Рішення

від 16.10.2019 по справі 320/4977/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2019 року № 320/4977/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СВІТ КОРМІВ" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СВІТ КОРМІВ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19.08.2019 №35733/41996078/2, від 23.08.2019 №№ 36160/41996078/2, 36219/41996078/2, 36220/41996078/2, 36223/41996078/2, 36309/41996078/2;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СВІТ КОРМІВ" №25 від 30.05.2019, №9 від 11.06.2019, №14 від 18.06.2019, №21 від 25.06.2019, №1 від 01.07.2019, №3 від 02.07.2019, датою їх реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмовляючи в реєстрації податкових накладних, контролюючий орган в оскаржуваних рішеннях не зазначив конкретних обставин, які б виключали можливість реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Позивач стверджує, що складені ним податкові накладні не відповідають визначеним у законі критеріям оцінки ризиків, у зв`язку з чим підстави для зупинення їх реєстрації були відсутні. Одночасно з цим позивач звертає увагу суду, що отримавши повідомлення про зупинення реєстрації податкових накладних, контролюючому органу було направлено пояснення та документи, що підтверджують реальність фінансово-господарських операцій, за наслідками яких було складено відповідні податкові накладні.

Як зазначає позивач, доданих до повідомлення пояснень та документів контролюючий орган під час прийняття оскаржуваних рішень не врахував, у зв`язку з чим дійшов безпідставних висновків про відмову у реєстрації податкових накладних.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління ДФС у Київській області.

Відповідачі проти позову заперечили, у відзиві на позовну заяву зазначили, що відмова у реєстрації податкової накладної обумовлена ненаданням позивачем документів, що свідчать про безпосереднє здійснення господарських операцій, за наслідками яких її було складено.

Відповідачами було також подано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Вирішуючи питання про наявність підстав для розгляду адміністративної справи в судовому засіданні, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження встановлені статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 5 вказаної статті, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Тобто, за загальним правилом, відкриті у спрощеному позовному провадженні справи розглядаються судом без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 6 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:

1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу;

2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У даному випадку предмет позову стосується рішень про відмову в реєстрації податкових накладних.

Однак, вимоги позивача не підпадають під визначення щодо обов`язкового розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, суд вважає, що дана адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що може бути розглянута без проведення судового засідання.

Зазначаючи про необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін, відповідачі у клопотанні не зазначили, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання.

Враховуючи, що дана адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин є незначної складності і будь-яких вагомих підстав для її розгляду в судовому засіданні відповідачі не зазначили, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СВІТ КОРМІВ" (ідентифікаційний код 41996078, місцезнаходження: 08553, Київська обл., Фастівський район, село Королівка, провулок Польовий, будинок 2) зареєстровано як юридична особа 13.03.2018, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво олії та тваринних жирів (код КВЕД 10.41); виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (код КВЕД 10.91, основний); діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код КВЕД 46.11); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код КВЕД 46.21); оптова торгівля живими тваринами (код КВЕД 46.23); оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками (код КВЕД 46.38); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90); вантажний автомобільний транспорт (код КВЕД 49.41).

Як слідує з матеріалів справи, позивач є виробником продукції, зокрема: комбікорму для тварин; премікси; білково-мінеральні вітамінні добавки; замінник цільового молока, на виготовлення якої має експлуатаційний дозвіл №10-15-53PF від 27.03.2019, виданий Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області.

Для забезпечення здійснення господарської діяльності,- виробництва продукції, позивач орендує приміщення у ТОВ "Техагроресурси", а саме: частину нежитлового приміщення на першому поверсі загальною площею 140,7 кв.м., що розташоване за адресою Київська область, Фастівський район, с. Королівка, пров. Польовий, 2 (договір оренди №230 від 02.05.2018); нежитлове приміщення складу загальною площею 506,1 кв.м., що розташоване за адресою Київська область, Фастівський район, с. Королівка, пров. Польовий, 6 (договір оренди №232 від 02.05.2018); нежитлове приміщення "Будівля комори" загальною площею 724,2 кв.м., що розташоване за адресою Київська область, Фастівський район, с. Королівка, пров. Польовий, 4 (договір оренди №233 від 02.05.2018); нежитлове приміщення "Виробничий цех" загальною площею 683,1 кв.м., що розташоване за адресою Київська область, Фастівський район, с. Королівка, пров. Польовий, 24 (договір оренди №234 від 02.05.2018); нежитлове приміщення "Гуртожиток літера Б" загальною площею 56,9 кв.м., що розташоване за адресою Київська область, Фастівський район , с . Королівка, пров. Польовий, 26 (договір оренди №235 від 02.05.2018); нежитлове приміщення товарного складу загальною площею 248,6 кв.м., що розташоване за адресою Київська область, Фастівський район, с. Королівка, пров. Польовий, 26 (договір оренди №236 від 02.05.2018), а також технологічне обладнання відповідно до договору оренди №236 від 08.05.2018.

Крім цього для доставки сировини та готової продукції позивач орендує у ТОВ "Техагроресурси" вантажні автомобілі: вантажний самоскид-С марки ГАЗ-САЗ моделі 3507, державний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; спеціалізований вантажний фургон марки MERSEDES-BENZ моделі 814D, державний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_4 , відповідно до договору оренди транспортних засобів №241 від 02.05.2018.

Також позивачем було укладено договір на транспортно-експедиторські послуги №020501 від 02.05.2018 з ТОВ "Ваш перевізник".

Як слідує зі штатного розпису, на підприємстві, станом на 16.07.2019, на постійній основі працює 35 осіб, з яких: 10 осіб, які безпосередньо зайняті на виробництві; 25 - інші працівники в тому числі керівний склад та фінансова служба.

Для виробництва продукції - кормових добавок, позивачем придбано сировину: у ТОВ "Альфа-Вет" придбано: куксавіт В12 1% у загальній кількості 25000 кг, вітамін А у загальній кількості 50000 кг, відповідно до договору поставки від 14.12.2018 №18-1214/01; у ТОВ "ТД"Світ Агро" придбано: аскорбінову кислоту у загальній кількості 100000 кг, вітамін В1 у загальній кількості 25000 кг, вітамін В5 (кальпан) у загальній кількості 50000 кг, вітамін С (аскорбінова кислота) у загальній кількості 150000 кг, вітамін РР (ніацин) у загальній кількості 50000 кг, вітамін Е у загальній кількості 400000 кг, монокальцій фосфат у загальній кількості 1000 кг, ровімікс ніацин у загальній кількості 50000 кг, холін хлорид 60% у загальній кількості 9000 кг, відповідно до договору поставки від 07.05.2018 №ТД636; у ТОВ "Ландгрейн" придбано: борошно кукурудзяне тонкого помолу у загальній кількості 9960 кг відповідно до договору поставки від 23.05.2018 №2305; у ДП "Закупнянський кар`єр" придбано: вапнякове борошно у загальній кількості 21900 кг відповідно до договору поставки від 06.08.2018 №1/06-08-18; у ТОВ Фірма "Триплекс" придбано: вітамін В12 1% у загальній кількості 25000 кг, вітамін В6 у загальній кількості 25000 кг, вітамін В9 (фолієва кислота) у загальній кількості 10000 кг, вітамін D3 у загальній кількості 20000 кг, вітамін Е у загальній кількості 400000 кг, вітамін К3 у загальній кількості 2500 кг, вітамін Н (біотин) у загальній кількості 25000 кг, відповідно до договору поставки від 02.01.2019 №СК020119; у ТОВ "Райтер" придбано: вітамін В2 у загальній кількості 20000 кг, калій хлористий дрібнозернистий (білий) сорт 1 у загальній кількості 10000 кг, відповідно до договору поставки від 07.05.2018 №0701; у ТОВ "Єврохім Груп" придбано: залізо сірчанокисле (осушене) у загальній кількості 520000 кг, марганець сірчанокислий у загальній кількості 350000 кг, мідь сірчанокисла у загальній кількості 100000 кг, натрій селеністокислий у загальній кількості 1000 кг, цинк окись у загальній кількості 700000 кг, відповідно до договору поставки від 03.05.2018 №607; у ТОВ "ТД "Енергостройінвест" придбано: магній сульфат у загальній кількості 3000000 кг, відповідно до договору поставки від 11.02.2019 №11/02; у АТ "Махрохім" придбано: калій йодистий у загальній кількості 25000 кг, мальтодекстрін у загальній кількості 2000000 кг, мальтодекстрін DЕ 7-13 у загальній кількості 500000 кг, таурін у загальній кількості 1200000 кг, відповідно до договору поставки від 14.05.2018 №269; у ТОВ "Голдпак" придбано: мішки п/е у загальній кількості 10000000 шт, мішки п/п у загальній кількості 5000000 шт, відповідно до договору поставки від 12.06.2018 №44/18/ПЕ та договору поставки від 04.06.2018 №63/18; у ТОВ "ТВК"Світ кормів" придбано: концентрат селену у загальній кількості 40000 кг, концентрат йоду у загальній кількості 10000 кг, відповідно до актів списання сировини у виробництво від 22.05.2019, 28.05.2019.

