Рішення

від 04.11.2019 по справі 240/9296/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Житомир справа № 240/9296/19

категорія 111030600

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Л.Т." до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної фіскальної служби України, а саме Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15.03.2019 №1106826/39336050 та від 21.03.2019 №1115214/39336050;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 06.03.2019 та податкову накладну № 2 від 09.10.2018.

В обґрунтування позову Приватне підприємство "Л.Т." зазначило, що рішення контролюючого органу від 15.03.2019 №1106826/39336050 та від 21.03.2019 №1115214/39336050, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних №1 від 06.03.2019 та № 2 від 09.10.2018, є безпідставними, оскільки копії всіх документів необхідних для реєстрації вказаних накладних та розгляду скарг були надані відповідачу. На переконання позивача, жодних підстав для відмови в реєстрації цих податкових накладних не було. Крім того, відмітив, що реєстрація податкової накладної №1 на загальну суму 47798,78 грн в т.ч. ПДВ та податкової накладної № 2 на загальну суму 1141,20 грн не могла бути зупинена, оскільки вони складені на суму поставлених товарів менше 50 тис. гривень.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання у справі на 07.08.2019 із повідомленням учасників справи.

Державною фіскальною службою України на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження в адміністративній справі, направлено до суду відзив на позов, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що позивачем до відповідача подано для проведення реєстраційних дій в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 06.03.2019 №1 та від 09.10.2018 №2, які було прийнято, але відповідно до п.201.16 ст.201 ПК України реєстрацію зупинено та запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. За результатами розгляду Комісією ГУДФС у Житомирській області прийнято рішення від 15.03.2019 року за №1106826/39336050 та від 21.03.2019 року за №1115214/39336050 про відмову в реєстрації податкових накладних, внаслідок ненадання платником податків копії документів, а саме договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них, договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Враховуючи положення п.21 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН ненадання копії документів є підставою для прийняття комісією контролюючого органу рішення про відмову в реєстрації податкової накладної. Зауважив, що Податковим кодексом України, Постановою КМУ №117 від 21.02.2018 встановлено виключне право саме Комісії контролюючих органів на прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або про відмову у такій реєстрації на підставі отриманих пояснень та/або копій документів.

07.08.2019 представником відповідача - ДФС України до суду подано клопотання про залучення Головного управління ДФС у Житомирській області в якості співвідповідача у справі №240/9296/19.

07.08.2019 в судовому засіданні судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу, якою, з урахуванням думки представника позивача, задоволено клопотання представника відповідача про залучення ГУ ДФС у Житомирській області в якості співвідповідача у справі, у зв`язку з чим, оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 16.09.2019.

16.08.2019 ГУ ДФС у Житомирській області до суду подано відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти пред`явлених позовних вимог відповідач стверджує, що відповідно до витягу з протоколу комісії ГУ ДФС у Житомирській області №74/06-30-07-03-22 від 15.03.2019 та №78/06-30-07-03-22 від 21.03.2019 причиною відмови позивачу в реєстрації податкових накладних №1 та №2 стало ненадання повного пакету документів, що враховуючи положення п.21 Порядку зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН є підставою для прийняття Комісією ГУДФС у Житомирській області рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Разом з цим, представник відповідача наголошував на тому, що питання щодо реєстрації податкової накладної, яка підтверджена належними первинними документами вже в суді, не може бути підставою для скасування рішення комісії ДФС, оскільки надання платником податків до суду повного пакету документів на виконання вимог постанови КМУ № 117 від 21.02.2018 не може слугувати безумовною підставою для визнання рішення комісії ДФС протиправним та як наслідок його скасування. Таким чином, на думку відповідача, під час прийняття спірних рішень Комісія ГУ ДФС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

16.09.2019 представник позивача до суду надала відповідь на відзив, відповідно до якої стверджує, що під дискреційними повноваженнями, якими відповідач обґрунтовує свої дії, слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону, тобто відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Зауважила, що відповідачем не було надано доказів дотримання процедури прийняття такого рішення, в частині перевірки наданих позивачем документів, які підтверджували господарські операції за наслідками яких виписано податкові накладні.

16.09.2019 в підготовчому судовому засіданні задоволено клопотання представника позивача та продовжено перерву до 26.09.2019 для надання додаткових доказів та надання часу для підготовки додаткових пояснень по справі.

26.09.2019 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті за згодою представників сторін розпочато 26.09.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позов і відшкодувати судові витрати, а саме сплачений судовий збір і витрати на оплату послуг адвоката.

Представник відповідачів проти позову заперечувала в повному обсязі, з підстав викладених у письмових відзивах на позов.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідачів, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Установлено, що Приватне підприємство "Л.Т." зареєстровано як юридична особа з 05.08.2014 та є платником податку на додану вартість з 06.11.2017.

Основним видом діяльності позивача є: оптова торгівля іншими машинами й устаткованням (Код КВЕД 46.69).

Матеріалами справи підтверджено, що 08.02.2019 між ДП "Житомирський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" (далі - Покупець) та ПП "Л.Т." (далі - Продавець) було укладено договір № ЛТ-0000001 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець оплатити та прийняти товар: Код ДК 021:2015 383101 "Калібрувальні гирі" (далі - Товар) у кількості 6 шт. на загальну суму 143396,35 грн (з ПДВ).

06.03.2019 товар був частково переданий Продавцем та отриманий Покупцем, згідно видаткової накладної № РН-0000003 на суму 47798,78 грн, отримання товару підтверджується підписом керівника в графі "отримано" та скріплена печаткою Покупця.

06.03.2019 позивачем складено податкову накладну №1, яку було направлено через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із квитанції від 11.03.2019 слідує, що податкову накладну №1 від 06.03.2019 прийнято під час подачі до Єдиного реєстру податкових накладних, однак реєстрацію зупинено.

Підставою зупинення реєстрації податкової накладної слугували положення пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідала вимогам п.п. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

12.03.2019 позивачем в електронній формі засобами електронного зв`язку до контролюючого органу щодо зупинення податкової накладної № 1 від 06.03.2019 надано письмові пояснення про те, що ПП "Л.Т." закупило товар у ТОВ "Піксель ЛТД" договір №11 11.02.19; РФ№215 15.02.19; ВН №200 15.02.19 та продало його ДП ЖНВЦСМС: РФ№1 28.01.19; ВН№3 06.03.19; посвідчення про відрядж.№1 06.03.19; договір №18/02-1 18.02.19; заявка на видачу готівки №1 05.03.19р.

Комісією ГУ ДФС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №1106826/39336050 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 06.03.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаної ПП "Л.Т." на загальну суму, з урахуванням ПДВ, у розмірі 47798,78 грн. Мотивуючи прийняте рішення, відповідач зазначив про ненадання платником податку копій документів, а саме:

- договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них;

- договорів, довіреностей, актів керівного органу, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків;

- документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

При цьому зі змісту витягу з протоколу Комісії ГУ ДФС у Житомирській області та додатку до нього слідує, що причиною відмови було не надання платником повного пакету документів, а саме відсутні: документи щодо продажу: договір, рахунок-фактура та розрахункові документи.

23.03.2019 ПП "Л.Т." подало до ГУДФС у Житомирській області скаргу на рішення №1106826/39336050 комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 06.03.2019 та додано копії документів.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 01.04.2019 скаргу позивача залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

16 жовтня 2018 року по видатковій накладній №РН-0000046, Позивачем було поставлено TOB "КІАКСАР" товар: сито СЛП-299 та ЗіП до БІС-1, на суму 1141,20 грн, що підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою ТОВ "КІАКСАР".

09.10.2018 позивачем складно податкову накладну №2, яку було направлено через Автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронних документів" ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Із квитанції від 12.10.2018 слідує, що податкову накладну №2 від 09.10.2018 прийнято під час подачі до Єдиного реєстру податкових накладних, однак реєстрацію зупинено.

Підставою зупинення реєстрації податкової накладної слугували положення пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки податкова накладна відповідала вимогам п.п. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

19.03.2019 позивачем в електронній формі засобами електронного зв`язку до контролюючого органу щодо зупинення податкової накладної № 2 від 09.10.2018 надано письмові пояснення про те, що ПП "Л.Т." отримало товар від ТОВ "ДАРКНЕС" товар РФ №716 від 16.07.18; ВН№706 від 16.07.18 та відвантажило цей товар ТОВ "КІАКСАР": РФ№60 від 18.07.18; ВН№46 від 16.10.18. Зазначено, що розрахунки за товар не проводились ще.

21.03.2019 Комісією ГУ ДФС у Житомирській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення №1115214/39336050 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 09.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаної ТОВ "Л.Т." на загальну суму, з урахуванням ПДВ, у розмірі 1141,20 грн. Мотивуючи прийняте рішення, відповідач зазначив про ненадання платником податку копій документів, а саме:

- договорів, зокрема зовнішньоекономічних контрактів, з додатками до них;

- договорів, довіреностей, актів керівного органу, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахування наявності первинних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків;

- документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Зі змісту витягу з протоколу Комісії ГУ ДФС у Житомирській області від 21.03.2019 вбачається, що причиною відмови було не надання платником повного пакету документів щодо підтвердження зазначеної господарської операції у податковій накладній. А саме відсутні наступні копії документів: розрахункові документи, Договори щодо придбання/реалізації товарів, первинні документи щодо транспортування, довіреності на отримання, документи щодо підтвердження відповідності продукції. Крім того, зазначено, що згідно ЄРПН, протягом 2018 року відсутня інформація щодо господарських взаємовідносин між ТОВ "ДАРКНЕС" та ПП "Л.Т.".

23.03.2019 ТОВ "Л.Т." подало до ГУДФС у Житомирській області скаргу на рішення №№1115214/39336050 комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 09.10.2018 та додало копії документів.

Рішенням Комісії з питань розгляду скарг від 01.04.2019 скаргу позивача залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

ПП "Л.Т.", не погодившись з рішеннями відповідача та вважаючи, що ними подано усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій за податковою накладною № 1 від 06.03.2019 та податковою накладною №2 від 09.10.2018, звернулося до суду з даним позовом.

Вирішуючи, з урахуванням наведеного, спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно із абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у реакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно із пунктом 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. N 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. N 341, надалі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Пунктом 12 Порядку № 1246 визначено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки:

відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту);

чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування;

дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу;

наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу;

наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування;

дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

У відповідності до п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. N 117 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 117), податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до положень пункту 10 Порядку № 117, критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку. Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту квитанції вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної критеріям ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку (далі - Критерії № 959).

Втім, суд наголошує, що квитанції від 12.10.2018 та від 11.03.2019 не містить конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної, що свідчить на користь висновку про не дотримання контролюючим органом норм пункту 13 Порядку № 117.

У згаданих квитанціях відповідачем зазначено лише загальне посилання на відповідність податкових накладних критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв № 959.

Відзиви відповідачів також не містять будь-яких пояснень, який саме критерій ризиковості платника податку застосовано у даному випадку. Відповідно, контролюючий орган не пояснив обставини, на підставі яких відповідач дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірність зупинення реєстрації зазначених накладних.

Слід звернути увагу, що підпункт 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959 містить у собі визначення різних обставин встановлення ризиковості платника податків: платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Якщо платник податків, якого внесено до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв, такого платника податків виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання в день отримання/виявлення такої інформації.

У разі якщо платник податків, внесений до переліку ризикових суб`єктів господарювання, перестав відповідати критеріям ризиковості, що визначені у пункті 1.6 цих Критеріїв, платника виключають з переліку ризикових суб`єктів господарювання за рішенням комісій головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС.

Таким чином, відповідач був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв № 959, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Також відповідачем не було надано до суду ані переліку платників податків щодо яких виявлено ознаки ризиковості, ані матеріалів, на підставі яких платника податків віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку № 117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм видно, що підставами для зупинення реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Таким чином, положення зазначених пунктів Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в квитанціях, через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

В той же час, згідно із пунктами 14, 15 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Разом з тим, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, не означає, що платник податку повинен подати абсолютно всі, зазначені у ньому документи. Навпаки, зміст цього переліку свідчить на користь того, що враховується специфіка певних господарських операцій. Даний перелік є загальним і повинен диференціюватися в залежності від того, яка господарська операція покладена в основу виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, тобто узгоджуватися з вимогами, як пункту 185.1 статті 185, так і пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у спосіб, визначений Порядком № 117, було направлено відповідачу пояснення та копії документів до зазначених господарських операцій та податкових накладних.

Суд звертає увагу, що при зупиненні реєстрації податкових накладних від 09.10.2018 № 2 та від 06.03.2019 № 1, позивачу пропонувалося надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без їх конкретизації. А відтак, позивачем надано такі документи та пояснення в довільній формі.

Поряд з цим необхідно врахувати, що форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком № 117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, рішення комісії Головного управління ДФС у Житомирській області про відмову реєстрації податкових накладених в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15.03.2019 №1106826/39336050 та від 21.03.2019 №1115214/39336050 містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивачем до повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній №1 від 06.03.2019 та по податковій накладній № 2 від 09.10.2018 надано пояснення та документи щодо реальності господарських операцій за результатами яких позивачем складено вказані податкові накладні.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави їх прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

Суд критично оцінює посилання представника відповідачів на те, що в протоколах комісії ГУ ДФС у Житомирській області від 15.03.2019 № 74/06-30-07-03-22 та від 21.03.2019 № 78/06-30-07-03-22 наведено перелік не наданих позивачем документів, позаяк конкретний перелік документів при надісланні повідомлення про надання пояснень щодо податкової накладеної, реєстрацію якої зупинено, не витребовувався. В Квитанціях також відсутній конкретний перелік копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН, що призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких на власний розсуд.

Суд звертає увагу, що для виникнення податкового зобов`язання з ПДВ достатньо настання однієї з подій, то обов`язок продавця виписати і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на відповідну суму ПДВ, кореспондує з правом контролюючого органу вимагати у платника ПДВ ту документацію, яка підтверджує настання саме такої події, а не обох подій одночасно. Якщо мова йде про зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку в якості оплати товарів/послуг, що підлягають постачанню, то документами, достатніми для підтвердження такої операції будуть розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків, а також відповідні договори та рахунки на оплату, що підтверджують наявність правових підстав для зарахування відповідної суми коштів. Відповідно, саме такі документи можуть вважатися необхідною передумовою для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Якщо ж мова йде про відвантаження товару, - то документами, достатніми для підтвердження такої операції будуть видаткові накладні.

Судом встановлено, що позивачем було подано на розгляд комісії контролюючого органу - Головного управління ДФС у Житомирській області, всі необхідні документи щодо господарської операції з Державним підприємством Житомирський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації , на підставі якої позивачем сформовано податкову накладу від 06.03.2019 № 1, та з ТОВ Кіаксар , за результатами якої позивачем складено податкову накладну № 2 від 09.10.2018, реєстрацію яких зупинено.

Так, до матеріалів справи долучені копії договорів, копії видаткових накладних, копія рахунків - фактури, тобто тих документів, якими супроводжується оформлення господарських операцій, в рамках яких виписано податкові накладну, яка оформлені позивачем до реєстрації в ЄРПН.

За наведених обставин, суд дійшов переконання, що господарські операції, за результатами яких позивачем складено податкову накладну № 2 від 09.10.2018 на загальну суму 1141,20 грн, у т.ч. ПДВ - 190,20 грн отримувачу - ТОВ Кіаксар та податкову накладну № 1 від 06.03.2019 на загальну суму 47798,78 грн, у т.ч. ПДВ - 7966,46 грн отримувачу - Державне підприємство Житомирський науково - виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації , мають реальний характер.

Аргументи представника відповідачів про те, що під час подання вищевказаних податкових накладних до контролюючого органу для їх реєстрації позивачем не було надано повного пакету документів, які підтверджують здійснення господарської операції, а тому надані під час судового розгляду справи документи не повинні враховуватися судом, суд до уваги не приймає, оскільки право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженими поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час подання податкової накладної контролюючому органу для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує ані факту здійснення платником податків господарської операції, ані факту наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та указаними контрагентами, та на те, що такі документи (договори, видаткові накладні, рахунки - фактури) були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення від 15.03.2019 № 74/06-30-07-03-22 та від 21.03.2019 № 78/06-30-07-03-22, якими відмовлено в реєстрації податкових накладних № 1 від 06.03.2019 та № 2 від 09.10.2018, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.

Крім того, суд враховує, що оскаржувані рішення ГУ ДФС у Житомирській області у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - є індивідуальним актом.

Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до абзацу 1 частини четвертої вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 (остаточне) у справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У даному випадку, задоволення позовної вимоги про зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРПН податкові накладні № 1 від 06.03.2019 та № 2 від 09.10.2018 датою її фактичного подання, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Пунктом 20 Порядку № 1246 встановлено, що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність у ГУ ДФС в Житомирській області правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних шляхом прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного прав позивача є зобов`язання ДФС зареєструвати в ЄРНП податкові накладні Приватного підприємства "Л.Т." № 1 від 06.03.2019 та № 2 від 09.10.2018 датами їх фактичного надходження.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд ураховує, що позов і клопотання представника позивача містять вимоги щодо відшкодування судових витрат, а саме судового збору в сумі 1921,00 грн і витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 7500,00 грн.

Зважаючи на наведене, суд зазначає, що згідно із ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:1) на професійну правничу допомогу;2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у сумі 3842,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 111 від 13.06.2019 та № 118 від 26.06.2019.

Таким чином, судовий збір у розмірі 3842,00 грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області та Державної фіскальної служби України по 1921,00 грн кожним.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.05.2018 у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі № 815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що 12.06.2019 Адвокатом Костюквич - Тарнавською О.В. (Адвокат) та Приватним підприємством Л.Т. (Клієнт) укладено договір про надання послуг представництва, предметом якого є виконання Адвокатом зобов`язань щодо виконання функцій представництва та надання юридичної допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта, а Клієнт зобов`язується виплатити Адвокату винагороду за надання юридичних послуг захисника та представника в судах, державних органах та установах за позовами Клієнта.

На підтвердження витрат сплати правової допомоги, наданої протягом розгляду справи в суді, позивачем надано до матеріалів справи:

- акт №2/1 (нова редакція) здачі-приймання наданих послуг від 16.07.2019 по договору про надання послуг представника від 12 червня 2019 року, відповідно до якого Адвокат передав, а Клієнт прийняв послуги представника по наданню юридичної допомоги щодо: консультування Клієнта щодо характеру правовідносин, вивчення та правовий аналіз письмових документів, підготовку та подання позову до Житомирського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасувати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної фіскальної служби України, а саме Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 15.03.2019 за №1106826/39336050, яким Клієнту відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 06.03.2019, а також зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 1 від 06.03.2019; визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних Державної фіскальної служби України, а саме Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 21.03.2019 №1115214/39336050, а також зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 09.10.2018, по справі №240/9296/19; вартість послуг, наданих по Договору, становить 4500,00 грн;

- акт №3 здачі-приймання наданих послуг від 26.09.2019 по договору про надання послуг представника від 12 червня 2019 року, за змістом якого Адвокат передав, а Клієнт прийняв послуги представника по наданню юридичної допомоги щодо участі в судових засіданнях по справі №240/9296/19, що відбулись 07.08.2019, 16.09,2019, 26.09.3019 в Житомирському окружному адміністративному суді. Вартість послуг, наданих по Договору, становить 3000,00 гривень без ПДВ в т.ч. по 1000,00 грн за одне судове засідання;

- платіжні доручення та виписки по рахунку підтверджують сплату позивачем коштів в якості оплати послуг адвоката за вищевказаним договором у загальній сумі 7500,00 грн.

Проаналізувавши наведене, суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, а тому задовольняє клопотання представника позивача про стягнення їх з відповідачів на користь позивача в рівних частинах.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 132-139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Приватного підприємства "Л.Т." (вул. Мала Бердичівська, 21, м. Житомир, 10002, код ЄДРПОУ: 39336050) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, ідентифікаційний код: 39459195), Державної фіскальної служби України (вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код: 39292197) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у Житомирській області №1106826/39336050 від 15.03.2019, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 06.03.2019.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у Житомирській області №1115214/39336050 від 21.03.2019, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної №2 від 09.10.2018.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного підприємства "Л.Т." №2 від 09.10.2018 та №1 від 06.03.2019 датами їх фактичного подання.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Приватного підприємства "Л.Т." понесений судовий збір у розмірі 1921,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3750 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь Приватного підприємства "Л.Т." понесений судовий збір у розмірі 1921,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 3750 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко