Рішення

від 29.10.2019 по справі 120/2955/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 жовтня 2019 р. Справа № 120/2955/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід Олени Степанівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ніконової Тетяни Василівни

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Лозінської Ілони Анатоліївни

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 174495-5506-0214 від 11.06.2019 року на суму 1 692 грн. 06 коп..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що отримав податкове повідомлення-рішення № 174495-5506-0214 від 11.06.2019 року про наявність у нього заборгованості у сумі 1 692 грн. 06 коп.. З вказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується, оскільки отримання останнім державного акту на право постійного користування землею для ведення селянського фермерського господарства стало передумовою для використання її створеним позивачем ФГ Золота Нива , як юридичною особою. За таких обставин, зважаючи на те, що вказану земельну ділянку фактично використовує саме юридична особа ФГ Золота Нива , а фізична особа, яка її отримала в користування з цільовим призначенням для ведення селянського (фермерського) господарства здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу-фермерське господарство. Плату за користування земельною ділянкою сплачує саме ФГ Золота Нива . Тому винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованим та безпідставним.

Ухвалою від 18.09.2019 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 15.10.2019 року.

03.10.2019 року за вх. № 48081/19 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області через канцелярію суду подано клопотання про заміну відповідача правонаступником - на Головне управління ДПС у Вінницькій області.

Цього ж дня за вх. № 48085 відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги та обставини, викладені у позовній заяві, не визнає. Так, позивачеві на підставі рішення 10 сесії 21 скликання Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області було надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 10,5809 га, про що свідчить державний акт на право постійного користування землею IV-ВН № 009253 від 20.12.1999 року. Цитуючи положення Податкового кодексу України, відповідач вказує, що оскільки землі фермерського господарства "Золота Нива", належать на праві постійного користування позивачеві - засновнику цього господарства, то саме він є платником земельного податку. Крім того, відповідач наголошує на тому, що відбулась лише фактична передача земельної ділянки у користування фермерському господарству, а тому обов`язку в юридичної особи - ФГ Золота Нива щодо сплати податку не виникло. Той факт, що використання земельних ділянок відбувається через створене позивачем фермерське господарство не змінює статусу позивача як постійного користувача земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов`язку сплачувати плату за земельні ділянки. Крім цього, право користування ФГ Золота Нива у державному реєстрі речових прав не зареєстроване. За таких обставин й було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні 15.10.2019 року представник відповідача вказане клопотання підтримала та просила задовольнити.

Позивач у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причин неявки суду не повідомив. У відповідності до вимог ч. 3 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про початок розгляду справи. Ст. 52 КАС України не містить вимог щодо обов`язкової згоди позивача про заміну відповідача правонаступником.

Ухвалою від 15.10.2019 року клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області задоволено та здійснено заміну Головне управління ДФС у Вінницькій області на Головне управління ДПС у Вінницькій області. Судове засідання відкладено на 29.10.2019 року.

У судовому засіданні 29.10.2019 року сторони надали пояснення щодо суті спірних правовідносин.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

На підставі рішення 10 сесії 21 скликання Липовецької районної ради Вінницької області від 04.03.1993 року позивачем отримано земельну ділянку площею 10,5809 га на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського господарства) та державний акт на право постійного користування землею серії IV-ВН № 009253 від 20.12.1999 року.

04.03.1993 року позивачем створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство Золота Нива (код ЄДРПОУ 20103251).

Відповідно до акту приймання-передачі в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства позивач передав земельну ділянку площею 10,5809 га на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства, якою він користується на підставі вказаного державного акту, Фермерському господарству Золота Нива .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області № 02-15/471 від 06.09.2019 року Фермерське господарство Золота Нива дійсно використовує передану згідно рішення 10 сесії 21 скликання Липовецької районної ради Вінницької області від 04.03.1999 року земельну ділянку.

За період 2019 року Фермерське господарство Золота Нива сплачує відповідний податок та надає податкову звітність.

Разом з тим, 11.06.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 174495-5506-0214, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 1 692 грн. 06 коп..

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до вимог Закону України Про селянське фермерське господарство , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається державний акт. Після одержання вказаного державного акта селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації у відповідному органі, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання державного акта та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

З селянських (фермерських) господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості і місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Порядок і ставки земельного оподаткування та граничні розміри орендної плати за землю визначаються Верховною Радою України. Селянські (фермерські) господарства, які створюються вперше, звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу надання земельної ділянки. На них поширюються й інші пільги.

Вказаний закон втратив чинність на підставі Закону України Про фермерське господарство (далі - ЗУ Про фермерське господарство ) № 973 від 19.06.2003 року.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про фермерське господарство , у редакції на момент прийняття спірного рішення, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно ст. 4 ЗУ Про фермерське господарство головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа.

Відповідно до ст. 7 ЗУ Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Ст. 8 ЗУ Про фермерське господарство встановлено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Зі змісту положень статті 12 ЗУ Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством, входять до складу земель фермерського господарства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України ( далі - ПК України).

Відповідно до ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Ст. 23 ПК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Згідно ст. 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до статті 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Системний аналіз наведених норм доводить, що об`єктом плати за землю є земельна ділянка, надана в користування з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передаються до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю. Саме з селянських (фермерських) господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З комплексного аналізу норм статейЗУ Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі № 814/1005/16.

В свою чергу, у подібних правовідносинах у постанові від 19.06.2018 року у справі № 804/16054/15 Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої визнав правомірним нарахування контролюючим органам фермерському господарству плати за землю, яка використовується ним.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Липовецької районної ради Вінницької області позивачем отримано земельну ділянку саме для ведення селянського фермерського господарства.

Тобто, вказані дії стали передумовою для державної реєстрації Фермерського господарства Золота Нива , адже позивач передав у користування земельну ділянку Фермерському господарству Золота Нива .

У даному випадку, відбулась фактична заміна землекористувача земельної ділянки й його обов`язки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

У судовому засіданні відповідач також не заперечував щодо фактичного використання Фермерським господарством Золота Нива земельної ділянки.

За 2019 рік відсутність заборгованості щодо плати за вказану земельну ділянки була підтверджено сторонами у судовому засіданні.

За наведених обставин та приймаючи до уваги, що земельну ділянку фактично використовує саме юридична особа - Фермерське господарство Золота Нива , а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства" здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що право користування Фермерського господарства Золота Нива не зареєстроване у відповідному реєстрі, з огляду на наступне.

Так, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певним майном, а не надає правомочності щодо його використання як такого. Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за даних правовідносин. Адже по перше, сторонам у справі не оспорювалось фактичне (безпосереднє) використання земельної ділянки саме Фермерським Господарством Золота Нива , а по друге, відсутність записів у реєстрі речових прав щодо фактичного користування земельною ділянкою фермерським господарством не спричинило шкоди інтересам держави, адже всі необхідні податкові платежі сплачувались у відповідності та в порядку, визначеному діючим законодавством.

Крім того, суд вказує, що у відповідності до п. 1 р. ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за № 124/28254, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою Ф - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов`язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

Проте, з наданої належним чином засвідченої копії оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом виявлено відсутність будь-якого підпису уповноваженої на це особи та печатки суб`єкта владних повноважень. У даному випадку, у наявності відсутність не формальних реквізитів рішення органа - субєкта владних повноважень, а відсутність реквізитів, які надають вказаному документу саме статусу рішення такого субєкта.

Суд також зазначає, що у спірних правовідносинах не відбулось втрат бюджету, оскільки всі сплачені кошти акумулюються на єдиному казначейському рахунку. Від так, у даному випадку, визначальним є сам факт сплати земельного податку.

Також суд вказує на презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 174495-5506-0214 від 11.06.2019 року на суму 1 692 грн. 06 коп. та про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Що стосується вимоги позивача про скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправним акту індивідуальної дії та його скасування у повному обсязі чи частково. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання акту індивідуальної дії протиправним, неминучим є його скасування в повному обсязі чи частково.

З огляду на те, що суд позовну вимогу про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 174495-5506-0214 від 11.06.2019 року на суму 1 692 грн. 06 коп. задовольнив, відповідно позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення також підлягає задоволенню, як похідна.

Задовольняючи позовні вимоги, суд також застосовує практику ЄСПЧ, зокрема, правову позицію, висловлену у справі Щокін проти України (заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010, в якій ЄСПЧ дійшов висновку, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку становило втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Таким чином, Суд має встановити, чи таке втручання було виправданим відповідно до вимог цього положення.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Jatridis v. Greece) [ВП], №31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II).

Говорячи про закон , ст. 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (…), № 26449/95, пункт 54, від 09.11.1999. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy), [ВП], № 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-І).

Аналогічного висновку дійшла колегія Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.09.2018 року в справі № 814/1005/16.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Підсумовуючи, суд зазначає, що закон прямо відносить до земель фермерського господарства землі, отримані його засновником для створення цього господарства та які фактично передані ним такому господарству й використовуються за цільовим призначенням. Таким чином, податкове зобов`язання з плати за землю повинен сплачувати фактичний землекористувач.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Таким чином, в даному випадку, об`єктом плати за землю в спірних правовідносинах є земельні ділянки, надані у користування позивачеві з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані останнім до складеного капіталу Фермерського господарства Золота Нива , яке реалізуючи права землекористувача, на переконання суду, має обов`язок внесення плати за землю.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 768 грн. 40 коп..

Керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України Про фермерське господарство , Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 року та ст. 2, 6, 9, 73- 78, 90, 245, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області № 174495-5506-0214 від 11.06.2019 року на суму 1 692 грн. 06 коп..

Стягнути з Головного управління ДПС у Вінницькій області (ЄДРПОУ 43142454, вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 04.11.2019 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна