Рішення

від 23.10.2019 по справі 620/2586/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 620/2586/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Скиди В.А.,

представники позивача Мітли І.О., Даценко А.В.,

представник відповідача Лисиці О.С.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства Пожмастер до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Пожмастер (далі - ПП Пожмастер , позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 № 00001921400.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ПП Пожмастер мало господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ Дейлі-Сейл , ТОВ Білдголд , ТОВ Лейтон Стайл , ТОВ Тарінг-Груп , ТОВ Немокс-Постач , ТОВ Классен-Промпостач , ТОВ Лайт-Грін , ТОВ Рефтек-Компані , ТОВ Спрінг-Ленд , ТОВ СІА Інтернешенл , ТОВ Мерліон Групп та ТОВ Десента . Так, між позивачем та вищевказаними контрагентами укладались договори купівлі-продажу. Реальність здійснення господарських операцій позивачем підтверджується первинними документами, що надавались на перевірку. Придбаний ПП Пожмастер товар використаний в господарській діяльності. Всі операції по договорам та отримання послуг належним чином відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача. Таким чином, представник позивача вважає висновки, викладені в акті перевірки від 03.06.2019 № 441/14/36326591, такими, що не відповідають дійсності, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 № 00001921400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 767728,00 грн. за основним платежем та 191932,00 грн. за штрафними санкціями протиправним та таким, що належить скасувати.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У встановлений строк вимоги ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.09.2019 виконані, а ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.09.2019 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

У встановлений строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що працівниками відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП Пожмастер з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.05.2016 по 31.12.2018, за результатами якої складено акт від 03.06.2019 № 441/14/36326591. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 767728,00 грн. У зв'язку із наявністю зафіксованих порушень податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 № 00001921400. Тому представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та відповідно до норм податкового законодавства, а вимоги позивача є безпідставними.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ПП Пожмастер (код ЄДРПОУ - 36326591) зареєстровано в якості юридичної особи 29.01.2010, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 561964 (а.с.136 т. ІІІ).

Головним управлінням ДФС у Чернігівській області проведена перевірка Приватного підприємства Пожмастер з питань щодо правомірності формування податкової звітності з податку на додану вартість за період з 01.05.2016 по 31.12.2018 по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ Дейлі-Сейл , ТОВ Білдголд , ТОВ Лейтон Стайл , ТОВ Тарінг-Груп , ТОВ Немокс-Постач , ТОВ Классен-Промпостач , ТОВ Лайт-Грін , ТОВ Рефтек-Компані , ТОВ Спрінг-Ленд , ТОВ СІА Інтернешенл , ТОВ Мерліон Групп та ТОВ Десента , за результатами якої складено акт від 03.06.2019 № 441/14/36326591 (а.с.36-59 т. І).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що сплачується до державного бюджету у сумі 767728,00 грн., в т.ч. за травень 2016 на 31888,00 грн.; за червень 2016 на 44078,00 грн.; за липень 2016 на 26850,00 грн.; за серпень 2016 на 43393,00 грн.; за вересень 2016 на 62071,00 грн.; за жовтень 2016 на 42442,00 грн.; за березень 2017 на 14283,00 грн.; за квітень 2017 на 23809,00 грн.; за травень 2017 на 24667,00 грн.; за червень 2017 на 49058,00 грн.; за липень 2017 на 10000,00 грн.; за серпень 2017 на 35000,00 грн.; за жовтень 2017 на 17300,00 грн.; за грудень 2017 на 76682,00 грн.; за лютий 2018 на 14208,00 грн.; за листопад 2018 на 125415,00 грн.; за грудень 2018 на 126584,00 грн.

ПП Пожмастер подано заперечення від 10.06.2019 № 10-19 на акт перевірки від 03.06.2019 № 441/14/36326591 (а.с.64-65 т. І).

Відповіддю від 20.06.2019 № 8642/10/25-01-14-06-06 відповідач залишив без задоволення заперечення позивача (а.с.66-72 т.І).

За висновками акта перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 24.06.2019 № 00001921400, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 767728,00 грн. за основним платежем та 191932,00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи..

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів..

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

По-перше, судом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Дейлі-Сейл .

Між даними суб'єктами господарювання укладений договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг №10-05 від 11.05.2016, який підписаний зі сторони ТОВ Дейлі-Сейлз ( Виконавець ) директором Сидоренко Г.В. зі сторони ПП Пожмастер ( Замовник ) директором Мітлою І.О. (а.с78-79 т. І).

Виконання робіт за договором підтверджується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № 111 від 12.05.2016 та № 3 від 02.06.2016 (а.с.80, 81 т. І).

Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі, що підтверджується рахунками на оплату послуг, платіжними дорученнями, виписками банку (ас.82-84 т. І).

Податковим органом, як недолік, зазначено, що у вищезазначених актах здачі- прийняття виконаних робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування конкретних обсягів та напрямків господарської операції, за якими вони проводилися, немає деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх характер, строки виконання, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та результати здійснених заходів, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника.

По-друге, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Білдголд .

Між даними суб'єктами господарювання був укладений договір купівлі-продажу № 38/Т від 18.05.2016, який підписаний зі сторони ТОВ Білдголд ( Постачальник ) директором Литвиненком В.А., зі сторони ПП Пожмастер ( Покупець ) директором Мітлою І.О. (а.с.85-86 т. І).

Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору), а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання та дії до 31 12.2016.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Білдголд тривали протягом травня-липня 2016 року, про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні, рахунки та оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.87-118 т. І).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірю не були надані сертифікати якості виробника (посвідчення про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановити походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того, зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

По-третє, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Лейтон Стайл .

Між даними суб'єктами господарювання укладений договір купівлі-продажу № 12/08 від 22.08.2016, який підписаний зі сторони ТОВ Лейтон Стайл ( Постачальник ) директором Панасюком С.М., зі сторони ПП Пожмастер ( Покупець ) директором Мітлою І.О. (а.с.119-120 т. І)

Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання та дії до 31.12.2016.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Лейтон Стайл тривали протягом серпня-вересня 2016 року, про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.121-144 т. І).

Номенклатура придбаного товару: азот газовий технічний, двоокис вуглецю газ, порошок для перезарядки вогнегасників, монтажний набір №1, вогнезахисний матеріал ДСА-2 тощо.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки не були надані сертифікати якості виробника (посвідченням про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встанови и походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того, зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

По-четверте, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Тарінг-Груп .

Між даними суб'єктами господарювання укладений договір купівлі-продажу № 48/3 від 17.03.2017, який підписаний зі сторони ТОВ Тарінг-Груп ( Постачальник ) директором Клименком С.Б., зі сторони ПП Пожмастер ( Покупець ) директором Мітлою І.О. (а.с.145-146 т. І).

Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору. Договір набирає чинності з моменту його укладання та дії до 31.12.2017.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Тарінг-Груп по даному договору тривали протягом березня-квітня 2017 року, про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.147-152 т. І).

Номенклатура придбаного товару: порошок для перезарядки вогнегасників.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки не були надані сертифікати якості виробника (посвідченням про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також між даними суб'єктами господарювання укладений договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг № 24 від 10.01.2017, який підписаний зі сторони ТОВ Тарінг-Груп ( Виконавець ) директором Клименком С.Б., зі сторони ПП Пожмастер ( Замовник ) директором Мітлою І.О. (а.с.153-154 т. І).

Надання відповідних послуг за договором підтверджено актом здачі-прийняття послуг від 10.04.2017 № 35 (а.с.155 т. І).

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Тарінг-Груп підтверджені податковою накладною та банківськими виписками (а.с.156-158 т. І).

Відповідачем зазначено, що в акті здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування конкретних обсягів та напрямів господарської операції, за якими вони проводилися, не має деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх характер, строки виконання, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та результати здійснених заходів, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановим и походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того, зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

По-п'яте, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Немокс-Постач .

Між даними суб'єктами господарювання укладений договір купівлі-продажу № 65 від 28.04.2017, який підписаний зі сторони ТОВ Немокс-Постач ( Постачальник ) директором Руденським В.І, зі сторони ПГІ Пожмастер ( Покупець ) директором Мітлою І.О. (а.с.159-160 т. І).

Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та дії до 31 12.2017.

Господарські взаємовідносини між Позивачем та ТОВ Немокс-Постач тривали протягом квітня 2017 року та липня 2017 року, про що свідчать видаткові накладні, податкові накладні, рахунки та оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.161-168 т. І).

Номенклатура придбаного товару: порошок для перезарядки вогнегасників.

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки не були надані сертифікати якості виробника (посвідченням про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь- яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановити походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того, зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

По-шосте, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Классен-Промпостач .

Між даними суб'єктами господарювання укладений договір купівлі-продажу № 56/Т від 16.05.2017, який підписаний зі сторони ТОВ Классен-Промпостач ( Постачальник ) директором Миронюком О.І., зі сторони ПП Пожмастер ( Покупець ) директором Мітлою І.О. (а.с.169-170 т. І).

Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та дії до 31.12.2017.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Классен-Промпостач тривали протягом травня 2017 року, про реальність яких свідчать видаткова накладна, податкова накладна, рахунок на оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.171-174 т. І).

Номенклатура придбаного товару: порошок для перезарядки вогнегасників, азот газовий технічний (40 кг), двоокис вуглецю газ(24 кг).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки не були надані сертифікати якості виробника (посвідченням про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановити походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того, зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

По-сьоме, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Лайт-Грін .

Між ПП Пожмастер та ТОВ Трейд Консенсус Груп укладений договір купівлі-продажу № 62 від 30.05.2017 (а.с.175 т. І).

Разом з тим, ТОВ Трейд Консенсус Груп та ТОВ Лайт-Грін укладено угоду щодо уступки права вимоги № 6-97-17 від 07.07.2017, згідно якої ТОВ Трейд Консенсус Груп ( Первісний кредитор ), в особі директора Смірнова Р.Ю уступає, а ТОВ Лайт-Грін ( Новий кредитор ), в особі директора Коваленка А.О. приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором купівлі-продажу № 62 від 30.05.2017, укладеному між ПП Пожмастер та ТОВ Трейд Консенсус Груп (а.с.176-177 т.І).

ТОВ Лайт-Грін на адресу ПП Пожмастер виписана видаткова накладна від 30.06.2017 № 345 щодо поставки певних товарів, а саме: порошок для перезарядки вогнегасників, азот газовий технічний (40 кг), двоокис вуглецю газ (24 кг), фенікс СТВ вогнезахисний склад в відрах (а.с.178 т. І).

Про реальність господарських операцій свідчать видаткова накладна, податкова накладна, рахунок на оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.179-182 т. І).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки не були надані сертифікати якості виробника (посвідченням про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановити походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того, зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

По-восьме, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Рефтек-Компані .

Між даними суб'єктами господарювання укладений договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг № 13-06-17 від 06.06.2017, який підписаний зі сторони ТОВ Рефтек-Компані ( Виконавець ) директором Гончаренком Т.Г., зі сторони ПП Пожмастер ( Замовник ) директором Мітлою І.О. (а.с.183-184 т. І).

Виконання робіт за договором підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 26-0000003 від 06.06.2017 (а.с.185 т. І).

Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі, що підтверджується рахунками на оплату послуг, платіжними дорученнями, виписками банку (а.с.186-188 т. І).

Податковим органом, як недолік, зазначено, що у вищезазначених актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування конкретних обсягів та напрямів господарської операції, за якими вони проводилися, немає деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх характер, строки виконання, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та результати здійснених заходів, що робить неможливим встановлення змісту й обсягу господарської операції та факту використання її результатів у господарській діяльності платника.

Разом з тим, відповідачем не враховано, що детальний зміст наданих послуг зазначений в п.2 договору про надання інформаційних (консультаційних) послуг, зокрема зазначено, Виконавець інформує (консультує) Замовника з наступних питань: консультування по питаннях комерційної діяльності, з питань бухгалтерського обліку та оподаткування (п.2.1); інформацію (консультування) обов'язково містить надання Замовнику рекомендацій щодо удосконалення та організації своєї діяльності в межах предмету консультування.

По-дев'яте, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Спрінг-Ленд .

Між даними суб'єктами господарювання був укладений договір купівлі-продажу № 22-06 від 22.06.2017, який підписаний зі сторони ТОВ Спрінг-Ленд ( Постачальник ) директором Коваленком А.О., зі сторони ПП Пожмастер ( Покупець ) директором Мітлою І.О. (а.с.189-190 т. І).

Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Про реальність господарських операцій свідчать видаткові накладні щодо поставки певних товарів, а саме: порошок для перезарядки вогнегасників, азот газовий технічний (40 кг), двоокис вуглецю газ (24 кг), податкові накладні, рахунки на оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.191-201 т. І).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки не були надані сертифікати якості виробника (посвідченням про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановити походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того, зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

По-десяте, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ СІА Інтернейшнл .

Між даними суб'єктами господарювання укладено два договори купівлі-продажу №65/11 від 15.11.2017 та № 2-01-18 від 25.01.2018, які підписані зі сторони ТОВ СІА Інтернейшнл ( Постачальник ) директором Петренком Я.М., зі сторони ПП Пожмастер ( Покупець ) директором Мітлою І.О. (а.с.202-205 т. І).

