Рішення

від 04.11.2019 по справі 910/11821/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2019Справа № 910/11821/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Елком" про стягнення 84 950,96 грн.,

без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2019 року державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Компанія) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (далі - Станція) звернулася до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що за умовами договору поставки № 910, укладеного 6 липня 2018 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю виробничим підприємством "Елком" (далі - Товариство), останнє зобов`язалося поставити позивачу передбачену вказаним правочином продукцію в обумовлені сторонами терміни. Оскільки відповідач взяте на себе за цією угодою зобов`язання щодо поставки наведеного товару виконав несвоєчасно, Компанія, посилаючись на статті 525, 526, 549, 610, 611, 612, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 216, 218, 230-232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просила суд стягнути з відповідача 46 684,76 грн. пені та 38 266,20 грн. штрафу, нарахованих у зв`язку з несвоєчасною поставкою продукції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 вересня 2019 року позовну заяву Компанії в особі Станції прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11821/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

26 вересня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 23 вересня 2019 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що укладений між сторонами договір поставки № 910, з урахуванням положень статті 631 ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон), набув чинності не 6 липня 2018 року, а лише 23 липня 2018 року. З огляду на вказані обставини відповідач зазначив про виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 910 у встановлений цим правочином строк, оскільки права та обов`язки за наведеною угодою виникли у сторін саме з 23 липня 2018 року, тобто на 17 днів пізніше, ніж передбачено, зокрема, пунктом 3.1 цього договору.

7 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача від 1 жовтня 2019 року № 14710/001 на відзив, у якій останній вказав на необґрунтованість тверджень відповідача про те, що строки поставки продукції не можуть бути такими, як зазначені у договорі станом на 6 липня 2018 року. Також позивач наголосив на відсутності правових підстав для звільнення відповідача від обов`язку виконання взятих на себе зобов`язань за вищенаведеним правочином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної позивачем процедури закупівлі випробувальних та вимірювальних пристроїв і апаратів - перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 154 шт. UA-2018-06-08-002029-a (ID закупівлі: 97a77a4eee214e68b608f632f57490bc) переможцем було визнано Товариство та 2 липня 2018 року акцептовано відповідну пропозицію цього учасника.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі вищенаведених результатів закупівлі між Компанією, від імені якої діяла Станція, та Товариством було укладено договір поставки, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити і передати у власність замовника продукцію - перетворювачі вихрострумного контролю в кількості 154 шт., а позивач, у свою чергу, - оплатити наведену продукцію в кількості та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 до вказаного договору.

Наведений правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених осіб.

Відповідно до пункту 2.1 договору ціна продукції, що поставляється за цією угодою, складає 2 338 490,00 грн., крім того ПДВ - 467 698,00 грн.

За умовами пунктів 2.2-2.3 договору його загальна сума складає 2 806 188,00 грн. Ціна на продукцію є остаточною і змінам не підлягає.

У пункті 3.1 зазначеного правочину його сторонами було погоджено строки поставки продукції: 10 шт. - до 5 липня 2018 року; 17 шт. - до 23 липня 2018 року; 30 шт. - до 30 серпня 2018 року; 40 шт. - до 25 вересня 2018 року; 30 шт. - до 25 жовтня 2018 року; 27 шт. - до 3 грудня 2018 року.

Згідно з пунктом 8.4 договору перехід права власності на продукцію за договором відбувається у момент поставки продукції. Датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної вантажоодержувачем продукції.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів, які застосовують печатку). Строк дії даного договору - по 31 грудня 2018 року, а в частині виконання гарантійних зобов`язань постачальника, що передбачені даним договором, - до спливу гарантійних строків.

Водночас судом встановлено, що відповідач взятий на себе обов`язок щодо поставки передбаченого вищенаведеним договором товару виконав несвоєчасно.

Так, з матеріалів справи вбачається, що перетворювачі вихрострумного контролю в кількості 17 шт. на суму 309 774,00 грн. було поставлено відповідачем позивачу за видатковою накладною від 23 липня 2018 року № 2307/1 та отримано останнім 23 липня 2018 року; перетворювачі вихрострумного контролю в кількості 10 шт. на суму 182 220,00 грн. поставлено за видатковою накладною від 24 липня 2018 року № 2407/1 та отримано позивачем 30 липня 2018 року; перетворювачі вихрострумного контролю в кількості 30 шт. на суму 546 660,00 грн. поставлено за видатковою накладною від 14 вересня 2018 року № 1409/1 та отримано замовником 15 вересня 2018 року; перетворювачі вихрострумного контролю в кількості 40 шт. на суму 728 880,00 грн. було поставлено позивачу за видатковою накладною від 3 жовтня 2018 року № 0310/1 та отримано останнім 5 жовтня 2018 року, а решту перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 57 шт. на суму 1 038 654,00 грн. поставлено за видатковою накладною від 4 грудня 2018 року № 0412/1 та отримано позивачем 10 грудня 2018 року.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Заперечуючи проти задоволення вимог позивача, Товариство посилалося на те, що укладений між сторонами договір поставки № 910, з урахуванням положень статті 631 ЦК України та Закону, набув чинності не 6 липня 2018 року, а лише 23 липня 2018 року. З огляду на вказані обставини відповідач зазначив про виконання взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 910 у встановлений цим правочином строк, оскільки права та обов`язки за наведеною угодою виникли у сторін саме 23 липня 2018 року, тобто на 17 днів пізніше, ніж передбачено, зокрема, пунктом 3.1 цього договору.

Проте вказані заперечення не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

За умовами договору поставки № 910 останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками та діє по 31 грудня 2018 року.

Судом встановлено, що в порушення вимог Закону датою укладення вищенаведеного договору було зазначено 6 липня 2018 року. Проте у реквізитах даного договору поруч з його номером було зазначено також і дату його укладення - 23 липня 2018 року.

Слід зазначити, що аналогічні відомості містяться і в примірнику цього правочину, розміщеному на офіційному вебпорталі Уповноваженого органу ( https://e-tender.biz/tenderDetailes/5e0df36537394388b5b80d5044bbf940 ).

Згідно з частиною 2 статті 32 Закону з метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на вебпорталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.

Відповідно до умов пункту 11.2 цього правочину останній оприлюднюється на вебпорталі Уповноваженого органу згідно Закону. Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі, який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення замовником договору про закупівлю на вебпорталі Уповноваженого органу.

Судом встановлено, що згідно відомостей вищезазначеного вебпорталу Уповноваженого органу датою укладення договору поставки є саме 23 липня 2018 року зі строком його дії - з 23 липня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Водночас ні положеннями договору поставки, ні нормами вищевказаного Закону чи інших нормативно-правових актів не передбачено можливості продовження конкретно погоджених сторонами строків виконання ними своїх зобов`язань за договором у залежності від дати його укладення, дати оприлюднення на вебпорталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти цей правочин чи опублікування звіту про результати проведення процедури закупівлі.

Разом із тим укладення цього договору в інший, ніж передбачений частиною 2 статті 32 Закону, строк, за умови неоскарження відповідної процедури закупівлі, не може свідчити також і про наявність правових підстав для визнання недійсним такого правочину.

Крім того, жодних вимог щодо визнання недійсною вказаної угоди ні позивачем (у порядку частини 3 статті 237 ГПК України), ні відповідачем (зокрема, шляхом подання зустрічного позову) заявлено в рамках даної справи не було, тоді як суд згідно з частиною 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог.

За таких обставин твердження Товариства, викладені у його відзиві на позовну заяву, не беруться судом до уваги.

У зв`язку з неналежним виконанням Товариством свого обов`язку щодо своєчасної поставки передбаченої укладеним між сторонами договором продукції, позивач просив суд стягнути з відповідача, зокрема, 46 684,76 грн. пені, з яких: 4 373,28 грн. - пеня, нарахована на суму вартості несвоєчасно поставлених перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 10 шт. у розмірі 182 220,00 грн. у період з 6 липня 2018 року по 29 липня 2018 року; 8 199,90 грн. - пеня, нарахована на суму вартості несвоєчасно поставлених перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 30 шт. у розмірі 546 660,00 грн. у період з 31 серпня 2018 року по 14 вересня 2018 року; 6 559,92 грн. - пеня, нарахована на суму вартості несвоєчасно поставлених перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 40 шт. у розмірі 728 880,00 грн. у період з 26 вересня 2018 року по 4 жовтня 2018 року; 24 599,70 грн. - пеня, нарахована на суму вартості несвоєчасно поставлених перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 30 шт. у розмірі 546 660,00 грн. у період з 26 жовтня 2018 року по 9 грудня 2018 року; 2 951,96 грн. - пеня, нарахована на суму вартості несвоєчасно поставлених перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 27 шт. у розмірі 491 994,00 грн. у період з 4 грудня 2018 року по 9 грудня 2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.1 договору поставки передбачено, що у випадку порушення строків поставки постачальник зобов`язується сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1 % від суми непоставленої (недопоставленої продукції) за кожен день прострочення.

У той же час при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з Товариства 3 279,96 грн. пені, нарахованої на суму вартості несвоєчасно поставлених перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 10 шт. у розмірі 182 220,00 грн. у період з 6 липня 2018 року по 23 липня 2018 року.

Так, у пункті 3.1 договору сторонами було погоджено строк здійснення першої поставки перетворювачів вихрострумного контролю у кількості 10 шт. до 5 липня 2018 року, за прострочення здійснення якої позивачем було нараховано пеню в сумі 4 373,28 грн.

Як було встановлено судом, датою вчинення договору поставки його сторонами було зазначено 6 липня 2018 року, а у реквізитах цього правочину поруч з його номером було зазначено також й іншу дату його укладення - 23 липня 2018 року.

Отже, дата вищенаведеної першої поставки перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 10 шт. передувала даті укладення договору, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій за цим правочином у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по наведеній поставці.

Слід також зазначити, що відсутність правових підстав для стягнення пені у вищенаведений період свідчить про неможливість застосування строків позовної давності до наведених вимог позивача.

Відтак, з урахуванням передбачених договором строків здійснення поставки продукції, зважаючи на дати фактичного отримання цього товару позивачем, а також беручи до уваги те, що перша поставка перетворювачів вихрострумного контролю в кількості 17 шт. (а не 10 шт., як передбачено пунктом 3.1 договору) була здійснена відповідачем за видатковою накладною від 23 липня 2018 року № 2307/1 на суму 309 774,00 грн. та отримана останнім 23 липня 2018 року, суд дійшов висновку про те, що стягненню з Товариства на користь позивача підлягає сума пені у розмірі 43 404,80 грн., з яких: 1 093,32 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну поставку перетворювачів вихрострумного контролю у кількості 10 шт. вартістю 182 220,00 грн. у період з 24 липня 2018 року по 29 липня 2018 року; 8 199,90 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну поставку перетворювачів вихрострумного контролю у кількості 30 шт. вартістю 546 660,00 грн. у період з 31 серпня 2018 року по 14 вересня 2018 року; 6 559,92 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну поставку перетворювачів вихрострумного контролю у кількості 40 шт. вартістю 728 880,00 грн. у період з 26 вересня 2018 року по 4 жовтня 2018 року; 24 599,70 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну поставку перетворювачів вихрострумного контролю у кількості 30 шт. вартістю 546 660,00 грн. у період з 26 жовтня 2018 року по 9 грудня 2018 року; 2 951,96 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну поставку перетворювачів вихрострумного контролю у кількості 27 шт. вартістю 491 994,00 грн. у період з 4 грудня 2018 року по 9 грудня 2018 року.

У той же час у задоволенні вимог Компанії в особі Станції про стягнення з Товариства 3 279,96 грн. пені слід відмовити.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної поставки продукції, позивач просив суд стягнути з Товариства штраф у розмірі 38 266,20 грн., нарахований на суму вартості несвоєчасно поставленої продукції у розмірі 546 660,00 грн.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За умовами пункту 9.1 укладеного між сторонами договору у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад 30 діб, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від суми непоставленої (недопоставленої) продукції.

Оскільки заявлений Компанією в особі Станції до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача вказаного штрафу в розмірі 38 266,20 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Елком" (04128, місто Київ, вулиця Берковецька, будинок 1, офіс 516; ідентифікаційний номер 39347455) на користь державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний номер 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, місто Вараш; ідентифікаційний номер 05425046) 43 404 (сорок три тисячі чотириста чотири) грн. 80 коп. пені, 38 266 (тридцять вісім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 20 коп. штрафу, а також 1 846 (одну тисячу вісімсот сорок шість) грн. 83 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства "Елком" 3 279,96 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 4 листопада 2019 року

Суддя Є.В. Павленко