лайт за податковою адресою. За податковою інформацією від 19.03.2015 року у ТОВ Інтер-лайт відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутні трудові ресурси та основні фонди. У січні 2015 році ТОВ Інтер-лайт не закуповувало продукцію, яка була поставлена позивачу. ТОВ Інтер-лайт придбало продукцію у ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Комфорт 30.01.2015 року, а реалізація продукції відбулася раніше (початок січня 2015 року ) фінансово-господарська діяльність ТОВ Будівельно-інвестиційна компанія Комфорт у грудні 2014 року, січні 2015 р. має ознаки безтоварності. На момент перевірки по ТОВ Інтер-лайт до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особи, а свідоцтво платника ПДВ анульовано 02.04.2015 року.

Також, в акті перевірки зазначено, що для розрахунків з постачальником позивач вносив готівкові кошти, які видавалися під звіт директору ОСОБА_1 , до каси ТОВ Глорі-мотор у м. Миколаєві. Накази про відрядження директора з м. Южноукраїнська не оформлювались. Квитанції до прибуткового касового ордера не видавались. За інформацією ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва провести зустрічну звірку ТОВ Глорі-мотор неможливо через відсутність за місцезнаходженням. ТОВ Глорі-мотор не має достатньої кількості працівників, основних та виробничих засобів. Номенклатура та обсяг реалізованих товарів (послуг) свідчать про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності. ТОВ Глорі-мотор не є виробником поставленої продукції. Встановлено невідповідність придбаного та поставленого товару в квітні 2015 р.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що діяльність ТОВ Інтер-лайт і ТОВ Глорі-мотор була спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов`язань.

На думку перевіряючих, позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту суму 165 181,28 грн., у тому числі, по ТОВ Інтер-лайт за січень 2015 р. - 88942,67 грн. та по ТОВ Глорі-мотор за квітень 2015 року - 76238,61 грн., т.б. порушено п.198.1, 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 165 181,28 грн.

12.10.2015 року уповноваженою особою відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162201, яким підприємству позивача нараховано податкове зобов`язання з ПДВ на суму 165 181,28 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 82 590,64 грн.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Повторно вирішуючи справу по суті та знову повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції, виконавши приписи постанови Верховного Суду від 14.05.2019 року, виходив з обґрунтованості та доведеності вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 14.05.2019 року, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

У відповідності до приписів, пп.20.1.4. п.20.1 ст.20 ПК України, органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України ) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 ПК України.

Як передбачено п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Згідно пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як визначено п.201.1 ст.201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень п.п.201.6, 201.7, 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

А у відповідності до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Крім того, статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищезазначеного вбачається, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані із рухом активів, зміною зобов`язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції з матеріалів справи та вже зазначалося вище, основним видом діяльності ПП Южноукраїнський комбінат харчування за КВЕД - є організація громадського харчування .

Для забезпечення своєї господарської діяльності підприємством позивача у 2014-2015р.р. було укладено договори поставки з постачальниками продовольчих товарів - ТОВ Інтер-Лайт та ТОВ Глорі-Мотор , згідно яких вказані контрагенти зобов`язалися систематично поставляти та передавати у власність позивача товари народного господарства та продукти харчування.

Як видно зі змісту та умов спірних договорів поставки від 01.09.2014 року №10/09 та від 20.03.2015 №10/02, найменування, кількість та асортимент товару при кожній поставці визначається на підставі підписаної сторонами специфікації або поданої заявки, яку позивач формує виходячи з виробничої необхідності для здійснення безперебійного процесу приготування страв.

З матеріалів справи вбачається, що усі заявки узгоджувалися з постачальниками за 2 (два) дні до моменту поставки, а саме поставка товару здійснювалась орендованим та власним автотранспортом ПП Южноукраїнський комбінат харчування (що підтверджується договором оренди транспортного засобу та свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів ).

При чому, перевезення товарів від постачальників до складів ПП Южноукраїнський комбінат харчування здійснювалося за маршрутом Миколаїв - Южноукраїнськ - столова 11 - ТПК, згідно подорожніх листів вантажного автомобілю типової форми №2.

Уважно дослідивши матеріали справи та з урахуванням мотивованих пояснень представників позивача, судовою колегією встановлено, що водію (експедитору ) виписувалися посвідчення про відрядження, в яких контрагентом-постачальником робилися відповідні відмітки про прибуття та вибуття з пункту призначення.

Отримання ж товару здійснювалося на підставі повідомлення покупця про зразки печатки та підписів у відповідності наказу Мінфіну від 16.05.1996 року №99 Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей .

Також, по справі встановлено, що після прибуття автомобілів з товаром, уся придбана продукція розвантажувалася як на власних складах ПП Южноукраїнський комбінат харчування , так і орендованих складах.

Передача ж товару здійснюється по видатковій накладній і відповідні записи вносилися до звіту експедитора та товарного звіту завідуючого складом. В подальшому продукція зі складів по внутрішнім накладним спрямовувалась на виробництво, де в результаті виробничого процесу отримується готова продукція (страви), що надходила у реалізацію.

При цьому, також слід зазначити, що розрахунки з контрагентами проводилися як у безготівковій формі (що підтверджується наданими платіжними дорученнями) наявними в матеріалах справи, так і в готівковій формі (відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера ).

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій постачальниками на адресу позивача виписувалися видаткові та податкові накладні, які у відповідності до п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, дають право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Так, як свідчать матеріали справи, при отриманні товару від ТОВ Інтер-лайт в січні 2015р. були виписані: видаткова накладна від 06.01.2015р. №ІЛ-000001 та податкова накладна від 06.01.2015р. №1; видаткова накладна від 06.01.2015р. №ІЛ-000002 та податкова накладна від 06.01.2015р. №2; видаткова накладна від 09.01.2015р. №ІЛ-000011 та податкова накладна від 09.01.2015р. №9; видаткова накладна від 09.01.2015р. №ІЛ-000012 та податкова накладна від 09.01.2015р. №10; видаткова накладна від 13.01.2015р. №ІЛ-000018 та податкова накладна від 13.01.2015р. №16; видаткова накладна від 13.01.2015р. №ІЛ-000017 та податкова накладна від 13.01.2015р. №15; видаткова накладна від 15.01.2015р. №ІЛ-000023 та податкова накладна від 15.04.2014р. №23; видаткова накладна від 15.01.2015р. №ІЛ-000024 та податкова накладна від 15.01.2015р. №24; видаткова накладна від 22.01.2015р. №ІЛ-000040 та податкова накладна від 22.01.2015р. №40; видаткова накладна від 22.01.2015р. №ІЛ-000041 та податкова накладна від 22.01.2015р. №41; видаткова накладна від 28.01.2015р. №ІЛ-000054 та податкова накладна від 28.01.2015р. №55; видаткова накладна від 28.01.2015р. №ІЛ-000056 та податкова накладна від 28.01.2015р. №56; видаткова накладна від 29.01.2015р. №ІЛ-000059 та податкова накладна від 29.01.2015р. №57; видаткова накладна від 29.01.2015р. №ІЛ-000060 та податкова накладна від 29.01.2015р. №58; видаткова накладна від 30.01.2015р. №ІЛ-000062 та податкова накладна від 30.01.2015р. №60; видаткова накладна від 30.01.2015р. №ІЛ-000063 та податкова накладна від 30.01.2015р. №61;

При отриманні товару від ТОВ Глорі-мотор у квітні 2015р. були виписані: видаткова накладна від 03.06.2014р. №МН-0000005 та податкова накладна від 03.06.2014р. №2; видаткова накладна від 02.04.2015р. №ГМ-000053 та податкова накладна від 02.04.2015р. №6; видаткова накладна від 02.04.2015р. №ГМ-000052 та податкова накладна від 02.04.2015р. №5; видаткова накладна від 06.04.2015р. №ГМ-000059 та податкова накладна від 06.04.2015р. №11; видаткова накладна від 06.04.2015р. №ГМ-000059 та податкова накладна від 06.04.2015р. №12; видаткова накладна від 10.04.2015р. №ГМ-000074 та податкова накладна від 10.04.2015р. №23; видаткова накладна від 10.04.2015р. №ГМ-000073 та податкова накладна від 10.04.2015р. №22; видаткова накладна від 15.04.2015р. №ГМ-000078 та податкова накладна від 15.04.2015р. №31; видаткова накладна від 15.04.2015р. №ГМ-000077 та податкова накладна від 15.04.2015р. №30; видаткова накладна від 17.04.2015р. №МН-000085 та податкова накладна від 17.04.2015р. №36; видаткова накладна від 17.04.2015р. №ГМ-000084 та податкова накладна від 17.04.2015р. №35; видаткова накладна від 21.04.2015р. №ГМ-000098 та податкова накладна від 21.04.2015р. №49; видаткова накладна від 21.04.2015р. №ГМ-000097 та податкова накладна від 21.04.2015р. №47; видаткова накладна від 22.04.2015р. №ГМ-000113 та податкова накладна від 22.04.2015р. №63; видаткова накладна від 22.04.2015р. №ГМ-000117 та податкова накладна від 22.04.2015р. №64; видаткова накладна від 27.04.2015р. №ГМ-000118 та податкова накладна від 27.04.2015р. №65; видаткова накладна від 27.04.2015р. №ГМ-000119 та податкова накладна від 27.04.2015р. №68; видаткова накладна від 28.04.2015р. №ГМ-000065 та податкова накладна від 28.04.2015р. №77; видаткова накладна від 30.04.2015р. №ГМ-000136 та податкова накладна від 30.04.2015р. №87; видаткова накладна від 30.04.2015р. №ГМ-000134 та податкова накладна від 30.04.2015р. №86.

