Рішення

від 01.11.2019 по справі 420/904/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/904/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Збарацької А.І.

За участю сторін:

Представника позивача: Беліогло А .В.

Представників відповідача: Поліщук М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки), -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить суд: визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління ДФС в Одеської області від 14.11.2018 року №Ф-5908-54 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 15 819,54 грн.; визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління ДФС в Одеської області від 15.02.2019 року №Ф-5908-54 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 18 276,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначила, що вважає оскаржувані вимоги головного управління (далі ГУ) ДФС України в Одеській області незаконними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач з 2012 року підприємницьку діяльність не здійснює, будь-якого доходу не отримує, а тому не повинна сплачувати єдиний соціальний внесок. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем строків винесення та направлення їй оскаржуваних вимог. Також ОСОБА_2 зазначає, що винесенні податкові вимоги є протиправними, оскільки визначені у них зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску були сформовані наростаючим підсумком, що призвело до того, що до другої вимоги від 15.02.2019 року увійшла також сума заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, яку було визначено і в першій вимозі від 14.11.2018 року.

Ухвалою суду від 25.03.2019 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку, передбаченому ч.5 ст.262 КАС України.

24.05.2019 року у зв`язку із необхідністю встановити відповідні факти та обставини із дослідженням думки та правової позиції учасників справи, отримання від учасників справи додаткових письмових доказів, ухвалою суду подальший розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

24.06.2019 року, 25.07.2019 року, 22.10.2019 року у справі були проведені підготовчі судові засідання, в яких учасники справи надали пояснення, у тому числі письмові (а.с. 127-129), відзив на адміністративний позов (а.с. 40-43) та додаткові письмові докази (а.с. 73, 76-77, 79-94, 132-148).

25.07.2019 року ухвалою суду провадження у справі було зупинено на підставі п.4 ч.1 статті 236 КАС України та в подальшому поновлено 01.10.2019 року.

Ухвалою суду від 22.10.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та призначений розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник головного управління ДФС України в Одеській області проти задоволення позовних вимог позивача заперечувала з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов (а.с.40-43), додаткових письмових поясненнях (а.с. 127-129) та зазначила, що з 01.01.2017 року набув чинності Закон України від 06.12.2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким було внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI). Відповідно до вказаних змін з 01.01.2017 року всі фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, мінімальний розмір якого з 01.01.2017 становить 704,00 грн., а з 01.01.2018 - 819,06 грн.

При цьому відповідач зазначає, що відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується і на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. Внаслідок порушення позивачем свого обов`язку щодо самостійної сплати ЄСВ у строки, встановлені Законом України №2464-VІ, ГУ ДФС у Одеській області було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5908-54 від 14.11.2018 року та від 15.02.2019 року, з огляду на що, відповідач діяв в межах та у спосіб, встановлені законодавством, а тому підстави для задоволення даного позову відсутні.

Також представник головного управління ДФС України в Одеській області зазначила, що у разу зростання суми боргу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) виносяться під одним порядковим номером, однак до виконання буде пред`являтися лише остання вимога із збільшеним розміром боргу.

Судом у справі встановлено наступне.

ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області з 16.06.2011 року, про що зроблено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців (а.с. 12-13).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_2 було припинено за власним бажанням позивача з 07.02.2019 року (а.с. 15, 76-77).

Таким чином в період з 16.06.2011 року по 07.02.2019 року (згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) позивач перебувала в статусі фізичної особи-підприємця.

Також судом встановлено, що 14.11.2018 року головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів було сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5908-54, в якій зазначено про наявність у ОСОБА_2 станом на 31.10.2018 року боргу зі сплати єдиного внеску на загальну суму 15 819,54 грн. (а.с. 14).

Як вбачається з наданих до суду документів, зазначена вимога була отримана позивачем засобами поштового зв`язку 06.02.2019 року (а.с. 16-17).

15.02.2019 року головним управлінням ДФС в Одеській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів було сформовано та надіслано позивачу ще одну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5908-54, в якій зазначено про наявність у ОСОБА_2 станом на 31.01.2019 року боргу зі сплати єдиного внеску на загальну суму 18 276,72 грн. (а.с. 73).

Не погоджуючись із вищенаведеними вимогами про сплату боргу (недоїмки) та вважаючи їх протиправними і необґрунтованими, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив головного управління ДФС в Одеській області, відповідь на відзив, інші письмові докази у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08 липня 2010 року № 2464-VI та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року (далі - Інструкція №449).

Статтею 2 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зазначено, що виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Статтею 12 зазначеного Закону в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 04.07.2013 року №406-VII до завдань центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, віднесено забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Зокрема, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування; здійснює інші функції, передбачені законодавством.

За змістом ст. 13 Закону №2464-VI з метою виконання зазначених завдань та функцій органам доходів і зборів були надані повноваження, в тому числі: проводити перевірки на підприємствах, в установах і організаціях, у осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичних осіб-підприємців, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску; здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Крім того, в ст. 14 Закону №2464-VI встановлені обов`язки органів доходів і зборів, серед яких обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

З наведеними нормами Закону №2464-VI кореспондуються п.п. 41.1 і 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, за змістом яких органи доходів і зборів (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, та його територіальні органи) забезпечують формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечують формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Одночасно органи доходів і зборів (як контролюючі органи) є органами стягнення, уповноваженими здійснювати заходи щодо забезпечення погашення недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, визначених цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є, зокрема фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

Згідно з п. 1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" було внесено зміни до Закону №2464-VІ, що діють з 01.01.2017 року, зокрема, щодо обов`язковості визначення бази нарахування ЄСВ у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Так у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно ч.12 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є самостійно визначена платниками сума, що не може бути більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Суд зазначає, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 ч. 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Частиною 5 статті 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Законом України від 21.12.2016 року №1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2017 року - 3200,00 грн.

Законом України від 07.12.2017 року №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік", установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 року у розмірі 3723,00 грн.

Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов`язані сплатити за звітний 2017 рік, щонайменше 8 448,00 грн. (3200.00*12*22%), відповідно за один квартал - 2 112,00 грн., а за 2018 рік - 9 828,00 грн. (3727.00*12*22%), відповідно за один квартал - 2 457,18 грн.

Суд звертає увагу на те, що Закон №2464-VI не ставить у залежність обов`язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, доходу (прибутку) від здійснення такої діяльності.

При цьому Закон №2464-VI звільняє від сплати єдиного внеску лише осіб, які зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 статті 4, та отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Інших підстав звільнення від сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Южненської міської ради Одеської області з 16.06.2011 року.

Разом з тим, запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 внесений до зазначеного реєстру лише 07.02.2019 року.

З наведеного слідує, що в період, за який позивачу було нараховано єдиний внесок (2017-2018 роки), ОСОБА_2 була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та повинна була сплачувати зазначений платіж.

При цьому суд зазначає, що приписами статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що систему органів у сфері державної реєстрації становлять Міністерство юстиції України та інші суб`єкти державної реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця подається один з таких документів: 1)заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що позивачем не було надано до суду жодних доказів, які б свідчили про припинення нею підприємницької діяльності у 2012 році. Також у справі відсутні докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, звільнених від сплати єдиного соціального внеску.

При цьому суд не приймає до уваги посилання представника позивача у судовому засіданні про подання ОСОБА_2 заяви про закриття підприємницької діяльності до органу доходів і зборів, оскільки така заява не є підставою для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, тому що орган ДФС не є державним реєстратором та не наділений повноваженнями щодо внесення змін до державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, вчинення позивачем зазначених дій, не було підтверджено нею будь-якими доказами.

Також суд вважає помилковими та необґрунтованими посилання позивача на те, що вона звільнена від сплати єдиного внеску, оскільки за неї, як за найманого працівника, підприємствами (де вона працювала протягом 2017 та 2018 років), як податковими агентами, здійснювалась сплата єдиного внеску, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені з урахуванням норм законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються положеннями Закону про оплату праці, та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (абзац перший п. 1 ч.1ст. 7 Закону №2464).

Крім того як вже зазначалось судом раніше, платниками єдиного внеску відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, є також фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Отже фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування і є одночасно найманими працівниками, не звільняються від обов`язків платника єдиного внеску, у тому числі обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок за себе, як за фізичну особу-підприємця.

Сплата єдиного соціального внеску у такому разі не здійснюється подвійно, адже за фізичну особу підприємця, яка працює найманим працівником у юридичної особи, єдиний соціальний внесок сплачує роботодавець за рахунок власних коштів (утримань єдиного соціального внеску із заробітної плати немає).

До того ж, єдиний внесок в такому випадку сплачується різними платниками, у різних розмірах та з інших правових підстав, що додатково свідчить про відсутність факту подвійного стягнення до бюджету єдиного внеску.

Відтак та обставина, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та одночасно працювала, як найманий працівник, не впливає на правомірність нарахування йому єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю та не звільняє її від обов`язку зі сплати такого внеску у встановлених законом порядку та розмірі.

Аналогічна правова позиція була викладена П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 03.09.2019 року по справі № 540/787/19.

Водночас суд зазначає, що відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону № 2464-VI сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або несплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Порядок стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 0.04.2015 року №449 (далі - Інструкція №449).

За вимогами пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, зокрема на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1 та 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом десяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом п`ятнадцяти робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера "Ю" (вимога до юридичної особи) або "Ф" (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера "У" (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Також суд звертає увагу, що 10.06.2016 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року за №422 "Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Наказ №422).

Відповідно до Наказу №422, оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами Державної фіскальної служби України в інформаційній системі органів ДФС. Для обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі - ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Наказ №422 визначає порядок: ведення інтегрованої картки платника (далі - ІКП) та здійснення контролю за коректністю інформації при відкритті/закритті ІКП в інформаційній системі ДФС; відображення в ІКП показників щодо податкових зобов`язань, визначених самостійно платниками податків та контролюючими органами у випадках, не пов`язаних із порушенням податкового законодавства; перенесення до ІКП визначених за результатами контрольно-перевірочної роботи сум грошових зобов`язань, податкових, митних та інших платежів та методи контролю відповідності показників результатів даним ІКП; відображення в ІКП сум погашення податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску, розстрочення (відстрочення) зобов`язань (боргів), а також списання податкового боргу та заборгованості зі сплати єдиного внеску; перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників.

Згідно витягу з інтегрованої картки платника податку, за позивачем станом на 31.01.2019 року обліковується заборгованість за платежем за кодом 71040000 "ЄСВ для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність" на загальну суму 18 276,72 грн. (а.с. 144-148), зокрема за 2017 рік - 8 448,00 грн., за 1 квартал 2018 року - 2457,18 грн.; за 2 квартал 2018 року - 2457,18 грн.; за 3 квартал 2018 року - 2457,18 грн.; та за 4 квартал 2018 року - 2457,18 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність у позивача обов`язку щодо сплати єдиного внеску та невиконання його в добровільному порядку в строки встановленні чинним законодавством, суд вважає, що податковим органом було правомірно визначено ОСОБА_3 суму податкового зобов`язання по сплаті ЄСВ за 2017 рік та за 2018 рік на загальну суму 18 276,72 грн.

Разом з тим, з приводу винесення головним управління ДФС в Одеській області двох вимог про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5908-54 від 14.11.2018 року та від 15.02.2019 року суд зазначає наступне.

Так відповідно до частини 7 розділу VI Інструкції № 449 якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).

Під сумою зростання боргу (недоїмки) для цілей цього пункту необхідно розуміти:

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою боргу, зазначеною у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі, зменшене на суму сплат(и) після такого пред`явлення, якщо сума сплат(и) не більша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі;

позитивне значення різниці між сумою боргу платника за даними інформаційної системи органів доходів і зборів станом на кінець календарного місяця та сумою сплат(и) після пред`явлення до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимоги, зменшене на суму боргу, зазначену в такій вимозі, якщо сума сплат(и) менша за суму боргу, зазначену у пред`явленій до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства вимозі.

Як було встановлено судом у зв`язку із несплатою позивачем в добровільному порядку суми недоїмки за 2017 рік та 3 квартали 2018 року головним управлінням ДФС в Одеській області було сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року №Ф-5908-54 на суму 15 819,54 грн.

15.02.2019 року головним управлінням ДФС в Одеській області було сформовано нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5908-54 на загальну суму 18 276,72 грн., до якої окрім сум заборгованості за 2017 рік та 3 квартали 2018 року, зазначених у вимозі від 14.11.2018 року, увійшла додатково ще сума заборгованості позивача по сплаті єдиного внеску за 4-ий квартал 2018 року у розмірі - 2 457,18 грн.

З даного приводу суд вважає слушним посилання представника позивача на те, що у разі збільшення суми боргу та винесення повторної вимоги про необхідність його сплати, така податкова вимога повинна виноситись податковим органом лише на суму збільшення податкового боргу, чого відповідачем в судовому засіданні спростовано не було.

За таких умов суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати часткового вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5908-54 від 15.02.2019 року на суму 15 819,54 грн., як винесену зайво, оскільки суми боргу позивача за періоди: 2017 рік та 3 квартали 2018 року у розмірі 15 819,54 грн. податковим органом вже було включено у вимогу про сплату боргу від 14.11.2018 року.

Думку представника позивача з цього приводу суд вважає логічною, такою, що ґрунтується на вимогах Інструкції №449, а тому приймається судом при вирішенні справи в цій частині, що, в свою чергу, унеможливить сплату позивачем недоїмки з ЄСВ за один і той же календарний період у подвійному розмірі, оскільки вимоги про сплату боргу є самостійними виконавчими документами, які можуть бути пред`явлені до виконання в будь-який момент.

Разом з тим, враховуючи наявність у позивача обов`язку нараховувати та сплачувати самостійно єдиний соціальний внесок, суд вважає, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5908-54 від 15.02.2019 року у розмірі 2 457,18 грн., а також від 14.11.2018 року у розмірі 15 819,54 грн. є правомірними, винесеними на підставі та у спосіб, встановлені законом, а отже скасуванню не підлягають.

При цьому суд погоджується із твердження позивача про те, що оскаржувані вимоги були направлені відповідачем із порушенням строків, адже мали б бути надіслані протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Проте суд звертає увагу на те, що несвоєчасне направлення контролюючим органом податкової вимоги на адресу платника, не свідчить про відсутність у позивача обов`язку сплачувати відповідні зобов`язання.

Вказані висновки суду у справі №420/904/19 узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 28.12.2018 року по справі №804/1678/15, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ч.16 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що несвоєчасне направлення відповідачем вимоги про сплату недоїмки, не може бути самостійною підставою для визнання її протиправною та скасування за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду відповідно до квитанції №19408324 від 08.02.2019 року було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що відповідає заявленим ОСОБА_2 майновим позовним вимогам про нарахування їй заборгованості по сплаті недоїмки єдиного соціального внеску на загальну суму 18 276,72 грн.

Виходячи з необхідності відмови судом у задоволенні позовних вимог позивача майнового характеру на вищезазначену суму, у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 72-77, 192-194, 205, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_2 до головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління ДФС в Одеської області від 15.02.2019 року №Ф-5908-54 в частині визначення ОСОБА_2 суми боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 15 819,54 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 01 листопада 2019 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.