Постанова

від 28.10.2019 по справі 910/1146/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2019 р. Справа№ 910/1146/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Хрипуна О.О.

Тарасенко К.В.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кирик О.В., довіреність № б/н від 20.08.19

від позивача: Галь Є.С., довіреність № б/н від 01.02.19

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Черничко В.В., адвокат, представник на підставі ордеру серії КС №530118 від 20.10.19

від третьої особи не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Маняченка Олексія Анатолійовича

на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року (повний текст складено 26.06.2019 р.)

у справі № 910/1146/19 (суддя Літвінова М.Є. )

за позовом Підприємства "Ера",

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстиль",

2. Фізичної особи-підприємця Маняченка Олексія Анатолійовича,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Київфундаментбуд",

про визнання договорів недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1 короткий зміст позовних вимог:

1.1.1. Підприємства "Ера" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій викладено вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будстиль" та Фізичної особи-підприємця Маняченка Олексія Анатолійовича про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги (т.І, а.с. 10-19).

1.1.2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання договір про відступлення прав вимоги недійсними, так як при їх укладенні були порушені норми ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України.

1.2 короткий зміст рішення суду першої інстанції:

1.2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 у справі №910/1146/19 позов Підприємства "Ера" задоволено повністю. Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016, укладений між Підприємством "Ера" та ТОВ "Будстиль". Визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги №3 від 19.09.2016, укладений між ТОВ "Будстиль" та ФОП Маняченком О.А. Стягнуто з ТОВ "Будстиль" на користь Підприємства "Ера" судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. Стягнуто з ФОП Маняченка О.А. на користь Підприємства "Ера" судовий збір у розмірі 1 921,00 грн. (т.ІІ, а.с. 107-119).

1.3 короткий зміст вимог апеляційної скарги:

1.3.1. ФОП Маняченко О.А. звернувся з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.19 у справі № 910/1146/19, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2019 року у справі № 910/1146/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:

2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання:

2.1.1. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 08 жовтня 2019 року, апеляційна скарга ФОП Маняченко О.А. на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у судовій справі № 910/1146/19 передана на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Хрипун О.О., Тарасенко К.В.

2.1.2. 15 жовтня 2019 року ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Маняченка Олексія Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі № 910/1146/19. Справу № 910/1146/19 призначено до розгляду на 28.10.2019 р.

2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

2.2.1 Відповідач-2 вказує, що предметом договорів про відступлення права вимоги №1 від 14.07.2015 та №2 від 18.07.2016 є права вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів віл 05.06.2015р., а це, на думку відповідача-2 не майнові права в розумінні ст. 190 ЦК України , як вказує суд першої інстанції.

2.2.2 З посиланням на п. 8.5 та 8.6 Статуту відповідача-2 зазначає, що директор діяв в межах наданих йому повноважень.

2.2.3 Відповідач-2 зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази того, що протокол засідання Правління Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" №10/08/16-1 від 10.07.2015 дійсно складався у вказаний час та був доведений до директора підприємства "Єра".

2.2.4 Судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про призначення технічної експертизи.

2.3 узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

2.3.1 Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з посиланням на ч.ч. 1, 2 ст. 190 ЦК України, п. 14.1.255 Податкового кодексу України, ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та викладену у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №910/9987/16 правову позицію зазначає, що право вимоги є майновим правом.

2.3.2 Зміст оскаржуваних договорів відступлення права вимоги суперечить положенням Статуту позивача.

2.4 інші процесуальні дії у справі:

2.4.1. У судовому засіданні 28 жовтня 2019 року представник відповідача-2 надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

2.4.2. Представник позивача у судовому засіданні 28 жовтня 2019 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

2.4.3. Представники відповідача-1 та третьої особи у судове засідання 28 жовтня 2019 року не з`явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується інформацією з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження направленого на повідомлену суду адресу ПрАТ "Київфундамент" поштового відправлення 0411628603022 зі статусом "23.10.2019 р. відправлення вручено: за довіреністю" та щодо відстеження направленого на повідомлену суду адресу ТОВ "Будстиль" поштового відправлення за ідентифікатором 0411628603006 з останнім статусом "22.10.2019 р. 09:13 відправлення у точці видачі/доставки".

2.4.4. За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Ухвалою про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду явка сторін обов`язковою не визнавалась і учасників процесу попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами і така неявка представників відповідача-1 та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів.

2.4.5. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідача-1 та третьої особи.

Мотивувальна частина.

3.ПОЗИЦІЯ СУДУ:

3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини;

3.1.1. 05.06.2015 між ПрАТ "Київфундаментбуд" (покупець) та ТОВ "Будстиль" (продавець) укладено Договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити вказані цінні папери емітента на умовах, передбаченими договором, а саме: прості іменні акції, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Сіам-Капітал", у кількості 800 000 штук, загальною номінальною вартістю 800 000, 00 грн., договірною вартість 25, 00 грн. за одиницю (т.І, а.с. 101-102).

3.1.2. Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015 загальна договірна вартість даного договору становить 20 000 000,00 грн.

3.1.3. Згідно з п. 2.1 Договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015 розрахунки за цим договором здійснюються між покупцем та продавцем шляхом перерахування покупцем на розрахунковий рахунок продавця загальної суми договору протягом 10 банківських днів з моменту підписання даного договору за вирахуванням ПДФО за ставкою, що дії на момент переходу права власності на ЦП. За згодою сторін можлива інша форма розрахунків, що зазначена у п. 1.2, що повинно бути передбачено додатковою угодою до даного договору.

3.1.4. 10.07.2015 відбулось засідання Правління Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів", прийняті рішення на яких оформлені Протоколом №10/07/16-1.

3.1.5. На засіданні Правління Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" 10.07.2015 було вирішено: 1) надати дозвіл директору Підприємства "Ера" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будстиль" Договір про відступлення права вимоги, згідно з яким до Підприємства "Ера" перейде право вимоги на стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" 20 000 000, 00 грн.; 2) заборонити директору Підприємства "Ера" без дозволу Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" укладати будь-які договори (правочини) щодо укладеного в майбутньому з ТОВ "Будстиль" Договору про відступлення права вимоги (т.І, а.с. 79-81).

3.1.6. 14.07.2015 між ТОВ "Будстиль" (первісний кредитор) та Підприємством "Ера", заснованим на власності Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" (новий кредитор) укладено Договір відступлення права вимоги №1, відповідно до умов якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015, укладеним між первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством "Київфундаментбуд" (боржник) на суму 20 000 000, 00 грн. За Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015 боржник не здійснив розрахунок (оплату) перед первісним кредитором у розмірі 20 000 000,00 грн. за придбання цінних паперів - прості іменні акції, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Сіам-Капітал", у кількості 800 000 штук, загальною номінальною вартістю 800 000, 00 грн, договірною вартість 25,00 грн. за одиницю (т.І, а.с. 103-104).

3.1.7. Відповідно до п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги №1 від 14.07.2015 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором, зокрема, вимагати сплати грошових коштів у розмірі 20 000 000, 00 грн.

3.1.8. Підприємство "Ера" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" про стягнення 20 000 000, 00 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015.

3.1.9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі №910/20175/15, яке набрало законної сили 13.10.2015, стягнуто з ПрАТ "Київфундаментбуд" на користь Підприємства "Ера" грошові кошти у сумі 20 000 000, 00 грн. (т.І, а.с. 105-107)

3.1.10. 26.10.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№49132932 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі №910/20175/15 про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" на користь Підприємства "Ера" грошових кошті у сумі 20 000 000, 00 грн. (т.І, а.с. 108-109)

3.1.11. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Київфундаментбуд" №910/3353/16 визнано Підприємство "Ера" кредитором Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" на суму 20 013 780, 00 грн., з яких: 20 000 000, 00 грн. - вимоги четвертої черги, 13 780, 00 грн. - вимоги першої черги.

3.1.12. 18.07.2016 між ТОВ "Будстиль" (новий кредитор) та Підприємством "Ера" (первісний кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №2, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (повертає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будстиль" та Приватним акціонерним товариством "Київфундаментбуд" на суму 20 000 000, 00 грн. За Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015 боржник не здійснив розрахунок (оплату) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будстиль" у розмірі 20 000 000, 00 грн. за придбання наступних цінних паперів: прості іменні акції, емітентом яких є Публічне акціонерне товариство "Сіам-Капітал", у кількості 800 000 штук, загальною номінальною вартістю 800 000, 00 грн, договірною вартість 25, 00 грн. за одиницю; загальна вартість - 20 000 000, 00 грн. (т.І, а.с. 59-60).

3.1.13. Відповідно до п. 1.3 Договору про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором та/або рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі №910/20175/15, зокрема вимагати стягнення грошових коштів у розмірі 20 000 000, 00 грн.

3.1.14. 19.09.2016 між ФОП Маняченком Олексієм Анатолійовичем (новий кредитор) та ТОВ "Будстиль" (первісний кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги №3, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (повертає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015, укладеним між ТОВ "Будстиль" та ПрАТ "Київфундаментбуд" на суму 20000 000, 00 грн. За Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015 боржник не здійснив розрахунок (оплату) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будстиль" у розмірі 20 000 000, 00 грн. за придбання наступних цінних паперів: прості іменні акції, емітентом яких є ПАТ "Сіам-Капітал", у кількості 800 000 штук, загальною номінальною вартістю 800 000, 00 грн, договірною вартість 25,00 грн. за одиницю; загальна вартість - 20 000 000, 00 грн.

3.1.15. Відповідно до п. 1.4 Договору про відступлення права вимоги №3 від 19.09.2016 за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором та/або рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2015 у справі №910/20175/15, зокрема вимагати стягнення грошових коштів у розмірі 20 000 000, 00 грн.

3.2 обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначених відповідно до них правовідносин;

3.2.1. Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказав на те, що директор Підприємства "Ера" не мав повноважень на підписання Договору про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016, оскільки засновник не надавав дозволу на підписання вказаного договору, не надавав згоду на відчуження та безоплатну передачу на користь іншої особи активів, майна, майнових прав Підприємства "Ера", що свідчить про наявність підстав для визнання вказаного договору недійсним на підставі ст. 92 ЦК України.

3.2.2. Також, позивач зазначив, що відповідач -1, укладаючи Договір про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 не бажав реального настання наслідків, які обумовлені ним.

3.2.3. Крім того, позивач зазначив що оскільки Договір про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 суперечить ст. 203 та ст. 215 Цивільного кодексу України, що свідчить про його недійсність, Товариством з обмеженою відповідальністю "Будстиль" було передано Фізичній особі-підприємцю Маняченку Олексію Анатолійовичу недійсну вимогу (у зв`язку з укладенням між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 Договору про відступлення права вимоги №3 від 19.09.2016).

3.2.4. Також, позивач вказав на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будстиль" передало фактично недіюче зобов`язання на користь Фізичної особи-підприємця Маняченко Олексія Анатолійовича, оскільки, по перше, предмет купівлі-продажу (цінні папери) був виключений з цивільного обороту, а, по друге, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будстиль" не стало кредитором Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" у справі про банкрутство, а тому не могло передати зобов`язання, яке не існувало.

3.2.5. Вказані обставини, за твердженням позивача, суперечать ст.ст. 513, 514 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим Договір про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 та Договір про відступлення права вимоги №3 від 19.09.2016 повинні бути визнані недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

3.2.6. Крім того, позивач зазначив, що оскільки уступка прав стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правової угоди чинним законодавством не передбачена, а згідно з оспорюваними договорами було передано саме зобов`язання, що винило на підставі судового рішення у справі №910/20175/15, такі правочини є нікчемними (не передбачені чинним законодавством).

3.3. доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

3.3.1. Надавши оцінку обставинам справи, з урахуванням наявних у ній доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

3.3.2. Право вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015, укладеним між ТОВ "Будстиль" первісним кредитором та Приватним акціонерним товариством "Київфундаментбуд" (боржник) на суму 20 000 000, 00 грн. набуто позивачем внаслідок укладення 14.07.2015 р. договору відступлення права вимоги №1.

3.3.3. Дозвіл на укладення цього договору надано директору Підприємства "Ера" рішенням Правління Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів", оформленим за результатами засідання від 10.07.2015 р. протоклом №10/07/16-1.

3.3.4. Водночас, 18.07.2016 між ТОВ "Будстиль", як новим кредитором та Підприємством "Ера", як первісним кредитором укладено Договір про відступлення права вимоги №2, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (повертає) , а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за Договором купівлі-продажу цінних паперів №БВ-150605-2 від 05.06.2015, укладеним між ТОВ "Будстиль" та ПрАТ "Київфундаментбуд" на суму 20 000 000, 00 грн.

3.3.5. Разом з тим, рішенням Правління Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів", оформленим за результатами засідання від 10.07.2015 р. протоклом №10/07/16-1 також було заборонено директору Підприємства "Ера" без дозволу Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" укладати будь-які договори (провочини) щодо укладеного в майбутньому з ТОВ "Будстиль" Договору про відступлення права вимоги.

3.3.6. Договір від 18.06.2016 р. зі сторони Підприємства "Ера" підписано директором Тордієм Г.Д., із зазначенням про те, що він діє на підставі Статуту.

3.3.7. Положень щодо можливості отримання оплати за відступлене право вимоги - договір не містить.

3.3.8. Слід зазначити, що відповідно до п. 1.1 Статуту Підприємства "Ера" (тут і далі в редакції станом на дату укладення оспорюваних договорів) є заснованим на власності Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" та створене на власності Житомирської обласної Ради Українського фонду "Реабілітації інвалідів" (засновник) (т.І, а.с. 153-162).

3.3.9. Згідно з п. 4.2 Статуту Підприємства "Ера" підприємство є власником: майна, переданого йому засновником; - продукції, виробленої внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна на підставах , не заборонених законом.

3.3.10. Згідно з п. 4.4 Статуту Підприємства "Ера" підприємству можуть належати на праві власності будівлі, споруди, машини, устаткування, транспортні засоби, цінні папери, інформація, наукові, конструкторські, технологічні розробки, інше рухоме та нерухоме майно та права на майно / в тому числі право на інтелектуальну власність.

3.3.11. Згідно з п. 4.5 Статуту Підприємства "Ера" підприємство має право розпоряджатися належним йому рухомим і нерухомим майном у відповідності до вимог чинного законодавства України та керуючись цим Статутом.

3.3.12. Оскільки права вимоги щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київфундаментбуд" грошових коштів у розмірі 20 000 000, 00 грн. є майновими правами, тобто речовими правами (відповідно до ст. 190 ЦК України) та рухомим майном (відповідно до ст. 2 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень"), розпорядження таким рухомим майном може здійснюватися виключно з урахуванням положень Статуту Підприємства "Ера", про що зазначено у п. 4.5 Статуту.

3.3.13. Згідно з п. 8.3 Статуту Підприємства "Ера" виконавчим органом підприємства є директор, який призначається чи звільняється засновником.

3.3.14. Відповідно до п. 8.6 Статуту Підприємства "Ера" директор має право без доручення виступати від імені підприємства та вчиняти будь-які юридично значущі дії від його імені та в його інтересах.

3.3.15. При цьому у п. 8.1 Статуту Підприємства "Ера" визначено, що вищим органом управління підприємством і власником підприємства є Житомирська обласна Рада Українського Фонду "Реабілітація інвалідів", яка здійснює всі свої права безпосередньо або через уповноважені ним органи.

3.3.16. У п. 2.1.7 Статуту Підприємства "Ера" визначено, що згідно зі своєю метою та предметом діяльності підприємство має право здавати в оренду, надавати позики та надавати в безоплатне тимчасове користування будівлі, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар та інші матеріальні цінності, що належать підприємству , а також списувати їх з балансу та, за згодою засновника , продавати та передавати безкоштовно іншим підприємствам.

3.3.17. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що директор Підприємства "Ера" не мав право укладати Договір про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016, яким передбачено відчуження належного позивачу майна (майнових прав) - права вимоги на суму 20 000 000, 00 грн, без згоди засновника Підприємства "Ера", яким є Житомирська обласна Рада Українського Фонду "Реабілітація інвалідів".

3.3.18. Доказів надання Житомирською обласною Радою Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" згоди на укладення директором Підприємства "Ера" Договору про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 матеріали справи не містять.

3.3.19. Натомість наявними у матеріалах справи Довідкою Житомирської обласної Ради Українського Фонду "Реабілітація інвалідів" (засновник Підприємства "Ера") підтверджено, що повноважень чи дозволу на укладення договору про відступлення №2 від 18.07.2016 р. Засновник директору Підприємства "Ера" не надавав, а протоколом №10/07/16-1 засідання Правління Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" від 10.07.2015 засвідчено прийняте рішення про заборону директору Підприємства "Ера" без дозволу Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" укладати будь-які договори (провочини) щодо укладеного в майбутньому з ТОВ "Будстиль" Договору про відступлення права вимоги.

3.3.20. Таким чином, договір про відступлення №2 від 18.07.2016 р. укладено директором позивача з перевищенням повноважень.

3.3.21. Доказів схвалення позивачем (юридичною особою в особі уповноваженого органу) Договору про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 матеріали справи не містять.

3.3.22. У преамбулі Договору про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 зазначено, що при вчиненні вказаного правочину директор Підприємства "Ера" діяв на підставі Статуту.

3.3.23. Вказане свідчить про те, що ТОВ "Будстиль" був обізнаний із положеннями Статуту, а відтак і з наявністю відповідних обмежень повноважень директора Підприємства "Ера".

3.3.24. Враховуючи наявність у Статуті положень щодо обмеження повноважень директора позивача, тягар доведення наявності відповідного дозволу (згоди) власника (засновника) Підприємства "Ера" на укладення Договору про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 р. покладається на відповідача.

3.3.25. Натомість відповідачем-1 такого дозволу (згоди) власника (засновника) Підприємства "Ера" до матеріалів справи не надано.

3.3.26. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої існтацнції про те, що при укладенні Договору про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 директор Підприємства "Ера" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на укладення вказаного правочину, що враховуючи відсутність доказів подальшого схвалення (юридичною особою в особі уповноваженого органу) вказаного договору, свідчить про наявність підстав для визнання Договору про відступлення права вимоги №2 від 18.07.2016 недійсним на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України.

3.3.27. Враховуючи те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу, з урахуванням того, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги №3 від 19.09.2016 також підлягає визнанню недійсним.

3.4. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду:

3.4.1. Матеріали справи внаслідок укладення директором позивача договору №2 з перевищенням повноважень позивач втратив право власності на відповідні майнові права.

ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:

4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи

4.1.1. Враховуючи те, що позивачем доведено, а відповідачами не спростовано обставин, які свідчать про недійсність оспорюваний правочинів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

4.2.1. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

4.2.2. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

4.2.3. Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.2.4. Відповідно до п. 14.1.255 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

4.2.5. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 190 ЦК України).

4.2.6. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

4.2.7. Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

4.2.8. Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.2.9. Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

4.2.10. Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.2.11. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.2.12. Статтею 203 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

4.2.13. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України).

4.2.14. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

4.2.15. Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

4.2.16. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:

5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

5.1.1. Твердження скаржника про те, що директор позивача діяв в межах наданих йому повноважень є безпідставним, оскільки положення п. 8.5 та 8.6 Статуту, якими надано директору право без доручення виступати від імені підприємства та вчиняти будь-які юридично значущі дії від його імені та в його інтересах обмежуються зазначеним п. 2.1.7 Статуту Підприємства "Ера" визначенням, яким встановлено, що підприємство, в т.ч. має право за згодою засновника , продавати та передавати безкоштовно іншим підприємствам майно та інші матеріальні цінності, що належать підприємству.

5.1.2. Отже відчуження майна підприємства його директором без згоди засновника свідчить про те, що директор позивача діяв поза межами наданих йому повноважень.

5.1.3. Предметом Договорів про відступлення права вимоги є не цінні папери, а право вимоги щодо оплати їх вартості.

На підставі статті 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю і визнаються речовими правами.

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не вважаються речовими правами на чуже майно, тому що об`єктом цих прав є не чуже майно, а також не вважаються правом власності.

Отже, майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати речове право на відповідне майно в майбутньому.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року (№ 6-1920цс15) та 30 березня 2016 року (№ 6-265цс16).

В результаті реалізації особою наявного у неї майнового права (у тому числі, права вимоги) така особа набуває правомочності власника отриманого майна (у тому числі, грошових коштів). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі №910/9987/16.

Вказане свідчить про помилковість тверджень відповідача про те, що предмет договорів відступлення права вимоги №1 та №2 не є майновими правами з огляду на наступне.

5.1.4. Відповідачем-2 не спростовано того, що протокол засідання Правління Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" №10/08/16-1 від 10.07.2015 дійсно складався у зазначений у ньому час.

Більш того встановлення моменту складення протоколу та доведення його змісту до відома директора позивача не має значення для вирішення даного спору, оскільки Статут позивача містять беззаперечні обмеження діяльності підприємства (яке представляє директор) у праві продажу та безкоштовної передачі майна підприємства (тільки за згодою засновника ).

5.1.5. Також колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції обгурнтовано відмовлено відповідачу-2 у задоволенні клопотання про призначення технічної експертизи, з огляду на наступне.

За змістом ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов : для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

В силу приписів ст. 73 ГПК України висновок експерта є одним із засобів доказування в господарському процесі.

Отже, заявляючи клопотання про призначення судової експертизи відповідач-2 мав обґрунтувати неможливість надання ним експертного висновку у строки, встановлені для подання доказів, те, що поставлені на вирішення експерта питання входять до предмету доказування у даній справі, а також те, що для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо.

Відповідачем не обґрунтовано неможливість надання ним експертного висновку у строки, встановлені для подання доказів (разом з відзивом на позов).

У клопотанні відповідач просив поставити на вирішення експерта питання давності виконання протоколу засідання.

Проте поставлені відповідачем на вирішення експерта питання не входять до предмету дослідження у справі про визнання недійсним договорів, в т.ч. з огляду на наявність у Статуті позивача обмежень у його діяльності, що спростовує необхідність у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи.

6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:

6.1.1. Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

6.1.2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №910/1146/19 підлягає залишенню без змін.

6.1.3. Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Маняченка Олексія Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №910/1146/19 задоволенню не підлягає.

7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:

7.1.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Маняченка Олексія Анатолійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №910/1146/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2019 року у справі №910/1146/19 залишити без змін.

3. Судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Маняченка Олексія Анатолійовича.

4. Справу № 910/1146/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 01.11.2019 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.О. Хрипун

К.В. Тарасенко