Рішення

від 24.10.2019 по справі 911/1428/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"24" жовтня 2019 р. Справа № 911/1428/19

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Абраменко М.К, дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІ-ГРУП»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заворичі»

про стягнення 205 895,18 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Ковальчук А.С.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАРІ-ГРУП» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідвальністю «Заворичі» про стягнення 205 895,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні свої зобов`язання за договором № 31.08/1 виконання підрядних робіт від 31.08.2018 в частині оплати за виконані роботи. Враховуючи наявну заборгованість відповідача позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з останнього 183 970,00 грн. основного боргу, 1 557,44 грн. 3% річних, 4 415,28 грн. інфляційних втрат та 15 952,46 грн. нарахованої пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1428/19 від 11.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІ-ГРУП» залишено без руху.

20.06.2019 року від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 11.06.2019.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.06.2019 відкрито провадження по справі № 911/1428/19. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2019.

23.07.2019 від відповідача до канцелярії суду було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку із сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 183 970,00 грн., а також клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

24.07.2019 позивачем подано до канцелярії суду заяву про відмову від частини позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАРІ-ГРУП» підтвердило факт оплати відповідачем частини заборгованості, а саме: суми основного боргу у розмірі 183 970,00 грн, на підтвердження чого долучено копію платіжного доручення № 462 від 12.07.2019 на суму 183970,00 грн.

В судовому засіданні представником позивача підтримано раніше подану заяву про відмову від частини позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.07.2019 по справі № 911/1428/19 судом прийнято відмову позивача від частини позовних вимог та задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІ-ГРУП» про закриття провадження у справі № 911/1428/19 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 183 970,00 грн.; закрито провадження у справі № 911/1428/19 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 183 970,00 грн. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України; відмовлено в задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заворичі» про закриття провадження у справі № 911/1428/19 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 183 970,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

15.08.2019 від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

16.08.2019 та 19.08.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

19.08.2019 в судове засідання учасники судового процесу не з`явились, про дату та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

19.08.2019 в судовому засіданні судом вирішено продовжити строк проведення підготовчого провадження та відкласти підготовче судове засідання на 02.10.2019, що занесено до протоколу судового засідання.

З метою повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, 21.08.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження останніх.

26.09.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

02.10.2019 в судове засідання представник позивача не з`явився, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

02.10.2019 в судовому засіданні, з огляду на закінчення строку проведення підготовчого провадження та з урахуванням вирішення всіх питань, які зазначені у ст. 182 ГПК України, суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.10.2019.

З метою повідомлення позивача про дату судового засідання, 03.10.2019 судом складено ухвалу-повідомлення, яку направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача.

16.10.2019 в судовому засіданні судом оголошено перерву до 24.10.2019.

21.10.2019 позивачем подано до суду додаткові письмові пояснення та заяву про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

24.10.2019 представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

24.10.2019 в судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення стосовно позовних вимог, відповідно до яких проти задоволення позову заперечує, посилаючись на наступне.

За твердженнями відповідача, строк для оплати робіт, виконаних позивачем, передбачений умовами договору і становить 5 робочих днів з моменту отримання відповідачем рахунку на оплату, а, не як вважає позивач, з моменту отримання та підписання акту прийому-передачі робіт. У зв`язку із цим, відповідач наголошує, що платіж мав бути здійсненний ним до 26.02.2019 року, тому строк для нарахування пені розпочався з 14.03.2019 року, а не з 07.03.2019, як зазначає позивач.

Також, представник відповідача заявив усне клопотання про відмову позивачу в задоволенні відшкодування витрат на правничу допомогу, з посиланням на те, що наявне платіжне доручення, на яке посилається позивач, як на доказ понесення витрат на послуги адвоката у розмірі 8 000,00 грн., ніяким чином не підтверджує сплату позивачем зазначеної грошової суми саме адвокату, а натомість, отримувачем за зазначеним платіжним дорученням є ФОП Покотило В.М.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду відзив на позов, а відтак скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 24.10.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

31.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАРІ-ГРУП» (далі - підрядник, позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Заворичі» (далі - замовник, відповідач) укладено договір № 31.08/1 виконання підрядних робіт (далі - договір). Відповідно до п. п. 1.1 якого сторони узгодили, що підрядник зобов`язується в порядку і на умовах, зазначених даним договором, власними силами і на власний ризик, за завданням та з матеріалів замовника, виконати роботи з монтажу металоконструкцій та додаткового обладнання на об`єкті: Будівництво зерносушильного комплексу за адресою: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, (іменовані надалі Роботи ), а замовник зобов`язується створити підряднику необхідні для виконання даних робіт умови, прийняти виконанні роботи та оплатити їх відповідно до умов цього договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 30.11.2018).