Таким чином, позивачем для формування податкового кредиту було включено ПДВ у сумі 88 942,67 грн. - за січень 2015 року та 76 238,6 грн. - за квітень 2015 року, що, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідає даним додатків 5 до податкових декларацій з ПДВь та даним декларацій з ПДВ за січень та квітень 2015 року №9019935511 від 20.02.2015р., №9100159265 від 19.05.2015р. і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було надано до суду і копії заявок на поставку товарів, видаткові та податкові накладними, повідомлення про зразки підписів матеріально-відповідальних осіб та штампу підприємства, накази та посвідчення про відрядження, подорожні листи, оборотні відомості руху матеріальних цінностей, товарні звіти, калькуляційні карти та меню, у відповідності до яких придбана продукція була використана у виробничому процесі з метою отримання прибутку (т.2 а.с.52-124, т.3 а.с.192-251 ), що, в свою чергу, також підтверджує реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ Інтер-лайт та ТОВ Глорі - мотор .

Таким чином, оскільки факт придбання відповідних товарів позивачем у ТОВ Інтер-Лайт та ТОВ Глорі-Мотор підтверджується видатковими та податковими накладними (в яких зазначається номенклатура, кількість, ціна отриманих ТМЦ ), розрахунковими документами, а придбані товари були безпосередньо використані у господарській діяльності позивача, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, приходить до висновку, що суми ПДВ сплачені позивачем у вартості цих товарів були ним правомірно віднесені до складу податкового кредиту.

При цьому, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне звернути увагу на те, що у спірному акті перевірки відповідачем було помилково зазначено дату договору поставки позивача із ТОВ Інтер-лайт - 01.01.2014 року №10.09, оскільки насправді позивачем із даним контрагентом реально укладався цей договір - 01.09.2014 року. Також, представником позивача було надано до суду 1-ї інстанції договір поставки саме від 01.09.2014р., номер та зміст якого повністю відповідають обставинам справи.

Отже, враховуючи вказані вище обставини, по справі беззаперечно встановлено, що на дату укладення та виконання спірних договорів поставки як ТОВ Глорі-мотор так і ТОВ Інтер-лайт були зареєстровані як юридичні особи та мали статус платників ПДВ.

Крім того, апеляційний суд критично оцінює посилання відповідача на невідповідність у постачальників номенклатури придбаного та поставленого товару, оскільки відповідач брав до уваги лише місяць, у якому відбувалась поставка позивачу, але не досліджував залишки товарно-матеріальних цінностей за попередні періоди.

І на останнє, судова колегія приймає до уваги та ще раз вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з вимогами цивільного та податкового законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України ) та презумпція правомірності рішень платника податку (пп.4.1.4 п.4.1.ст.4 ПКУ ), а відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має виключно індивідуальний характер. Тобто, якщо контрагент позивача або його контрагенти у 2-й чи 3-й ланках ланцюга , не виконали своїх податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, і платник податків (покупець товарів ), в свою чергу, в даному випадку, не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При чому, одночасно слід зазначити й про той факт, що вищенаведені висновки суду повністю узгоджуються як із судовою практикою та правовими позиціями Верховного Суду України, зокрема, в постановах від 01.06.2010р. (справа №21-573во10 ), від 31.01.2011р. (справа №21-47а10 ) та Верховного суду, зокрема, в постановах від 17.01.2018р. (справа №804/2529/18 ), від 27.03.2018р. (справа №816/809/17 ), від 31.01.2019р. (справа №802/548/15-а ) при вирішенні спорів цієї категорії, а також з практикою Європейського Суду з прав людини (справа Булвес проти Болгарії від 22.01.2009р.).

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.316 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 20.03.2020р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: І.П. Косцова

В.О. Скрипченко