Рішення
від 29.10.2019 по справі 916/2644/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2644/19

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача : не з`явився;

Від відповідача : не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНА ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ХЛІБ» про стягнення 166 767,61 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

05.09.2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНА ЛТД» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2698/19) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ХЛІБ» про стягнення 166 767,61 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2019р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначення справи до розгляду по суті на "08" жовтня 2019 р. о 10:00 год.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2019р. було відкладено судове засідання на "29" жовтня 2019 р. о 09:45 год.

21.10.2019р. до канцелярії Господарського суду Одеської області представником позивача було надано клопотання за вх.ГСОО№21598/19 про розгляд справи без присутності позивача.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ХЛІБ» правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області були направлені за належною адресою відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому за приписами ч.7 ст.120ГПК України відповідач вважається повідомленим належним чином про відкриття провадження у справі.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

29.10.2019р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

01 лютого 2018 року між Товариством з Обмеженою Відповідальністю "ЕНА ЛТД" (далі по тексту - Позивач, Постачальник) та Товариством з Обмеженою Відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ХЛІБ" (далі по тексту - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 39, згідно з яким позивач зобов`язався передати у власність відповідачеві продукцію, визначену договором поставки, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) та ціна Товару, що постачається за цим Договором, вказується у видаткових накладних та Специфікації (Додаток №1 до Договору), що є його невід`ємною частиною, кількість Товару у кожній партії вказується у Замовленнях Покупця, наданих Постачальнику Покупцем відповідно до умов Договору. Замовлення Товару здійснюється в будь-якій зрозумілій Сторонами формі (усній формі, шляхом надсилання замовлення електронною поштою факсимільним зв`язком, тощо). В разі відсутності на складі Постачальника Товару, зазначеного у Замовленні Покупця, Постачальник повинен протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання Замовлення повідомити Покупця у той же засіб про неможливість повного або часткового виконання цього Замовлення.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором за Товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 2.3 Договору поставки передбачено, що оплата вартості товару здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів протягом 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару (з дати, зазначеної у відповідній підписаній Сторонами видатковій накладній щодо передачі партії товару).

Згідно із пунктом 2.4. Договору, датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, строк поставки Товару - 3 календарних дні з моменту подання Покупцем Замовлення.

Відповідно положень пункту 3.3. Договору, передача та прийом кожної партії Товару здійснюється на підставі поданого Покупцем Замовлення та оформляється підписанням обома Сторонами відповідної видаткової накладної.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 167 050,87грн., що підтверджується видатковими накладними №356 від 15.04.2019р. на суму 31 549,87грн. та №357 від 16.04.2019р. на суму 135 501,00грн., складеними та підписаними Сторонами Договору №1504, копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак відповідач частково оплатив за поставлений товар, згідно укладеного Договору, починаючи з 17.07.2019р. - 2 752,00грн, 22.07.2019р. - 3 000,00грн., 29.07.2019р. - 4 000,00грн, 30.07.2019р. - 5 000,00грн.

Таким чином заборгованість Покупця перед Постачальником відповідно до видаткової накладної №356 від 15.04.2019р., яка підписана обома Сторонами залишається 16 797,87грн.

Щодо видаткової накладної №357 від 16.04.2019р., підписаної обома Сторонами було поставлено товару на загальну суму 135 501,00грн., але Покупцем не було здійснено оплату поставленого товару у встановлений Договором поставки №39 термін.

У зв`язку із чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 152 298,87грн., що є до цього часу не сплаченою.

Також умовами договору поставки № 39 від 01 лютого 2018 року (пункт 4.4. Договору) передбачено настання відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату покупцем (відповідачем) товару, отриманого згідно із видатковими накладними, Так, за несвоєчасну оплату товару, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ отриманого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення платежів.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за прострочення розрахунків у розмірі - 14 468,74грн.

Неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ХЛІБ» своїх зобов`язань за Договором поставки №39 від 01.02.2018р. перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНА ЛТД» і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 265 ГК України, За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Реалізація суб`єктами господарювання товарів не господарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Також за приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2018 року між Товариством з Обмеженою Відповідальністю "ЕНА ЛТД" (далі по тексту - Позивач, Постачальник) та Товариством з Обмеженою Відповідальністю "ПІВДЕННИЙ ХЛІБ" (далі по тексту - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 39, згідно з яким позивач зобов`язався передати у власність відповідачеві продукцію, визначену договором поставки, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 1.2. Договору, найменування (номенклатура, асортимент) та ціна Товару, що постачається за цим Договором, вказується у видаткових накладних та Специфікації (Додаток №1 до Договору), що є його невід`ємною частиною, кількість Товару у кожній партії вказується у Замовленнях Покупця, наданих Постачальнику Покупцем відповідно до умов Договору. Замовлення Товару здійснюється в будь-якій зрозумілій Сторонами формі (усній формі, шляхом надсилання замовлення електронною поштою факсимільним зв`язком, тощо). В разі відсутності на складі Постачальника Товару, зазначеного у Замовленні Покупця, Постачальник повинен протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання Замовлення повідомити Покупця у той же засіб про неможливість повного або часткового виконання цього Замовлення.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором за Товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 2.3 Договору поставки передбачено, що оплата вартості товару здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів протягом 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару (з дати, зазначеної у відповідній підписаній Сторонами видатковій накладній щодо передачі партії товару).

Згідно із пунктом 2.4. Договору, датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно до пункту 3.2. Договору, строк поставки Товару - 3 календарних дні з моменту подання Покупцем Замовлення.

Відповідно положень пункту 3.3. Договору, передача та прийом кожної партії Товару здійснюється на підставі поданого Покупцем Замовлення та оформляється підписанням обома Сторонами відповідної видаткової накладної.

На виконання умов Договору, Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 167 050,87грн., що підтверджується видатковими накладними №356 від 15.04.2019р. на суму 31 549,87грн. та №357 від 16.04.2019р. на суму 135 501,00грн., складеними та підписаними Сторонами Договору №1504, копії яких наявні в матеріалах справи.

Однак відповідач частково оплатив за поставлений товар, згідно укладеного Договору, починаючи з 17.07.2019р. - 2 752,00грн, 22.07.2019р. - 3 000,00грн., 29.07.2019р. - 4 000,00грн, 30.07.2019р. - 5 000,00грн.

Таким чином заборгованість Покупця перед Постачальником відповідно до видаткової накладної №356 від 15.04.2019р., яка підписана обома Сторонами залишається 16 797,87грн.

Щодо видаткової накладної №357 від 16.04.2019р., підписаної обома Сторонами було поставлено товару на загальну суму 135 501,00грн., але Покупцем не було здійснено оплату поставленого товару у встановлений Договором поставки №39 термін.

У зв`язку із чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 152 298,87грн., що є до цього часу не сплаченою.

За таких обставин, господарський суд вважає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки №39 від 01.02.2018р. у розмірі 152 298,87грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Умовами договору поставки № 39 від 01 лютого 2018 року (пункт 4.4. Договору) передбачено настання відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату покупцем (відповідачем) товару, отриманого згідно із видатковими накладними, Так, за несвоєчасну оплату товару, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ отриманого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення платежів.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми пені за прострочення наданий позивачем, господарський суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв`язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНА ЛТД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ХЛІБ» про стягнення 166 767,61 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВДЕННИЙ ХЛІБ» (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, будинок 14; код ЄДРПОУ 41740807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНА ЛТД» (29000, Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Театральна, буд. 54; код ЄДРПОУ 31285685) 152 298 /сто п`ятдесят дві тисячі двісті дев`яносто вісім/ грн. 87 коп. - сума заборгованості за поставлений товар, 14 468 /чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят вісім/ грн. 74 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 501/ дві тисяч п`ятсот одна/ грн. 52 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повне рішення складено 04 листопада 2019 р.

Суддя С.Ф. Гут

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення29.10.2019
Оприлюднено05.11.2019
Номер документу85359101
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/2644/19

Постанова від 10.02.2020

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 26.12.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 23.12.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Ухвала від 03.12.2019

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Принцевська Н.М.

Рішення від 29.10.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 08.10.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

Ухвала від 09.09.2019

Господарське

Господарський суд Одеської області

Гут С.Ф.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні