Постанова

від 04.11.2019 по справі 904/2305/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2019 року м. Дніпро Справа № 904/2305/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Антоніка С.Г., Кузнецової І.Л.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 р.

( суддя: Золотарьова Я.С., м. Дніпро, повний текст рішення підписано 31.07.2019 р.)

у справі:

за позовом Акціонерного товариства

"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

м. Київ

до Комунального підприємства "Комунальник плюс",

с. Златоустівка, Криворізький район, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 2 941,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Комунальник плюс" і просить суд стягнути заборгованість у розмірі 2 941,10 грн , з яких: 2 738,49 грн. пеня, 202,61 грн. 3% річних та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за спожитий природний газ. У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 3 % річних у розмірі 202,61 грн. та пеню у розмірі 2 738,49 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 р. в задоволенні позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що на момент звернення до суду з даним позовом у Позивача були відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з Відповідача пені та річних, оскільки заборгованість за поставлений природний газ погашена останнім в повному обсязі станом на 30.11.2016 р., тобто до набрання чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", дія якого поширюється на відносини між Позивачем та Відповідачем.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало апеляційну скаргу про скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019р. у справі № 904/2305/19 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що оскаржуване рішення винесене господарським судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, а тому підлягає скасуванню.

Позивач зазначає, що виходячи з аналізу положень ст. ст. 1-3 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , учасниками процедури врегулюванні заборгованості ( що включає у себе у тому числі і списання заборгованості ) є теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, включені до реєстру. Оскільки на даний час Відповідач не включений до реєстру, списання заборгованості є неправомірним, а відмова у позові є необгрунтованою.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не подав.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді -Антонік С.Г., Дармін М.О.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.08.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 29.10.2019 р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Дарміна М.О., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.10.2019 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Кузнецова І.Л. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 р. у справі № 904/2305/19 прийнято до свого провадження.

Ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15.12.2015 р., між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( Постачальник ) та Комунальним підприємством "Комунальник плюс" ( Споживач ) укладено Договір № 4101/16-БО-5 про постачання природного газу.

Згідно п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу у 2016 році, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (п.1.2 договору)

Відповідно до п. 1.3 Договору газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00).

Відповідно до п. 2.1 Договору, Постачальник передає Споживачу, в період з 01.01.2016 р. по 31.03.2016 р.( включно) газ обсягом до 30 тис. куб. м., в тому числі по місяцях : січень - 11,4 тис. куб. м.; лютий - 8,5 тис.куб.м.; березень - 10,1 тис.куб.м.

Право власності на газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі ( п. 3.1 договору ).

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м), приведений до стандартних умов (t)=20 градусів Цельсія, тиск газу (Р) = 760 мм ртутного стовпчика)(101,325 кПа),(п. 2.3. Договору).

Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу у розмірі +/-5% від підтвердженого Постачальником планового обсягу продажу газу без узгодження сторін ( п. 2.1.3 договору).

П. 4.1 договору встановлено, що кількість газу, яка постачається Споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу.

Згідно з п. 5.2. Договору ( з урахуванням додаткової угоди № 4 від 28.03.2016 р. ), ціна за 1000 куб. м. газу з 01.04.2016 р. становить 6 255,00 грн., крім того податок на додану вартість - 20%.( 1251,00 грн.) До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 7506,00 грн.

У п. 6.1 Договору, в редакції додаткової угоди № 1, сторони погодили, що оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.

Постачальник на виконання умов договору поставив, а Споживач прийняв газ на загальну суму 109 757,82 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу: від 31.01.2016 р. за січень на суму 92 869,20 грн., від 29.02.2016 р. за лютий на суму 78 706,35 грн., від 31.03.2016 р. за березень на суму 61 817,73 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Як зазначає Позивач, оплату за переданий газ Споживач здійснював несвоєчасно, чим порушив вимоги п. 6.1 договору.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідач оплатив поставлений природний газ у повному обсязі, але з прострочкою. Останній платіж було здійснено Відповідачем 19.05.2016 р.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ПАТ "НАК" Нафтогаз України "до Комунального підприємства "Комунальник плюс", про стягнення 2 738,49 грн. - пені та 202,61 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 15.03.2016 р. по 18.05.2016 р., по кожному акту окремо, у зв`язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за договором № 4101/16-БО-5 від 15.12.2015 р., а саме проведення оплати вартості товару із порушенням строків, встановлених цим договором.

Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Крім того, ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З 30.11.2016 р. набрав чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії ( далі Закон № 1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Для цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ( ст. 2 Закону № 1730-VIII ).

Відповідно до ст. 1 цього Закону процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Згідно з ч.3 ст. 7 Закону № 1730-VIII на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, даною нормою законодавець передбачив можливість уникнення божником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на початкову заборгованість, так і у спосіб списання цих нарахувань.

При цьому, ч. 3 ст. 7 Закону № 1730-VIII не ставиться право ненарахування (списання) неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом і виконання цієї норми не потребує включення підприємства до Реєстру.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 р. у справі № 916/3055/16, від 07.02.2018 р. у справі №927/1152/16.

На момент набрання чинності вказаним Законом заборгованість Комунального підприємства "Комунальник плюс" за спожиті енергоносії була відсутня.

Не нарахування неустойки (штраф, пеня) та три відсотки річних з дня набрання чинності цим Законом на суму боргу, якщо його погашено до набрання цим Законом чинності, передбачена ст. 7 Закону.

Як вбачається, ПАТ "НАК Нафтогаз" України подав позов та нарахував спірні суми після набрання чинності вказаним Законом № 1730-VIII.

Таким чином, встановивши, що заборгованість зі сплати вартості отриманого за договором № 4101/16-БО-5 від 15.12.2015 р. природного газу погашена Відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Закону № 1730-VIII, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Комунальник плюс" 2 738,49 грн. пені та 202,61 грн. 3 % річних, з огляду на поширення на ці вимоги дії ст.7 зазначеного Закону.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 р. у даній справі відсутні.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2019 р. у справі № 904/2305/19 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя С.Г. Антонік

Суддя І.Л. Кузнецова