Згідно з п. п. 4.1-4.3 договору, прийом замовником виконаних підрядником робіт оформлюється актом приймання-передачі виконаних робіт. У випадку якщо строк виконання робіт перевищує один місяць, сторони можуть складати щомісячні проміжні акти. Підрядник надає замовникові акт приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов`язується прийняти від підрядника акти виконаних робіт (надання послуг) до розгляду та для підписання та розглянути їх протягом 5 (п`ять) робочих днів, у випадку відсутності письмових заперечень по актах протягом 5 робочих днів, останні автоматично вважаються прийнятими замовником.

При наявності претензій з боку замовника до якості виконаних робіт сторони складають акт, в якому вказується характер неякісно виконаних робіт і строк усуненняпідрядником недоліків у виконаних роботах. Роботи з усунення недоліків проводяться підрядником за рахунок винуватця.

Судом встановлено, що позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 1 243 970,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 01 (за листопад 2018 року) від 30.11.2018 на суму 400 000,00 грн.; № 03 (за грудень 2018 року) від 14.12.2018 року на суму 576 570,00 грн. та № 02 (за лютий 2019 року) від 15.02.2019 року на суму 267 400,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи. Акти № 01 (за листопад 2018 року) від 30.11.2018 на суму 400 000,00 грн. та № 02 (за лютий 2019 року) від 15.02.2019 року на суму 267 400,00 грн. з боку відповідача підписані та скріплені печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень.

Щодо акту № 03 (за грудень 2018 року) від 14.12.2018 року на суму 576 570,00 грн. господарський суд зауважує наступне.

Судом взято до уваги, що зазначений акт з боку відповідача не містить підпису та печатки товариства. Одночасно, в матеріалах справи наявні: акт звіряння взаємних розрахунків за період: серпень 2018 р. - грудень 2018 р. та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за грудень 2018 року) від 14.12.2018 на суму 576 570,00 грн., які підписані з боку відповідача уповноваженим представником та скріплений печаткою товариства без будь-яких зауважень та заперечень. Крім того, судом враховано, що відповідачем фактично оплачено вартість робіт, зазначених в акті № 03 від 14.12.2018, а також, в судових засіданнях не висловлено заперечення щодо факту виконання позивачем робіт, визначених у даному акті, тому, господарський суд встановив, що роботи по акту № 03 від 14.12.2018 позивачем надані, а відповідачем прийняті.

Відповідно до п. п. 2.1-2.3, 2.5 договору, вартість робіт, доручених до виконання підрядникові встановлюється у актах виконаних робіт або актах приймання-передачі. Вартість робіт може бути змінена Сторонами шляхом підписання додаткової угоди. Оплата Замовником вартості виконаних Підрядником робіт здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Підрядника на підставі рахунків, Актів виконаних робіт або Актів приймання-передачі. Зобов`язання Замовника по оплаті вважаються виконаними з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника.

Замовник зобов`язується оплатити у вигляді передплати, 250 000,00 гри. (двісті п`ятдесят тисяч гривень), в тому числі ПДВ 41 666,67 грн., протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання цього Договору. Кінцевий розрахунок за даним Договором здійснюється Замовником не пізніше 5 (п`яти) робочих днів після завершення робіт та підписання уповноваженими представниками Сторін Акту приймання виконаних підрядних робіт.

Порядок і форма здійснення розрахунків можуть бути змінені за письмовою згодою Сторін.

Відповідно до п. 5 Специфікації № 1 від 31.08.2018 до договору(далі - специфікація), передоплата за виконання монтажних робіт згідно даної специфікації становить 250 000,00 гри. (двісті п`ятдесят тисяч гривень), в тому числі ПДВ 41 666,67 грн. та здійснюється протягом десяти робочих днів з моменту його підписання шляхом перерахування коштів на рахунок підрядника.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що сплата авансу відповідачем була здійснена із порушенням строків, визначених умовами специфікації (відповідачем здійснено передплату у сумі 200 000,00 грн. на протязі 10 робочих днів, замість визначених 250 000,00 грн.).

Крім того, судом встановлено, що відповідачем здійснено попередню оплату по договору відповідно до платіжних доручень № 85 від 07.09.2018 на суму 200 000,00 грн; № 97 від 25.09.2018 на суму 200 000,00 грн.; № 158 від 08.11.2018 на суму 200 000,00 грн.; № 169 від 14.11.2018 на суму 200 000,00 грн. та оплату по договору відповідно до платіжних доручень № 203 від 13.12.2018 на суму 260 000,00 грн.; № 462 від 12.07.2019 на суму 183 970,00 грн.

Пунктом 2 специфікації сторони визначили, що замовник зобов`язується оплатити вартість виконаних робіт не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

За таких обставин, суд вважає, що сторонами, шляхом взаємної згоди (підписання специфікації уповноваженими представниками та скріплення печатками товариств), змінено порядок проведення остаточних розрахунків, а саме: зменшено період, з п`яти робочих днів до п`яти календарних днів.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача у відзиві на позов на те, що позивачем рахункок на оплату № 8 від 19.02.2019 на суму 183 970,00 грн. був виставлений пізніше ніж дата підписаного акту № 02 від 15.02.2019, а, відповідно до пунктів 2.2 та 2.3 договору, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату вартості виконаних будівельних робіт протягом 5 робочих днів з моменту отримання рахунку на оплату, судом відхиляються, з огляду на те, що сторонами змінено порядок проведення розрахунків, шляхом взаємної згоди (підписання специфікації уповноваженими представниками та скріплення печатками товариств), змінено порядок проведення остаточних розрахунків, а саме: зменшено період, з п`яти робочих днів до п`яти календарних днів.

Крім того, відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об`єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб`єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 212 Цивільного кодексу України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Слід зауважити, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов`язку оплатити поставлений товар. Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 22.02.2017р. по справі №904/5288/16.

Одночасно, сторонами, у пункті 2 специфікації, визначено чіткий порядок оплати, а саме: вартість виконаних робіт здійснюється замовником не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт.

З урахуванням вищенаведеного у сукупності, та керуючись нормами чинного законодавства України, господарський суд встановив, що строк оплати виконаних позивачем робіт за актом приймання-виконаних будівельних робіт № 03 від 15.02.2019 року на суму 267 400,00 грн., настав 20.02.2019.

В свою чергу, відповідачем до 20.02.2019 включно, було тільки частково сплачено виконанні роботи у сумі 83 430,00 грн.

Згідно з п. 9.1 договору, даний договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 31.08/1 виконання підрядних робіт від 31.08.2018, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно статті 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як встановлено судом вище, позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 1 243 970,00 грн., що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт № 01 (за листопад 2018 року) від 30.11.2018 на суму 400 000,00 грн.; № 03 (за грудень 2018 року) від 14.12.2018 року на суму 576 570,00 грн. та № 02 (за лютий 2019 року) від 15.02.2019 року на суму 267 400,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

З огляду на вищенаведене, господарський суд зазначає, що позивачем виконано свої зобов`язання в частині виконання будівельних робіт в повному обсязі та належним чином, а відповідачем зазначені роботи прийнято без будь-яких зауважень та заперечень. Протилежного суду не доведено.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України, оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Одночасно, як свідчать матеріали справи та встановлено судом раніше, відповідач не відмовився прийняти роботи, розпочаті та завершені позивачем без отримання передбаченого договором авансу в строк, визначений сторонами.

Відповідно до частин 1, 4 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що загальна вартість робіт, виконаних позивачем складає 1 243 970,00 грн.

Станом на день розгляду спору по суті, сума основного боргу оплачена відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що на момент звернення позивачем до суду, відповідачем було порушено строки виконання своїх грошових зобов`язань за договором, у зв`язку із чим у останнього була наявна прострочена заборгованість за виконані роботи перед позивачем у сумі 183 970,00 грн.

