Рішення

від 04.11.2019 по справі 910/10750/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/10750/19 Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

(пр-т Перемоги, буд. 35, м. Київ,03056)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон-1"

(вул. Героїв Дніпра, буд. 26 , кв. 53, м. Київ, 04209)

про стягнення 80 474 грн. 26 коп.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

09.08.2019 Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою № 12/04-430від 31.07.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон-1" про стягнення 80 474 грн. 26 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкон-1" не виконало взяте на себе зобов`язання за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1595-1 від 24.05.2018 зі сплати авансового платежу, внаслідок чого у останього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 80 474 грн. 26 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/10750/19 від 14.08.2019 позовну заяву Комунального підприємства "Київський метрополітен" залишено без руху.

20.08.2019 від Комунального підприємства "Київський метрополітен" надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 14.08.2019.

02.09.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.08.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, для місцезнаходження відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон-1" вул. Героїв Дніпра, буд. 26 , кв. 53, м. Київ, 04209.

Станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050573650, з якого вбачається що ухвала суду про відкриття провадження у справі від 02.09.2019 була вручена представнику відповідача за довіреністю 09.09.2019.

Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 0502.09.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

24.05.2018 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як орендодавцем, Комунальним підприємством "Київський метрополітен", як підприємством-балансоутримувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юкон-1" як орендарем, укладено договір № 1595-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 119.10.2017 № 66 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: м. Київ, станція метро "Деміївська", для змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

Положеннями п. 2.1 договору встановлено, що об`єктом оренди є частина переходу станції метро "Деміївська", загальною площею 68,86 кв.м., згідно з викопіюванням з поверхових схем, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору, за користування об`єктом оренди орендар сплачує підприємству-балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 на дату підписання договору згідно з розрахунком орендної плати, що є невід`ємною частиною цього договору, та становить без ПДВ: 613 грн. 45 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає за базовий місяць розрахунку 42 241 грн. 73 коп.

Згідно з пунктом 3.4 договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом із орендною платою.

Орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, а саме КП "Київський метрополітен", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі (п. 3.5 договору).

Відповідно до пункту 3.9 договору, зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору. Підприємство-балансоутримувач зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії договору оренди.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 24.05.2018 по 22.05.2021 (п. 9.1 договору).

Звертаючись до суду з даним позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач, всупереч умовам договору, не сплатив у повному обсязі авансовий платіж, у зв`язку з чим заборгованість відповідача становить 80 474,26 грн.

Позивач звертався до відповідача з листами від 27.02.2019 вих. № 155-НЗ, від 23.04.2019 вих. № 297-НЗ, у яких просив сплатити авансовий платіж.

Оскільки вимоги позивача залишились без відповіді та задоволення, позивач звернувся із вказаним позовом до суду про стягнення з відповідача 80 474,26 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, договір між сторонами підписано 24.05.2018 року.

Як встановлено судом вище, відповідно до п. 3.9 договору, зобов`язання орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання договору.

Згідно розрахунку орендної плати (Додаток №1 до договору) розмір місячної орендної плати становить 42 241 грн. 73 коп. (без ПДВ), що разом з ПДВ складає 50 690 грн. 09 коп.

З урахуванням положень п. 3.9 договору та додатку №1 до договору (розрахунок орендної плати) розмір авансового платежу становить 101 380 грн. 16 коп. (50 690 грн. 09 коп. з ПДВ (місячна орендна плата) * 2).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, обов`язок відповідача по сплаті авансового платежу на суму 101 380 грн. 16 коп. повинен був бути виконаний останнім у строк до 04.06.2018 року (включно).

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, відповідач авансовий платіж сплатив не в повному обсязі, а саме в розмірі 20 905 грн. 90 коп., що підтверджується бухгалтерською довідкою від 31.08.2018 № АДМ0001298 про внесення авансового платежу на вказану суму за договором на рахунок позивача.

Залишок авансового платежу в розмірі 80 474 грн. 26 коп. (101 380 грн. 16 коп. - 20 905 грн. 90 коп. = 80 474 грн. 26 коп.) відповідачем на рахунок позивач сплачено не було. Доказів протилежного відповідачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки, заборгованість відповідача зі сплати авансового платежу у розмірі 80 474 грн. 26 коп. належним чином доведена, доказів сплати відповідачем вказаної суми у строки, встановлені договором матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову про стягнення 80 474 грн. 26 коп.. заборгованості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних Комунального підприємства "Київський метрополітен" повністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон-1" про стягнення 80 474 грн. 26 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкон-1" (04209, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГЕРОЇВ ДНІПРА, будинок 26, квартира 53, ідентифікаційний код 38002677) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м.Київ, ПРОСПЕКТ ПЕРЕМОГИ, будинок 35, ідентифікаційний код 03328913) 80 474 (вісімдесят тисяч чотириста сімдесят чотири) грн.. 26 коп.. заборгованості з авансової орендної плати та 1921 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто одна) грн.. 00 коп.. витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2019.

Суддя М.О. Лиськов