Рішення

від 24.10.2019 по справі 922/2857/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2857/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Куліковій А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аренком", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформація 2017", м. Харків про звернення стягнення на предмет іпотеки за участю представників:

позивача - Васильєва Є.О. (ордер 1518 серія ХВ №000026 від 30.09.2019 р.)

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аренком" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, де просить в рахунок задоволення грошових вимог за договором позики від 19.12.2016 р., з урахуванням змін та доповнень, внесених згідно договору від 05.05.2018, на підставі договору іпотеки від 19.12.2016 р., з урахуванням змін та доповнень, внесених згідно договору від 05.05.2018. звернути стягнення на наступні предмети іпотеки: - нежитлове приміщення номер 13 АДРЕСА_1 тринадцять), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 ), загальною площею 58.9 кв.м. надалі - Предмет договору - 1;

- квартиру АДРЕСА_4 -а), загальною площею 53 кв.м. - Предмет договору - 2:

- нежитлове приміщення підвалу № 84 - місце для чаркування в літері А-12 , площею 15,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (один-а). - Предмет договору - 3.

А також просить визначити проведення прилюдних торгів в якості способу реалізації приналежних відповідачу предметів іпотеки.

Ухвалою суду від 06 вересня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Аренком" залишено без руху та надано Позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків.

13 вересня 2019 року на адресу суду від Позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з яким надано до суду квитанцію №8471 від 12.09.2019р. щодо сплати судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою суду від 16.09.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засіданні на "01" жовтня 2019 р. о 10:00.

Відповідно до ухвали суду від 01.10.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "17" жовтня 2019 р. о 10:00.

У судовому засіданні, яке відбулося 17.10.2019 р., представником позивача підтримувались заявлені позовні вимоги, а представник відповідача заперечував в частині заявлених вимог.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 24 жовтня 2019року до 11 год.

21.10.2019р. надано до суду клопотання (вх. №25156 від 21.10.2019 р.) про виправлення описки в ухвалах суду щодо зазначення назви відповідача, де викладено як - "Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформація 217"", а вірно - "Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформація 2017"". Також у клопотанні зазначено, що під час звернення з позовом в частині повного найменування Відповідача, як учасника справи було зазначено невірно назву з кодом ЄДРПОУ, так замість ""Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформація 2017", код 39259825", було зазначено - "Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформація 217", код 39259225".

Дослідивши дане клопотання та надані сторонами документи до справи, судом встановлено, що представником відповідача , а саме "Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформація 2017" є уповноважена сторона, оскільки наданий до суду ордер 1629 серія ХВ № 000197 від 01.09.2019 р. на ім`я ОСОБА_1 підтверджує, щол договір про надання правової допомоги №01/07/19 від 01.07.2019р. укладено саме з останнім, а не з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформація 217".

Отже суд вважає за доцільне на підставі ст. 243 ГПК України виправити описку в назві відповідача та зазначити, що вірна назва відповідача по справі № 922/2857/19 є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформація 2017".

Представник Позивача у судовому засіданні просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засіданні не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Між Позивачем та Відповідачем (попередня назва юридичної особи - ТОВ ТРЕЙДОПС ) було укладено договір позики від 19.12.2016 р. на суму 550 00,00 грн. з кінцевим терміном виконання грошового зобов`язання 19 грудня 2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковою І.О., реєтр. номер 1018. Грошові зобов`язання відповідача за договором позики були забезпечені іпотекою за договором іпотеки від 19.12.2016., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трубніковою І.О., реєтр. номер 1019. В іпотеку відповідачем було передано нежитлове приміщення АДРЕСА_6 будинку АДРЕСА_3 .

Також, сторони уклали договір від 05.05.2018 про внесення змін і доповнень №1 до договору позики від 19.12.2016, за яким загальний обсяг грошових коштів, що був позичений відповідачу, був збільшений до 1 150 000,00 (Один мільйон сто п`ятдесят тисяч) грн., термін виконання грошових зобов`язань відповідача за договором позики було змінено на 31 травня 2018 року.

05.05.2018 було укладено договір про внесення змін і доповнень №1 до договору іпотеки від 19.12.2016, за яким грошові вимоги позивача за договором позики були забезпечені додатковими предметами іпотеки: квартиру АДРЕСА_4 -а), загальною площею 53 кв.м.; нежитлове приміщення підвалу №84 - місце для паркування в літері А-12 , площею 15,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 -а).

Позичальник, тобто Відповідач не виконав свої грошові зобов`язання перед Позивачем у термін, визначений договором позики від 19.12.2016, з урахуванням змін і доповнень, внесених на підставі договору від 05.05.2018, не повернув позивачу (позикодавцю) обумовлену договором суму грошових коштів у розмірі 1 150 000,00 грн.

У зв`язку з невиконанням Позичальником своїх зобов`язань, Позивач звертався з вимогами до Відповідача про сплату боргу (виконання простроченого грошового зобов`язання) та попередженням про наступне звернення стягнення на предмет(и) іпотеки. Дані вимоги були направлені: 18.06.2018, а отримано 22.06.2018, та 12.08.2019 - отримано 17.08.2019.

У відповідь на вимогу про сплату боргу від 12.08.2019 позивач отримав лист ТОВ ІНФОРМАЦІЯ 2017 від 27.08.2019, з якого вбачається неможливість виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем через брак грошових коштів.

Таким чином, Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з даним позовом борг не погашений, жодних грошових коштів на поточний рахунок позивача від відповідача не надходило.

Відповідач у своєму відзиві повідомив суд щодо визнання факту наявності простроченої заборгованості перед Позивачем, але не має можливості виконати це грошове зобов`язання через складне фінансове становище.

Також у відзиві зазначає, що заявлені позовні вимоги стосвоно звернення стягнення одразу на всі три предмети іпотеки не є співмірними з наявною заборгованістю у розмірі 1 150 000,00 грн. Сукупна вартість предметів іпотеки значно перевищує розмір заявлених грошових вимог, відтак просимо суд задовольнити позовні вимоги лише частково та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_4 а), загальною площею 53 кв.м.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права суд вирішив, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В даному випадку спірні правовідносин між сторонами виникли на підставі Кредитного договору та Іпотечного договору, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України "Про іпотеку".

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд звертає увагу, що Відповідачем під час розгляду справи не було надано будь-яких заперечень щодо визначених розмірів заборгованості за договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов`язання або зобов`язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Частиною 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до п. 4.3.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" з огляду на приписи статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1 та 11 Закону України "Про іпотеку" заставодавцем (іпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов`язання, переходять усі права кредитора за цим зобов`язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора.

Так, відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно з ч. 3 статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 статті Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у позичальника заборгованості за Кредитним договором, належним чином доведений, документально підтверджений і позичальником не спростований та враховуючи, що в забезпечення виконання зобов`язань за даним договором між Позивачем та Відповідачем укладено Іпотечний договір, тому позовні вимоги Позивача про звернення стягнення на передане відповідачем в іпотеку майно в рахунок погашення заборгованості визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом проведення реалізації на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. (ст. 11 цього Закону).

Із змісту ст. ст. 7, 11 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, але в межах вартості предмета іпотеки.

Слід зазначити, що майно реалізується в примусовому порядку, вартість предмета іпотеки визначається суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні за ринковими цінами, що діють на день реалізації та визначення вартості майна, що, зокрема, передбачено в ст. ст. 54, 58, 62 Закону України Про виконавче провадження , які визначають порядок примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.39 Закону України "Про іпотеку" в редакції чинній з 04.02.2019 року, тобто, на час прийняття рішення у даній справі, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Суд відзначає, що Відповідач не надав заперечень проти визначення початкової ціни продажу предмета іпотеки, що буде встановлена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 у справі № 235/3619/15-ц дійшов висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Таким чином суд приходить до висновку, що Позивачем правомірно заявлено вимогу щодо визначення початкової ціни предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Враховуючи вищевикладене, у зв`язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Інформація 2017" своїх зобов`язань за договором позики позивач набув право на задоволення грошових вимог за рахунок предмету іпотеки відповідно до Іпотечного договору від 19.12.2016.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі вищевикладеного, оскільки Відповідачем не надано суду доказів повернення наданої позики, суд вважає, що позовні вимоги Позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимогу позивача щодо способу реалізації предмета іпотеки суд вважає викласти у редакції ч. 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку", наступним чином:

"Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення торгів та встановити початкову ціну Предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежим експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.".

Здійснюючи розподіл судового збору, суд зазначає, що судовий збір згідно з положеннями частини 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення в рахунок задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Аренком (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 4-А, ЄДРПОУ 39129893), у розмірі 1 150 000,00 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю Інформація 2017 (61010, м. Харків, вул. Георгіївська, 10, корп. АА2, ЄДРПОУ 39259825) за договором позики від 19.12.2016 р., з урахуванням змін та доповнень, внесених згідно договору від 05.05.2018, на підставі договору іпотеки від 19.12.2016 р., з урахуванням змін та доповнень, внесених згідно договору від 05.05.2018. на наступні предмети іпотеки:

- нежитлове приміщення номер 13 (тринадцять), що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця АДРЕСА_3 ), загальною площею 58.9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 18981180361;

- квартиру АДРЕСА_7 п`ять), що АДРЕСА_5 один-а), загальною площею 53 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 999211063101;

- нежитлове приміщення підвалу № 84 - місце для паркування в літері «А-12» , площею 15,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 Підлісна, АДРЕСА_5 (один-а), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно: 322125663101.

Встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення торгів та встановити початкову ціну Предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежим експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Повне рішення складено "31" жовтня 2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Суддя І.П. Жигалкін