Постанова

від 01.11.2019 по справі 910/4494/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2019 р. Справа№ 910/4494/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Разіної Т.І.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

на рішення господарського суду міста Києва

від 10.06.2019 у справі №910/4494/19 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Споживчого товариства "УТФ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про стягнення 35340,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство "УТФ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (далі - відповідач) про стягнення 35 340,69 грн заборгованості за договором поставки макухи соєвої №368/2017/КАМ/О від 29.09.2017, з яких: пеня в сумі 19388,84 грн, інфляційні втрати в сумі 12018,77 грн, 3 % річних в сумі 2132,70 грн, а також упущена вигода в розмірі 1800,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2019 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3; ідентифікаційний код 30160757) на користь Споживчого товариства "УТФ" (04205, м. Київ, пр. Оболонський, буд. 30, офіс 287; ідентифікаційний код 30839403) 3 % річних в сумі 2 096 (дві тисячі дев`яносто шість) грн 83 коп, 6852 (шість тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн. 33 коп, 759 (сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 60 коп витрат на послуги адвоката та судовий збір в розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн 40 коп. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 та винести нове рішення у справі №910/4494/19, яким в частині стягнення з ТОВ "Комплекс Агромарс" на користь Споживчого товариства "УТФ" 3% річних задовольнити позов в розмірі 1680,01 грн, в частині стягнення інфляційних витрат задовольнити позов в розмірі 4973,89 грн, витрати з судового збору розподілити пропорційно задоволеним позовним вимогам, а в іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з апеляційним оскарженням покласти на позивача.

Процедура апеляційного провадження у Північному апеляційному господарському суді

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тарасенко К.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі №910/4494/19 залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

14.08.2019 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано оригінал платіжного доручення №9623090341 від 08.08.2019 про сплату судового збору в розмірі 2881,50 грн та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромакс" строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі №910/4494/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромакс" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі №910/4494/19. Зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі №910/4494/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Ухвалено, що апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без участі учасників справи в порядку письмового провадження. Встановлено строк для подання відзиву та відповіді на нього.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскаржуване рішення є незаконним і необґрунтованим, з неправильно встановленими обставинами, які мають значення для справи, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню.

В обґрунтування скарги відповідач зазначив, що при винесені рішення судом першої інстанції не враховано доводи відповідача викладені у відзиві на позов щодо того, коли саме позивач зареєстрував податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних та коли саме у відповідача виникає обов`язок остаточно розрахуватися за отриманий товар відповідно до п 7.3. договору.

Крім цього, на думку скаржника обґрунтованими до стягнення 3% річних є сума 1680,00 грн та інфляційних втрат є сума 4973,89 грн.

13.09.2019 позивачем подано до Північного апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає їх безпідставними.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу позивач вказав на те, що відповідач мав здійснити оплату товару за рахунками-фактури № 7 та № 8 від 08.10.2017 в наступні строки: 80 % вартості товару відповідно до п. 7.2. договору до 25.10.2017 включно; 20 % вартості товару відповідно до п. 7.3 договору протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Також, позивач зауважив, що податкова накладна № 8 від 08.10.2017 та податкова накладна від 08.12.2017 зареєстровані в ЄРПН 31.10.2017. Тобто граничний строк для оплати 20 % вартості товару мали бути сплачені відповідачем до 03.11.2017.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, розгляд апеляційної скарги здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи

29.09.2017 між Споживчим товариством "УТФ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" в особі філії "Київкомбікорм" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки макухи соєвої №368/2017/КАМ/О (далі - договір).

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку товару, який не обтяжений правами третіх осіб, передати його у власність покупця, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити поставлений постачальником товар належної якості та в обумовлені сторонами строки.

Предметом даного Договору є поставка макухи соєвої, отриманої після віджиму олії насіння сої (далі - товар) (п. 3.2 Договору).

У пунктах 4.3-4.5 Договору сторони визначили, що строк поставки товару складає 2 робочих днів з моменту замовлення покупця. У момент поставки на кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи: сертифікат якості, товарно-транспортну накладну (ТТН), видаткову накладну, оригінал рахунку-фактури, інші супровідні документи згідно з діючим законодавством. Постачальник повинен здійснити поставку товару покупцю в робочі дні тижня до 20 години дня. Поставка товару після 20 години дня заборонена. Право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткових накладних.

Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткових накладних (п. 4.6. договору).

Згідно з пунктом 5.1 Договору товар, що поставляється за даним договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами діючого законодавства України.

Відповідно до пункту 7.1 договору вартість товару визначається у рахунку-фактурі, який виставляється постачальником на кожну окрему партію товару.

Приписами п. 11.1 договору сторонами погоджено строк дії договору, який визначено з моменту підписання його сторонами до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар - макуху соєву на загальну суму 546 308,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 7 від 08.10.2017 на суму 273 808,00 грн та № 8 від 08.10.2017 на суму 272 500,00 грн (арк. справи 24, 27).

Також, 08.10.2017 позивачем виставлено рахунок-фактуру № 7 на оплату суми 273 808,00 грн та рахунок-фактуру № 8 на оплату суми 272 500,00 грн.

Відповідно до платіжних доручень № 9623042492 від 07.12.2017 на суму 219 046,40 грн та № 9623042491 від 07.12.2017 на суму 218 000,00 грн відповідачем частково оплачено позивачу вартість поставленого товару в загальному розмірі 437 046,40 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем несвоєчасно виконано зобов`язання з оплати поставленого товару, що стало підставою для нарахування пені у розмірі 19388,84 грн, інфляційних втрат в розмірі 12018,77 грн, 3 % річних в розмірі 2132,70 грн, а також упущена вигода в сумі 1800,38 грн. у вигляді неодержаних доходів.

Так, рішенням господарського суду міста Києва позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" 3 % річних в сумі 2 096,83 грн, 6852,33 грн (зі змісту тексту рішення суду вбачається інфляційні втрати), 759,60 грн витрат на послуги адвоката та судовий збір в розмірі 486,40 грн., а решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 оскаржено в частині стягнення 2096,83 грн 3% річних та 6852,33 грн інфляційних втрат.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, предметом розгляду в апеляційній інстанції є законність стягнення розрахованих позивачем та стягнених судом першої інстанції сум 3% річних та інфляційних втрат.

Позиція Північного апеляційного господарського суду

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення по справі в частині стягнення 2096,83 грн 3% річних та 6852,33 грн інфляційних втрат суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції зазначав, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару, а тому вимоги про стягнення 3 % річних, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на нормах закону.

Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками, викладеними в рішенні місцевого господарського суду, та вважає їх такими, що не відповідають обставинам справи, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем у встановлений строк обов`язках з оплати поставленого товару не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили, що розрахунок за товар здійснюється на умовах 80 % після оплати вартості замовленого товару на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарних днів за умови виконання наступних умов:

- постачання покупцю всієї кількість товару згідно виставленого рахунку-фактури;

- сторони підписали належним чином оформлену видаткову накладну;

- передачі покупцю повного пакету оригіналів документів зазначених в п. 4.4. даного договору.

За правилами п. 7.3 договору, остаточний розрахунок в розмірі 20 % оплати вартості замовленого товару здійснюється покупцем протягом 3 (трьох) робочих днів після того, як постачальник в строки передбачені чинним законодавством засобами електронного зв`язку надіслав покупцю податкову накладну зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

08.10.2017 позивачем поставлено відповідачу, а відповідачем отримано товар, що підтверджується видатковими накладними: №№ 7, 8 від 08.10.2017 на загальну суму 546 308,00 грн, тому враховуючи п. 7.2 договору, відповідач повинен був розрахуватись за 80% вартості поставленого товару до 30.10.2017 включно.

З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжних доручень № 9623042492 від 07.12.2017 на суму 219 046,40 грн та № 9623042491 від 07.12.2017 на суму 218 000,00 грн відповідач частково оплатив позивачу вартість поставленого товару в загальному розмірі 437 046,40 грн., що становить 80% від загальної вартості поставленого товару.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем прострочено оплату поставленого товару на суму 437 046,40 грн у період з 30.10.2017 по 06.12.2017.

Відповідно до квитанції про реєстрацію податкової накладної № 7 від 08.10.2017 зареєстрованій в ЄРПН 12.01.2018 та податкової накладної № 8 від 08.10.2017 зареєстрованій в ЄРПН 31.10.2017. враховуючи п. 7.3. договору, відповідач повинен був остаточно розрахуватися за поставлений товар:

- за видатковою накладною № 7 від 08.10.2017 до 03.11.2017 включно;

- за видатковою накладною № 8 від 08.10.2017 до 17.01.2018 включно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач остаточно розрахувався з позивачем за отриманий товар:

- по видатковій накладній №7 від 08.10.2017 в сумі 54 761,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 9623044067 від 09.01.2018

- по видатковій накладній № 8 від 08.10.2017 в сумі 54 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №9623044197 від 22.01.2018.

Отже, відповідачем прострочено оплату поставленого товару:

- на суму 54 761,60 грн у період з 04.11.2017 по 08.01.2018 (за видатковою накладною № 7 від 08.10.2017);

- на суму 54 761,60 грн у період з 18.01.2018 по 21.01.2018 (за видатковою накладною № 8 від 08.10.2017).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці розрахунку 3 % річних судом першої інстанції встановлено, що позивачем допустив помилки в нарахуванні суми 3 % річних, нарахована за прострочення відповідачем оплати товару вартістю 273808,00 грн становить 1021,76 грн., з яких:

720,15 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 29.10.2017 по 07.12.2017, за прострочення сплати 219 046,40 грн.,

301,61 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 04.11.2017 по 09.01.2018, за прострочення сплати 54 761,60 грн.

При перевірці розрахунку 3 % річних судом першої інстанції встановлено, що позивачем допустив помилки в нарахуванні суми 3 % річних, нарахована за прострочення відповідачем оплати товару вартістю становить 1075,07 грн, з яких:

716,71 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 29.10.2017 по 07.12.2017, за прострочення сплати 218 000,00 грн.,

358,36 грн - сума 3% річних, нарахована за період з 04.11.2017 по 22.01.2018, за прострочення сплати 54 500,00 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 2 096,83 грн судом першої інстанції задоволено частково.

Проте, скаржником здійснено перерахунок 3 % річних, сума яких за його розрахунком складає 1680,00 грн та розраховується наступним чином на суму на 437 046,40 грн у період з 30.10.2017 по 06.12.2017 у сумі 1365,02 грн, 54 761,60 грн у період з 04.11.2017 по 08.01.2018 у сумі 297,06 грн та на 54 500,00 грн у період з 18.01.2018 по 21.01.2018 у сумі 17,92 грн., який підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Споживчого товариства "УТФ" в частині стягнення 3% річних з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" підлягають частковому задоволенню у розмірі 1680,00 грн.

Також, скаржником здійснено перерахунок інфляційних втрат, сума яких за його розрахунком складає 4973,89 грн та розраховується наступним чином на суму 437 046,40 грн у період з 30.10.2017 по 06.12.2017 у розмірі 3933,42 грн та на суму 54 761,60 грн у період з 04.11.2017 по 08.01.2018 у розмірі 1040,47 грн, який підлягає задоволенню судом апеляційної інстанції в межах апеляційної скарги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Споживчого товариства "УТФ" в частині стягнення інфляційних втрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" підлягають частковому задоволенню у розмірі 4973,89 грн.

Щодо доводів позивача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, про те, що підписання покупцем видаткової накладної, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, колегією суддів відхиляються, оскільки сторонами погоджено у п. 7.2. та 7.3 договору сплату коштів за товар частинами 80% та відповідно 20%.

Таким чином доводи позивача спростовуються матеріалами справи, умовами договору та обставинами встановленими судом першої інстанції щодо поставки макухи соєвої.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Висновки за результатами апеляційної скарги.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції в частині стягнення 2096,83 грн 3% річних та 6852,33 грн інфляційних втрат є необґрунтованими, а відтак рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 2 ч 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі №910/4494/19 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині скасуванню.

Судові витрати

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" на рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі № 910/4494/19 - задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі № 910/4494/19 в частині задоволених позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 2096,83 грн, інфляційних втрат в розмірі 6852,33 грн - скасувати, прийняти в цій частині у справі № 910/4494/19 нове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України код 30160757) на користь Споживчого товариства "УТФ" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 30, офіс 287, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30839403) 3% річних в розмірі 1680,00 грн (одна тисяча вісімдесят грн 00 коп), інфляційні втрати в розмірі 4973,89 грн (чотири тисячі дев`ятсот сімдесят три грн 89 коп).

3. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 10.06.2019 у справі № 910/4494/19 залишити без змін.

4. Здійснити розподіл судових витрат, у зв`язку з частковим скасуванням рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України код 30160757) на користь Споживчого товариства "УТФ" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 30, офіс 287, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30839403) судовий збір за розгляд у суді першої інстанції в сумі 361,68 грн (триста шістдесят одна грн 68 коп).

Стягнути з Споживчого товариства "УТФ" (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 30, офіс 287, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30839403) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України код 30160757) судовий збір за розгляд у суді апеляційної інстанції в сумі 2881,50 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна грн 50 коп).

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 910/4494/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

Т.І. Разіна