Постанова

від 30.10.2019 по справі 440/1356/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 р.Справа № 440/1356/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Жабківської сільської ради на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Н.Ю. Алєксєєва, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 02.07.19 року по справі № 440/1356/19

за позовом ОСОБА_1

до Жабківської сільської ради

про визнання протиправними та скасування рішень,зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жабківської сільської ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Жабківської сільської ради від 16.10.2018 №493 "Про надання дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ";

- визнання протиправним та скасування рішення двадцять шостої сесії сьомого скликання Жабківської сільської ради від 08.02.2019 № 560 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в оренду";

- зобов`язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2700 га, яка знаходиться на вулиці Зацарина, с. Жабки, з прийняттям обґрунтованого та законного рішення.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем з грубим порушенням вимог законодавства України, що регулює процес виділення землі при прийнятті рішень суб`єктами владних повноважень, що потягло порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Вказує, що за життя мати позивачки ОСОБА_2 не встигла скористатися правом оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 0,27 га для ведення особистого селянського господарства на території Жабківської сільської ради. Факт перебування вказаної земельної ділянки у постійному користуванні ОСОБА_2 підтверджується витягами з погосподарських книг Луценківської (Жабківської) сільської ради, а тому позивач, як спадкоємець за законом першої черги, до якої перейшли усі права та обов`язки, що належали померлій матері ОСОБА_2 , і не припинилися внаслідок її смерті, має таке ж право, як складової частини спадщини. Пояснювала, що нормами Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування. при цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.ст. 118,123 Земельного кодексу України.

02 липня 2019 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Жабківської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Жабківської сільської ради від 16.10.2018 №493 "Про надання дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ".

Визнано протиправним та скасувати рішення двадцять шостої сесії сьомого скликання Жабківської сільської ради від 08.02.2019 № 560 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в оренду".

Зобов`язано Жабківську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,27 га для ведення особистого селянського господарства на території Жабківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Жабківської сільської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,80 грн.

Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на недотримання судом першої інстанції вимог законності та обґрунтованості, прийняття рішення без врахування всіх обставин, що мають значення для справи. Вказав на те, що Жабківська сільська рада не володіє даними щодо надання у власність чи користування ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,27 га, оскільки відсутні архівні дані, у зв`язку з чим немає можливості надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність вказаної земельної ділянки, яка розміщена в с. Жабки. Звертає увагу на пропущення позивачем строку на звернення до суду в частині оскарження рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Жабківської сільської ради від 16.10.2018 №493 "Про надання дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ". Отже, з викладених підстав, вказав на необгрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач в судове засідання не з`явилась, про час та дату слухання справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що позивач по справі була належним чином повідомлена про час та дату слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.09.2018 року до Жабківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області звернулася гр. ОСОБА_1 із заявою, в якій просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,27 га, яка розміщена в с. Жабки.

До вказаної заяви позивачем додано: графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, копію паспорту та копію ідентифікаційного коду, копію свідоцтва про спадщину за законом, копію листа Жабківської сільської ради від 07.05.2018 №02-26/163 (а.с. 100-104).

Рішенням 23 сесії 7 скликання Жабківської сільської ради від 16.10.2018 року №493 "Про надання дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки із земель запасу в межах населеного пункту с. Жабки, орієнтовною площею 0,2700 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 36).

09.01.2019 гр. ОСОБА_1 повторно звернулася до Жабківської сільської ради із заявою, в якій просила надати в оренду земельну ділянку площею 0,27 га, яка була в користуванні ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 (а.с. 96).

Рішенням 26 сесії 7 скликання Жабківської сільської ради від 08.02.2018 року №560 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в оренду" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2700 га в оренду для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 42).

Позивач не погодилася з рішеннями Жабківської сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення прийнято з інших ніж визначені у статті 118 Земельного кодексу України підстав, перелік яких є вичерпним та розширенню не підлягає. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень, які підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до приписів ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із пунктом тридцять четвертим статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Частиною другою статті 22 Земельного кодексу України, встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Відповідно до ч.3 ст.22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

У відповідності до ст. 118 Земельного кодексу України, що визначає порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Таким чином, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Статтею 118 Земельного кодексу України визначено, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, рішенням 23 сесії 7 скликання Жабківської сільської ради від 16.10.2018 року "Про надання дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " відмовлено позивачу у наданні дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки із земель запасу в межах населеного пункту с. Жабки, орієнтовною площею 0,2700 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 36).

Як вбачається з витягу з протоколу № 06 засідання постійної комісії з питань аграрної політики, земельних відносин та природокористування Жабківської сільської ради від 12.10.2018 року, підставою відмови у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є те, що гр. ОСОБА_1 не зареєстрована та не проживає на території Жабківської сільської ради (а.с. 37).

Рішенням 26 сесії 7 скликання Жабківської сільської ради від 08.02.2018 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в оренду" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку орієнтовною площею 0,2700 га в оренду для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с. 42).

Матеріалами справи підтверджується, що підставою для відмови у наданні дозволу по заяві від 09.01.2019 стало посилання відповідача на те, що гр. ОСОБА_1 не зареєстрована та не проживає на території Жабківської сільської ради. Передача в оренду земельних ділянок що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів (а.с. 43).

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані відмови прийнято не з підстав, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширенню не підлягає.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних рішень, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ОСОБА_1 рішень від 16.10.2018 року №493 та від 08.02.2019 року № 560.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Жабківської сільської ради від 16.10.2018 №493 "Про надання дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки ОСОБА_1 " та рішення двадцять шостої сесії сьомого скликання Жабківської сільської ради від 08.02.2019 № 560 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 в оренду", не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно з ч.1ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Таким чином, враховуючи встановлення оскаржуваних рішень відповідача, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зобов`язати Жабківську сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2018 та від 09.01.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 0,27 га, для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Жабківської сільської ради Лохвицького району Полтавської області з урахуванням висновків суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів враховує ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України").

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_1 правомірними та такими, що підлягають задоволенню .

З приводу доводів апелянта про пропущення позивачем без поважних причин строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Жабківської сільської ради від 16.10.2018 №493 "Про надання дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд, отримавши позов, зобов`язаний з`ясувати чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи.

У разі наявності порушення прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав за межами, встановлених главою 6 КАС строків, суд може поновити їх та вирішити спір по суті (задовольнити вимоги) чи залишити заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення двадцять третьої сесії сьомого скликання Жабківської сільської ради від 16.10.2018 №493 "Про надання дозволу на виконання проекту землеустрою з метою відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ", яке направлено відповідачем на адресу ОСОБА_1 18.10.2018, що підтверджується супровідним листом виконавчого комітету Жабківської сільської ради від 18.10.2018 №02-26/520 (а.с. 35).

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Жабківської сільської ради залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 року по справі № 440/1356/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.І. Сіренко Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 01.11.2019 року