Постанова

від 18.02.2020 по справі 120/2955/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2955/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маслоід Олена Степанівна

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

18 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Платаш В.О.,

представника відповідача: Лозінської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (м. Вінниця, 04 листопада 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 174495-5506-0214 від 11.06.2019 року на суму 1 692 грн. 06 коп..

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що на підставі рішення 10 сесії 21 скликання Липовецької районної ради Вінницької області від 04.03.1993 року позивачем отримано земельну ділянку площею 10,5809 га на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського господарства) та державний акт на право постійного користування землею серії IV-ВН № 009253 від 20.12.1999 року.

04.03.1993 року позивачем створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство Золота Нива (код ЄДРПОУ 20103251).

Відповідно до акту приймання-передачі в користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства позивач передав земельну ділянку площею 10,5809 га на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області для ведення селянського (фермерського) господарства, якою він користується на підставі вказаного державного акту, Фермерському господарству Золота Нива .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області № 02-15/471 від 06.09.2019 року Фермерське господарство Золота Нива дійсно використовує передану згідно рішення 10 сесії 21 скликання Липовецької районної ради Вінницької області від 04.03.1999 року земельну ділянку.

За період 2019 року Фермерське господарство Золота Нива сплачує відповідний податок та надає податкову звітність.

Разом з тим, 11.06.2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 174495-5506-0214, яким позивачеві визначено суму податкового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 1 692 грн. 06 коп..

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно Закону України Про селянське фермерське господарство , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання переважно особистою працею членів цього господарства виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається державний акт. Після одержання вказаного державного акта селянське (фермерське) господарство підлягає державній реєстрації у відповідному органі, що надала земельну ділянку у довічне успадковуване володіння, приватну власність або користування. Після відведення земельної ділянки в натурі і одержання державного акта та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

З селянських (фермерських) господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості і місцеположення земельної ділянки виходячи з кадастрової оцінки земель. Порядок і ставки земельного оподаткування та граничні розміри орендної плати за землю визначаються Верховною Радою України. Селянські (фермерські) господарства, які створюються вперше, звільняються від плати за землю протягом трьох років з часу надання земельної ділянки. На них поширюються й інші пільги.

Вказаний закон втратив чинність на підставі Закону України Про фермерське господарство (далі - ЗУ Про фермерське господарство ) № 973 від 19.06.2003 року.

В силу ст. 1 ЗУ Про фермерське господарство , у редакції на момент прийняття спірного рішення, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

За змістом ст. 4 ЗУ Про фермерське господарство головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в статуті особа.

Згідно ст. 7 ЗУ Про фермерське господарство надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

У відповідності до ст. 8 ЗУ Про фермерське господарство , фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Положеннями ст. 12 ЗУ Про фермерське господарство визначено, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством, входять до складу земель фермерського господарства.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України ( далі - ПК України).

Вимогами ст. 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Статтею 23 ПК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, один об`єкт оподаткування може утворювати кілька баз оподаткування для різних податків. У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша характеристика певного об`єкта оподаткування може бути базою оподаткування для різних податків.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Виконання податкового обов`язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Згідно ст. 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Отже, об`єктом плати за землю є земельна ділянка, надана в користування з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передаються до складеного капіталу фермерського господарства, яке реалізуючи права землекористувача має обов`язок внесення плати за землю. Саме з селянських (фермерських) господарств плата за землю справляється щорічно у вигляді земельного податку або орендної плати. Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З комплексного аналізу норм статей ЗУ Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору користування землею, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року по справі № 814/1005/16.

Також, у подібних правовідносинах у постанові від 19.06.2018 року у справі № 804/16054/15 Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої визнав правомірним нарахування контролюючим органам фермерському господарству плати за землю, яка використовується ним.

Як встановлено з матеріалів справи, на підставі рішення Липовецької районної ради Вінницької області позивачем отримано земельну ділянку саме для ведення селянського фермерського господарства.

Тобто, вказані дії стали передумовою для державної реєстрації Фермерського господарства Золота Нива , адже позивач передав у користування земельну ділянку Фермерському господарству Золота Нива .

У даному випадку, відбулась фактична заміна землекористувача земельної ділянки й його обов`язки перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

За 2019 рік відсутність заборгованості щодо плати за вказану земельну ділянки була підтверджено сторонами у судовому засіданні.

Беручи до уваги, що земельну ділянку фактично використовує саме юридична особа - Фермерське господарство Золота Нива , а фізична особа, яка її отримала з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства" здійснює на ній діяльність не особисто, а через створену ним юридичну особу, відповідно земельний податок підлягає сплаті фактичним землекористувачем - фермерським господарством.

Разом з тим, посилання відповідача на те, що право користування Фермерського господарства Золота Нива не зареєстроване у відповідному реєстрі є безпідставними, з огляду на наступне.

Так, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певним майном, а не надає правомочності щодо його використання як такого. Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за даних правовідносин. Адже по перше, сторонам у справі не оспорювалось фактичне (безпосереднє) використання земельної ділянки саме Фермерським Господарством Золота Нива , а по друге, відсутність записів у реєстрі речових прав щодо фактичного користування земельною ділянкою фермерським господарством не спричинило шкоди інтересам держави, адже всі необхідні податкові платежі сплачувались у відповідності та в порядку, визначеному діючим законодавством.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до п. 1 р. ІІІ Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1204 від 28.12.2015 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 року за № 124/28254, структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою Ф - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов`язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.

При цьому, з наданої належним чином засвідченої копії оскарженого податкового повідомлення-рішення, не виявлено будь-якого підпису уповноваженої на це особи та печатки суб`єкта владних повноважень. У даному випадку, у наявності відсутність не формальних реквізитів рішення органа - суб`єкта владних повноважень, а відсутність реквізитів, які надають вказаному документу саме статусу рішення такого суб`єкта.

Слід зауважити, що у спірних правовідносинах не відбулось втрат бюджету, оскільки всі сплачені кошти акумулюються на єдиному казначейському рахунку. Відтак, у даному випадку, визначальним є сам факт сплати земельного податку.

Крім того, слід вказати на презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акту суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Тому, в даному випадку, об`єктом плати за землю в спірних правовідносинах є земельні ділянки, надані у користування позивачеві з метою створення фермерського господарства, а майнові права на вказану земельну ділянку передані останнім до складеного капіталу ФГ Золота Нива , яке реалізуючи права землекористувача, має обов`язок внесення плати за землю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 19 лютого 2020 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.