Разом із тим, 12.07.2019, після відкриття провадження у справі, відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 183 970,00 грн., відповідно до платіжного доручення № 462 від 12.07.2019 на суму 183 970,00 грн., у зв`язку із чим позивачем було подано заяву про відмову від зазначеної частини позовних вимог, яку було прийнято судом та закрито провадження у справі в зазначеній частині вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.6 договору, у випадку порушення строків перерахування коштів за виконані роботи більш ніж на 10 (десять) банківських днів з моменту настання строків, передбачених цією угодою та договором замовник сплачує підряднику неустойку (пеню) в розмірі подвійної обліковової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за договором, керуючись п. 6.6 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 15 952,46 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах розрахунку позивача, господарський суд дійшов до висновку, що сума, яка заявлена позивачем до стягнення, арифметично вірна, а позовні вимоги щодо нарахованої пені нормативно обґрунтовані, тому в зазначеній частині підлягають задоволенню повністю у сумі 15 952,46 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК Україн, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 1 557,44 грн. та інфляційні втрати у сумі 4 415,28 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних в межах періоду розрахунку позивача, з урахуванням встановлених дат прострочення платежів(21.02.2019), приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 1 557,44 грн., а інфляційні втрати підлягають задоволенню частково у розмірі 3 511,99 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

З огляду на викладене та враховуючи те, що позивач не підтримав свої вимоги щодо основного боргу внаслідок задоволення їх відповідачем шляхом оплати, а також, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3 074,88 грн. судового збору.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на послуги адвоката в сумі 8 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем представлено до матеріалів справи копії: - договору про надання правової допомоги від 01.04.2019; - акту наданих послуг від 15.10.2019; - свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю від 18.01.2017 серії ВН № 000112; - посвідчення адвоката України; - платіжного доручення №191 від 05.06.2019 на суму 8 000,00 грн., а також оригінали: ордеру № ВН040182 та рахунку № 05/06-2 від 05.06.2019.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

23.07.2019 відповідачем подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу внаслідок неспівмірності, яке також підтримано представником відповідача в судовому засіданні 24.10.2019. Відповідач обґрунтовує зазначене клопотання тим, що матеріали справи не містять жодного процесуального документу, підписаного адвокатом позивача, а також, наголошує, що наявне платіжне доручення, на яке посилається позивач, як на доказ понесення витрат на послуги адвоката у розмірі 8 000,00 грн., ніяким чином не підтверджує сплату позивачем зазначеної грошової суми саме адвокату, а натомість, отримувачем за зазначеним платіжним дорученням є ФОП Покотило В.М.

Крім того, в судовому засіданні 24.10.2019 представник відповідач заявив усне клопотання про відмову в задоволенні заяви позивача про відшкодування витрат на послуги адвоката.

Твердження відповідача щодо неможливості визнання перерахованих позивачем грошових коштів у сумі 8 000,00 грн. на розрахунковий рахунок Фізичній особі-підприємцю Покотило В.М., як витрати на послуги адвоката, на його думку, не можуть вважатися оплатою послуг адвоката, судом відхиляються, як необґрунтовані та не доведені.

Судом встановлено, що, відповідно до акту наданих послуг від 15.10.2019, адвокатом Покотило В.М. надано позивачу наступні послуги: підготовка процесуальних документів та представництво інтересів в Господарському суді Київської області. При цьому, суд наголошує, що адвокат Покотило В.М. жодного разу не був присутній у судових засіданнях по справі № 911/1428/19. Крім того, судом досліджено, що в матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні документи з боку позивача за підписом адвоката Покотило В.М., окрім письмового пояснення щодо понесених судових витрат.

З урахуванням вищенаведеного та, враховуючи наявне клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, господарський суд зменшує розмір витрат на послуги адвоката, який підлягає до стягнення з відповідача у сумі 2 000,00 грн.

Крім того, відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Заворичі» (місцезнаходження: 07424, Київська обл., Броварський р-н, с. Заворичі, вул. Радна, 16; код ЄДРПОУ 32099894) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАРІ-ГРУП» (місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Академіка Вільямса, буд. 6-Д, оф. 43; код ЄДРПОУ 39269629) 3 511,99 грн. інфляційних втрат, 15 952,46 грн. пені, 1 557,44 грн. 3% річних, 3 074,88 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2019.

Суддя Л.В. Сокуренко