Ухвала

від 26.09.2019 по справі 757/47824/19-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/47824/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва

ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Броксон» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17.03.2017, -

В С Т А Н О В И В:

До Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Броксон» про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017111200000142 від 17.03.2017, який накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2019, у вищевказаному кримінальному проваджені за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме на безготівкові грошові кошти ТОВ «Броксон» (код ЄДРПОУ 41435037), які знаходяться на р/р № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Ощадбанк» (МФО 322669, ЄДРПОУ 00032129), адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ч. 10ст. 170 КПК України. Сторона обвинувачення не надала доказів, що майно, на яке накладено арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, а тому при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна.

У судове засідання представник заявника не з`явився, до суду подав заяву, в якій просив клопотання задовольнити у повному обсязі та розгляд клопотання провести за його відсутності.

Прокурор в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання без його участі.

У відповідності до положеньст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги за відсутності осіб, що не з`явилися, на підставі наданих доказів.

Згідно норми ч. 4ст. 107 КПК Українифіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, відомості про яке 17.03.2017 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017111200000142 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 2016 року по теперішній час групою осіб, діючою за попередньою змовою між собою, створено та придбано ряд суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні фінансово-господарських операцій по переведенню безготівкових коштів у готівку, формуванню дебіторської заборгованості, витрат та податкового кредиту для інших суб`єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, цінних паперів, виконання робіт, надання послуг.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2019 у вищевказаному кримінальному провадженні накладено арешт на низку розрахункових рахунків підприємств, окрім інших і на безготівкові грошові кошти ТОВ «Броксон» (код ЄДРПОУ 41435037), які знаходяться на р/р № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Ощадбанк» (МФО 322669, ЄДРПОУ 00032129), адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду

м. Києва від 23.04.2019 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках вказаних в клопотанні підприємств, в тому числі заявника, мають ознаки предмету кримінального правопорушення, а також є засобом вчинення кримінального правопорушення.

Між тим,статтею 28 КПК Українипередбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які об`єктивні підстави для накладення арешту на майно, яке перебуває у власності заявника.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінніст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий або опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності товариства за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначенихст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42017111200000142, спростована доводами заявника.

Так, з матеріалів клопотання убачається, що грошові кошти зараховані на рахунок підприємства в результаті здійснення реальної господарської діяльності, на підтвердження чого надано копії договорів з контрагентами, які підтверджують здійснення господарських операцій.

У зв`язку з тим, що органом досудового розслідування не надано належних та достовірних доказів, які б підтверджували, що безготівкові грошові кошти ТОВ «Броксон» (код ЄДРПОУ 41435037), що знаходяться на р/р № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Ощадбанк» мають відношення до обставин, які підлягають доказуванню в межах кримінального провадження за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність подальшого застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту.

Також необхідно взяти до уваги, що власник майна не допитаний в межах даного кримінального провадження, не має жодного процесуального статусу. Причетність особи до вчиненого кримінального правопорушення на час розгляду клопотання не встановлена.

Враховуючи вказане, слідчий суддя приходить до висновку, що відсутня правова підстава для арешту рахунку заявника, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як сторона обвинувачення не представила слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст.98,167,170, 171,172,173,174,379 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В АЛ И В:

Клопотання - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2019, у кримінальному проваджені №42017111200000142 від 17.03.2017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 205, ч. 2 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 222-1, ч. 2 ст. 364 КК України, а саме на безготівкові грошові кошти ТОВ «Броксон» (код ЄДРПОУ 41435037), які знаходяться на р/р № НОМЕР_1 , відкритому в ПАТ «Ощадбанк» (МФО 322669, ЄДРПОУ 00032129), адреса: м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1