Рішення

від 30.10.2019 по справі 918/605/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/605/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання В`юненко І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви Фізичної особи - підприємця Чернявської Віти Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНКГЛОБАЛ ЕР ВІ" (33001, м. Рівне, вулиця Соборна,189 код ЄДРПОУ 42539542) про стягнення 88 056,09 грн.

За участю представників сторін:

від позивача - Воронюк К.Ю. ордер ВК №1000862 від 19.08.19;

від відповідача - Найдич М.А. довіреність б/н від 30.09.19.

ВСТАНОВИВ:

30 серпня 2019 року ФОП Чернявська Віта Володимирівна звернулась до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНКГЛОБАЛ ЕР ВІ" у якому просить суд, посилаючись на 174,179,193, 216, 218 ГК України та 509,525,526,530 ЦК України стягнути заборгованість за договором № 4/31105018 від 31.10.2018року в розмірі 122 908,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору № 4/31105018 від 31.10.2018 року, у зв`язку із клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 03.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/605/19, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "24" вересня 2019 р. на 11:30 год.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.09.2019р. розгляд справи відкладено на 16.10.2019р., у зв`язку з поданням відповідачем заяви про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16.10.2019р. прийнято заяву позивача про зменшення позовних вимог та розгляд справи відкладено на 29.10.2019р.

29.10.2019р. в судовому засіданні оголошено перерву до 30.10.2019р.

В судовому засіданнях 29.10.2019р. та 30.10.2019р. судом встановлено, що 28.10.2019р. на адресу суду надійшло клопотання від позивача про виправлення описки. Позивач просить суд вважати правильним зміст прохальної частини заяви про зменшення позовних вимог по справі № 918/605/19 від 16.10.2019р. викладений у наступній редакції:

"1.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНКГЛОБАЛ ЕР ВІ" (33001, м. Рівне, вулиця Соборна,189 код ЄДРПОУ 42539542) на користь Фізичної особи - підприємця Чернявської Віти Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму боргу, яка виникла у зв`язку із неналежним виконанням Договору про надання інформаційно - консультативних послуг № 4/31102018 від 31 жовтня 2018 року на загальну cyму 88 056 (вісімдесят вісім тисяч п`ятдесят шість) гривень, що включає в себе:

- 34 717 (тридцять чотири тисячі сімсот сімнадцять) гривень - сума штрафних санкцій за весь період прострочення.

- 53 339 (п`ятдесят три тисячі триста тридцять дев`ять) гривень - заборгованість за Договором станом на 16.10.2019 року. ;

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНКГЛОБАЛ ЕР ВІ" (33001, м. Рівне, вулиця Соборна,189 код ЄДРПОУ 42539542) на користь Фізичної особи - підприємця Чернявської Віти Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 9 921 (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять одна) гривня, що включає в себе:

1 Судовий збір - 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривень.

2. Витрати пов' язані із правовою допомогою - 8 000 (вісім тисяч) гривень".

Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2019р. заперечив проти задоволення вищезазначеного клопотання позивача про виправлення описки та зазначив, що на даній стадії судового процесу позивач позбавлений процесуального права змінювати предмет спору. Крім того, дане клопотання не направлялось на адресу відповідача у зв`язку з чим, просив суд відмовити у прийняті останнього.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін з приводу клопотання позивача про виправлення описки та ознайомившись зі змістом останнього, зазначає наступне.

Згідно ст. 169 ГПК України При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ст. 170 ГПК України Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:

1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, клопотання або заперечення, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для такої фізичної особи), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України;

2) найменування суду, до якого вона подається;

3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;

4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;

5) підстави заяви (клопотання, заперечення);

6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);

7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З огляду на зазначені вимоги статті ГПК України позивач не зобов`язаний направляти таке клопотання відповідачу.

Щодо висловлювання представника відповідача, що дане клопотання являється заявою про зміну предмета позову у зв`язку з чим просить відмовити у його задоволенні.

Суд, зазначає, що розцінює вищезазначене клопотання позивача, як письмові пояснення з приводу наявної описки в прохальній частині позовної заяви та заяві про зменшення позовних вимог, оскільки із вищезазначених документів вбачається зазначення невірного номеру договору та дати його складання на які позивач посилається як на доказ не виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Суд, надає оцінку доказам в сукупності, які містяться у справі та мають значення для її вирішення.

Так, із змісту позовної заяви вбачається, що позовна заява обгрунтована саме не виконанням відповідачем умов договору № 4/31105018 від 31.10.2018 року, а в прохальній частині позивачем зазначено договір № 4/30102018 від 30.10.2018р. Поряд з цим, до матеріалів справи залучено копію саме договору № 4/31105018 від 31.10.2018 року та відповідні докази (акт приймання - передачі, копія заключної виписки, тощо), саме із посиланням на договір № 4/31105018 від 31.10.2018 року.

Також, суд звертає увагу відповідача на той факт, що процесуальної дії з приводу письмових пояснень судом не вчиняються, а відтак у суду відсутні будь-які підстави для відмови у прийняті клопотання позивача про виправлення описки.

