Ухвала

від 01.11.2019 по справі 813/69/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9330/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Кушнерика М.П., Гінди О.М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву пресдтавника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - Кулака Ігоря Олександровича про відвід колегії суддів Курильця А.Р., Качмара В.Я., Мікули О.І. у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року про закриття провадження у справі № 813/69/16,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Восьмого апеляційного адміністративного суду перебуває адміністративна справа № 813/69/16 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ТОВ Яблуневий дар , ТОВ "Танк Транс", ПАТ "Новоушицький консервний завод", Українсько-німецького спільного підприємства "Агро-Поділля" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Літвінова Артема Володимировича, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

30 жовтня 2019 року представником позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 було подано заяву про відвід колегії суддів Курильця А.Р., Качмара В.Я., Мікули О.І. .

Заява мотивована упередженим ставленням колегії суддів до позивачів. Таке, на думку представника позивачів, виявилося, зокрема, у відкладенні слухання справи на незначний термін.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року вказану заяву було визнано необгрунтованою .

Розглянувши заяву про відвід складу суду, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає подану заяву необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно з частиною 8 статті 40 КАС України, суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Отже, вирішення питання про відвід у судовому засіданні з повідомлення учасників справи може здійснюватися лише за ініціативою суду та здійснюється на розсуд судді, якому передано на розгляд відповідну заяву.

З урахуванням встановлених частиною 11 статті 40 КАС України скорочених строків розгляду заяви про відвід, а також з огляду на те, що вирішення цього питання здійснюється колегією суддів, які не входять до складу суду, що розглядає справу, виключно в межах та на підставі доводів, викладених у заяві про відвід, потреба у проведенні судового засідання з повідомленням учасників справи відсутня.

При цьому судом не порушується право позивача, передбачене пунктом 2 частини 3 статті 44 КАС України, щодо участі у судових засіданнях, оскільки таке право не є абсолютним і реалізується у випадку, якщо інше не встановлене законом. Так як розгляд питання про відвід проводиться у порядку письмового провадження, це виключає участь учасника справи в розгляді даного питання з огляду на вимоги частини 8 статті 40 та пункту 10 частини 1 статті 4 КАС України.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в ухвалі від 19 лютого 2018 року у справі № 800/459/17.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 КАС України. Частиною першою статті 36 КАС України передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу (щодо недопустимості повторної участі судді в розгляді адміністративної справи).

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

Судді повинні розглядати справи неупереджено, на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чиєї сторони або з будь-якої причини.

Неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Слово "неупереджений" передбачає відсутність упередженості, як реальної, так і суб`єктивної.

Стаття 6 Конвенції з прав людини вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами.

Представник позивача, зазначає, що наявність упередженості, вказаної у заяві про відвід суддів, встановлена ним за об`єктивним критерієм, тобто про це свідчать дії суду, зокрема відкладення розгляду на незначний термін, запізніле отримання копії відзиву позивачами.

Однак, при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

Посилання заявника на упередженість суддів є його власним судженням та суб`єктивною оцінкою обставин.

З огляду на викладене, суд вважає, що обставини, на які заявник посилається в поданій ним заяві, не підтверджують наявності обґрунтованих сумнівів у неупередженості, об`єктивності або прямої чи опосередкованої зацікавленості суддів, яким заявлено відвід, у результаті розгляду даної справи.

При цьому, наведені ним доводи про те, що судом було відкладено розгляд справи на незначний термін вказують на його незгоду з процесуальними рішеннями суду.

Разом з тим, у ч. 4 ст. 36 КАС України прямо передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких правових підстав, передбачених ст.ст. 36-37 КАС України, для відводу складу суду і вважає, що в даному випадку заявником не доведено порушення його права на розгляд справи незалежним та безстороннім судом, яке регламентовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, заява представника позивачів ОСОБА_6 про відвід складу суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 38, 39, 40, 241-242, 321, 325, 328 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_6 . про відвід суддям колегії у справі №813/69/16 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді М. П. Кушнерик О. М. Гінда