Ухвала

від 31.10.2019 по справі 140/957/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 жовтня 2019 року

Київ

справа № 140/957/19

адміністративне провадження № К/9901/29369/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Ханової Р.Ф., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №140/957/19 за позовом Приватного підприємства МЕГА ТОН до Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

25.10.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Волинській області на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправним і скасування рішень контролюючого органу, яким за порушення граничного строку сплати грошового зобов`язання з ПДВ застосовано штрафні санкцій у загальному розмірі 20240,96 грн.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції врахувавши вимоги статей 12, 257, 262 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є скасування рішень контролюючого органу, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (20240,96 грн < 192 100 грн). Характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників свідчать про те, що ця справа дійсно є незначної складності, а ознаки необхідності розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження, визначені частиною четвертою статті 12 КАС України, відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі міститься посилання на наявність винятків, передбачених пунктами "а" і "б" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а саме: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи.

Такі посилання обґрунтовані тим, що законом визначено черговість зарахування коштів платника, які ним сплачуються і в першу чергу такі кошти зараховуються на погашення податкового боргу. Зазначає, що існує стала судова практика Верховного Суду України і Верховного Суду, відповідно до якої судове рішення про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій. Тобто об`єктом застосування штрафу є погашена сума податкового боргу, спосіб такого погашення значення не має (є це самостійна сплата чи зарахування сплачених коштів контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення).

У даному випадку, розстрочення виконання судового рішення про стягнення податкового боргу приймалось судом за заявою платника податків, який усвідомлював, що ним було допущено податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань. Тобто позивач був обізнаний, що несплата податкових зобов`язань заподіює шкоду суспільним інтересам у вигляді несвоєчасного надходження до Бюджету узгоджених сум податкових зобов`язань, і така шкода є наслідком протиправної бездіяльності саме платника, а отже втручання держави шляхом нарахування штрафних санкцій на такі суми податкового боргу є правомірним та передбачуваним для останнього, з огляду на встановлену відповідальність за несвоєчасне перерахування податкових зобов`язань, та не є надмірним з огляду на визначеність розміру такої відповідальності та правовідносин, що склались. Таким чином, внаслідок порушення позивачем свого обов`язку щодо своєчасної сплати податкового зобов`язання у строки, встановлені ПК України, Головним управлінням ДФС у Волинській області правомірно застосовані до позивача штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених ПК України.

Проте, за встановленими судами обставинами, предметом спору у цій справі є податкові повідомлення-рішення, якими позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 20240,96 грн за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ по податковому повідомленню-рішенню №0063851207 від 06.10.2017. При цьому, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.05.2018, яке набрало законної сили 29.08.2018, в адміністративній справі № 803/325/18 податкове повідомлення-рішення № 0063851207 від 06.10.2017 скасоване.

Скасування в судовому порядку податкового повідомлення-рішення і стягнення в судовому порядку податкового боргу є різними судовими рішеннями як за своєю суттю так і за порядком їх виконання. Посилаючись на те, що у цій справі було судове рішення про стягнення з позивача податкового боргу, виконання якого було розстрочено, і на погашення якого зараховувалися кошти, які сплачував позивач, не містить жодного правового підґрунтя (копію такого судового рішення до касаційної скарги не додано; не зазначено ані назви суду, яким таке ухвалювалось, ані номера судової справи). Наявність такого рішення не встановлена і судами.

Отже, судові рішення у цій справі не містять висновку, який би суперечив судовій практиці, наведеній контролюючим органом, а тому доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що судами ухвалено судові рішення не у відповідності з висновками Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не знаходять свого підтвердження.

Оцінивши правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту "а" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, а ухвалені у цій справі судові рішення на поточний день не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. При цьому, з огляду на вищевикладене, скарга не містить посилань на судові рішення, у яких, по іншому ніж у цій справі застосовано норми права, які регулюють спірні правовідносини.

Посилання на наявність обставин, передбачених підпунктом "б" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не містять достатніх обґрунтувань, скаржник не зазначає, які саме обставини, встановлені оскарженими судовими рішеннями, він хоче спростувати та при розгляді якої справи, проте позбавлений такої можливості. Тому ці посилання не можуть сприйматись судом, як виключний випадок.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №140/957/19 .

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Р.Ф. Ханова

Є.А. Усенко ,

Судді Верховного Суду