03 травня 2018 року між ТОВ "ТВК"Світ кормів" (Постачальник) та ТОВ "Кормотех" (Покупець) укладено договір поставки №0305, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність Покупця кормові добавки (товар), вказані у рахунках - фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною договору, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату.

Згідно пункту 1.2 договору асортимент, одиниця виміру, загальна кількість товару визначаються в рахунках - фактурах та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ, ФРАХТ / ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО: Львівська область, Яворівський район, с. Прилбичі, завод ТОВ "Кормотех".

Відповідно до пункту 2.2 поставка товару здійснюється на умовах відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс" (в редакції 2010 року).

Поставка товару здійснюється партіями. Під партіями треба розуміти ту кількість товару, яка зазначена у видатковій накладній (пункт 3.1).

Одночасно з товаром Постачальник зобов`язується передати Покупцю документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром: видаткова накладна, рахунок - фактура, якісне посвідчення, товарно - транспортна накладна (пункт 2.3).

Згідно з пунктом 6.1 договору Постачальник поставляє товар Покупцю за цінами, що визначені у рахунку - фактурі, погоджені з Покупцем та зазначені у видатковій накладній Постачальника.

Оплата вартості партії товару проводиться Покупцем шляхом перерахунку безготівкових коштів на поточний рахунок Постачальника (пункт 6.3).

Пунктом 6.6 договору встановлено, що оплата партій товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту поставки партії товару.

Постачальник самостійно визначає спрямування одержаних від Покупця грошових коштів, якщо останній у призначенні платежу не посилається на даний Договір чи будь - який інший договір укладений між сторонами (пункт 6.8).

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору ТОВ "ТВК"Світ кормів" було реалізовано готову продукцію (кормові добавки) ТОВ "Кормотех" за видатковими накладними: від 30.05.2019 №138 на суму 778402,50 грн. в т. ч. ПДВ 129733,75 грн.; від 11.06.2019 №150 на суму 794319,90 грн. в т. ч. ПДВ 132386,65 грн.; від 18.06.2019 №156 на суму 612915,90 грн. в т. ч. ПДВ 102152,65 грн.; від 25.06.2019 №162 на суму 461031,90 грн. в т. ч. ПДВ 76838,65 грн.; від 01.07.2019 №169 на суму 1210757,40 грн. в т. ч. ПДВ 201792,90 грн.; від 02.07.2019 №171 на суму 21640,20 грн. в т. ч. ПДВ 3606,70 грн.

Факт поставки та відвантаження товару за вищезазначеними видатковими накладними підтверджується товарно - транспортними накладними: від 30.05.2019 №860, від 11.06.2019 №891, від 18.06.2019 №901, від 25.06.2019 №924, від 01.07.2019 №936, та експрес - накладною №59000432193189 від 02.07.2019 ТОВ "Нова Пошта".

Факт оплати ТОВ "Кормотех" кормових добавок (товару) підтверджується виписками по рахунку ТОВ "ТВК"Світ кормів" № НОМЕР_5 за 13.06.2019, 24.06.2019, 27.06.2019, 08.07.2019, 12.07.2019 та 16.07.2019.

За фактом настання першої події (відвантаження товару) позивач склав та подав для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №25 від 30.05.2019, №9 від 11.06.2019, №14 від 18.06.2019, №21 від 25.06.2019, №1 від 01.07.2019, №3 від 02.07.2019.

За наслідками обробки податкових накладних, контролюючий орган надіслав позивачу квитанції про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних в ЄРПН від 13.06.2019, 25.06.2019, 11.07.2019 (2шт.), 25.07.2019 (2шт.), відповідно до яких податкові накладні прийнято, але їх реєстрацію зупинено у зв`язку з відповідністю податкових накладних підпункту 1.6. пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку.

У цих же квитанціях позивачу було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій, позивачем направлено до ДФС повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено у кількості 240 додатків до кожної податкової накладної.

Розглянувши подані позивачем документи і пояснення, Комісія ГУ ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації, прийняла рішення від 01.08.2019 №1242539/41996078, від 09.08.2019 №№1250266/41996078, 1250268/41996078, від 12.08.2019 №№1251136/41996078, 1251135/41996078, 1251137/41996078, якими відмовила у реєстрації податкових накладних: №25 від 30.05.2019, №9 від 11.06.2019, №14 від 18.06.2019, №21 від 25.06.2019, №1 від 01.07.2019, №3 від 02.07.2019 у зв`язку з ненаданням платником податків копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних (документи, які не надано підкреслити).

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся із скаргою, в порядку адміністративного оскарження, за результатами розгляду якої Комісією з питань розгляду скарг прийнято рішення: від 19.08.2019 №35733/41996078/2, від 23.08.2019 №№ 36160/41996078/2, 36219/41996078/2, 36220/41996078/2, 36223/41996078/2, 36309/41996078/2 про залишення скарг без задоволення та рішень комісії ГУ ДФС України без змін. Підставою для прийняття таких рішень вказано: ненаданням платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено у Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) (далі також Порядок №1246).

Пунктом 5 Порядку №1246 передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192, пунктами 200-1.3, 200-1.9 статті 200-1 та пунктами 201.1, 201.10 і 201.16 статті 201 Кодексу, а також з урахуванням Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Відповідно до пункту 10 Порядку №117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

На час виникнення та розвитку спірних у цій справі правовідносин критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій були визначені у листі ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18.

Відповідно до пункту 1.6 листа ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18 комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Пунктом 12 Порядку №117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з пунктом 14 Порядку №117 перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктами 18-21 Порядку № 117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

З системного аналізу викладених положень податкового законодавства слідує, що реєстрації податкової накладної, як обов`язковій умові для віднесення покупцем товарів/послуг сплаченої у складі товарів або послуг суми ПДВ до податкового кредиту, передує процедура автоматизованого співставлення податкової накладної на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі відповідності податкової накладної/розрахунку коригування вказаним критеріям, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних зупиняється.

Умовою розблокування реєстрації податкової накладної, яка за результатами автоматизованого моніторингу була визнана такою, що відповідає критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій, є подання платником податків документів, вичерпний перелік яких визначений у пункті 14 Порядку №117.

Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію ризиків. Вживання контролюючим органом загального посилання на пункт Критеріїв ризиковості платника податків, без наведення конкретної ознаки ризиковості, є абстрактним і невизначеним та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Аналогічні вимоги щодо обґрунтованості та недвозначності висуваються вказаними нормативно-правовими актами й до рішення, яким оформлюються результати розгляду поданих платником податків документів для реєстрації податкової накладної чи розрахунку коригування: його зміст повинен містити вичерпну інформацію щодо мотивів та конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних).

Зокрема, затверджена Порядком №117 форма рішення про відмову у реєстрації податкової накладної передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН з підстав ненадання платником документів, документів, яких на думку контролюючого органу не вистачає в аспекті конкретного змісту господарських взаємовідносин, повинні бути підкресленими, тобто рішення має містити або найменування конкретного документа (видаткова накладна, тощо) або групу документів (складські документи тощо), що з урахуванням специфіки виконання господарської операції мають бути надані, але відсутні. Натомість мотиви, з яких контролюючий орган дійшов висновку, що відповідні документи мають бути подані, але були відсутні, наводяться контролюючим органом у графі "додаткова інформація".

З огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, на контролюючий орган покладається обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення про зупинення реєстрації податкової накладної та подальших дій чи бездіяльності.

Таким чином, контролюючий орган повинен надати належні та достатні докази того, що дії щодо зупинення реєстрації податкових накладних вчинено у відповідності до приписів пункту 201.16 статті 201 ПК України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та за наявності підстав, встановлених вищезгаданими Критеріями оцінки ступеня ризиків.

Зміст квитанцій, отриманих позивачем за наслідками обробки спірних податкових накладних свідчить про відсутність у них відомостей про конкретний критерій ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкових накладних із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що ТОВ "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СВІТ КОРМІВ" відповідає одному з критеріїв, визначених у листі ДФС від 21.03.2018 № 959/99-99-07-18, відповідачами не надано.

Аналіз оспорюваних рішень в аспекті зазначених вимог дає підставу для висновку, що вони містять лише абстрактне твердження про ненадання платником податків документів, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, яких з урахування особливостей, характеру та обсягу господарських операцій, на думку Комісії, не вистачає.

Зміст оспорюваних рішень дає підстави стверджувати, що комісія ГУ ДФС у Київській області, розглядаючи подані позивачем документи, не з`ясовувала специфіку проведених господарських операцій та не визначала документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу.

У той же час, аналіз наданих позивачем згідно з вичерпним переліком документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Сукупність наданих позивачем первинних документів не дають підстав для сумніву щодо реальності фінансово-господарських операцій з ТОВ "Кормотех" щодо поставки товару; наданий позивачем пакет документів відповідає визначеному у пункті 14 Порядку №117 переліку і був об`єктивно достатнім для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних.

Підсумовуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача, що дії контролюючого органу, що виразились у зупиненні реєстрації в Єдиному реєстрі спірних податкових накладних, складених ТОВ "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СВІТ КОРМІВ", є протиправними, а рішення комісії, прийняті необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення (вчинення дії), непропорційно, тобто без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Комісії яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 19.08.2019 №35733/41996078/2, від 23.08.2019 №№ 36160/41996078/2, 36219/41996078/2, 36220/41996078/2, 36223/41996078/2, 36309/41996078/2, якими було відмовлено в реєстрації податкових накладних №25 від 30.05.2019, №9 від 11.06.2019, №14 від 18.06.2019, №21 від 25.06.2019, №1 від 01.07.2019, №3 від 02.07.2019.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 Про судове рішення в адміністративній справі зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді позивачем доведено надання ним до податкового органу всіх документів, визначених Порядком №117 як достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, та підтвердження належної форми та змісту цих документів, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, у зв`язку з чим повний та ефективний захист порушеного права позивача потребує зобов`язання ДФС України здійснити реєстрацію податкових накладних №25 від 30.05.2019, №9 від 11.06.2019, №14 від 18.06.2019, №21 від 25.06.2019, №1 від 01.07.2019, №3 від 02.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: " 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

У даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні позивача, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Беручи до уваги, що відповідачі не довели існування обставин, які б виключали можливість реєстрації податкових накладних №25 від 30.05.2019, №9 від 11.06.2019, №14 від 18.06.2019, №21 від 25.06.2019, №1 від 01.07.2019, №3 від 02.07.2019, вимоги позивача про зобов`язання ДФС України зареєструвати спірні податкові накладні є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 11526,00 грн., що підтверджується квитанцією від 11.09.2019 №0.0.1460488527.1.

При цьому, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ДФС України, оскільки спірні рішення саме за результатом розгляду скарг призвели до спірних правовідносин.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 19 серпня 2019 року № 35733/41996078/2, від 23 серпня 2019 року №№ 36160/41996078/2, 36219/41996078/2, 36220/41996078/2, 36223/41996078/2, 36309/41996078/2.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні ТОВ "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СВІТ КОРМІВ" № 25 від 30 травня 2019 року, № 9 від 11 червня 2019 року, № 14 від 18 червня 2019 року, № 21 від 25 червня 2019 року, № 1 від 01 липня 2019 року, № 3 від 02 липня 2019 року, датою їх реєстрації.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ "СВІТ КОРМІВ" (код ЄДРПОУ 41996078) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) судовий збір у розмірі 11526 (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять шість) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.