Постанова

від 30.09.2019 по справі 908/31/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2019 Справа № 908/31/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Кощеєв І.М.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників:

від прокуратури: Овчар Т.В., посвідчення №044064 від 07.09.2016, прокурор відділу

від позивача: не з`явився

від відповідача: Воронцов В.В., договір про надання правової допомоги б/н від 25.09.2019, посвідчення №0590 від 17.05.2001, адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2019 у справі №908/31/19 (суддя Корсун В.Л.; рішення ухвалене о 14:38 год. у місті Запоріжжя, повний текст рішення складено 28.05.2019)

за позовом заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області, м.Запоріжжя, в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради, м.Запоріжжя

до фізичної особи-підприємця Кушпаря Дениса Юрійовича, м.Запоріжжя

про зобов`язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради з позовом до фізичної особи - підприємця Кушпаря Дениса Юрійовича про зобов`язання останнього повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 0,4733 га, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м. Запоріжжя, яка передавалась згідно з договором оренди землі, зареєстрованим за № 295 від 03.06.03 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (адреса за договором: м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 ), у стані не гіршому порівняно з тим, в якому вона одержана в оренду, шляхом звільнення її від споруди (сторожки), паркану та шлагбауму для регулювання виїзду-заїзду автотранспорту.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані посиланням на ті обставини, що договір оренди земельної ділянки є припиненим, однак відповідач за відсутності рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у користування (оренду) та за відсутності відповідного договору, тобто без правовстановлюючих документів, продовжує фактично використовувати цю земельну ділянку, що є порушенням чинного земельного законодавства.

Так прокурор вказує, що є підстави вважати, що указаний, договір пролонгувався за мовчазною згодою сторін договору двічі, у перше до 27.03.2013 та до 27.03.2018 (частина 3 статті 205 Цивільного кодексу України та стаття 33 Закону України "Про оренду землі"), а починаючи з 28.03.2018 вважається припиненим, оскільки, діючим на момент закінчення дії договору (28.03.2008) законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі, а реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Проте, відповідач, не скористався процедурою переважного права на поновлення договору та не направив до орендодавця відповідного листа за два місяці до закінчення дії договору про намір його продовжити.

Також прокурор вказує, що відповідач повинен сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, яка станом на 01.01.2018 становить 10859300,54 грн., що в 10 разів перевищує розмір задекларованої ФОП КушпарьД .Ю. Вказане порушує економічні інтереси територіальної громади міста Запоріжжя, оскільки призводить до недоотримання місцевим бюджетом Запорізької міської ради значних коштів, які можуть бути використані для задоволення нагальних потреб територіальної громади. Неналежне здійснення захисту інтересів держави в особі Запорізької міської ради обґрунтоване прокурором тим, що Запорізькою міською радою з 27.03.2018 (дата припинення договору оренди земельної ділянки) по теперішній час жодних заходів щодо захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, у тому числі претензійно-позовного характеру, спрямованих на припинення неправомірного користування та повернення земельної ділянки, не вживається. В якості нормативного (правового) обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на положення статей 13, 14, 131-1, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 530 Цивільного кодексу України, статей 9, 78, 93, 96, 126, 152, 212 Земельного кодексу України, статей 4, 53, 162-164 Господарського процесуального кодексу України та статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" тощо.

Фізична особа - підприємець Кушпарь Денис Юрійович (відповідач) позов не визнав.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на ті обставини, що договір оренди землі є автоматично поновленим в силу мовчазної згоди сторін. Відповідач вказує, що ним своєчасно і в повному обсязі сплачується орендна плата за спірну земельну ділянку з урахуванням індексації її розміру відповідно до вимог законодавства. Щодо проведення нової грошової оцінки земель відповідач вказує, що з введенням в дію рішенням Запорізької міської ради №7 від 20.06.2015 нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя Запорізька міська рада мала право звернутися до орендаря - ФОП Кушпаря Д.Ю. з пропозицією про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, але не скористалася ним. Тому відповідач вважає відсутніми підстави стверджувати про нанесення ним позивачеві збитків у зв`язку використанням спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.05.2019 у справі №908/31/19 у задоволенні позову відмовлено.

Означене рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що судом встановлено, що строк дії договору оренди спірної земельної ділянки припинений 20.01.2013. Однак у суду відсутні правові підстави вважати, що прокурор та позивач на законних підставах просять суд зобов`язати відповідача повернути Запорізькій міській раді саме ту земельну ділянку, яка була надана в оренду ФОП Кушпарю Д.Ю. на підставі договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація проведена 03.06.03 за № 295), а саме: розташовану за адресою м.Запоріжжя, вул.Товариська, 70.

Не погодившись з означеним судовим рішенням заступник прокурора Запорізької області звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2019 у справі №908/31/19 та прийняти нове, яким задовольнити у повному обсязі позов заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 в інтересах держави, в особі Запорізької міської ради до ФОП Кушпарь Д.Ю про зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує, що матеріалами справи спростовуються висновки Господарського суду Запорізької області щодо відсутності підстав повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 0,4733 га, яка розташована по вул. Товариська , 70 у м. Запоріжжі, яка була надана в оренду ФОП Кушпарю Д.Ю. на підставі договору. Вказує, що відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд не сприяв ефективному захисту порушених економічних інтересів територіальної громади міста Запоріжжя, оскільки, як з`ясовано, розмір платежів, які сплачує ФОП Кушпарь Д.Ю. за безпідставне користування спірною земельною ділянкою, не відповідає законодавчо встановленим вимогам, що призводить до недоотримання значних надходжень до бюджету.

Запорізька міська рада (позивач) надала пояснення на апеляційну скаргу, в яких зазначає, що встановивши беззаперечні обставини у спірних правовідносинах, що обумовлюють обов`язок орендаря повернути земельну ділянку, суд у порушення вимог статей 75, 86 Господарського процесуального кодексу України дійшов хибного висновку про неможливість із наданих прокурором документів ідентифікувати земельну ділянку, яка є об`єктом договору оренди та продовжує незаконно перебувати у користуванні відповідача. Зокрема, судом не надано відповідної оцінки доказам у справі - технічному звіту ДП "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а висновок про відсутність підстав для задоволення позову зроблено лише на підставі пункту 1.1. Договору При цьому доводи позивача та прокурора щодо фактичного розташування земельної ділянки відповідно до даних технічного звіту, які співпадають із планом ділянки та описом її меж (додаток до Договору) судом не враховано. Позивач звертає увагу на те, що відповідач у судових засіданнях та у відзиві на позов визнав той факт, що користується саме спірною земельною ділянкою, яка була надана в оренду за договором, проте ця обставина не врахована судом, хоча підтверджується також документами, які досліджені у ході судового розгляду та вказані у рішенні суду, зокрема, це - акт обстеження земельної ділянки від 17.09.2018 у складі представників управління з питань земельних відносин. Позивач вказує, що договір не містить кадастрового номеру, оскільки на момент його укладення законодавством не передбачалася процедура присвоєння кадастрових номерів. Позивач також вказує на те, що відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд не сприяв ефективному захисту порушених економічних інтересів територіальної громади міста Запоріжжя. Тому позивач просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2019 у справі №908/31/19 та прийняти нове, яким задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

Фізична особа - підприємець Кушпарь Денис Юрійович (відповідач) у відзив на апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області вказує, що вважає її необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач вказує, що ані апелянт, ані позивач не довели наявність підстав звернення до суду в контексті заявлених позовних вимог, а саме: - в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач неправомірно умисно утримує у себе спірну земельну ділянку, оскільки ані прокурор, ані позивач не зверталися до відповідача з вимогою про її повернення; матеріалами справи підтверджується, що позивач весь час з дати укладення договору оренди спірної земельної ділянки був обізнаний про користування відповідачем саме цією земельною ділянкою, приймав від відповідача орендну плату за користування нею; як вірно зазначив суд першої інстанції, заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури №3 Запорізької області просив суд повернути земельну ділянку, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м. Запоріжжя, що не відповідає змісту Договору щодо об`єкт, який передається в оренду, та витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель за вих. №1897л від 02.03.2012, які містять чітку вказівку на адресу земельної ділянки ( вул. Товариська, 70 ) та її кадастровий номер (№2310100000:04:031:0070). Тому відповідач вважає, що суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для зобов`язання відповідача передати (у випадку задоволення позову) позивачу земельну ділянку площею 0,4733 га, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м. Запоріжжя . Відповідач вважає за необхідне зазначити, що він не заперечує, що користується земельною ділянкою по вул. Товариська, 70 в м. Запоріжжі з кадастровим номером 2310100000:04:031:0070 за договором оренди земельної ділянки, який був зареєстрований 03.06.2003, та саме за користування цією земельною ділянкою відповідач весь цей час сплачував та сплачує орендну плату відповідно до умов договору оренди та пункту 288.1 статті 288 та статті 287 Податкового кодексу України. Однак, як вказує відповідач, він ніколи не підтверджував, що має відношення до земельної ділянки площею 0,4733 га, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м. Запоріжжі . До того ж, відповідач вказує, що як вірно зазначено в позовній заяві прокурора, в зв`язку з тим, що ФОП Кушпарь Д.Ю. виконував умови договору оренди належним чином, відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі", договір пролонгувався за мовчазною згодою сторін договору тричі: до 27.03.2013, до 27.03.2018 та до 27.03.2023. Тому відповідач вважає, що не визнаючи третю пролонгацію договору, позивач невірно тлумачить норми статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції від 04.06.2017). Відповідач вказує, що своєчасно і в повному обсязі сплачував орендну плату за спірну ділянку, виходячи з витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель за вих. №1897л від 02.03.2012, індексуючи її розмір відповідно до вимог законодавства.

У додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Воронцов В.В. зазначив, зокрема, що договір оренди земельної ділянки від 03.06.2003 №295 був продовжений на 4 роки 9 місяців та 23 дні, а саме до 20.01.2013. Як вказує представник відповідача, оскільки після закінчення строку договору 27.03.2008, ФОП Кушпарь Д.Ю. та ФОП Сергєєнко Ю.В. продовжували використовувати земельну ділянку загальною площею 0,4733 га за адресою вул. Товариська, 70 та сплачувати орендну плату, то до спірних правовідносин мали застосовуватись саме приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у 2003 році. Між тим суд першої інстанції застосував норму статті 33 Закону України "Про оренду землі" не в тій редакції, що має наслідком неправильне застосування норм матеріального права та призвело до прийняття невірного за своєю суттю судового рішення. Тому вказує на необхідність скасування такого судового рішення в його мотивувальній частині, яка порушує законні інтереси сторони зазначених правовідносин.

В судових засіданнях представники прокуратури та позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, а представник відповідача заперечував на її задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін і прокурора, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено такі обставини.

Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.03 № 110/155 "Про передачу в оренду приватному підприємцю Кушнарю Д.Ю. земельної ділянки по вул.Товариській, 70 для розташування тимчасової охороняємої платної автостоянки":

- затверджено приватному підприємцю Кушнарю Д .Ю. проект відведення земельної ділянки площею 0,4733 га по вул. Товариській, 70 для розташування тимчасової охороняємої платної автостоянки (пункт 2 Рішення);

- передано в оренду строком на 5 років приватному підприємцю Кушнарю Денису Юрійовичу земельну ділянку площею 0,4733 га по вул. Товариській, 70 для розташування тимчасової охороняємої платної автостоянки (землі транспорту та зв`язку) в межах згідно з планом, що додається, із земель, які тимчасово вилучаються із користування державного комунального підприємства "Управління капітального будівництва Запорізького міськвиконкому" (пункту 4 Рішення).

Між Запорізькою міською радою (Орендодавець) та приватним підприємцем Кушпарь Денисом Юрійовичем (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки (дата укладення у тексті договору відсутня), за умовами пункту 1.1. якого Орендодавець відповідно до рішення 8 сесії 24 скликання Запорізької міської ради № 28 від 25.04.03 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 110/155 від 27.03.03 передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Товариська, 70 .

Згідно пункту 1.2. Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4733 га, в т.ч. під благоустрій - га, у стані, придатному для її цільового призначення.

Цільове призначення земельної ділянки розташування тимчасової охороняємої платної автостоянки (пункт 1.3. Договору).

Відповідно до пункту 1.4. Договору, категорія земельної ділянки: землі транспорту, зв`язку.

Пунктом 1.6. Договору передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки: 522191,89 грн. (в цінах 2002 року).

У відповідності до пункту 2.1. Договору, договір укладається строком до 27 березня 2008 року.

Для продовження терміну дії договору, орендар зобов`язаний не пізніше, ніж за 2 місяці до закінчення строку оренди, звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням (пункт 2.2. Договору).

Згідно із пунктом 3.1. Договору, плата встановлена за один календарний рік у розмірі: 5221,92 грн. за загальну площу земельної ділянки і вноситься орендарем щомісячно в розмірі 1/12 частини від загальної річної орендної плати на р/р місцевого бюджету Ленінського району 33210815800006 в відділенні Держказначейства у Ленінському районі, МФО 813015, ЄДРПОУ 26014152, код 13050500, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що Орендар зобов`язаний, зокрема, після закінчення строку договору продовжити або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані.

У відповідності до пункту 5.1. Договору, у разі припинення або розірвання договору оренди, Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку в стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду. Орендар не має право утримувати земельну ділянку для забезпечення своїх вимог до Орендодавця.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, договір оренди припиняється у разі:

- закінчення його терміну;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- розірвання договору оренди згідно з пунктом 7.3. Договору;

- примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності у порядку, встановленому законами України;

- неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря або власника землі (у разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві України);

- у разі смерті громадянина-орендаря і відмови його спадкоємців від виконання умов цього договору або при відсутності таких спадкоємців, а також у випадках, коли власник землі не бажає укласти договір із спадкоємцями Орендаря;

- в разі ліквідації юридичної особи Орендаря.

Пунктом 7.3. Договору визначено, що підставою для розірвання договору є:

- взаємна згода сторін;

- вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором;

- добровільна відмова орендаря від оренди земельної ділянки або припинення діяльності орендаря;

- укладання договору оренди землі з порушенням порядку, встановленого законодавством України.

Згідно із пунктом 8.1. Договору, за невиконання або за неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та цим договором.

У відповідності до пунктів 9.1. та 9.3. Договору, цей договір набуває чинності після його підписання сторонами і підлягає державній реєстрації у Запорізькому міському управлінні земельних ресурсів (пункт 9.1. Договору).

Невід`ємною частиною Договору оренди є План земельної ділянки (пункт 9.3.).

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 03.06.2003 за № 295.

Додатком до вказаного договору є План земельної ділянки та опис її (ділянки) меж. Згідно з вказаним Планом, місцезнаходженням вказаної земельної ділянки є: вул. Товариська, 70.

Рішенням Запорізької міської ради від 28.01.05 № 31/163 "Про внесення змін до п. 1-189 рішення 8 сесії Запорізької міської ради від 25.04.03 № 28 "Про затвердження рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради з питань земельних відносин та надання земельних ділянок" рада вирішила:

1. Внести такі зміни до п. 1-189 рішення 8 сесії Запорізької МР від 25.04.03 № 28 "Про затвердження рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради з питань земельних відносин та надання земельних ділянок" та викласти його в наступній редакції "Про передачу в оренду приватним підприємцям Кушпарю Д.Ю. та Сергєєнко Ю.В. земельної ділянки по вул. Товариська, 70 для розташування тимчасової охороняємої платної автостоянки.

…

3. Зобов`язати приватного підприємця Сергєєнко Юлію Василівну ( АДРЕСА_1):

3.1. Після прийняття рішення Запорізькою міською радою у двомісячний термін укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 03.06.03 № 295, подати її на державну реєстрацію та одержати її в установленому порядку.

3.2. Після державної реєстрації додаткової угоди до договору оренди землі в п`ятиденний строк подати її копію до відповідного органу державної податкової служби…

Додатковою угодою без номеру та дати до договору оренди земельної ділянки від 03.06.03 № 295 внесено доповнення, а саме:

1. У преамбулі договору після слова "року" додати слова "та приватний підприємець Сергєєнко Юлія Василівна, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , діюча на підставі свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, виданого відділом реєстрації та єдиного реєстру Ленінської адміністрації Запорізької міської ради 11.06.02".

2. У додатку до договору після слова " Юрійович " додати слова "приватний підприємець Сергєєнко Юлія Василівна".

Вказану додаткову угоду (без номеру та дати) до договору оренди земельної ділянки від 03.06.2003 за № 295 зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 05.04.2005 за № 303.

Відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель за вих. від 02.03.2012 № 1897л, земельна ділянка:

- надана землекористувачам ПП Кушпарь Д.Ю. та ПП Сергєєнко Ю.В.

- кадастровий № земельної ділянки: 2310100000:04:031:0070;

- місце розташування земельної ділянки: м . Запоріжжя, вул. Товариська, 70 ;

- функціональне призначення земельної ділянки: розташування тимчасової охороняємої платної автостоянки;

- документ який посвідчує право на земельну ділянку: договір оренди землі зареєстрований за № 295 від 03.06.03;

- загальна площа земельної ділянки: 4733,00 м.кв.;

- нормативна оцінка земельної ділянки: 1 572 775,90 грн.

Згідно із заявою за вих. від 05.02.2018, ФОП Сергєєнко Юлія Василівна повідомила міського голову Буряка В.В., що не має відношення до діяльності тимчасової охороняємої платної автостоянки по вул. Товариська, 70 та не має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий термін.

Крім того, у вказаній заяві зазначено, що при поновленні договору оренди земельної ділянки від 03.06.2003 № 295 за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70, для подальшого функціонування тимчасової охороняємої платної автостоянки Кушпарем Д.Ю. , звертаючи увагу на вищевикладене, ФОП Сергєєнко Ю.В. просить не враховувати її як співземлекористувача.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18.05.2018 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця Сергєєнко Юлії Василівни за власним рішенням.

Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 31.08.18 зареєстровано заяву щодо кримінального провадження № 42018081050000119 (дослівно): "В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42018081050000108 виявлено факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України. Встановлено, що рішенням Запорізької міської ради від 25.04.2003 № 28 земельна ділянка площею 0,4733 га по вул. Товариській 70 в м. Запоріжжі передана в оренду строком до 27.03.2008 ФОП Кушпарь Д.Ю. для розташування тимчасової платної охороняємої автостоянки. 05.04.2005 за № 303 між ФОП Кушпарь Д.Ю. та Запорізькою міською радою укладена додаткова угода до вищевказаного договору оренди землі в частині користувача земельної ділянки, а саме гр. Сергеєнко Ю.В. , після чого гр. Сергеєнко Ю.В. , звернувся до міської, ради із заявою про відмову від користування земельної ділянки по вул. Товариській , 70 . Встановлено, що на теперішній час рішення про поновлення договору оренди землі по вул. Товариській, 70 міською радою не приймалось. Оглядом ділянки місцевості розташованої за адресою: м. Запоріжжя вул. Товариська, 70 встановлено, що на теперішній час має місце функціонування автостоянки, що свідчить про самовільне зайняття вказаної земельної".

Листом за вих. від 11.09.18 № 10-8-0.18-2055/117-18 міське управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило прокурору у кримінальному провадженні Запорізької місцевої прокуратури № 3 Антонову Д.К., що (дослівно): "…Нормативно грошова оцінка 1 м.кв. земельної ділянки за адресою: м.Запоріжжя, вул. Товариська, 70 , яка знаходиться в межах 274 економіко-планувальної зони нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя згідно Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Запоріжжя до додатку 3 "Грошова оцінка земель різного функціонального призначення у розрізі економіко-планувальних зон (грн. за 1 м.кв.)", станом на 01.01.13 рік становить 1 209,48 грн. за 1 м. кв. (землі комерційного використання Кф=2,5)…Отже зважаючи на вище наведене, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,4733 га, з урахуванням коефіцієнта індексації станом на 01.01.18 без урахування локальних коефіцієнтів Км3, становить 10 859 300,54 грн.".

У відповідності до Акту обстеження земельної ділянки від 17.09.18, представником управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради, в особі головного спеціаліста відділу юридичного забезпечення управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради Пилипенко І.В. та прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 3 Антонова Д. К. проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, вул. Товариська, 70 (згідно договору оренди землі, укладеного між Запорізькою міською радою та ФОП Кушпарь Д. Ю. № 295 від 03.06.03) визначено відомості про земельну ділянку:

1. Загальна площа земельної ділянки приблизно складає: 0,4733 га;

2. Кадастровий номер земельної ділянки: дані відсутні;

3. Місцезнаходження (згідно договору оренди землі № 295 від 03.06.03) м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70;

4. Категорія землі: землі транспорту та зв`язку;

5. Наявність правовстановлюючих документів на землю що посвідчує право користування: на теперішній час відсутні;

6. Актуальна інформація щодо оформлення речових прав/права користування на земельну ділянку - відсутня;

7. Актуальні відомості про власника: територіальна громада м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915;

8. Актуальні відомості про суб`єкта іншого речового права (права оренди): відсутні.

Крім того, вказаним Актом визначено (встановлено), що земельна ділянка розташована на землях, що перебували в оренді ПП Кушпарь Д.Ю. (ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) згідно рішення Запорізької міської ради від 27.03.03 № 110/155 та договору оренди землі, що зареєстрований 03.06.03 за № 295 , строк дії якого сплинув 27.03.08. Рішення щодо поновлення договору оренди землі не приймалось. Під час візуального огляду земельної ділянки було встановлено, що на момент обстеження, на земельній ділянці:

- розташована автостоянка, що на теперішній час (час складання акту 17.09.18) функціонує;

- по периметру території наявна залізна огорожа із колючим дротом по зовнішньому краю огорожі;

- наявна будівля (споруда) сторожка та шлагбаум для регулювання виїзду заїзду автотранспорту;

- вся внутрішня територія має план-схему для виїзду/заїзду та розмітку для розташування автотранспорту.

Листом за вих. від 24.09.18 № 1928/02-03 управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради повідомило прокурора у кримінальному провадженні Запорізької місцевої прокуратури № 3 Антонову Д.К., що (дослівно): "… Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради було створено та розпочато свою діяльність з 2011 року, тому рішення про поновлення договору оренди землі або про припинення права оренди земельної ділянки по вул. Товариській, 70 ФОП Кушпарь Д.Ю . міською радою не приймалось. … Впродовж липень 2017 - червень 2018 років звернень від ФОП Кушпарь Д.Ю. або інших фізичних та юридичних осіб з правом продовження договору оренди землі пл. вул. Товариській, 70 до управління не надходило. Також, впродовж липня 2017 - серпня 2018 років рішень про передачу в оренду або у власність земельної ділянки по вул. Товариській, 70 для розташування автостоянки міською радою не приймалось. Звернень до ФОП Кушпарь Д.Ю. з приводу повернення вищевказаної земельної ділянки до міської ради управлінням з питань земельних відносин міської ради не готувалось".

Листом за вих. від 27.09.2018 № 2542/9/08-01-50-07 Вознесенівське управління у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області повідомило Запорізьку місцеву прокуратуру № 3, що (дослівно): "… 02.03.2012 Кушпарь Д.Ю. та Сергєєнко Ю.В. отримали в ГУ Держземагенства витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За даними вищезазначеного витягу від 02.03.12 № 1897-л нормативно грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий № 2310100000:04:031:0070, загальною площею 0,4733га, розташованої за адресою: вул. Товариська, 70 у м. Запоріжжі , складає 1572775,90 грн. Додатково повідомляємо, нарахування плати за землю в податкових деклараціях на протязі 2015-2018 років за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 , проводились згідно витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі".

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 18.10.2018 № 565/0/92-18-ДК/768/АП/09/01/-18, представниками управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області встановлено (дослівно): "… Враховуючи усю сукупність фактичних обставин, у діях приватного підприємця Кушпаря Д.Ю . вбачаються ознаки правопорушення, що кваліфікується як самовільне зайняття земельної ділянки (це - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої йому земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації) та є порушенням статей 125, 126, пункту "б" ст. 211 Земельного кодексу України, ст. 53-1 КУпАП та ст. 197-1 Кримінального кодексу України…".

Спірні правовідносини виникли з приводу користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Згідно із статтею 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" закріплено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі", істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з вимогами статті 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на час укладення та реєстрації договору оренди), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (ч. 1). Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч. 2). Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (ч. 3).

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено (станом на 01.01.08), що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Згідно із частиною 3 статті 205 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Судом першої інстанції зазначено, що як вже встановлено вище, договір укладається строком до 27 березня 2008 року (пункт 2.1. Договору). У відповідності до пункту 2.2. Договору, для продовження терміну дії договору, орендар зобов`язаний не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку оренди, звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням.

Запорізька міська рада станом на 27.03.2008 (час закінчення терміну дії Договору оренди земельної ділянки від 03.06.03 № 295) та місяць по тому жодних заперечень щодо поновлення строку вказаного договору не надавала. Доказів зворотного матеріали цієї справи не містять та сторонами суду не надано.

Тобто, за висновком суду першої інстанції, вбачається що станом на 27.03.2008 (відповідно до норм статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції чинній станом на наведену вище дату) та з урахуванням дати його (договору) реєстрації (03.06.03 за № 295), договір оренди земельної ділянки від 03.06.03 № 295 був продовжений на 4 роки 9 місяців та 23 дні, а саме до 20.01.13 (03.06.03 мінус 27.03.08 дорівнює 04 роки, 09 місяців, 23 дні).

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на 01.01.2013, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч. 1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч. 2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч. 3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч. 4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч. 5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч. 6). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч. 7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (ч. 8). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 9). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10).

За висновком суду першої інстанції, аналіз наведених вище умов договору та норм матеріального права надає суду підстави для висновку про те, що наведені вище обставини (у даному випадку у спірних правовідносинах у цій справі - продовження користування земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору) є підставою для укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Однак, як встановлено судом першої інстанції, жодної додаткової угоди щодо поновлення договору оренди землі від 03.06.03 №295 між сторонами укладено не було.

Тому за висновком суду першої інстанції, за вказаних вище обставин вбачається, що у відповідача не виникло право на поновлення договору оренди земельної ділянки від 03.06.03 № 295 на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції). А тому, договір оренди земельної ділянки припинив свою дію з підстав закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки припинив свою дію розпочинаючи з 20.01.2013.

Приписами частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Як зазначалось вище, судом першої інстанції встановлено, що умовами пункту 7.2. Договору закріплено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення його терміну. Пунктом 4.4. договору передбачено, що Орендар зобов`язаний, зокрема, після закінчення строку договору продовжити або повернути земельну ділянку орендодавцю в належному стані.

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги наведені приписи законодавства, положення пункту 7.2. та пункту 4.4. Договору оренди земельної ділянки від 03.06.03 та статті 34 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення ФОП Кушпарь Д.Ю. земельної ділянки отриманої на підставі договору оренди земельної ділянки (зареєстрованого 03.06.03 за № 295) у зв`язку із закінченням терміну дії договору розпочинаючи із 20.01.2013.

При цьому під час вирішення вказаної справи по суті спору судом першої інстанції враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 908/127/17 згідно з якою: "договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди (про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на 01.01.2013). Так, зокрема, норми статті 33 Закону України "Про оренду землі" дозволяють продовжувати орендні правовідносини, … але це право повинно бути реалізовано (у правовідносинах сторін у справі № 908/31/19) … та може настати у разі продовження користування орендарем землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку оренди, але, у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди".

Разом із цим судом першої інстанції також встановлено, що наявні матеріали страви не містять доказів на підтвердження того, що Запорізька міська рада (орендодавець за договором) після закінчення терміну дії договору оренди землі в порядку визначеному частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" надавала лист-повідомлення із своїми запереченнями у поновленні договору оренди земельної ділянки (держреєстрація якого проведена 03.06.03 за №295).

Отже, за висновком суду першої інстанції наведені вище обставини свідчать про наявність правових підстав (як таких) для поновлення договору оренди земельної ділянки (держреєстрація проведена 03.06.03 за №295), але за певних умов. При цьому, такі обставини (відсутність заперечень з боку міської ради) є лише підставою для укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки. А оскільки представниками жодної із сторін суду не надано доказів укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки (яка мала бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку визначеному частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі"), як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків сторін за договором оренди земельної ділянки (держреєстрація проведена 03.06.03 за № 295), судом першої інстанції, через надуманість і безпідставність, відхилені доводи прокурора, позивача та відповідача в цій справі стосовно того, що:

- договір оренди земельної ділянки пролонговувався за мовчазною згодою сторін двічі: вперше - до 27.03.2013 та вдруге - до 27.03.2018 (доводи прокурора у тексті позовної заяви);

- договір оренди земельної ділянки припинив свою дію починаючи із 28.03.2018 (доводи прокурора у тексті позовної заяви);

- договір оренди земельної ділянки пролонговувався за мовчазною згодою сторін продовжено до 27.03.2023 (доводи відповідача викладені у відзиві);

- договір оренди земельної ділянки припинив свою дію 28.03.2008 (доводи прокурора у відповіді на відзив).

Разом із цим, відмовляючи прокурору в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що встановив наступні обставини.

При зверненні до суду заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області в прохальній частині позовної заяви за вих. від 28.12.18 просить суд зобов`язати ФОП Кушпаря Д.Ю. повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 0,4733 га, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м.Запоріжжя.

Однак, відповідно до пункту 1.1. Договору оренди земельної ділянки без номеру та дати (державна реєстрація проведена 03.06.03 за № 295), Орендодавець відповідно до рішення 8 сесії 24 скликання Запорізької міської ради від 25.04.03 № 28 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.03.03 № 110/155 передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Товариська, 70 .

Тобто, в договорі оренди земельної ділянки (державна реєстрація проведена 03.06.03 за № 295) чітко вказано місце розташування земельної ділянки, яка була передана ФОП Кушпарю Д.Ю .

Поряд з цим, в прохальній частині позову заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області просить суд повернути земельну ділянку, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м. Запоріжжя, про що не йдеться в розділі № 1 (предмет договору, де йде мова про земельну ділянку, яка передається в оренду за цим договором та знаходиться за адресою: вул. Товариська, 70 ), та в додатку до договору (План земельної ділянки та опис її меж).

При цьому, вказаний розділ в редакціях договору та додаткової угоди до нього не містить відомостей про:

- кадастровий номер земельної ділянки що, була передана в оренду відповідачу у цій справі за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 ;

- що вказана земельна ділянка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м. Запоріжжя.

Відповідно до витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель за вих. від 02.03.12 № 1897л, кадастровим номером земельної ділянки що розташована за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська , 70 , є № 2310100000:04:031:0070, про що не зазначено в прохальній частині позовної заяви заступником керівника Запорізької місцевої прокуратури № 3 Запорізької області.

Крім того, наявний у справі договір та додаткова угода без номеру та дати (державна реєстрація проведена 05.04.05 за № 303) не містять відомостей про те, що земельній ділянці, що розташована за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 , та була передана ФОП Кушпарю Д.Ю. в користування на підставі договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація проведена 03.06.03 за № 295) було присвоєно будь-який кадастровий номер, у т.ч. (чи зокрема) № 2310100000:04:031:0070.

Враховуючи викладене суд першої інстанції вважав, що у суду відсутні правові підстави вважати, що прокурор та позивач на законних підставах просять суд зобов`язати відповідача повернути Запорізькій міській раді саме ту земельну ділянку, яка була надана в оренду ФОП Кушпарю Д.Ю. на підставі договору оренди земельної ділянки (державна реєстрація проведена 03.06.03 за №295), а саме: розташовану за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 .

Тобто, суд першої інстанції виходив з того, що якщо орендарю(ям) передавалась земельна ділянка площею 0,4733 га за адресою м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 , то у суду відсутні правові підстави для передачі (у випадку задоволення позову) позивачу земельної ділянки площею 0,4733 га, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м . Запоріжжі .

Тому, як наслідок, судом першої інстанції відмовлено в позову через недоведеність.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, розглянувши доводи апеляційної скарги прокурора, не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з таких мотивів.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога прокурора, заявлена в інтересах держави в особі позивача, про зобов`язання відповідача звільнити земельну ділянку, що була надана останньому за договором оренди, державна реєстрація якого проведена 03.06.03 за №295, а саме: повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 0,4733 га, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м.Запоріжжя, яка передавалась згідно з Договором оренди землі, зареєстрований за № 295 від 03.06.03 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (адреса за договором: м.Запоріжжя, вул. Товариська, 70 ), у стані не гіршому порівняно з тим, в якому вона одержана в оренду, шляхом звільнення її від споруди (сторожки), паркану та шлагбауму для регулювання виїзду-заїзду автотранспорту.

Причиною спору є питання чи припинено дію означеного Договору оренди землі, чи наявний у відповідача обов`язок повернути об`єкт оренди позивачеві та чи порушено права позивача у зв`язку з невиконанням відповідачем такого обов`язку.

Як правильно встановив суд першої інстанції строк дії означеного Договору оренди спірної земельної ділянки, відповідно до умов пунктів 4.4. та 7.2. цього Договору, закінчився 28.03.2008.

З урахуванням положень статті 3 Земельного кодексу України правове регулювання відносин, пов`язаних з орендою земельних ділянок, здійснюється спеціальним земельним законодавством, а договір оренди землі не є тотожним зобов`язанням найму, визначеним у Цивільному кодексі України.

У вирішенні спорів, пов`язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності з 12.03.2011).

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак у вирішенні відповідних спорів необхідно з`ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, проти поновлення договору.

Разом з тим судам слід враховувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, якщо відповідні правовідносини виникли між сторонами до внесення змін Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (набрав чинності з 12.03.2011) до статті 33 Закону України "Про оренду землі", судам слід брати до уваги, що попередня редакція зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" не передбачала автоматичного поновлення договорів оренди землі. Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності пов`язувалася з наявністю відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Судом першої інстанції правильно встановлено з наявних в матеріалах цієї справи доказів, що після 28.03.2008 відповідач не звертався до позивача в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на момент припинення строку дії договору) з вимогами про прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення про поновлення означеного Договору оренди на новий строк, відповідна додаткова угода про продовження строку дії цього Договору між сторонами не укладалась.

Відтак, слід визнати, що строк дії означеного Договору оренди спірної земельної ділянки припинився 28.03.2008, оскільки застосування положень частини 3 статті 205 Цивільного кодексу України до цих правовідносин можливе виключно в порядку процедур, встановлених статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Наведеним вище спростовуються доводи відповідача про те, що означений Договір оренди спірної земельної ділянки було пролонговано (продовжено строк дії) за мовчазною згодою сторін до 27.03.2013, до 27.03.2018 та до 27.03.2023.

За викладеного вище колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неправильно встановивши дату, з якої слід вважати означений Договір оренди спірної земельної ділянки припиненим, разом із цим вірно встановив, що ураховуючи положення пунктів 4.4. та 7.2. Договору та положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку, наразі відповідач використовує земельну ділянку в порушення умов Договору, термін дії якого закінчився. А тому зобов`язаний повернути позивачеві земельну ділянку, отриману на підставі цього договору.

Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав обґрунтованими та доведеними підстави позову прокурора, однак при цьому відмовив прокурору у його задоволенні, оскільки предметом вимог є земельна ділянка, розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м.Запоріжжя, проте у Договорі, який суд визнав припиненим, зазначена адреса спірної земельної ділянки вул. Товариська , 70 у м.Запоріжжя , тобто, вважав недоведеними прокурором його позовні вимоги.

Між тим судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріали справи сторонами надані докази, які свідчать, що предмет договору оренди земельної ділянки та предмет позову - це одна й та сама земельна ділянка, щодо якої у прокурора, позивача та відповідача не виникло будь-яких розбіжностей.

Так стаття 79 Земельного кодексу України визначає земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Під індивідуалізуючи ми ознаками земельної ділянки слід розуміти її місце розташування (адреса), площу (розміри) і межі (форма, план).

Як вказує прокурор Запорізькою місцевою прокуратурою №3 під час підготовки позовної заяви та встановлення підстав для представництва були вивчені умови Договору, додаток до Договору (план земельної ділянки), а також здійснено сумісний виїзд з позивачем за місцем розташування земельної ділянки, під час якого складений Акт обстеження від 17.09.2018 для підтвердження її фактичного використання відповідачем.

Прокурором з`ясовано, що в Договорі не значиться кадастровий номер земельної ділянки, у зв`язку з чим на вимогу прокурора Державним підприємством "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" проведено топографо-геодезичну та картографічну роботу щодо встановлення меж спірної земельної ділянки, яку виконано з метою її ідентифікації.

За результатами проведеної роботи спеціалістами державної установи на підставі копій Договору та додатку до Договору (плану), Плану земельної ділянки розташування автостоянки, що знаходиться між будинками 64 та 68 по вуд. Товариській за адресою м.Запоріжжя, вул. Товариська, 70 масштабу 1:1000, складено технічний звіт від 12.08.2018 (а.с. 78-80 т.1).

Як убачається з вищевказаного Технічного звіту, дослідженням встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,4733 га, яка передавалась згідно з договором, що зареєстрований за №295 від 03.06.2003 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (адреса за договором м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 ) фактично розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м. Запоріжжі.

Таким чином, ураховуючи зазначений висновок Державного підприємства "Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", прокурором у прохальній частині позовної заяви зазначено про зобов`язання відповідача повернути саме земельну ділянку, розташовану між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м. Запоріжжя, яка передавалась згідно з Договором за адресою: м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 .

Проте, судом першої інстанції не наведено в оскарженому судовому рішенні жодної оцінки вказаному вище Технічного звіту, як доказу у цій справі, а висновок про відсутність підстав для задоволення позову зроблено лише на підставі п. 1.1. Договору, який визначає об`єкт оренди, у порівнянні із прохальною частиною позову прокурора, яка визначає предмет спору.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції дослідивши означені вище докази, вважає, що є очевидним, а тому погоджується з доводами прокурора, що фактичне розташування земельної ділянки відповідно до даних означеного Технічного звіту співпадають із планом земельної ділянки та описом її меж, які наведено в додатку до договору.

До того ж, відповідач у судових засіданнях та у відзиві на позов визнавав той факт, що користується саме спірною земельною ділянкою, яка була надана в оренду за Договором.

Зазначена обставина підтверджується також й іншими документами, які наявні в матеріалах справи.

Так у досліджених судом Акті обстеження земельної ділянки від 17.05.2019 у складі представників Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради та Запорізької місцевої прокуратури №3, Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.10.2018 №565/0/92-18-ДК/768/АП/09/01-18, протоколі огляду слідчого Дніпровського відділу поліції ГУНП Запорізької області за участю відповідача від 17.09.2018 також зафіксовано факт користування відповідачем спірною земельною ділянкою площею за адресою по вул . Товариській , 70 у м. Запоріжжя саме під розташування охоронюваної автостоянки.

За інформацією Вознесенівського управління ДФС у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 27.09.2018 №2542/08-01-50-07 відповідач до теперішнього часу здійснює плату за земельну ділянку, розташовану у м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 відповідно до Договору.

Частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначає, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відтак матеріалами справи підтверджується та не заперечується усіма її учасниками, що відповідач використовує саме земельну ділянку площею 0,4733 га за адресою м. Запоріжжя вул. Товариська, 70 , зазначеною в Договорі, але яка розташована фактично між будинками 64 та 68 по вул. Товариська в м. Запоріжжі .

Щодо відсутності у Договорі, а також у прохальній частині позовної заяви прокурора інформації про кадастровий номер спірної земельної ділянки, який вказано у витязі з технічної документації нормативної грошової оцінки земель Управління Держкомзему у м.Запоріжжя Запорізької області від 02.03.2012 №1897л, то колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з аргументами прокурора, що враховуючи ту обставину, що визначення та присвоєння територіальними органами Держземагентства кадастрових номерів земельних ділянок розпочалося з 01.01.2011 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 №749 "Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці", однак означений Договір між Запорізькою міською радою та ФОП Кушпарь Д.Ю. був укладений 03.06.2003, а додаткова угода 05.04.2005, тому цей договір та додаткова угода не містили відомостей про відповідний номер спірної земельної ділянки.

Як убачається з Акта обстеження земельної ділянки від 17.09.2018, проведеного за участю позивача та прокурора, встановлено, що відповідно до відомостей, розміщених у Публічній кадастровій карті України, кадастровий номер спірної земельної ділянки відсутній.

Отже, за наведених вище обставин прокурор правильно виклав у прохальній частині позовної заяви свою вимогу про зобов`язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,4733 га, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул . Товариській у м.Запоріжжя , яка передавалась згідно з договором оренди землі, зареєстрований за №295 від 03.06.2003 в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (адреса за договором м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70 ), у стані не гіршому порівняно з тим, в якому вона одержана в оренду, шляхом звільнення її від споруди (сторожки), паркану та шлагбауму для регулювання виїзду - заїзду автотранспорту, тобто без зазначення кадастрового номеру цієї земельної ділянки.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції, правильно встановивши у спірних правовідносинах обставини, які свідчать про обов`язок відповідача, як орендаря, повернути земельну ділянку позивачеві (орендодавцеві), у порушення статей 75, 86 Господарського процесуального кодексу України, водночас дійшов хибного висновку про неможливість із наданих прокурором документів ідентифікувати земельну ділянку, яка є об`єктом означеного Договору та продовжує перебувати у користуванні відповідача після закінчення строку його дії. Таким чином, висновок суду першої інстанції про недоведеність обставин, що мають значення для справи, та як наслідок про відсутність підстав повернути позивачеві земельну ділянку площею 0,4733 га, яка розташована по вул. Товариська, 70 у м.Запоріжжя , яка була надана в оренду відповідачу на підставі Договору - не відповідає обставинам справи, які підтверджені наявними в ній доказами, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, встановлені судом апеляційної інстанції обставини підтверджують обґрунтованість зазначених позовних вимог прокурора.

Щодо аргументів прокурора, що відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд першої інстанції не сприяв ефективному захисту порушених економічних інтересів територіальної громади міста Запоріжжя, колегія суддів відзначає про таке.

Відповідно до статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший, другий і третій частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Процедура, передбачена абзацами третім та четвертим частини четвертої статі 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадках, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Прокурор, звертаючись із позовом, який є предметом розгляду у цій справі, зазначив, що Запорізька міська рада відповідно до пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" та частини 1 статті 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Таким чином, у правовідносинах, що виникли з приводу користування спірною земельною ділянкою, саме Запорізька міська рада є органом, уповноваженим здійснювати як захист порушених інтересів держави, так і захист порушених інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.

Як вказує прокурор, несплата ФОП Кушпарь Д.Ю. коштів в повному обсязі за використання земельної ділянки площею 0,4733 га призводить до порушення економічних інтересів територіальної громади міста Запоріжжя, оскільки призводить до недоотримання місцевим бюджетом значних коштів, які можуть бути використані для задоволення нагальних потреб територіальної громади міста Запоріжжя. Крім того, фактичне використання відповідачем спірної земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у користування (оренду) призводить до неможливості здійснення Запорізькою міською радою місцевого самоврядування на відповідній території, чим порушено основні принципи місцевого самоврядування в Україні, а саме: поєднання місцевих і державних інтересів; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Як вказує прокурор, Запорізькою міською радою з 27.03.2018 (дата припинення договору оренди земельної ділянки) по теперішній час жодних заходів щодо захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя. У тому числі претензійно-позовного характеру, спрямованих на припинення неправомірного користування та повернення земельної ділянки, не вживаються, що підтверджується інформацією Управління з питань земельних відносин Запорізької міської ради.

Вказані обставини, за твердженням прокурора, свідчать про нездійснення Запорізькою міською радою захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Запоріжжя, та свідчать про наявність підстав для представництва, передбачених частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Запорізькою місцевою прокуратурою №3 повідомлено Запорізьку міську раду про намір звернутися до Господарського суду Запорізької області із указаним позовом в інтересах держави.

У даній позовній заяві прокурором заявлено позовну вимогу про повернення Запорізькій міській раді земельної ділянки комунальної власності, що використовувалась Орендарем та має бути повернута у зв`язку із припиненням договору оренди землі. Отже, земельна ділянка з комунальної власності за таких обставин не вибувала.

Дослідивши наведені прокурором в позовній заяві обґрунтування представництва інтересів держави в особі Запорізької міської ради із вимогами до відповідача про зобов`язання повернути спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає, що прокурор підтвердив наявність підстав для пред`явлення такого позову в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, а судом першої інстанції правомірно прийнято такий позов до розгляду по суті спору.

Однак, що стосується наведених прокурором обставин того, що відповідачем порушуються майнові інтереси позивача, то такі обставини підлягають оцінці судом лише на предмет можливих негативних наслідків для позивача від сплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, виходячи із нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки, яка своєчасно не була переглянута сторонами цього договору, та від продовження фактичного використання відповідачем земельної ділянки після закінчення строку дії означеного Договору оренди спірної земельної ділянки.

Таким чином, у даному спорі не підлягає обов`язковому доказуванню сторонами та відповідному встановленню судом розмір можливих збитків, що спричинені відповідачем позивачу, ступень вини кожної із сторін договору тощо. Тому колегія суддів не аналізує надані сторонами докази на предмет стану розрахунків за вказаним договором як під час, так і після припинення його дії.

Отже, оскільки розглядаючи цей спір, суд здійснює захист прав позивача виключно в межах заявлених прокурором в його інтересах позовних вимог про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку, колегія суддів відхиляє аргумент прокурора про несприяння суду першої інстанції в ефективному захисту порушених економічних інтересів територіальної громади міста Запоріжжя.

Частина перша статті 277 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За вищевикладених обставин колегія суддів доходить висновку про наявність встановлених пунктом 3 і 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у цій справі нового рішення, яким позовні вимоги прокурора про зобов`язання ФОП Кушпаря Д.Ю . повернути Запорізькій міській раді земельну ділянку площею 0,4733 га, яка розташована між будинками 64 та 68 по вул. Товариській у м.Запоріжжя, яка передавалась згідно з Договором оренди землі, зареєстрований за № 295 від 03.06.03 в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (адреса за договором: м.Запоріжжя, вул. Товариська, 70), у стані не гіршому порівняно з тим, в якому вона одержана в оренду, шляхом звільнення її від споруди (сторожки), паркану та шлагбауму для регулювання виїзду-заїзду автотранспорту - слід повністю задовольнити.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням результатів розгляду справи, колегія суддів покладає на відповідача судові витрати прокурора зі сплати судового збору за подання позову та зі сплати судового збору у зв`язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277 ч.1 пп. 3 і 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.05.2019 у справі №908/31/19 - скасувати повністю та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Кушпаря Дениса Юрійовича ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) повернути Запорізькій міській раді (пр. Соборний, 206, м. Запоріжжя, ЄДРПОУ 04053915) земельну ділянку площею 0,4733 га, розташовану між будинками 64 та 68 по вул . Товариській у місті Запоріжжя, яка передавалась згідно з договором оренди землі, зареєстрований за №295 (адреса за договором м. Запоріжжя, вул. Товариська, 70), у стані не гіршому порівняно з тим, в якому вона одержана в оренду, шляхом звільнення її від споруди (сторожки), паркану та шлагбауму для регулювання виїзду-заїзду автотранспорту.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кушпаря Дениса Юрійовича на користь прокуратури Запорізької області суму 1762 грн. 00 судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, суму 2643 грн. 00 коп. судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена 04.11.2019.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Кощеєв