Рішення

від 30.10.2019 по справі 560/2651/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/2651/19

РІШЕННЯ

іменем України

30 жовтня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д.

за участю:секретаря судового засідання Горбатюк І.С. представника позивача Богача А.А. представника відповідачів Дмитрієвої А.Л. розглянув адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" до Державної податкової служби України , Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" звернулося в суд з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, яка ухвалює рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій, оформлене рішенням від 21.05.2019 №1167029/42593594, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" відмовлено у реєстрації податкової накладної від 22.01.2019 №1;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" від 22.01.2019 №1 датою її подання для реєстрації, а саме: з 22.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем безпідставно відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 22.01.2019, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" було надані усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують реальність здійснення операцій по вказаній податковій накладній.

До суду 11.09.2019 надійшов спільний відзив відповідачів, в якому останні просили відмовити в задоволенні позову. Зазначили, що реєстрацію податкової накладної №1 від 22.01.2019 зупинено у зв`язку з її відповідністю вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, визначених листом Державної фіскальної служби України №959/99-99-07-18 від 21.03.2018. Зокрема, дата реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" платником податку на додану вартість, а саме 01.12.2018, не перевищує трьох місяців з дати реєстрації податкової накладної.

Вказали, що не надано всіх копій первинних документів, що підтверджують безпосереднє здійснення господарської операції, чим порушено процедуру подачі податкової накладної до податкового органу, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117, та норми Податкового кодексу України.

До суду 23.09.2019 надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що сукупність первинних документів, наданих позивачем, не дає підстав для сумніву щодо дійсності укладання договору купівлі-продажу 1/2019 від 22.01.2019, на виконання вимог якого складено податкову накладну №1 від 22.01.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.09.2019 відкрито провадження в цій адміністративній справі та вирішено її розглянути за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 24.09.2019.

Підготовче засідання 24.09.2019 відкладено на 10.10.2019 у зв`язку з неявкою всіх осіб, що беруть участь у справі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.10.2019 замінено первісного відповідача у справі - Державну фіскальну службу України на правонаступника - Державну податкову службу України. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.10.2019.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" зареєстроване як юридична особа. Основним видом діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73).

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "СЛОН 17" (покупець) 22.01.2019 укладено договір купівлі-продажу №1/2019, відповідно до якого:

- продавець ( ТОВ "Контактплюс") зобов`язується передати товар (цемент) у власність покупцеві (ТОВ "СЛОН 17"), а покупець зобов`язується прийняти товар (цемент) та сплатити за нього на умовах договору;

- покупець оплачує поставлений Товар шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця;

- продавець зобов`язаний постачати товар (цемент) належної кількості і якості згідно прибуткових накладних;

- покупець зобов`язаний прийняти товар від продавця (пп.3.2.1. Договору) та оплатити продавцю повну вартість товару (пп .2.2. Договору).

В п.6.6. Договору сторони визначили, що Договір діє до 31.12.2019.

На виконання умов Договору TOB "Контактплюс" оформило рахунок-фактуру №СФ-0000001 від 22.01.2019. У рахунку-фактурі визначено, що за умовами Договору ТОВ "Контактплюс" продає ТОВ "СЛОН 17" цемент ПЦ ІІ/А-Ш 500/25 кг у кількості 50.000 т. на загальну вартість 126 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

ТОВ "Контактплюс" оформило податкову накладну №1 від 22.01.2019 року, де зазначено про продаж ТОВ "СЛОН 172 цементу ПЦ ІІ/А-Ш 500/25 кг у кількості 50.000 т на загальну вартість 126 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Згідно платіжного доручення №237 від 22.01.2019 року ТОВ "СЛОН 17" сплатило ТОВ "Контактплюс" грошові кошти в сумі 126 000.00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000001 від 24.01.2019 придбаний по Договору товар (цемент) було отримано представником ТОВ "СЛОН 17".

За результатами господарської діяльності, відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкову накладну №1 від 22.01.2019 надіслано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з квитанцією від 13.02.2019 документ прийнято, а реєстрацію вказаної податкової накладної зупинено та зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку. Запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем надано відповідні письмові пояснення та копії первинних документів.

Комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення від 21.05.2019 №1167029/42593594 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 22.01.2019.

Відповідно до вказаного рішення підставою для відмови в реєстрації податкової накладної є ненадання платником податку копій документів, а саме: не надано картку рахунку 361 по контрагенту ТОВ "Слон 17", не надано пояснень щодо здійснення господарської діяльності з ТОВ "Слон 17".

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з скаргою до ДФС.

Рішенням комісії з питань розгляду скарг від 30.05.2019 №29390/42593594/2 залишено скаргу без задоволення, а рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін.

Вважаючи, що наявні підстави для реєстрації податкової накладної №1 від 22.01.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а рішення від 21.05.2019 №1167029/42593594 прийняте з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Згідно з положеннями підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За визначенням, наведеним у пункті 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341) (далі - Порядок №1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пункт 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановив, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 (далі - Порядок №117).

Відповідно до пунктів 5-7 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 12 Порядку №117 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Згідно з пунктом 13 Порядку №117 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ ослуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, положеннями пункту 10 Порядку №117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС.

Згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, наведених в листі Державної Фіскальної Служби України від 21.03.2018 №959/99-99-07-18, платник податків відповідає критеріям ризиковості, якщо комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Всупереч наведеного, в квитанції від 13.02.2019 контролюючим органом зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної №1 від 22.01.2019 підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку в якому містяться різні критерії, у той час, як законодавство вимагає зазначення конкретного виду критерію.

Разом з тим, відповідачі зазначають про наявність підстав для висновку про відповідність позивача наведеним критеріям ризиковості, а саме: дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації.

Суд вважає безпідставним зазначений висновок відповідачів, оскільки листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічні висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №824/622/18-а та в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №822/1878/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пунктів 18-21 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Водночас, суд вважає, що сукупність первинних документів, наданих позивачем як на вимогу Головного управління ДФС у Хмельницькій області, так і для долучення до матеріалів цієї справи, не дають підстав для сумніву щодо дійсності укладання договору купівлі-продажу 1/2019 від 22.01.2019, на виконання вимог якого складено податкову накладну №1 від 22.01.2019.

При цьому, факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна.

Таким чином, суд вважає, що наявність у позивача, передбачених чинним законодавством України, документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем та ТОВ "СЛОН 17", а також те, що такі документи були надані позивачем контролюючому органу, в останнього були відсутні правові підстави для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної №1 від 22.01.2019.

Суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов`язку, встановлено частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачами не спростовано фактичне виконання спірної операції та не доведено зворотне.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Тому, з врахуванням положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, яка ухвалює рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій, оформлене рішенням від 21.05.2019 №1167029/42593594, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" відмовлено у реєстрації податкової накладної від 22.01.2019 №1.

Європейський суд з прав людини у пункті 50 рішення від 13.01.2011 у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів. Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені).

У цьому випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" від 22.01.2019 №1 датою її подання для реєстрації, а саме: з 22.01.2019, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту про зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Зі змісту наведених положень слідує, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, товариством з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" надано: договір про надання правової допомоги від 25.06.2019; попередній розрахунок вартості послуг, наданих за договором про надання правової допомоги; платіжне доручення №53 від 26.06.2019.

Досліджуючи надані документи, суд зазначає, що позивач не надав інформацію щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, детальний опис робіт (наданих послуг), у зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для відшкодування витрат на правову допомогу.

Зазначеної позиції дотримується в своїй практиці і Верховний Суд (постанови від 08.05.2018 № 810/2823/17, від 15.05.2018 № 821/1594/17).

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, яка ухвалює рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій, оформлене рішенням від 21.05.2019 №1167029/42593594, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" відмовлено у реєстрації податкової накладної від 22.01.2019 №1.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" від 22.01.2019 №1 датою її подання для реєстрації, а саме: з 22.01.2019.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча двадцять одна) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча двадцять одна) грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 листопада 2019 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "Контактплюс" (вул. 9 Травня, 10,Слобідка-Гуменецька, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область, 32327 , код ЄДРПОУ - 42593594) Відповідач:Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, Київ 1, 04053 , код ЄДРПОУ - 43005393) Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап