Рішення

від 31.10.2019 по справі 920/601/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.10.2019 Справа № 920/601/18 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі: головуючого судді Котельницької В.Л., суддів: Джепи Ю.А., Яковенка В.В., при секретарі судового засідання Пономаренко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області у порядку загального позовного провадження справу № 920/601/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго , м.Суми

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична консалтингова група , м. Суми

про стягнення 382 169,46 грн заборгованості

представники сторін:

від позивача: Приходько Д.В. (довіреність № 6 від 02.01.2019)

від відповідача: Краснонос О.В. (в.о. директора - наказ № 21 від 28.12.2018)

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 382169,46 грн., у тому числі: 314335,63 грн. основного боргу за невиконання умов договору № 1751-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води від 01.02.2013, 27594,90 грн. пені, 31929,92 грн. інфляційних збитків, 8309,01 грн. - суму 3% річних; а також покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 5732,55 грн.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти вимог позивача заперечує з підстав їх необґрунтованості та безпідставності.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, наполягає на правомірності позовних вимог та обґрунтованості проведених нарахувань.

Представник відповідача 06.11.2018 подав до суду клопотання про колегіальний розгляд справи у зв`язку з її складністю, а також доповнення № 06/11 до відзиву на позовну заяву з додатковими запереченнями проти вимог позивача.

Судовою ухвалою від 12.11.2018 було задоволено клопотання представника відповідача, призначено колегіальний розгляд даної справи та відкладено підготовче засідання на 10.12.2018.

23.01.2019 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. № 197к) про витребування доказів, яке було частково задоволено ухвалою суду від 23.01.2019.

Позивач на виконання вимог зазначеної судової ухвали надав суду перелік інших, окрім відповідача, споживачів, кількість спожитого тепла по яким визначалось на підставі показників приладу обліку теплової енергії, встановленого на котельні Чернігівська, 12.

Відповідач 26.02.2019 подав до суду додаткові пояснення по справі та надав копію даних пояснень представнику позивача.

Ухвалою суду від 26.02.2019 сторін було зобов`язано здійснити звірку взаєморозрахунків, акт звірки подати суду; позивача було зобов`язано надати суду докази на підтвердження початкового сальдо в сумі 147674,00 грн. станом на 01.01.2017, зазначеного у відомостях розрахунків з відповідачем, доданих до позовної заяви.

На виконання вимог зазначеної судової ухвали представник позивача надав суду відповідні докази, щодо акту звірки взаєморозрахунків подав пояснення, що відповідний акт був складений позивачем та направлений відповідачу для підписання, однак станом на 26.03.2019 відповідач акт звірки не підписав та позивачу не повернув.

Відповідач на виконання вимог судової ухвали від 26.02.2019 надав пояснення, що заборгованість відповідача, визначена позивачем в акті звірки, не відповідає заборгованості, яка обліковується за даними ТОВ Юридична консалтингова група , відтак відповідач не погоджується із сумою заборгованості, яка зазначена в акті звірки розрахунків станом на 18.03.2019.

29.05.2019 відповідачем було подане клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов`язаної справи № 920/363/19 за позовом ТОВ Юридична консалтингова група до ТОВ Сумитеплоенерго про зобов`язання здійснити перерахунок розміру плати по договору № 1751-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Представником позивача подане до суду заперечення № 3826 від 18.06.2019 на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Ухвалою суду від 15.08.2019 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

23.08.2019 від відповідача у даній справі надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.08.2019 № 920/601/18 про відмову у задоволенні клопотання ТОВ «Юридична консалтингова група» про зупинення провадження у справі № 920/601/18, у зв`язку з чим виникла необхідність у зупиненні провадження у даній справі та направлення матеріалів справи № 920/601/18 до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку із відсутністю судді члена колегії - Заєць С.В більше ніж 14 днів, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019, визначено новий склад колегії суддів у даній справі (в т.ч.: для вирішення питання про зупинення провадження у зазначеній справі та направлення матеріалів даної справи до суду апеляційної інстанції), а саме: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді: Резніченко О.Ю., Яковенко В.В.

Ухвалою суду від 27.08.2019 провадження у справі № 920/601/18 було зупинено.

28.08.2019 матеріали справи направлено на адресу Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим судове засідання у справі, призначене на 10.09.2019, не відбулось.

23.09.2019 матеріали справи № 920/601/18 повернуті до Господарського суду Сумської області.

Враховуючи необхідність поновлення провадження у справі та її призначення до розгляду, у зв`язку з відсутністю судді Резніченко О.Ю., яка є членом судової колегії, на підставі службової записки головуючого було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи та визначено наступний склад судової колегії: головуючий суддя Котельницька В.Л., судді: Джепа Ю.А., Яковенко В.В.

Ухвалою суду від 26.09.2019 суд поновив провадження у справі №920/601/18 та призначив її до розгляду по суті у судове засідання на 31.10.2019.

У судовому засіданні 31.10.2019 представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечував.

Судом постановлено протокольну ухвалу, яку було занесено до протоколу судового засідання, якою відмовлено представнику відповідача у задоволенні усного клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.

Представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача підтримав заперечення проти позову, викладені у відзиві на позов та запереченні. Проти задоволення позову у повному обсязі представник заперечував, суму боргу визнав частково у розмірі поданого ним до суду розрахунку.

Судом досліджено докази, подані сторонами на підтвердження їх вимог і заперечень.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

01.02.2013 між позивачем (виконавець) та відповідачем (споживач) було укладено договір №1751-Т про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за умовами якого позивач зобов`язався надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.2-.1.4 укладеного договору суб`єктом користування послугами є споживач, який визначений умовами цього договору. Характеристика об`єкту (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) споживання - договірні навантаження теплової енергії вказані у додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору. Умови обліку споживання послуг, характеристики засобів обліку води і теплової енергії вказані у Додатку № 2, який є невід`ємною частиною цього договору.

Умовами положень пунктів 3.1-3.5 договору сторони погодили, що розрахунки за послуги проводяться в грошовій формі (гривні) на умовах передплати відповідно до встановлених тарифів, які визначені умовами цього договору, або додатками до цього договору. Зміна форми розрахунків допускається за згодою Сторін. Споживач має право вносити авансові платежі без обмеження їх граничного розміру. У випадку зміни тарифів на послуги Виконавець здійснює перерахунки згідно п. 2.2 договору.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (в подальшому за текстом цього договору - розрахунковий місяць).

Споживач до 15 числа розрахункового періоду сплачує Виконавцю вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

Щомісячно 6-го числа Споживач отримує від Виконавця акт прийому-передачі теплової енергії (далі - акт прийому-передачі послуг), форма якого (додаток №3) є невід`ємною частиною договору, та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє Споживача від відповідальності щодо сплати за надані Виконавцем послуги.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Обов`язок споживача оплачувати послуги у встановлені цим договором строки передбачений також пп. 4.2.1 п. 4.2 договору № 1751-Т.

Відповідно до Додатку № 1 до договору № 1751-Т від 01.02.2013 Характеристика об`єкту (об`єктів) надання послуг, обсяги та нормативи (норми) навантаження - договірне навантаження теплової енергії зазначено найменування та адресу об`єкта надання послуг - Лабораторно-виробничий корпус по вул. Білопільський шлях, 24.

При цьому при зазначенні об`єкта надання послуг за договором № 1751-Т сторонами не визначено розміру частки об`єкта, де саме ці послуги надаються, відтак із змісту Додатку № 1 до договору вбачається, що згідно його умов послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води надавались на 100% приміщень лабораторно-виробничого корпусу.

01.11.2016 між сторонами укладено Додаткову угоду до договору № 1751-Т від 01.02.2017, відповідно до якої пункт 2.4 договору викладено у наступній редакції: плата за надані послуги справляється на підставі показників приладу обліку теплової енергії, встановленого на котельні Чернігівська, 12 (від загального споживання теплової енергії, яке визначено за приладом обліку на котельні, віднімається кількість тепла, спожитого іншими споживачами та втрати в теплових мережах).

Відповідно до укладеної додаткової угоди підписаною Сторонами, нарахування за спожиту теплову енергію здійснювалось на всю площу адмінбудівлі лабораторно-виробничого корпусу.

У ході судового розгляду справи позивачем на вимогу суду наданий перелік інших, окрім відповідача, споживачів, кількість спожитого тепла по яким визначалось на підставі показників приладу обліку теплової енергії, встановленого на котельні Чернігівська, 12.

Іншими споживачами відповідно до Розподілу споживачів теплової енергії по приладу обліку, встановленого на котельні за адресою: м. Суми вул. Чернігівська, 12, є: 1) ОКЗ СОР Обласний інформаційно-аналітичний центр статистики , розташований за адресою м. Суми, вул. Білопільський шлях, 22. загальна площа якого 299,1 м 2 ; 2) ДУ Сумський ОЛЦ МОЗ України , розташований за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 22, загальна площа якого 698,4 м 2 та 117,4 м 2 ; 3) ТОВ Автоярд , розташований за адресою: м. Суми, вул. Білопільский шлях, 30, загальна площа якого складає 164,2 м 2 та ТОВ Юридична консалтингова група , а саме лабораторно-виробничий корпус за адресою: м. Суми, вул. Білопільський шлях, 24, відповідно до даного Розподілу загальною площею 1763,3 м 2 .

31.01.2018 відповідач звернувся до позивача з листом № 31/01, у якому повідомив, що ТОВ Юридична консалтингова компанія не користується належною громадянам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 часткою приміщень у розмірі 33,98/%, що відповідає 599,3 м 2 лабораторно-виробничого корпусу, у зв`язку з чим просив позивача здійснювати розрахунок витрат на оплату теплової енергії нежитлової будівлі (лабораторно-виробничий корпус), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням частки лабораторно-виробничого корпусу, що фактично перебуває у користуванні ТОВ Юридична консалтингова група , а також внести зміни до договору № 1751-Т від 01.02.2013 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води щодо розміру опалювальної площі.

01.02.2018 між сторонами справи була укладена Додаткова угода до договору № 1751-Т від 01.02.2013, якою внесені зміни до Додатку № 1 Характеристика об`єкту надання послуг, обсяги та нормативи (норми) навантаження - договірні навантаження теплової енергії та визначено відповідачу розмір максимального теплового навантаження на опалення із розрахунку опалювальної площі 1164,0 м 2 (том 1, а.с. 111).

Доказів внесення інших змін до договору № 1751-Т від 01.02.2013 матеріали справи не містять, сторонами у ході судового розгляду справи таких доказів суду також не подано.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно вимог статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, позивач протягом 2017 року - січня 2018 року проводив нарахування відповідачеві за надані послуги централізованого опалення та постачання гарячої води на загальну площу 1763,3, м 2 , а з лютого 2018 року (після укладання додаткової угоди від 01.02.2018) відповідні нарахування відповідачу проводились виходячи із займаної площі 1164,0 м 2 .

Також суд наголошує, що згідно п.п. 9, 10 Додатку № 2 до Договору №1751-Т від 01.02.2013 для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа Сторони складають та підписують визначений у Договорі акт прийому-передачі послуг. Споживач на протязі 2-х днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов`язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання. Якщо споживач протягом встановленого строку, вказаного в п. 9 даного Додатку, не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його непідписання, вважається, що акт прийому-передачі послуги є підписаним без заперечень, а послуга (теплова енергія) вважається наданою в обсязі, вказаному в акті.

Доказів наявності заперечень за весь спірний період від ТОВ Юридична консалтингова група щодо обсягу наданих послуг матеріали справи не містять. Натомість матеріали справи свідчать, що відповідні рахунки та акти прийому-передачі відповідач отримував, та навіть надав позивачеві гарантійний лист №09/11 від 09.11.2017, у якому визнав заборгованість згідно договору № 1751-Т та Додаткової угоди від 01.11.2016 в сумі 203 161,00, яка була нарахована на всю площу приміщення за адресою: Білопільський шлях, 24 у м. Суми та надав графік погашення даної заборгованості з урахуванням поточних нарахувань за опалювальний період з листопада 2017 року по жовтень 2018 року (а зі змісту отриманих рахунків та актів відповідачу був відомий той факт, що нарахування здійснюються на всю площу (1763,3м 2 ) лабораторно-виробничого корпусу). Також з наявної у матеріалах справи копії Акту звірки взаєморозрахунків, підписаним сторонами та скріплених їх печатками, вбачається, що станом на 01.05.2018 відповідач мав заборгованість перед позивачем у розмірі 314335,63 грн (що становить суму основного боргу згідно позовної заяви) та визнав цю заборгованість.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно із ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 78 даного Кодексу достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджений факт надання позивачем відповідачеві протягом січня 2017 року-квітня 2018 року послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води на об`єкті лабораторно-виробничий корпус, розташований у м. АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 шлях АДРЕСА_1 . При цьому надані позивачем докази свідчать, що до лютого 2018 року нарахування проводились на загальну площу 1736,3 м 2 , а з лютого 2018 року (після повідомлення відповідача про зміну площі, яка перебуває у його користуванні та укладення додаткової угоди від 01.02.2018 до договору № 1751-Т) такі нарахування проведені на загальну площу 1164,0 м 2 .

У ході розгляду справи відповідач стверджував, що з 01.01.2017 він є користувачем частки приміщень лабораторно-виробничого корпусу по АДРЕСА_1 шлях АДРЕСА_1 у розмірі 27,17%, що відповідає 514,3 м 2 , однак ці обставини не підтверджені належними і допустимими доказами, як і не підтверджено факту внесення змін до договору № 1751-Т від 01.02.2013 щодо відповідної зміни площі для розрахунку теплового навантаження на опалення у Додатку № 1 до договору.

Відтак суд доходить висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за надані за Договором № 1751-Т від 01.02.2013 послуги в сумі 314335,63 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховані за неналежне виконання договірних зобов`язань суми пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до умов п. 5.1.5 договору № 1751-Т від 01.02.2013 у разі несвоєчасної сплати споживачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги виконавця, споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов`язання споживачем) від чуми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен календарний день (враховуючи вихідні і святкові дні) прострочення грошового зобов`язання. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу виконавця зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, враховуючи, що право на нарахування штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань виникло у позивача в силу умов п. 5.1.5. Договору №1751-Т від 01.02.2013 та положень діючого законодавства, то з урахуванням наведеного суд вважає обґрунтованими і правомірними проведені позивачем нарахування пені у розмірі 27 594,90 грн, 8 309,01 грн. 3% річних та 31 929,92 грн інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 5732,55 грн підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 256, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична консалтингова група (40004, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 24; код ЄДРПОУ 37785758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (40022, м. Суми, вул. 2-го Залізнична, 10; код ЄДРПОУ 33698892) 314 335,63 грн основного боргу за договором № 1751-Т від 01.02.2013, пеню в сумі 27 594,90 грн, 3 % річних в сумі 8 309,01 грн, інфляційні втрати в сумі 31 929,92 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 5 732,55 грн.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 01.11.2019.

Головуючий суддя В.Л. Котельницька Судді: Ю.А.Джепа

В.В.Яковенко