Постанова

від 24.10.2019 по справі 3/130

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 3/130

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Зуєва В. А., Пількова К. М.

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4,

відповідача - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Петько А. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Лохвицької міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 (судді: Шевель О. В., Крестьянінов О. О., Фоміна В. О.) у справі

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до Лохвицької міської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області в особі відділу у Лохвицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 ,

про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У листопаді 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 . ) звернулася до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просила визнати укладеним договір оренди земельної ділянки під будівництво магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території АДРЕСА_1 , між Лохвицькою міською радою Полтавської області і ФОП ОСОБА_4 . на умовах проекту договору оренди землі, поданого позивачем.

1.2. В обґрунтування позовних вимог, позивачка посилалася на те, що Лохвицька міська рада своїм рішенням від 12.06.2008 задовольнила клопотання ОСОБА_4 та затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 , надала дозвіл на розробку технічної документації землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зобов`язала ОСОБА_4 в місячний строк укласти угоду про користування земельною ділянкою. Після виготовлення технічної документації із землеустрою позивач звернувся до відповідача з проханням укласти договір оренди землі. Натомість, Лохвицька міська рада ухвалила рішення про відмову в наданні земельної ділянки у користування ФОП ОСОБА_4 . Зважаючи на те, що згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку користувачем земельної ділянки зазначено позивача, а відповідач відмовляється від укладення договору оренди, позивачка звернувся до суду.

2. Короткий зміст судового рішення

2.1. Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.01.2019 ( суддя Бунякіна Г. І.) у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 до Лохвицької міської ради про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки відмовлено повністю.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що з огляду на встановлену чинним законодавством імперативну заборону передачі земельної ділянки поза аукціоном за наявності рішення органу місцевого самоврядування про включення її до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, відсутні правові підстави для задоволення позову у цій справі. ОСОБА_4. брала участь у переддоговірній процедурі надання земельної ділянки площею 0,0238 га у АДРЕСА_1 у користування як фізична особа. Крім того, за проєктом договору оренди вказаної земельної ділянки, на укладенні якого в судовому порядку наполягає позивачка, орендарем є саме фізична особа - ОСОБА_4 ; внесення інформації про ФОП ОСОБА_4. як про користувача земельної ділянки до технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0238 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не є належним обґрунтуванням доводів позивачки у даній справі, оскільки жодним чином не свідчить про дотримання ФОП ОСОБА_4 передбаченої чинним законодавством України процедури надання земельної ділянки в користування.

3. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.2019 у справі № 3/130 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано укладеним договір оренди земельної ділянки під будівництво магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території АДРЕСА_1 між Лохвицькою міською радою Полтавської області і ФОП ОСОБА_4 , у редакції, викладеній у цій постанові.

3.2. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 звернулася до міської ради з метою одержання в оренду земельної ділянки для ведення господарської діяльності саме як фізична особа - підприємець. Земельний кодекс України не містить визначення фізична особа - підприємець в контексті статей 93, 116, 124. Відсутнє відповідне визначення і у ч.1 ст.5 Закону України "Про оренду землі", на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні. В нормах даних статей застосовуються формулювання "громадяни та юридичні особи". За таких обставин, суд дійшов висновку, що в рішеннях Лохвицької міської ради та інших документах саме тому вживалося визначення "громадянка ОСОБА_4. ", адже остання не є юридичною особою, а перебуває в статусі фізичної особи - підприємця. Враховуючи те, що рішення про погодження місця розташування спірної земельної ділянки та про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки приймалися Лохвицькою міською радою у 2006 - 2007 роках (тобто до 01.01.2008), колегія суддів вказала, що, відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України, передання в оренду позивачу спірної земельної ділянки могло здійснюватися без проведення земельних торгів (аукціону). Будь-яких доказів, які би свідчили про недотримання позивачем визначеного законом порядку одержання земельної ділянки в оренду, немає. Колегія суддів вказувала на те, що Лохвицька міська рада без надання обґрунтованих пояснень і посилань на норми законодавства своєю суперечливою поведінкою (у вигляді прийняття рішень щодо скасування попередніх рішень, спрямованих на укладення договору оренди землі з позивачем, прийняття рішень про продаж права оренди спірної земельної ділянки на аукціоні тощо) вже майже 10 років створює штучні перепони для реалізації позивачем його законного права на оформлення договору оренди. Суд наголосив, що визнання договору укладеним з урахуванням наведених змін, сприятиме усуненню невизначеності у взаємовідносинах сторін, створенню необхідних умов для реалізації порушеного права позивача й запобігання діям з боку третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

4. Короткий зміст касаційної скарги

4.1. Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2019, Лохвицька міська рада звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 скасувати, рішення Господарського суду Полтавської області від 16.01.2019 залишити в силі.

4.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції. Вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що спірна земельна ділянка була поділена на дві окремі земельні ділянки згідно з рішеннями Лохвицької міської ради і станом на 22.04.2019 в Державному земельному кадастрі України відсутні відомості щодо предмету спору - земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100:50:004:0064, розташованої в АДРЕСА_1 . Отже, на думку скаржника, наявні підстави для закриття провадження у справі.

5. Обставини справи, встановлені судами

5.1. Рішенням Лохвицької міської ради № 645 від 17.11.2006 надано громадянці ОСОБА_4 дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою АДРЕСА_1 із земель запасу Лохвицької міської ради, не наданих у власність та постійне користування в межах населеного пункту із земель індивідуальної житлової забудови, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, прибудинкова територія.

Лохвицькою міською радою 04.06.2007 прийнято рішення № 36, яким надано громадянці ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0238 га у АДРЕСА_1 та виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1".

5.2. ОСОБА_4 була зареєстрована як фізична особа - підприємець 25.11.2005, основним видом економічної діяльності ФОП ОСОБА_4. є роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах.

5.3. Рішенням Лохвицької міської ради № 24 від 12.06.2008 розглянуто заяву громадянки ОСОБА_4 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0238 га в АДРЕСА_1 , затверджено вказаний проект землеустрою та надано громадянці ОСОБА_4 дозвіл на розробку технічної документації землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою в АДРЕСА_1 із земель комерційного призначення.

28.08.2008 був складений акт погодження та встановлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100500040064 за адресою АДРЕСА_1 , в якому зазначено, що землекористувачем є ФОП ОСОБА_4 . Згідно з актом №5 від 28.08.2008 про здачу межових знаків на спостереження за зберіганням ФОП ОСОБА_4. прийняла на спостереження межові знаки, які розташовані на АДРЕСА_1 .

26.12.2008 проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5322610100500040064 за адресою АДРЕСА_1 на підставі розроблених документів, що посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою ФОП ОСОБА_4. , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.05.2018 на земельну ділянку площею 0,0238 га з кадастровим номером 5322610100500040064 в м. Лохвиця. Дата державної реєстрації земельної ділянки - 26.12.2008. Реєстрацію земельної ділянки здійснено саме на підставі технічної документації із землеустрою щодо документів, що посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою ФОП ОСОБА_4. , що підтверджується відміткою в даній документації.

26.12.2008 приватним підприємством "Меридіан" було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) земельною ділянкою ФОП ОСОБА_4 на території Лохвицької міської ради в АДРЕСА_1 Лохвицького району Полтавської області. Вказану технічну документацію передано позивачу 12.04.2010 згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт.

5.4. Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 12.07.2010 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 238 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , становить 44348,92 грн.

5.5. Лохвицькою міською радою прийнято рішення від 22.03.2010 № 35, яким рішення № 24 від 12.06.2008 визнано таким, що втратило чинність у зв`язку з невиконанням пункту 3.

5.6. Позивач звернулася до Лохвицької міської ради із заявою 26.06.2010 щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,0238 га в АДРЕСА_1.

5.7. Рішеннями Лохвицької міської ради від 20.05.2010 №32 та від 12.07.2010 № 22 відмовлено у задоволенні заяви громадянки ОСОБА_4 щодо надання в користування земельної ділянки площею 0,0238 га в АДРЕСА_1 та залишено в силі рішення Лохвицької міської ради № 35 від 22.03.2010 "Про скасування рішення № 24 13-ї сесії 5 скликання від 12.06.2008 "Розгляд заяви гр. ОСОБА_4. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на передачу в користування земельної ділянки".

5.8. Вважаючи необґрунтованою відмову Лохвицької міської ради в оформленні з ФОП ОСОБА_4. договірних відносин щодо користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , площею 0,0238 га, кадастровий номер 5322610100500040064, ФОП ОСОБА_4. 08.11.2010 звернулася до господарського суду Полтавської області з позовною заявою.

5.9. Крім того, 29.11.2010 ОСОБА_4 звернулася до Лохвицької міської ради із заявою, у якій просила підписати три примірники договору оренди земельної ділянки площею 0,0238 га в АДРЕСА_1 , що додані до вказаної заяви.

5.10. Позивачем подано 12.10.2011 суду першої інстанції уточнення позовної заяви, відповідно до яких ФОП ОСОБА_4. просила суд визнати укладеним договір оренди земельної ділянки для будівництва магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1" на території АДРЕСА_1 між Лохвицькою міською радою Полтавської області і ФОП ОСОБА_4

5.11. Під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачка неодноразово зверталася до Лохвицької міської ради із заявами щодо укладення договору оренди земельної ділянки площею 0,0238 га в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5322610100:50:004:0064 (листи від 02.09.2011, 18.07.2014, 20.01.2016, 29.07.2016, 18.04.2017, т. 3 а. с. 72, 77-80, 84). Інформація щодо реагування відповідача на вказані заяви в матеріалах справи відсутня.

5.12. В ході розгляду справи № 3/130 провадження неодноразово зупинялося для вирішення пов`язаних з нею справ, в тому числі - справи № 3/148. Рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 3/148 від 08.02.2011 визнано недійсним рішення від 22.03.2010 25 сесії V скликання Лохвицької міської ради №35 "Про скасування рішення №24 13-ої сесії V скликання від 12.06.2008 "Розгляд заяви гр. ОСОБА_4. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання дозволу на передачу в користування земельної ділянки" з підстав невідповідності чинному законодавству. Дане судове рішення було залишено в силі постановою Вищого господарського суду України 31.05.2011 (т.1, а.с.82).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області в цій справі від 18.11.2011 провадження у справі було зупинено до вирішення пов`язаної з нею іншої справи №2-880/11, що розглядалася Лохвицьким районним судом Полтавської області, за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_3 і Лохвицької міської ради про визнання недійсним рішення двадцятої сесії п`ятого скликання Лохвицької міської ради Полтавської області від 29.07.2009 №28 "Розгляд заяв громадян про приватизацію земельних ділянок та затвердження технічної документації до видачі державних актів на право приватної власності на землю" та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №540924, зареєстрованого 04.04.2011 в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №532260001000038, за адресою АДРЕСА_2 , виданого громадянину ОСОБА_3 .

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 24.12.2012 у справі №2-880/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19.02.2013, в задоволенні вимог ОСОБА_4. до ОСОБА_3 , Лохвицької міської ради про визнання недійсним рішення і державного акта на право власності на земельну ділянку - відмовлено в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.01.2014 у цій справі провадження у справі поновлено.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27.02.2014 було зупинено провадження у справі №3/130 до вирішення пов`язаної з нею іншої справи №538/1842/13-а, що розглядалася Лохвицьким районним судом Полтавської області за позовом ОСОБА_3 до Лохвицької міської ради (третя особа - ОСОБА_4. ) про визнання недійсним рішення 13 сесії 5 скликання Лохвицької міської ради від 12 червня 2008 року №24 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_4. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" та усунення перешкод користування земельною ділянкою.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.11.2016 у справі №538/1842/13-а рішення судів адміністративної юстиції (як першої, так і апеляційної інстанції) (за офіційною довідкою Чорнухинського районного суду від 18.06.2018 №538/157/15-а/2153/2018 цифровий ряд нумерації справи змінювався) були скасовані з закриттям провадження, оскільки спір у останній не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Після закриття провадження у вказаній адміністративній справі, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Лохвицької міської ради від 12.06.2008 №24 про затвердження технічної документації ФОП ОСОБА_4 . розглядалися в межах цивільної справи №538/1426/13-ц, в якій ухвалою від 03.04.2019 провадження у справі закрито.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.07.2018 у цій справі провадження у справі поновлено.

5.13. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, за наявності рішення про погодження місця розташування спірної земельної ділянки та про надання дозволу на розробку проєкту із землеустрою, заперечував наявність правових підстав для укладення договору оренди земельної ділянки.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

6.2. Предметом спору є вимога позивача, заявлена в листопаді 2010 року про визнання договору оренди земельної ділянки укладеним. Правовими підставами позову позивачем зазначено статті 122 - 126 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин).

6.3. Статтею 12 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 9 вересня 2010 року N 2518-VI) передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, в томі числі і надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Тобто, розпорядження землями від імені Українського народу здійснюють органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття відповідних рішень.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про оренду землі" ( в редакції Закону від 9 липня 2010 року N 2480-VI), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

6.4. Суд апеляційної інстанції, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, встановивши, що Лохвицькою міською радою надано дозвіл ФОП ОСОБА_4 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для будівництва магазину "Продтовари", а ФОП ОСОБА_4 вчинено усі необхідні заходи для отримання в оренду спірної земельної ділянки (замовлено, отримано та оплачено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування (оренди) земельної ділянки, направлено відповідачеві проект договору оренди до міської ради), дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка мала законне право очікувати вчинення міською радою дій, спрямованих на укладення такого договору, однак, відповідачем таких дій не було здійснено з 2010 року та станом на дату винесення рішення.

Посилаючись на статті 1, 13 Закону України "Про оренду землі", статті 93, 116, 124, 126 Земельного кодексу України, пункт 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, частину 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, пункти 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 "Справа "Рисовський проти України", пункт 21 рішення Європейського суду з прав людини від 30.06.2006 "Федоренко проти України", пункт 32 Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства", статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії", суд апеляційної інстанції вказав, що позивачкою доведено наявність правових підстав для укладення договору оренди земельної ділянки, натомість відмова відповідача у наданні позивачці земельної ділянки в оренду, незважаючи на прийняття міською радою рішень про погодження місця розташування спірної земельної ділянки та про надання дозволу на розробку проєкту із землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, є необґрунтованою.

Проаналізувавши умови проекту договору оренди та встановивши, що його умови загалом відповідають вимогам Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", типовій формі договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220, суд наголосив, що визнання договору укладеним з урахуванням змін, які відбулися з 2010 року, сприятиме усуненню невизначеності у взаємовідносинах сторін, створенню необхідних умов для реалізації порушеного права позивачки й запобіганню діям зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

6.4. Однією з підстав касаційного оскарження, на думку скаржника, є неврахування судом апеляційної інстанції того, що ОСОБА_4 у публічно-правових відносинах із Лохвицькою міською радою перебувала не як суб`єкт господарювання - фізична особа - підприємець, а як громадянка ОСОБА_4 , а тому, поданий нею проєкт договору не дозволяє ідентифікувати її як фізичну особу - підприємця.

Касаційний господарський суд з огляду на межі повноважень, які закріплені в ч. ч. 2, 3 ст. 300 ГПК України, відхиляє вказані доводи скаржника, оскільки ці доводи стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами, та переоцінки оцінених ними доказів у справі. Водночас, Верховний Суд відзначає, що зі змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що судом апеляційної інстанції вказані факти досліджувались та встановлювались і на підставі встановлених обставин у їх сукупності зроблено висновок про те, що з боку орендаря проект договору оренди підписано позивачкою саме як фізичною особою - підприємцем, що підтверджується відбитком печатки ФОП ОСОБА_4 .

6.5. Скаржник зазначає, що апеляційний суд не враховував, що Лохвицькою міською радою прийнято рішення № 76 від 15.02.2018 "Про організаційні заходи щодо підготовки документації до земельних торгів (аукціону)", яким визначено спірну земельну ділянку комунальної власності, право на оренду на яку підлягає продажу на земельних торгах у формі аукціону. Вважає, що за наявності такого рішення органу місцевого самоврядування про включення спірної земельної ділянки до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, як виставлені на земельні торги, підстави для задоволення позову у цій справі відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 9 вересня 2010 року N 2518-VI) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 124 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 9 вересня 2010 року N 2518-VI) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами 2, 3 статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з абз.3 пунктом 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження місця розташування об`єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 1 січня 2008 року, передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення про погодження місця розташування спірної земельної ділянки (від 17.11.2006 № 645 та від 04.06.2007 № 36), які стали підставою для звернення позивачки до міської ради з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, приймалися Лохвицькою міською радою до 1 січня 2008 року, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що передача в оренду спірної земельної ділянки із земель державної та комунальної власності в такому випадку повинна здійснюватися без проведення земельних торгів (аукціонів).

Крім того, посилання скаржника на рішення міської ради, які прийняті в 2018 році, не можуть бути визнані підставами для відмови у задоволенні позову, який заявлено у 2010 році.

6.6. У касаційній скарзі відповідач зазначає, що під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції спірна земельна ділянка кадастровий номер: 5322610100:50:004:0064, розташована в АДРЕСА_1 , була поділена на дві окремі земельні ділянки згідно з рішеннями Лохвицької міської ради № 9 "Про надання міському голові дозволу на укладення угоди про надання послуг розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки на АДРЕСА_1 ", № 14 від 18.04.2019 "Про внесення змін до рішення 19 сесії 7 скликання Лохвицької міської ради від 14.03.2019 №9", № 15 від 18.04.2019 "Про погодження технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельної ділянки комунальної власності Лохвицької міської ради для будівництва та обслуговування будівель торгівлі в АДРЕСА_1 ". На підставі цих рішень 22.04.2019 був здійснений поділ земельної ділянки кадастровий номер: 5322610100:50:004:0064, розташованої в АДРЕСА_1 , на дві окремі земельні ділянки (кадастровий номер 5322610100:50:004:0343 за адресою АДРЕСА_1/1 площа 0,0220 га, кадастровий номер 5322610100:50:004:0344 за адресою АДРЕСА_1/1 площа 0,0018 га), по що були внесені відомості до Державного земельного кадастру України. Як зазначає скаржник, Лохвицька міська рада подавала клопотання про закриття провадження у справі, натомість, суд апеляційної інстанції в порушення статті 79-1 Земельного кодексу України, статтям 231, 275 Господарського процесуального кодексу України. Водночас зазначені доводи не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Якщо в ході апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду апеляційний господарський суд встановить, що предмет спору існував на час відкриття провадження у справі в суді першої інстанції і припинив існування до ухвалення оскаржуваного рішення - суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково (п.4 ч.1 ст. ст.275 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції установлено, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції від 16.01.2019 у цій справі жодних заходів, спрямованих на поділ земельної ділянки вжито не було. Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності, станом на 13.05.2019 право власності на земельну ділянку площею 0,0238 га з кадастровим номером 5322610100:50:004:0064, розташовану в АДРЕСА_1 , зареєстровано за територіальною громадою в особі Лохвицької міської ради.

На стадії апеляційного розгляду справи суд має право закрити апеляційне провадження відповідно до частини 1 ст.264 ГПК України у випадках, якщо:

1) після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги;

2) після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати;

3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для закриття апеляційного провадження, зазначених у ГПК України.

Предметом позову у даній справі є вимоги визнати укладеним договір оренди земельної ділянки під будівництво магазину "Продтовари" на території АДРЕСА_1 між Лохвицькою міською радою і ФОП ОСОБА_4 .

Оскільки право позивачки на укладення договору оренди земельної ділянки не визнавалося відповідачем і тому на момент розгляду справи існувала невизначеність у правах і обов`язках сторін, відсутні підстави стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Тому висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі є законним та правомірним.

6.8. Скаржник, наголошує, що судом апеляційної інстанції однобічно досліджено докази у справі, оскільки не надано правову оцінку рішенню Лохвицької міської ради № 22 від 12.07.2010, що, на його думку, є підставою для скасування судового рішення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 22.03.2010 Лохвицькою міською радою було прийнято рішення № 35, відповідно до якого рішення № 24 від 12.06.2008 (яким затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку технічної документації землеустрою щодо посвідчення права користування земельною ділянкою) визнано таким, що втратило чинність, у зв`язку з невиконанням п.3 останнього. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.02.2011 у справі № 3/148 рішення Лохвицької міської ради від 22.03.2010 № 35 визнано недійсним з підстав невідповідності чинному законодавству. З урахуванням того, що вказане рішення Лохвицької міської ради від 22.03.2010 № 35 визнано недійсним у судовому порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що рішення Лохвицької міської ради № 32 від 20.05.2010 та № 22 від 12.07.2010, якими відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 щодо надання у користування земельної ділянки та залишено в силі рішення Лохвицької міської ради від 22.03.2010 № 35, є такими, що не можуть вважатися нормативно-правовою підставою для відмови в укладенні договору оренди.

Наведене є свідченням необґрунтованості доводу касаційної скарги відповідача щодо порушення судом апеляційної інстанції статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

6.9. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції бере до уваги висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції у вказаній справі.

6.10. При оцінці доводів касаційної скарги Верховним Судом також враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації", згідно з якою повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких під час розгляду цієї справи встановлено не було.

6.11. Водночас колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998 р. "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р., "Прессос Компанія Нав"єра С.А. " та інші проти Бельгії" від 28.10.1995 р., "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірладнії" від 23.10.1991 р. визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном". До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" від 25.03.1999 р., заява №311107/96, п.54). Окремої уваги заслуговує питання "правомірних очікувань" особи щодо отримання права на оренду земельної ділянки.

У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Отже, за наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо передання в оренду майна чи земельної ділянки особі, у останньої виникають правомірні очікування мирно володіти майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення. При цьому, такі правомірні очікування, є об`єктом правового захисту згідно із статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.

Згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

Водночас на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", від 20.05.2010р. і "Тошкуце та інші проти Румунії", від 25.11.2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер`їлдіз проти Туреччини", "Беєлер проти Італії"). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії").

У цій справі позивачка звернулася з позовом у 2010 році, протягом тривалого строку перебуває у стані правової невизначеності, її права не захищені, а бездіяльність органу місцевого самоврядування упродовж понад 10 років порушує її правомірні очікування на набуття в оренду земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є законним і обґрунтованим.

7. Висновки Верховного суду

7.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що рішення суду апеляційної інстанції у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

7.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд апеляційної інстанції, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування оскарженої у справі постанови суду апеляційної інстанції немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Лохвицької міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2019 у справі № 3/130 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

К. М. Пільков