Розглянувши документи і матеріали, які наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд встановив наступне.

31.10.2018року між ТОВ "СІНКГЛОБАЛ ЕР ВІ" (надалі - відповідач) та ФОП Чернявською Вітою Володимирівною (надалі - позивач) укладено договір про надання інформаційно - консультативних послуг № 4/31102018 (надалі - договір) (а.с. 12-13).

Згідно умов п.1.1 договору за технічним завданням відповідача, позивач зобов`язується надати інформаційно - консультативні послуги, а відповідач зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити вартість наданих послуг на умовах, визначених даним договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що обсяг, зміст замовлених відповідачем послуг визначається за погодженням сторін та визначається технічним завданням, що є додатком № 1 до даного, договору.

Згідно п. 2.2 договору, загальна кінцева сума договору становить сумарну вартість усіх технічних завдань, що будуть узгоджені сторонами та виконані позивачем в період дії цього договору.

У відповідності до п. 2.4. договору оплата вартості послуг по кожному окремому технічному завданні здійснюється на умовах оплати вартості виконаних робіт, на підставі акту приймання - передачі наданих послуг, який складається сторонами по завершенні таких робіт по кожному окремому технічному завданні та підписанням сторонами акту приймання - передачі наданих послуг по кожному окремому технічному завданні.

31.10.2018 року позивачем та відповідачем сформовано технічне завдання № 1 на загальну суму 270 319 грн. 09 коп. (а.с.14)

20.12.2018 року сторонами договору було підписано акт приймання - передачі наданих послуг, що свідчить про виконання позивачем взятих на себе зобов`язань в повному обсязі (а.с. 15).

Відповідно до умов п.2.5. договору, оплата вартості наданих послуг повинна бути проведена відповідачем виключно в період, визначений технічним завданням, виключно не раніше дати початку періоду та не пізніше дати закінчення періоду визначених технічним завданням.

Технічним завданням № 1 від 31.10.2018 року, визначено, що відповідач зобов`язаний сплатити суму 270 319,09 грн. у період з 01.02.2019 року по 28.02.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з заключної виписки від 12.08.2019р. поточного рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" № НОМЕР_2 (а.с. 16-19) за період з 01.10.2018р. по 12.08.2019р. ( у визначений договором період) відповідачем здійснено проплату на суму 15 000,00 грн. - 28.02.2019 року; 14.03.2019 року - 25 000,00 грн.; 22.03.2019 року - 100 000, 00 грн.; 26.03.2019 року - 35 000,00 грн.

Отже, станом на 14 серпня 2019 року у відповідача перед позивачем наявна заборгованість на загальну суму 95 319,09 коп.

Так, 17.07.2019 року відповідачу була надіслана вимога із розрахунком заборгованості та проханням терміново її погасити, проте, остання залишена відповідачем без уваги.

Як вбачається із заяви позивача про зменшення позовних вимог та виписки з поточного рахунку АТ КБ "ПРИВАТБАНК" (а.с. 65-68) відповідачем 02.03.2019р. перераховано позивачу 41 981,00 грн. - оплата за послуги згідно договору № 4/31102018 від 31.10.2018р. Таким чином сума основного боргу зменшилась та становить 53 339,09 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд керувався наступним (Правове обґрунтування).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припиненні цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржник виконання його обов`язку.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належиш чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання права та відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, за результатами з`ясування обставин, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 53 339,09 грн. - основного боргу.

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2. договору , відповідач зобов`язаний від визначеної суми сплатити на користь позивача, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день.

Відповідно до п. 3.1. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд, перевіривши наявність підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із фактичних обставин справи, здійснив власний розрахунок за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розрахунок заборгованості та штрафних санкцій поданий позивачем є не вірним, а саме: 1917,88 грн. при заявлених 2 241,00 грн. - 3% річних; 649,32грн. при заявлених 5 579,00 грн. - інфляційних втрат; 20 192,87 при заявлених 26 896,00 грн. - пені (а.с.61-64).

При цьому, представник позивача в судовому засіданні підтвердила помилковість здійснення розрахунків нарахування штрафних санкцій.

Отже, за результатами з`ясування обставин, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 53 339,09 грн. - основного боргу; 1 917,88 грн. - 3% річних; 649,32 грн. - інфляційних втрат; 20 192,87 грн. - пені, в решті заявлених вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ч. 1 ст. 73 ГПК України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, та оскільки відповідач не спростував доводи позивача за порушення умов укладеного між сторонами договору надання послуг, а вимоги позивача підтверджуються матеріалами справи, тому позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Щодо судових витрат у даній справі.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 1 921,00 грн. та 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу..

30.10.2019р. представником позивача - адвокатом Воронюк К.Ю. долучено до матеріалів справи меморіальний ордер №@2PL223941 від 16.08.2019р. на суму 7000,00 грн., копію акта приймання-передачі виконаної роботи від 28.10.2019р., квитанцію №0.00.1497837437.1 від 18.10.2019р. на суму 2000,00грн., копію договору про надання правової допомоги адвокатом № 16/08/2019 від 16.08.2019р. На підставі поданих документів адвокат просить суд стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000, 00 грн.

Господарський суд Рівненської області розглянувши подані адвокатом документи, заслухавши пояснення представників встановив наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Суд, зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку, дії, бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за запереченнями іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач заявив до стягнення з відповідача 8000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи ці вимоги, представник позивач надав копію меморіальний ордер №@2PL223941 від 16.08.2019р. на суму 7000,00 грн., копію акта приймання-передачі виконаної роботи від 28.10.2019р., квитанцію №0.00.1497837437.1 від 18.10.2019р. на суму 2000,00 грн., копію договору про надання правової допомоги адвокатом № 16/08/2019 від 16.08.2019р.

В свою чергу, представник відповідач під час розгляду справи усно заперечив проти стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

Свої заперечення представник відповідача обгрунтував тим, що при поданні позовної заяви представником позивача допущено описку в прохальній частині останьої, що призвело до відкладення розгляду справи, та позивачем подано письмові пояснення з приводу допущеної описки.

Також, представником позивача при нарахуванні штрафних санкцій здійснено ряд арифметчних помилок, що в свою чергу презвило до перерахунку штрафних санкцій судом.

При цьому, як вбачається із акту приймання-передачі виконаної роботи адвокатом, за складання позовної заяви та здійснення розрахунків штрафних санкцій адвокатом Воронюк К.Ю. представлено до оплати позивачем за такі дії 4000,00 грн.

Отже, на підставі викладеного при вирішенні розподілу судових витрат, представник відповідача просив суд врахувати здійснені помилки представником позивача адвокатом Воронюк К.Ю.

Поряд з цим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, суд, дослідив зазначені докази і доводи сторін, надав оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, та визнає правомірним стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 2000,00 грн. оскільки саме така сума, фактично понесена (сплачена) позивачем, що підтверджується документально (квитанцією № 0.0.149783743.1 від 18.10.2019р.) на суму 2 000,00 грн. з якої вбачається, що Чернявська В.В. (позивач) сплатила адвокату Воронюк К.Ю. 2000,00 грн. призначення платежу (згідно договору про надання правничої допомоги 16/08 від 16.08.2019р. ).

Крім того слід зазначити, що судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Проте, із поданого меморіального ордеру №@2PL223941 від 16.08.2019р. на суму 7000,00 грн. не вбачається платник, а в призначенні платежу (правнича допомога, Чернявська Віта Володимирівна ) також не має посилання на відповідний договір про надання правової допомоги адвокатом.

Крім того, адвокатом Воронюк К.Ю. зазначено в судовому засіданні 30.10.2019р., що вона надає правову допомогу Чернявській В.В. не тільки в межах даного провадження.

Таким чином, суд не може прийняти меморіальний ордер №@2PL223941 від 16.08.2019р. на суму 7000,00 грн., як доказ фактично понесених витрат позивачем на професійну правову допомогу в межах даного провадження.

Втім, фактичні витрати позивача на послуги адвоката мають своє підтвердження тільки у розмірі 2000,00 грн, оскільки їх сплата вбачається за квитанцією № 0.0.149783743.1 від 18.10.2019р. на суму 2 000,00 грн.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Європейський суд з прав людини, зокрема, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

На підставі аналізу обсягу наданих адвокатом послуг та якість виконаних робіт, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи та докази подані на підтвердження витрат на професійну правнису допомогу, суд дійшов висновку щодо доцільності відшкодування позивачем на користь відповідача витрат на надання правової допомоги в розмірі 2000,00 грн.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123,126, 129, 233, 238, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Фізичної особи - підприємця Чернявської Віти Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНКГЛОБАЛ ЕР ВІ" (33001, м. Рівне, вулиця Соборна,189 код ЄДРПОУ 42539542) про стягнення 88 056,09 грн. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНКГЛОБАЛ ЕР ВІ" (33001, м. Рівне, вулиця Соборна,189 код ЄДРПОУ 42539542) на користь Фізичної особи - підприємця Чернявської Віти Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 76 099, 16 грн. з яких: 53 339,09 - основного боргу; 1 917,88грн. - 3% річних; 649,32 грн. - інфляційних втрат; 20 192,87 грн. - пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНКГЛОБАЛ ЕР ВІ" (33001, м. Рівне, вулиця Соборна,189 код ЄДРПОУ 42539542) на користь Фізичної особи - підприємця Чернявської Віти Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 921 грн. 00 коп. - судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНКГЛОБАЛ ЕР ВІ" (33001, м. Рівне, вулиця Соборна,189 код ЄДРПОУ 42539542) на користь Фізичної особи - підприємця Чернявської Віти Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

5. В решті заявлених позовних вимог відмовити.

6. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено 04.11.2019.

Суддя Заголдна Я.В.