Рішення

від 31.10.2019 по справі 160/8895/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року Справа № 160/8895/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

12.09.2019 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 № 500760-5150-0462 на суму 48 452,87 грн. та податкове повідомлення-рішення № 500762-5150-0462 на суму 27 483,87 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідно до договору дарування частини нежилих приміщень від 01.03.2013 року, зареєстрованих в реєстрі за № 569, 570, 571 право власності на об`єкти загальною площею 2175,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2), було зареєстровано за позивачем, як часткова сумісна власність спільно з гр.. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , по ? частині кожному, що становить 543,87 кв.м. Вказана нерухомість розташована на земельних ділянках з кадастровими номерами 1210100000:02 : 242: 0002 загальною площею 0,2354 га та 1210100000:02:242:0083 загальною площею 0,1992 га по АДРЕСА_2 , які використовувались громадянами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 під фактичне розміщення промислових об`єктів.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2014 договори дарування нежитлових приміщень від 01.03.2013 визнано недійсними та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким за позивачем було зареєстровано право на ? частку у нерухомому майні.

Право власності на об`єкти загальною площею 2175,5 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 ), належить громадянам ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Оскільки, фізична особа-власник нежитлового приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, прийняття податкових повідомлень-рішень щодо сплати земельного податку з фізичних осіб відносно позивача, який не є власником нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, є протиправним . а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/8895/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 01 жовтня 2019 року.

У судовому засіданні 01.10.2019 року розгляд справи відкладено до 22.10.2019 року.

Дніпропетровським окружним адміністративним судом отримано відзив Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що податкові повідомлення-рішення є законними, мотивуючи свої доводи наступним.

Незважаючи на те, що позивач не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належними їй на праві власності нежитловими приміщеннями, зважаючи на принцип пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплено у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Використання земельної ділянки без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства (статті 211 Земельного кодексу України), однак це не є підставою для звільнення позивача від обов`язку сплачувати земельний податок.

22.10.2019 року, після судового засідання, представником позивача до суду надано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

31.10.2019 року, представник позивача до суду не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання представника позивача та також заявив усне клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

У судовому засіданні 31.10.2019 року, враховуючи клопотання позивача та відповідача про розгляд справи без їх участі та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом ухвалено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

У відповідності до вимог ст.ст. 205, 243 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві приватної власності володіє: ? частиною нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договорів дарування від 01.03.2013.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2014 договори дарування нежитлових приміщень від 01.03.2013 визнано недійсними та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, згідно з яким за позивачем було зареєстровано право на ? частку у нерухомому майні.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.09.2014 року набрало законної сили з 14 травня 2015 року.

03 вересня 2019 року позивачем отримано податкові повідомлення-рішення від 14.03.2019 № 500760-5150-0462 на суму 48 452,87 грн. та № 500762-5150-0462 на суму 27 483,87 грн., яким ОСОБА_1 нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Приписами статті 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язків платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Статтями 269, 270 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до вимог статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (користувача).

Пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Приписами пункту 287.1 ст.287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З огляду на вищевказані правові норми, нарахування земельного податку проводиться контролюючими органами фізичним особам, які мають статус землевласника та/або землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 , як власник нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_2 ), зобов`язана сплачувати земельний податок за землю, яка розташована під нерухомим майном, що їй належить.

Позов мотивовано тим, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 вересня 2014 року у справі №200/4599/14-ц, що набрало законної сили, визнано недійсними договори дарування частини нежилих приміщень від 01 березня 2013 року № 569, № 570, № 571 та скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, внаслідок чого, позивач не являється землекористувачем земельної ділянки, на якій розташовані вказані об`єкти нерухомого майна.

Однак, у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності. У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган державної податкової служби надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Отже, обов`язок зі сплати земельного податку виникає у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно та закінчується з дати скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Однак, документальних доказів внесення до Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно саме записів щодо скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно матеріали справи не містять, і позивачем також не надано, натомість матеріали справи містять Інформацію Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до якої позивач володіє на праві приватної власності частиною нежитлових приміщень, які розташовані на земельній ділянці, щодо використання якої позивачу нараховано земельний податок за 2019 рік.

Також, 22.10.2019 року, в судовому засіданні, представник позивача на питання суду стосовно не здійснення дуже тривалого часу ні-яких дій з виключення запису щодо державної реєстрації права на нежитлові будівлі з Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, пояснила, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпра на ОСОБА_1 не покладено такого обов`язку.

Суд не приймає дані доводи позивача та вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки державна реєстрація щодо права власності на нерухоме майно у Єдиному державному реєстрі не змінилась, позивач зобов`язаний сплачувати земельний податок.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.09.2019 у справі №808/5913/15.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матералах справи, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, на користь позивача не стягуються всі здійснені ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна