Ухвала

від 04.11.2019 по справі 922/3534/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"04" листопада 2019 р. м. ХарківСправа № 922/3534/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

розглянувши заяву Виконавчого комітету Мерефянської міської ради про забезпечення позову (вх. № 3534/19 від 01 листопада 2019 року) у справі

за позовом Виконавчого комітету Мереф"янської міської ради, м. Мерефа до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняне-ВТА", м. Мерефа про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, виконавчий комітет Мереф`янської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняне-ВТА" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання частини земельної ділянки комунальної форми власності на території Мереф`янської міської ради: вул. Дачна,18, м. Мерефа, Харківський район, Харківської області у сумі 61 303,15 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 1 921,00 грн.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд: розглянути заяву про забезпечення позову і постановити ухвалу суду, якою вжити заходи про забезпечення позову Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання частини земельної ділянки комунальної форми власності на території Мереф`янської міської ради від 31 жовтня 2019 року № 4098 шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Весняне-ВТА" вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, обміну, знищення та інше) 97/100 частини нежитлових будівель: літ. В-1 та літ. Б-1, загальною площею 769,40 кв. м. літ. Г-1, загальною площею 435,30 кв. м.; літ. А-1, загальною площею 61,0 кв. м.; літ. Е-1, загальною площею 398,60 кв. м., літ. Ж-1, загальною площею 331,60 кв. м.; літ. З-1, загальною площею 33,60 кв. м.; з допоміжними будівлями та спорудами: вбиральні літ. У та літ.У1, огорожа №1-2.

Суд, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, зазначає наступне.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Суд відзначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Аналіз змісту наведеного вище свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Аргументація наведена заявником у заяві про забезпечення позову, не відповідає наведеним вище вимогам. Зокрема, позивач не обґрунтовує, яким чином заявлені ним заходи (заборонити вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, обміну, знищення та інше) 97/100 частини нежитлових будівель наддадуть можливість позивачу ефективно реалізувати своє право на судовий захист, а після завершення розгляду ефективно реалізувати свої права та обов`язки.

Так, предметом позовної заяви є стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання частини земельної ділянки комунальної форми власності, при цьому, позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо нежитлових приміщень, які не фігурують у матеріалах позовної заяви та щодо яких відсутній спір, відтак, суд не вбачає співмірності та адекватності заявлених заходів з предметом позову та негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Спосіб забезпечення позову, який просить встановити позивач, не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності та відсутній зв`язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Крім того, позивачем не надано належних, допустимих та достовірних у розумінні статті 76-78 ГПК України доказів щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна, яке вказано у заяві про забезпечення позову (97/100 частини нежитлових будівель) чи підготовчих дій до його реалізації, укладення договору купівлі-продажу, тощо.

Посилання на інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна від 30 жовтня 2019 року та ймовірність майбутнього відчуження 97/100 частини нежитлових будівель, за відсутності активних у часі дій зі сторони відповідача, які би свідчили про відчуження нерухомого майна, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» , було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Оскільки, у поданій заяві про забезпечення позову відсутня співмірність та адекватності заявлених заходів з предметом позову та негативними наслідками, що в свою чергу виключає можливість суду здійснити відповідну процесуальних дій у вигляді забезпечення позову.

Крім того, подана заявником заява не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, що внормовано пунктом 6 частиною 1 статті 139 ГПК України. Відповідно до даного пункту обов`язковою умовою звернення до суду із заявою про забезпечення позову є в тому числі визначення зустрічного забезпечення заявником. А вирішення питання щодо застосування зустрічного забезпечення - це прерогатива саме суду.

На заявника (позивача) покладено обов`язок надати пропозиції зустрічного забезпечення, тобто запропонувати спосіб, а суд управі визначити конкретний розмір такого способу.

Натомість, у даному разі заявник взагалі не зазначив у своїй заяві жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення.

Отже, заява позивача про забезпечення позову не відповідає вимогам частини 1 статті 139 ГПК України, оскільки заходи забезпечення позову не пов`язані з предметом позову, що узгоджується з п.п. 3 ч. 1 ст. 139 кодексу, не спрямовані на запобігання можливим негативним наслідкам виконання судового рішення та відсутня пропозиція щодо зустрічного забезпечення.

Суд звертає увагу заявника, що прохальна частина заяви про забезпечення позову не містить конкретного адресу нерухомого майна щодо якого останній просить застосувати заходи забезпечення позову, передбачених статтею 137 ГПК України.

До частини 7 статті 140 ГПК України, у разі, якщо суд встановить, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, вона підлягає поверненню заявнику шляхом постановлення ухвали.

Вказані обставини є підставою задля застосування судом частини 7 статті 140 ГПК України у сукупності із статтею 139 ГПК України шляхом постановлення ухвали суду про повернення заяви позивачу (заявнику).

Керуючись статтями 42, 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Повернути Виконавчому комітету Мереф"янської міської ради заяву про забезпечення позову (вх. № 3534/19 від 01 листопада 2019 року).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу підписано 04 листопада 2019 року.

Суддя Н.В. Калініченко

справа № 922/3534/19