Згідно умов договорів Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

ТОВ СІА Інтернейшнл на адресу ПП Пожмастер були виписані видаткові накладні № 26-000071 від 22.12.2017, № 26-000072 від 28.12.2017, № 26-000073 від 31.01.2018 щодо поставки певних товарів, а саме: азот газовий технічний (40 кг), Вогнезахисний матеріал ДСА-2, порошок для перезарядки вогнегасників, двоокис вуглецю газ (24 кг), Фенікс СТВ вогнезахисний склад в відрах. Про реальність господарських операцій свідчать видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.206-2018 т. І).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки не були надані сертифікати якості виробника (посвідченням про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановити походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

По-одинадцяте, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Мерліон Групп .

Між даними суб'єктами господарювання укладено договір купівлі-продажу №47-13 від 11.12.2017, який підписаний зі сторони ТОВ Мерліон Групп ( Постачальник ) директором Романенком A.B., зі сторони ПП Пожмастер ( Покупець ) директором Мітлою І.О. (а.с.219-220 т. І).

Згідно умов даного договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладання та дії до 31.12.2017.

Господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ Мерліон Групп тривали протягом грудня 2017 року, про реальність яких свідчать видаткова накладна на поставку порошка для перезарядки вогнегасників, податкова накладна, рахунок на оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.221-224 т. І).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки не були надані сертифікати якості виробника (посвідченням про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановити походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того, зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

По-дванадцяте, позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з контрагентом ТОВ Десента .

Між даними суб'єктами господарювання укладено договір купівлі-продажу № 143/18 від 24.10.2017, який підписаний зі сторони ТОВ Десента ( Постачальник ) директором Вірцаном Д.В., зі сторони ПП Пожмастер ( Покупець ) директором Мітлою І.О. (а.с.225-226 т. І).

Згідно умов договору Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві товар, в найменуванні, кількості та за цінами, які зазначаються у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Номенклатура придбаного товару: вогнезахисна просочувальна суміш ДСА-2, вогнегасник ВП-5 (ОП5), вогнегасник ВП-9, головка ГМ-50, головка ГМ-70, рукав 51 мм латкс. з ГР для ВПК, рукав 66 мм лат. З ГР для ВПК, вогнегасник ВП-5 (ОУ-7), порошок для перезарядки вогнегасників, Фенікс СТВ вогнезахисний склад в відрах.

Про реальність господарських операцій свідчать видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату товару, платіжні доручення та банківські виписки про проведення оплати за поставлений товар (а.с.227-246 т. І).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що в ході перевірки не були надані сертифікати якості виробника (посвідченням про якість) та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару зазначеного у вищевказаних видаткових накладних.

Також, як доказ відсутності реального виконання господарських операцій зазначається, що у контрагента відсутні матеріальні та трудові ресурси, відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, неможливо встановити походження придбаного товару по ланцюгу постачання. Крім того, зазначається, що товариство є фігурантом кримінального провадження.

Підставою нереальності господарської операцій відповідач зазначає відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортування товару.

Суд звертає увагу, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за N 128/2568 (а редакції, чинній на момент здійснення господарських операцій), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно- транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку для платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) щодо оформлення перевезення товару.

При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно- транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно- матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно- матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документу, як товарно-транспортна накладна не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак і не може бути підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Дана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № К/9901/8403/18.

Також, відповідач зазначає про відсутність сертифікатів якості виробника (посвідчення про якість) як підставу щодо нездійснення реальних господарських операцій.

Проте, суд не погоджується с такою позицією відповідача, оскільки сертифікаційні документи на товар, які, в свою чергу, не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому навіть їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Така позиція міститься в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року по справі № К/9901/49632/18.

Суд звертає увагу на те, що до позовної заяви додані копії сертифікатів відповідності та паспорти якості придбаних товарів (а.с. 120-126 т. ІІІ).

Що стосується посилань відповідача на відсутність детального опису наданих послуг в актах виконаних робіт на виконання договорів про надання інформаційних (консультаційних) послуг, суд зазначає таке.

Детальний зміст наданих послуг зазначений в п.2 договорів про надання інформаційних (консультаційних) послуг, зокрема зазначено, Виконавець інформує (консультує) Замовника з наступних питань: консультування по питаннях комерційної діяльності, з питань бухгалтерського обліку та оподаткування (п.2.1); інформацію (консультування) обов'язково містить надання Замовнику рекомендацій щодо удосконалення та організації своєї діяльності в межах предмету консультування.

Також, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №825/1391/17.

Що стосується посилань відповідача на те, що вище перелічені контрагенти є фігурантами кримінального провадження, то суд не бере до уваги такі твердження, оскільки такі дані не є та не можуть використовуватися в якості матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок відповідно до ст.83 Податкового кодексу України.

Крім того, жодна посадова особа контрагентів позивача не визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, аргументи не можуть застосовуватися в якості доказів під час проведення податкової перевірки, а сам факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених між позивачем та його контрагентами.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

В свою чергу причетність цих осіб до певної незаконної діяльності не може свідчити про безтоварність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами згідно договорів купівлі-продажу, оскільки вказані товари були придбані та були використані в господарській діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, всі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів (а.с. 247-251 т. І; а.с. 1-250 т. ІІ; а.с. 1-63 т. ІІІ).

Відповідно до ст. 44 Податкового кодексу України платники податків для цілей оподаткування зобов'язані вести облік витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкта оподаткування та/або податкових зобов'язань з ПДВ на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу про відсутність первинного бухгалтерського документу або неправильне оформлення первинних документів.

Натомість всі операції з оприбуткування товарно-матеріальних цінностей від спірних контрагентів оформлені первинними документами та належним чином відображені в бухгалтерському обліку. Розрахунки за придбані матеріали здійснені повністю шляхом безготівкового перерахування коштів. Даний факт підтверджений актом перевірки та не заперечується Відповідачем.

Інформація щодо оприбуткування товарно-матеріальних цінностей та розрахунки з контрагентами підтверджуються даними бухгалтерського обліку - картками рахунку 631.

Також належним чином відображено в бухгалтерському обліку використання (списання) придбаних товарно-матеріальних цінностей для подальшого використання в господарській діяльності. Рух товарів на підприємстві підтверджується накладними щодо внутрішнього переміщення, зі складу у виробництво, копії яких надаються у додатках до позовної заяви. Тобто дані бухгалтерського обліку підтверджують використання придбаних у спірних контрагентів товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності Позивача.

Крім того, позивач надає докази дійсного здійсненні своєї господарської діяльності зі замовниками своїх послуг - акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за спірні періоди своєї роботи, згідно яких видно, що основним видом послуг є технічне обслуговування різних видів вогнегасників, їх перезарядка, ремонт, надання вогнезахисних властивостей тканинам тощо.

Щодо правомірності формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право па нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 301 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Доводи відповідача про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі відповідачем не доведено.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, складені контрагентами, зареєстровані у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних. Контрагенти у встановленому порядку задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Розбіжностей в податків звітності відповідачем не виявлено.

Таким чином, податкова накладна, складена та зареєстрована після 01 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку - продавцем, є для покупця товарів достатньою підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що всі вищезазначені господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість із розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (а.с. 64-119 Т. ІІІ).

З наданих представниками позивача доказів вбачається, що укладені позивачем з контрагентами правочини мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Відповідно до ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань контролюючих органів є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право контролюючих органів самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з контрагентами відповідач посилається на відсутність матеріальних та трудових ресурсів, інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, а тому неможливо встановити походження придбаного товару по ланцюгу постачання.

Проте, такі посилання судом не приймаються до уваги зважаючи на наступне.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Крім зазначеного в акті перевірки висновку відповідач жодним чином не обґрунтовує нікчемність вищеназваних правочинів.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, що підтверджується інформацією з бази даних, яка міститься на офіційному сайті Міністерства юстиціїУкраїни (https://usr.minjust.gov.ua/).

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів і в того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що правочини ПП Пожмастер та контрагентів ТОВ Дейлі-Сейл , ТОВ Білдголд , ТОВ Лейтон Стайл , ТОВ Тарінг-Груп , ТОВ Немокс-Постач , ТОВ Классен-Промпостач , ТОВ Лайт-Грін , ТОВ Рефтек-Компані , ТОВ Спрінг-Ленд , ТОВ СІА Інтернешенл , ТОВ Мерліон Групп та ТОВ Десента укладені з метою отримання товару та послуг, тобто позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно із п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримано податкові накладні.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлені податкові накладні, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вказаний факт в судовому засіданні був повністю доведений представниками позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по вищевказаним податковим накладним.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з отримання позивачем товару, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

За таких підстав суд вважає, що в діях позивача відсутнє порушення Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішень.

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від № 00001921400 від 24.06.2019 прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з порушенням використаного повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення; не добросовісно та не розсудливо.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити повністю.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 14394,09 грн. згідно платіжного доручення від 09.08.2019 слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства Пожмастер до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00001921400 від 24.06.2019.

Стягнути на користь Приватного підприємства Пожмастер (вул. Зарічна, буд. 68, смт. Варва, Варвинський район, Чернігівська область, 17600, код ЄДРПОУ 36326591) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183) судові витрати в розмірі 14394 (чотирнадцять тисяч триста дев'яносто чотири) грн. 09 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення складено 04 листопада 2019 року.

Суддя О.Є. Ткаченко