Рішення

від 09.11.2020 по справі 922/3534/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3534/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

секретар судового засідання Казмерчук М.Т.

за участю представників учасників справи:

позивача - Пілюшенко Ю.М., самопредставництво;

відповідача - Скляр М.І., ордер серія АХ № 1027012 від 12.10.2020 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № ЗП 001369 від 31.07.2017 року

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Виконавчого комітету Мереф"янської міської ради, м. Мерефа

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняне-ВТА", м. Мерефа

про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати,-

здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/3534/19.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа № 922/3534/19 за позовом виконавчого комітету Мереф"янської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняне-ВТА" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання частини земельної ділянки комунальної власності на території Мереф»янської міської ради: вул. Дачна,18, м. Мерефа, Харківський район, Харківської області у сумі 61 303,15 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 листопада 2019 року про відкриття провадження у справі № 922/3534/19 прийнято позовну заяву Виконавчого комітету Мереф"янської міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/3534/19 підготовче провадження. 10 грудня 2019 року, ухвалою суду, провадження у справі № 922/3534/19 зупинено до набрання законної сили судового рішення у справі № 520/11866/19. 28 вересня 2020 року провадження у справі було поновлено. Під час підготовчого провадження, через реалізацію прав за статтями 42, 161, 165-167, 178 Господарського процесуального кодексу України сторонами сформовано та представлено суду заяви по суті справи: відповідачем - відзив, який прийнято до розгляду із долученням до матеріалів справи протокольною ухвалою суду від 02 грудня 2019 року; позивачем - відповідь на відзив, яка прийнята до розгляду з залученням до матеріалів справи шляхом постановлення протокольної ухвали від 10 грудня 2019 року, а також заперечення, які долучені до матеріалів справи 12 жовтня 2020 року протокольною ухвалою суду. Протокольною ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження, справу для розгляду по суті призначено на 19 жовтня 2020 року. 19 жовтня 2020 року суд розпочав розгляд справи по суті. В засіданні суду 09 листопада 2020 року позивач, вказуючи на правомірність позовних вимог, позов підтримує; відповідач позовні вимоги не визнає, повністю підтримуючи позицію, викладену у відзиві на позов та у запереченнях. 09 листопада 2020 року, у відповідності до норми статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача та відповідача, з`ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 червеня 2018 року № 128550679 нежитлові будівлі: склад "Д-1" загальною площею 126,50 кв. м., цех для вирощування грубів "В-1", "Б-1" загальною площею 769,40 кв. м., цех для вирощування грибів "Г-1" загальною площею 435,30 кв. м., вагова "А-1" загальною площею 19,40 кв. м., заквасочний цех "Е-1" загальною площею 398,60 кв. м., цех для вирощування грибів "Ж-1" загальною площею 331,60 кв. м., побутовий будинок "З-1" загальною площею 33,60 кв. м., з допоміжними будівлями та спорудами, право власності на які зареєстроване 22 травня 2018 року, належить: - 6/100 частини нежитлової будівлі належить Данічевій К.П. на підставі договору купівлі-продажу, 6/100 часток нежитлової будівлі, серія та номер: 1838, виданий 22 травня 2018 року; - 94/100 частини нежитлової будівлі належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Весняне-ВТА", свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер:-, виданий 24 грудня 2012 року.

Комісією з визначення збитків власникам землі та землекористувачам, що діяла на підставі рішення Х сесії Мереф"янської міської ради VІІІ скликання від 07 червня 2017 року "Про затвердження порядку визначення та відшкодування Мереф"янській міській раді збитків, заподіяних внаслідок невикористання земельних ділянок, самовільного зайняття земельних ділянок та використання земельних ділянок з порушенням законодавства", складено 11 березня 2019 року акт про визначення збитків, за яким встановлено, що відповідач з 24 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року використовує земельну ділянку, що розміщена за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дачна, будинок 18, загальною площею 1,573 га, кадастровий номер 63251107000:00159:0006 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України, чим заподіяно територіальній громаді міста Мерефа збитків у розмірі 41 802,30 грн. (дана сума розрахована виходячи із визначеного позивачем розміру земельної ділянки, а саме 1,0879 га, що перебуває у користування відповідача). 18 червня 2019 року складено акт про визначення збитків (коригування), в якому, з урахуванням даних Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, скориговано суму збитків, що визначена в акті про визначення збитків від 11 березня 2019 року - з суми 41 802,30 на суму 61 303,15 грн.

Позивач зазначає, що земельна ділянка площею 1,573 га по вулиці Дачна, будинок 18, у місті Мерефа, Харківський район, Харківської області (кадастровий номер 63251107000:00159:0006) перебуває у власності територіальної громади міста Мерефа та враховуючи використання відповідачем даної земельної ділянки за відсутності виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, у зв`язку з чим, на думку позивача, відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти, які повинен був сплачувати в якості орендної плати за користування земельною ділянкою, а тому вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом до відповідача про повернення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання частини земельної ділянки комунальної власності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Згідно з положеннями частини 1 статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки. У силу статті 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). За змістом вказаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Частина 1 статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 цього Кодексу). Водночас, за змістом статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Отже, за змістом указаних приписів, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права. Як встановлено з матеріалів справи, 94/100 частини нежитлової будівлі належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Весняне-ВТА", свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер:-, виданий 24 грудня 2012 року. Тобто відповідач є співвласником із визначенням часток у праві спільної часткової власності нежитлової будівлі по вулиці Дачна, будинок 18, у місті Мерефа, Харківський район, Харківської області. Відтак, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України. Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15, від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15, від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15, № 922/5468/14. Разом з тим, нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків). З огляду на вищевказані законодавчі приписи, предметом доказування у даному спорі є, зокрема, обставини щодо земельної ділянки, площі, меж та кадастрового номеру земельної ділянки, право на яку перейшло до набувача будівлі. Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 ЗК України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Як встановлено приписами частинами 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 названого Закону). Отже, позивач у даній справі має надати докази існування протягом зазначеного в позові періоду (з 24 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року) земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду відповідно до Закону України "Про оренду землі" у зазначений період, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого відповідачем за рахунок позивача майна (коштів). Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 922/392/18, від 07 лютого 2019 року у справі № 922/3639/17, від 06 лютого 2018 року у справі № 923/921/17. Відповідно до частини 9 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Згідно з частинами 1, 2 статті 79-1 ЗК формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (частина 10 статті 79-1 ЗК України). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 ЗК України).

Заявлені в даній справі позовні вимоги стосуються стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за користування часткою 1,0879 кв. м. від загальної площі земельної ділянки по вулиці Дачна, будинок 18, у місті Мерефа, Харківський район, Харківської області, загальною площею 1,1573 кв. м, межі якої самостійно вирахувані позивачем з урахуванням часток відповідача у праві власності на об`єкти нерухомого майна, за відсутності доказів формування земельної ділянки під нежитловими будівлями, як об`єкта цивільних прав у порядку, встановленому статтею 79-1 ЗК України. В даній справі земельна ділянка по вулиці Дачна, будинок 18, у місті Мерефа, Харківський район, Харківської області в межах 1,1573 га (або 11573 кв. м.), про що свідчить Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14 вересня 2018 року за № НВ - 6306481332018. Однак, позивач, звертаючись із даним позовом та обґрунтовуючи розмір позовних вимог щодо відповідача, здійснив математичний розрахунок безпідставно збережених коштів у формі орендної плати, виходячи із частки (1,0879 кв. м.) від загальної площі земельної ділянки, що не узгоджується із загальними принципами цивільного законодавства, відповідно до статті 3 якого принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17). Тобто, земельна ділянка САМЕ під нерухомим майном відповідача в розмірі 1,0879 кв. м., який вказаний у розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки, не сформована як об`єкти цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка як сформований у встановленому законодавством порядку об`єкт цивільних прав, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у справі № 920/739/17, № 922/3780/17, № 908/220/18, № 922/587/18. Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 22 червеня 2018 року № 128550679 нежитлові будівлі: склад "Д-1" загальною площею 126,50 кв. м., цех для вирощування грубів "В-1", "Б-1" загальною площею 769,40 кв. м., цех для вирощування грибів "Г-1" загальною площею 435,30 кв. м., вагова "А-1" загальною площею 19,40 кв. м., заквасочний цех "Е-1" загальною площею 398,60 кв. м., цех для вирощування грибів "Ж-1" загальною площею 331,60 кв. м., побутовий будинок "З-1" загальною площею 33,60 кв. м., з допоміжними будівлями та спорудами право власності на які зареєстроване 22 травня 2018 року, належить: - 6/100 частини нежитлової будівлі належить Данічевій К.П., на підставі договору купівлі-продажу, 6/100 часток нежитлової будівлі, серія та номер: 1838, виданий 22 травня 2018 року; - 94/100 частини нежитлової будівлі належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Весняне-ВТА", свідоцтво про право власності, на нерухоме майно, серія та номер:-, виданий 24 грудня 2012 року. Отже, нежитлові приміщення, які розташовані на земельній ділянці по вулиці Дачна, будинок 18, у місті Мерефа, Харківський район, Харківської області знаходяться у спільній частковій власності, внаслідок чого не можливо встановити дійсний розмір території нерухомого майна, володільцем якого є відповідач. При цьому, суд зауважує, що в згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6306481332018 від 14 вересня 2018 року земельна ділянка з кадастровим номером 63251107000:00159:0006, що розташована по вулиці Дачна, будинок 18, у місті Мерефа, Харківський район, Харківської області, має загальну площу 1,1573 га. Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 22 травня 2019 року та від 01 липня 2019 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 63251107000:00159:0006 по вулиці Дачна, будинок 18, у місті Мерефа, Харківський район, Харківської області, сформовані виходячи із площі земельної ділянки - 11573 кв. м. (1,1573 га). Дані витяги, в частині зазначення площі земельної ділянки, є чинними та, відповідно, зазначені в них данні мають статус офіційних, оскільки сформовані уповноваженим на те органом державної влади. В контексті спірних правовідносин, суд зазначає, що за системним тлумаченням положенням статті 79-1 Земельного кодексу України та статті 5 Закону України "Про оцінку земель", земельна ділянка формується як об`єкт цивільних прав з метою вчинення щодо неї подальших юридично-значущих дій та проведення державної реєстрації прав на неї, а витяг з нормативної грошової оцінки оформлюється лише при здійсненні щодо земельної ділянки юридично-значимих дій, оскільки в розрізі предмету і підстав заявленого позову розмір безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати можливо установити лише з урахуванням приписів статті 93 Земельного кодексу України, яка об`єктом оренди визначає саме земельну ділянку, порядок формування якої як об`єкта цивільних прав наведено в статті 79-1 Земельного кодексу України та нормативна грошова оцінка такої земельної ділянки підтверджена відповідним Витягом. Правова позиція Верховного Суду від 29 січня 2020 року по справі № 922/2811/18. Однак, розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності, що розташована по вулиці Дачна, будинок 18, у місті Мерефа, Харківський район, Харківської області, розрахований позивачем із частки в розмірі 1,0879 га, яка на думку позивача охоплена нежитловими приміщеннями, що належать відповідачеві. В даному випадку, розрахунок позивача ґрунтується на припущеннях щодо площі, яку покладено в основу обрахунку спірної суми не отриманої орендної плати (постанова Верховного Суду від 12 серпня 2019 року по справі № 922/2927/18). Тобто, позивачем здійснено розрахунок суми позовних вимог без фактичних даних щодо розміру земельної ділянки, оскільки за основу розрахунку покладено не загальна площа земельної ділянки (1,1573 га), а з її частини - 1,0879 га, що не узгоджується із інформацією із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Суд звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, згідно з якими обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок. Аналогічна правова позиція висловлена також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17. Отже, позивач, на власний розсуд змінив дані, які є основою для визначення суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, не надавши на обґрунтування своєї позиції жодного належного доказу. Як-то визначено Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2020 року у справі № 922/748/19, стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати можливо в разі, якщо відповідач є ЄДИНИМ власником нерухомого майна і користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (пункт 68). Визначення позивачем меж земельної ділянки на підставі акту про визначення збитків від 11 березня 2019 року та акт про визначення збитків (коригування) від 18 червня 2019 року суд оцінює критично, оскільки відповідно до пункту 2.1. Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Водночас, ні вказаною інструкцією, а ні ЗК України, не передбачено визначення площі земельної ділянок згідно актів про визначення збитків, які в якості доказів додані позивачем, у зв`язку з чим суд вважає, що дані акти не є належними та допустимим доказом, який підтверджує розмір площі земельної ділянки, яку використовує відповідач, та її формування як об`єкта права і участь у цивільному обороті, що ставить під обґрунтований сумів розрахунок розміру орендної плати, що збережений за її використання. Враховуючи положення статті 79-1 ЗК України та статей 20, 23 Закону України Про оцінку земель , здійснений позивачем розрахунок суми втрат бюджету за користування земельною ділянкою з розрахунку частки від загальної площі земельної ділянки 1,0879 га, що розташована по вулиці Дачна, будинок 18, у місті Мерефа, Харківський район, Харківської області є недоведеним, зокрема, в частині застосування нормативної грошової оцінки, оскільки відповідна земельна ділянка не сформована як об`єкт цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 серпня 2019 року у справі № 922/3443/18. Позивачем не доведено безпідставного збагачення відповідача у розмірі 61 303,15 грн. за період з 24 жовтня 2018 по 31 грудня 2018 року за користування земельною ділянкою, оскільки розрахунок розміру цієї суми здійснено Виконавчим комітетом Мереф"янської міської ради виходячи самостійно визначеної площі земельної ділянки, яка не є сформованою відповідно до вимог статті 79-1 ЗК України. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10 вересня 2018 року по справі № 920/739/17, а також у Постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 804/2111/14 та від 31 липня 2018 року у справі № 804/7823/14.

Виходячи з вищенаведеного, з огляду, що позивачем в установленому ГПК України порядку не надано допустимих та належних доказів, які б підтверджували обставини на які останній посилається в якості підстав позову, суд вважає, що у суду відсутні підстави для задоволення.

Водночас, суд зазначає, що це не єдина підстава для відмови у позовній заяві.

Так, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про державну реєстрацію прав від 24 грудня 2012 року овочевий склад-база, розташований за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дачна, 18, на праві приватної власності належить ТОВ "Весняне-ВТА". Рішенням VIII сесії Мереф`янської міської ради VI скликання від 31 травня 2011 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Весняне-ВТА" було надано дозвіл ТОВ "Весняне-ВТА" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,1573 га для обслуговування овочевого складу-бази, яка розташована за адресою: місто Мерефа, вулиця Дачна, 18. Рішенням ХXXIV сесії Мереф`янської міської ради VI скликання від 06 червня 2013 року "Про внесення доповнень в рішення VIII сесії Мереф`янської міської ради VI скликання від 31 травня 2011 року" було доповнено пункт 1 рішення від 31 травня 2011 року словами "…за рахунок земель сільськогосподарського призначення…". Рішеннями Мереф`янської міської ради від 28 вересня 2012 року, 06 червня 2013 року, 17 грудня 2014 року, 26 лютого 2016 року було продовжено термін дії рішення VIII сесії Мереф`янської міської ради VI скликання від 31 травня 2011 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Весняне-ВТА". На підставі зазначених рішень Мереф`янської міської ради та договору № 21 від 21 червня 2011 року, ТОВ "Весняне-ВТА" було замовлено у ТОВ "Геобудпроект" розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вулиця Дачна, 18. Разом з тим, рішенням VIII сесії Мереф`янської міської ради VII скликання від 28 квітня 2016 року "Про проведення інвентаризації та надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою інвентаризації щодо проведення інвентаризації земельних ділянок комунальної власності в місті Мерефа, зазначених в додатку було вирішено провести інвентаризацію земельних ділянок комунальної власності в м. Мерефа, зазначених в додатку до рішення та надано дозвіл Мереф`янській міській раді на розробку технічної документації із землеустрою інвентаризації щодо проведення інвентаризації земельних ділянок комунальної власності в м.Мерефа. До переліку земельних ділянок, по яким вирішено було провести інвентаризацію земельних ділянок комунальної власності також увійшла і земельна ділянка за адресою місто Мерефа, вулиця Дачна, 18, на якій були розташовані нежитлові будівлі, що належали на праві приватної власності ТОВ Весняне - ВТА. В той же час, 27 січня 2017 року Управлінням Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Мерефа, вул. Дачна, 18. При проведенні державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки до ДЗК було внесено наступні відомості: кадастровий номер земельної ділянки 6325110700:00:159:0006, цільове призначення 16.00 землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель землі сільськогосподарського призначення, вид використання земельної ділянки обслуговування овочевого складу-бази, форма власності комунальна. За інформацією, яка надана Міськрайонним управлінням у Харківському районі та м.Люботині Головного управління Держгеокадастру у Харківській області листом від 23 червня 2018 року №18-20-0.23,061-534/126-18, категорію земель "землі сільськогосподарського призначення" було внесено до ДЗК, оскільки рішенням Мереф`янської міської ради від 06 червня 2013 року було визначено саме таку категорію земельної ділянки, що відводиться. В подальшому, рішенням VIII сесії Мереф`янської міської ради VIІІ скликання від 30 березня 2017 року затверджено розроблений ТОВ "Геобудпроект" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі комерційного призначення для обслуговування овочевого складу-бази. Також, даним рішенням передано в оренду ТОВ "Весняне-ВТА" зазначену земельну ділянку площею 1,1573 га (кадастровий номер 6325110700:00:159:0006) для обслуговування овочевого складу-бази за рахунок категорії земель комерційного призначення. Рішенням ХІV сесії Мереф`янської міської ради VIІІ скликання від 03 листопада 2017 року внесено зміни до рішення VIII сесії Мерефянської міської ради VIІІ скликання від 30 березня 2017 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за адресою: місто Мерефа, вулиця Дачна, 18 ТОВ Весняне-ВТА . Вище вказані факти є преюдиціальними та встановлені адміністративним судом в рамках розгляду справи № 520/11866/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Весняне-ВТА" до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, прийнятого XXIV сесією Мереф`янської міської ради VIII скликання 05 вересня 2018 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за адресою: місто Мерефа, вулиця Дачна, 18 Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області з подальшими змінами та зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Харківській області замінити у Державному земельному кадастрі відомості щодо ділянки 6325110700:00:159:0006 про категорію земель землі житлової та громадської забудови на категорію "землі сільськогосподарського призначення", про цільове призначення "03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" на цільове призначення "16.00 Землі запасу". 14 вересня 2020 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду визнано протиправним та скасовано рішення ХXIV сесії Мереф`янської міської ради VIІІ скликання від 05 вересня 2018 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за адресою: м. Мерефа, вул. Дачна, 18 Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області із змінами, внесеними рішенням XXV сесії Мереф`янської міської ради VIII скликання від 17 жовтня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області замінити у Державному земельному кадастрі відомості щодо ділянки 6325110700:00:159:0006 про категорію земель землі житлової та громадської забудови на категорію "землі сільськогосподарського призначення", про цільове призначення "03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі" на цільове призначення "16.00 Землі запасу".

Відповідно до частин 4, 5 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. Відтак, враховуючи, що зміна категорії земель з категорії земель "землі житлової та громадської забудови" на категорію "землі сільськогосподарського призначення", знаходиться у прямій залежності від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, суд, враховуючи преюдиціальні факти, встановлені у рішеннях судів у справі № 520/11866/19, вважає, що зміна категорії земельної ділянки з кадастровим номером 6325110700:00:159:0006 має своїм наслідком корегування нормативної грошової оцінки земельної ділянки в межах дії скасованого рішення ХXIV сесії Мереф`янської міської ради VIІІ скликання від 05 вересня 2018 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за адресою: місто Мерефа, вулиця Дачна, 18 Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області із змінами, внесеними рішенням XXV сесії Мереф`янської міської ради VIII скликання від 17 жовтня 2018 року". При цьому, суд звертає увагу, що позивач просить стягнути грошові кошти в період з 24 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, тобто в період, який охоплюється скасованим рішенням ХXIV сесії Мереф`янської міської ради VIІІ скликання від 05 вересня 2018 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки комунальної власності, яка розташована за адресою: місто Мерефа, вулиця Дачна, 18 Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області із змінами, внесеними рішенням XXV сесії Мереф`янської міської ради VIII скликання від 17 жовтня 2018 року". У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 зазначено, що: обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок . В даному випадку наявна друга самостійна підстава для відмови у задоволенні позовних вимог - здійснений позивачем розрахунок за період з 24 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року проведений позивачем виходячи із вихідних даних Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6325110700:00:159:0006, які в подальшому змінені рішенням суду (в частині - категорія земель та її цільове призначення, що має своїм наслідком корегування коефіцієнту Кф та інших обов`язкових даних земельної ділянки).

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (див. рішення у справах "Ейрі проти Ірландії", від 09 жовтня 1979 року, пункт 24, Series A N 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява №38695/97, пункт 43, ECHR 2000-II). У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України"" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).

Оскільки, як зазначалось вище, судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, з урахуванням наведеного.

Судові витрати зі сплати позивачем при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194 - 196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено та підписано 11 листопада 2020 року.

Суддя Н.В. Калініченко