Рішення

від 04.11.2019 по справі 911/2087/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2087/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квантум» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 62-А, кв. 3)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Леніна, буд. 21, кв. 13)

про стягнення 75440,46 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних № 326 від 29.03.2017 р. та № 1082 від 05.10.2017 р.,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квантум» (далі - ТОВ «Торговий дім «Квантум» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» (далі - ТОВ «Разан-Н» , відповідач) про стягнення 75440,46 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних № 326 від 29.03.2017 р. та № 1082 від 05.10.2017 р.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що останній відвантажив відповідачу товар за видатковими накладними № 326 від 29.03.2017 р. на суму 80319,74 грн. та № 1082 від 05.10.2017 р. на суму 53760,00 грн., проте, ТОВ «Разан-Н» лише частково сплатило вартість поставленого товару, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 75440,46 грн. заборгованості за поставлений товар згідно зазначених видаткових накладних.

Водночас, ТОВ «Торговий дім «Квантум» у позовній заяві було заявлене клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/2087/19 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено позивачу та відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

24.09.2019 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «Разан-Н» надійшов відзив б/н від 20.09.2019 р. на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнає позовні вимоги частково з огляду на таке. Згідно видаткових накладних № 326 від 29.03.2017 р. та № 1082 від 05.10.2017 р. ТОВ "Торговий дім "Квантум" поставило для ТОВ "Разан-Н" специфічну продукцію, а саме - засіб косметичний для вимені "Pure Milk", каністри 20 л, засіб кислотний миючий "Pure Milk", каністри 20 л, засіб лужний миючий "Pure Milk", каністри 20 л. Основною причиною здійснення неповного розрахунку за вищевказаний товар стало те, що товар був неналежної якості, були відсутні сертифікати якості на даний товар, які мали бути надані ТОВ "Торговий дім "Квантум", але надані не були. Також відповідач зазначав, що поставлені каністри були неналежним чином запаковані, що призвело до їх пошкодження та до виливання рідини. Відповідач звертався до представника ТОВ "Торговий дім "Квантум", внаслідок чого позивач присилав нові кришки на заміну зіпсованих, але пошкоджених каністр так і не обміняв та не відмінусував їхню вартість. Відповідно, після заміни пошкоджених кришок на каністрах подальша їх реалізація була проблематичною через не оригінальність упаковки, через що замовники неодноразово повертали вказані каністри, а відповідач, відповідно, продовжував нести збитки по транспортуванню. Поряд з цим, ТОВ "Торговий дім "Квантум" сертифікатів на вказаний товар не надав, зіпсований товар не замінив. Також відповідач зазначав, що ТОВ "Торговий дім "Квантум" надав невчасно податкові накладні до видаткових накладних № 326 від 29.03.2017 р. та № 1082 від 05.10.2017 р. У свою чергу, відповідач за поставлену продукцію перерахував ТОВ "Торговий дім "Квантум" 46000,00 грн. На підставі вищевикладеного, ТОВ "Разан-Н" просить суд відмовити в задоволенні позову ТОВ "Торговий дім "Квантум" до ТОВ "Разан-Н" про стягнення 75440,46 грн. заборгованості за поставлений товар згідно видаткових накладних № 326 від 29.03.2017 р. та № 1082 від 05.10.2017 р.

30.09.2019 р. до господарського суду Київської області від ТОВ "Торговий дім "Квантум" надійшла відповідь на відзив б/н від 26.09.2019 р. (вх. № 18648/19 від 30.09.2019 р.), відповідно до якої позивач зазначив, що паспорт якості надавався відповідачу разом з товаром, після отримання товару відповідач не звертався до позивача додатково стосовно відсутності сертифікації. Наданий відповідачем лист від 15.10.2017 р. на повернення або заміну каністр позивач отримав тільки разом з відзивом на позов, доказів направлення цього листа в 2017 році або 2018 році відповідач не надав. Натомість відповідач надавав позивачу гарантійний лист від 18.06.2018 р., згідно якого гарантував погашення до 18.12.2018 р. існуючої на той час заборгованості. Також позивач зазначав, що податкові накладні до вказаних видаткових накладних були зареєстровані вчасно. Окрім того, відповідач отримував товар за низкою накладних, проте повністю не сплаченими залишилися тільки накладні № 326 від 29.03.2017 р. та № 1082 від 05.10.2017 р. Водночас, позиція відповідача щодо відмови у задоволенні позову, на переконання позивача, не підтверджується доказами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Квантум" (постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Разан-Н" (покупець) товар на суму 80319,74 грн., що підтверджується видатковою накладною № 326 від 29.03.2017 р., копію якої долучено до матеріалів справи.

Між ТОВ "Торговий дім "Квантум" та ТОВ "Разан-Н" було підписано акт звіряння взаємних розрахунків за 9 місяців 2017 року на суму 67680,56 грн.

У подальшому ТОВ "Торговий дім "Квантум" поставило ТОВ "Разан-Н" товар на суму 53760,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1082 від 05.10.2017 р., копію якої долучено до матеріалів справи.

ТОВ "Разан-Н" було частково оплачено отриманий товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку ТОВ "Торговий дім "Квантум" від 04.10.2017 р. на суму 30000,00 грн., від 27.12.2017 р. на суму 5000,00 грн., від 28.12.2017 р. на суму 3000,00 грн. та від 27.04.2018 р. на суму 3000,00 грн., від 18.09.2018 р. на суму 5000,00 грн.

Таким чином, сума боргу ТОВ "Разан-Н" перед ТОВ "Торговий дім "Квантум" становить 75440,56 грн. (67680,56 грн. + 53760,00 грн. - 46000,00 грн.).

ТОВ "Торговий дім "Квантум" було направлено на адресу ТОВ "Разан-Н" досудові вимоги про оплату від 23.05.2018 р. на суму 80440,56 грн. та від 10.07.2019 р. на суму 75440,46 грн., останню було вручено 17.07.2019 р., що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 61144993742340, копію якого долучено до матеріалів справи.

Поряд з цим, від ТОВ "Разан-Н" на адресу ТОВ "Торговий дім "Квантум" надійшов гарантійний лист № 18/16/2018 від 18.06.2018 р., відповідно до якого відповідач зобов`язувався виконати свої зобов`язання з оплати товару і оплатити борг в сумі 83440,56 грн. протягом 6 місяців - до 18.12.2018 р.

Однак заборгованість не було сплачено, у зв`язку з чим ТОВ "Торговий дім "Квантум" і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, в свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши на предмет належності, допустимості та достовірності подані позивачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а також подані відповідачем докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи із наступного.

Відповідач доказів належної оплати отриманого за видатковими накладними № 326 від 29.03.2017 р. та № 1082 від 05.10.2017 р. товару суду не надав.

Однак, у своєму відзиві відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зокрема, з огляду на те, що товар був неналежної якості, оскільки відсутні сертифікати якості на даний товар. Також відповідач зазначав, що ТОВ "Торговий дім "Квантум" надало невчасно податкові накладні до видаткових накладних № 326 від 29.03.2017 р. та № 1082 від 05.10.2017 р.

Слід зазначити, що частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Поряд з цим, згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про господарську операцію.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити як назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ненадання позивачем сертифікатів якості, за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію.

Суд звертає увагу, що будь-яких доказів звернення відповідача до позивача з вимогою надати сертифікати якості, із встановленням при цьому розумного строку для їх передання, доказів відмови відповідача від поставленого товару та повернення отриманого товару чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов`язань з поставки у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства, відповідачем не надано.

Таким чином, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити позивачу строк для передачі документів, що стосуються товару, якщо відповідач вважав таку передачу необхідною, а в разі невиконання вказаних вимог - правом повернути товар.

Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Разом з тим, ненадання податкових накладних, посвідчень якості чи погоджених замовлень не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити переданий йому товар.

Водночас, суд звертає увагу, що факт поставки товару підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Таким чином, матеріали свідчать про те, що відповідач належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами заявлених до нього вимог не спростував, доказів повернення поставленого позивачем товару суду не надав.

Також до матеріалів справи, станом на час прийняття в ній рішення, не надано доказів сплати відповідачем заявленої позивачем до стягнення суми боргу.

Отже, факт порушення відповідачем зобов`язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за видатковими накладними № 326 від 29.03.2017 р. та № 1082 від 05.10.2017 р. у сумі 75440,46 грн., є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Разан-Н» (08662, Київська обл., Васильківський р-н, смт. Гребінки, вул. Леніна, буд. 21, кв. 13, код 37340463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Квантум» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 62-А, кв. 3, код 39061888) 75440 (сімдесят п`ять тисяч чотириста сорок) грн. 46 коп. основного боргу, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складене 04.11.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна