Постанова

від 10.02.2020 по справі 916/2644/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2644/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Принцевської Н.М.;

суддів : Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.

Представники сторін в судове засідання не з`явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хліб»

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2019

у справі №916/2644/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНА ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хліб»

про стягнення 166 767,61 грн.,

(суддя першої інстанції: Гут С.Ф., дата та місце ухвалення рішення: 29.10.2019, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

05.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНА ЛТД» (далі - ТОВ ЕНА ЛТД ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хліб» (далі - ТОВ Південний хліб ) про стягнення 166 767,61 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки №39 від 01.02.2018, а саме несвоєчасною оплатою поставленого позивачем товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.10.2019 (суддя - Гут С.Ф.) позов ТОВ «ЕНА ЛТД» до ТОВ «Південний хліб» про стягнення 166 767,61 грн. задоволено, стягнуто з ТОВ «Південний хліб» на користь ТОВ «ЕНА ЛТД» 152 298 грн. 87 коп. заборгованості за поставлений товар, 14 468 грн. 74 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 501 грн. 52 коп.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 152 298, 87 грн. за поставлений товар, у зв`язку з чим відповідна вимога позивача є правомірною.

Крім того, перевіривши розрахунок пені за прострочення платежів, місцевий господарський суд зазначив, що вказаний розрахунок є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства, з огляду на що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ Південний хліб звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2019 скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що при постачанні товару позивач не надав відповідачу оригінали видаткових накладних, рахунків-фактур та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних, які є обов`язковими документами для здійснення відповідачем оплат згідно умов договору поставки, також відсутні будь-які докази щодо направлення позивачем відповідачу зазначених документів відповідно до узгоджених сторонами умов договору поставки.

На думку заявника апеляційної скарги, позивачем не доведено факт несвоєчасного виконання відповідачем умов оплати товару за договором поставки №30 від 30.01.2018, насамперед, у зв`язку з невиконанням погоджених умов договору поставки зі свого боку.

Апелянт вважає, що в матеріалах справи відсутні докази постачання товару саме в межах договору поставки №39 від 01.02.2018 через ненадання позивачем належних чином оформлених документів відповідно до п.п.3.10, 3.11 Договору.

ТОВ Південний хліб вважає, що нарахування та вимоги щодо стягнення штрафних санкцій та відсотків за порушення зобов`язань у вигляді 3% річних за несвоєчасну оплату товару за Договором поставки №39 від 01.02.2018 є також безпідставними та необґрунтованими. Оскільки відповідальність у вигляді штрафів, пені та штрафних санкцій застосовується до суб`єкта господарювання (платника грошових коштів) лише у випадку порушення ним строків розрахунків, а зазначений факт відсутній у даному випадку.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 апеляційну скаргу ТОВ «Південний хліб» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2019 по справі №916/2644/19 залишено без руху.

16.12.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТОВ «ПІВДЕННИЙ ХЛІБ» про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі Господарського суду Одеської області від 29.10.2019 по справі №916/2644/19, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3752,28 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкрито апеляційне провадження по справі №916/2644/19 за апеляційною скаргою ТОВ «Південний хліб» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2019, встановлено строк учасникам справи для подання відзиву на апеляційну скаргу та інших заяв та клопотань протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 розгляд справи №916/2644/19 призначено на 10.02.2020.

В судове засідання представники сторін не з`явились, не повідомивши суд про причини неявки, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 лютого 2018 року між ТОВ "ЕНА ЛТД" та ТОВ "Південний хліб" укладено договір поставки № 39.

Згідно з умовами вказаного договору позивач зобов`язався передати у власність відповідачеві продукцію, визначену договором поставки, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити продукцію.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент) та ціна Товару, що постачається за цим Договором, вказується у видаткових накладних та Специфікації (Додаток №1 до Договору), що є його невід`ємною частиною, кількість Товару у кожній партії вказується у Замовленнях Покупця, наданих Постачальнику Покупцем відповідно до умов Договору. Замовлення Товару здійснюється в будь-якій зрозумілій Сторонами формі (усній формі, шляхом надсилання замовлення електронною поштою факсимільним зв`язком, тощо). В разі відсутності на складі Постачальника Товару, зазначеного у Замовленні Покупця, Постачальник повинен протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання Замовлення повідомити Покупця у той же засіб про неможливість повного або часткового виконання цього Замовлення.

Пунктом 2.2. Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором за Товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 2.3 Договору поставки передбачено, що оплата вартості товару здійснюється відповідачем у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позивача грошових коштів протягом 30 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару (з дати, зазначеної у відповідній підписаній Сторонами видатковій накладній щодо передачі партії товару).

Згідно з п. 2.4. Договору, датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Строк поставки Товару - 3 календарних дні з моменту подання Покупцем Замовлення. (п.3.2 Договору)

Відповідно положень п. 3.3. Договору, передача та прийом кожної партії Товару здійснюється на підставі поданого Покупцем Замовлення та оформляється підписанням обома Сторонами відповідної видаткової накладної.

За умовами п.3.11 при прийманні-передачі товару постачальник зобов`язаний передати покупцю оригінали наступних документів:

-видаткову накладну;

-товаро-транспортну накладну;

- рахунок-фактуру;

-документи, що підтверджують якість товару.

Постачальник зобов`язується надати покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої постачальником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. В разі якщо податкові накладні складені постачальником з порушенням правил чинного податкового законодавства (п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України) та/або фізичні, технічні та технологічні можливості особи, яка надає послугу можуть бути визнані недостатніми для визнання факту здійснення господарської операції, всі витрати, що понесе покупець у зв`язку з цим, покладаються на постачальника.

При відсутності під час прийманні-передачі товару або неналежному оформленні документів, вказаних в п.3.11 цього Договору, покупець має право за своїм вибором відмовитися від прийому товару або вимагати від постачальника передати йому по факсимільному зв`язку копії зазначених документів з обов`язковим наданням належним чином оформлених документів протягом 5 календарних днів від дати поставки.

В разі ненадання протягом вказаних в цьому пункті строку, постачальник не пізніше ніж до п`ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає за свій рахунок рекомендованим листом з повідомленням про вручення та, або особисто передає в бухгалтерію покупця оригінали ненаданих своєчасно первинних документів, підтверджуючих здійснення операцій щодо постачання продукції, що є предметом цього договору, за звітний (попередній) місяць, в протилежному випадку, покупець припиняє виконання грошових зобов`язань, передбачених договором, до моменту отримання таких документів. При цьому, покупець звільняється від відповідальності за невиконання та/або несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. (п.3.12 Договору)

Умовами договору поставки №39 від 01 лютого 2018 року (пункт 4.4. Договору) передбачено настання відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату покупцем (відповідачем) товару, отриманого згідно із видатковими накладними, Так, за несвоєчасну оплату товару, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ отриманого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення платежів.

На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 167 050,87грн., що підтверджується видатковими накладними №356 від 15.04.2019 на суму 31 549,87грн. та №357 від 16.04.2019 на суму 135 501,00 грн., складеними та підписаними сторонами Договору №1504, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач частково сплатив за поставлений товар, згідно укладеного Договору, починаючи з 17.07.2019 - 2 752,00 грн., 22.07.2019 - 3 000,00 грн., 29.07.2019 - 4 000,00 грн, 30.07.2019 - 5 000,00 грн.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача відповідно до видаткової накладної №356 від 15.04.2019, яка підписана обома сторонами залишається 16 797,87 грн., щодо видаткової накладної №357 від 16.04.2019 - 135 501,00 грн., що і стало підставою для звернення ТОВ ЕНА ЛТД до Господарського суду Одеськї області з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 Цивільного Кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст.202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема, із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За приписами ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та зазначалося раніше, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 167050,87 грн. Вказане підтверджується видатковими накладними №356 від 15.04.2019 на суму 31 549,87 грн. та №357 від 16.04.2019 на суму 135 501,00 грн.

Разом з тим, відповідач частково оплатив за поставлений товар згідно укладеного Договору, починаючи з 17.07.2019 - 2 752,00 грн., 22.07.2019 - 3000,00 грн., 29.07.2019 - 4 000,00 грн., 30.07.2019 - 5 000,00 грн.

Заборгованість покупця перед постачальником відповідно до видаткової накладної №356 від 15.04.2019 залишається 16 797,87грн., відповідно до видаткової накладної №357 від 16.04.2019 - 135 501,00 грн.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського погоджується з висновоком місцевого господарського суду та зазначає, що, оскільки заборгованість у розмірі 152 298,87 грн. до цього часу є несплаченою, вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки №39 від 01.02.2018 у розмірі 152298,87 грн. підлягає задоволенню.

Колегією суддів не приймаються доводи апелянта стосовно ненадання позивачем оригіналів видаткових накладних, рахунків-фактур та належним чином оформлених ТТН, які є обов`язковими для здійснення оплати, що на думку апелянта є підставою звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо оплати товару, з огляду на наступне.

Як вже зазначалося раніше, за умови укладеного сторонами договору поставки (п.3.12) відповідач має право за своїм вибором відмовитися від отримання товару або вимагати від постачальника передати документи, перелік яких передбачено п.3.11 Договору. Судова колегія зауважує, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б підтверджували ненадання позивачем при прийманні-передачі товару документів, передбачених п.3.11, як і не містять доказів того, що відповідачем вимагалися такі документи, як то передбачено п.3.12 Договору.

Також в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів відмови від отримання товару, а навпаки наявні докази часткової оплати отриманого товару.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на умови укладеного між сторонами договору та відсутність доказів відмови від прийняття або повернення поставленого товару, у зв`язку з отриманням відповідних документів, а також доказів того, що ним в порядку ст.666 Цивільного кодексу України встановлено позивачу розумний строк для передання таких документів, а у разі якщо ці документи не були передані постачальником.

Також не заслуговують на увагу і доводи апелянта щодо відсутності доказів того, що постачання товару здійснювалося в межах договору поставки від 01.02.2018, у зв`язку з наступним.

Надані позивачем на підтвердження позовних вимог видаткові накладні №№356 - 357 від 15.04.2019 та 16.04.2019 містять посилання на зазначений договір поставки №39 від 01.02.2018 та підпис про отримання товару відповідачем з печаткою підприємства.

У зв`язку із зазначеним, враховуючи наведені обставини, судова колегія вважає погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення несплаченої вартості товару з відповідача у розмірі 152 298,87 грн., а доводи апелянта судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 14468,74 грн. судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначалося раніше, умовами договору поставки №39 від 01 лютого 2018 року (пункт 4.4. Договору) передбачено настання відповідальності у вигляді пені за несвоєчасну оплату покупцем (відповідачем) товару, отриманого згідно із видатковими накладними, Так, за несвоєчасну оплату товару, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ отриманого, але не оплаченого товару за кожний день прострочення платежів.

З огляду на зазначене, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд апеляційної інстанції вважає його вірним, а вимога ТОВ ЕНА ЛТД про стягнення з відповідача пені у розмірі 14468,74 грн. є обґрунтованою та такою, підлягає задоволенню, у зв`язку з чим висновок суду першої інстанції є вірним.

Судова колегія зазначає, що місцевим господарським судом у ході розгляду справи було досліджено всі обставини справи, перевірено їх наявними у ній доказами, та надано їм відповідну правову оцінку. Інші аргументи сторін, які не впливають на суть прийнятого рішення, не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення ухвалене з дотриманням норм та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хліб» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2019 у справі №916/2644/19 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2019 у справі №916/2644/19залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний хліб» на рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2019 у справі №916/2644/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.10.2019 у справі №916/2644/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2020 року.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош