Рішення

від 24.07.2019 по справі 183/792/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/792/18

№ 2/183/333/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 липня 2019 рокуНовомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши, у підготовчому судовому засідання, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и в:

14 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточненого позову від 09 квітня 2019 року, просила суд, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за нею право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , а за відповідачем визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та на земельну ділянку кадастровий номер 1223283300:02:002:0078, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 03 вересня 1983 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Перебуваючи у шлюбі, сторони вирішили будувати будинок в с. Мар`янівка Новомосковського району, а правовстановлюючі документи на земельну ділянку та будинок вирішили оформлювати на відповідача. Так, згідно рішення виконкому Мар`янівської сільської ради №32 від 04.12.1992 року ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка під забудову по типовому проекту, останній був визнаний забудовником на земельній ділянці в АДРЕСА_2 , яка була виділена для будівництва житлового будинку з господарськими будівлями, а також на ім`я ОСОБА_2 був отриманий паспорт на забудівлю садиби в АДРЕСА_2 .

На той час, позивач працювала головним ветеринарним лікарем в КП птахорадгосп Новомосковський , а відповідач працював охоронцем в цьому ж господарстві. Згідно договору з КП птахорадгосп Новомосковський від 16.06.1995 року позивачу було надано суду для надання послуг по будівництву житлового будинку в сумі 3785 грн., погашення якої здійснювалося шляхом утримання з її заробітної в сумі 3048,67 грн., а 295,37 грн. було утримано із заробітної плати її чоловіка.

21 травня 2001 року, на підставі рішення 5 сесії 22 скликання Мар`янівської сільської ради народних депутатів від 16.04.1996 року, ОСОБА_2 отримав Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП №005613, згідно якого йому передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, розташована на території с.Мар`янівка, Мар`янівської сільської ради Новомосковського району, для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Так, до 2001 року загальною працею та за сумісні кошти сторони збудували житловий будинок та господарські будівлі.

Крім того, у 1999 році подружжя придбало двокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Однак, після того, як позивачу стало відомо про те, що чоловік уклав не договір купівлі - продажу, а договір дарування, вона звернулася до суду про визнання його недійсним та визнання договору дарування договором купівлі - продажу.

Рішенням Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2003 року було визнано недійсним договір дарування, зареєстрований 15.09.2001 року Новомосковською районною державною нотаріальною конторою реєстровий номер №1-1074, згідно якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв в дар квартиру по АДРЕСА_1 та визнано дійсним договір купівлі - продажу від 11.03.1999 року, відповідно до якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 купили вказану квартиру. Таким чином, вищезазначена квартира також є спільним майном подружжя.

25 квітня 2005 року шлюб між сторонами було розірвано, про що у Книзі записів реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №89.

Сторони та їх діти проживали та були зареєстровані в квартирі, по АДРЕСА_1 , а 01.08.2017 року відповідач знався з реєстрації за вказаною адресою і зареєструвався у спірному будинку.

У 2017 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 зробив нові документи на житловий будинок та на земельну ділянку на своє ім`я і виставив нерухоме майно на продаж, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Таким чином, відповідно до ст.ст. 60,61 Сімейного кодексу України (ст.ст. 22, 28, 29 КЗпШ) вищезазначені земельна ділянка, житловий будинок та квартира є об`єктами спільної сумісної власності подружжя. На сьогоднішній день, сторони дійшли певних домовленостей, тому позивач уточнила свої позовні вимоги та просить визнати за нею право власності на квартиру по АДРЕСА_1 , а за відповідачем визнати за ним право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та на земельну ділянку кадастровий номер 1223283300:02:002:0078, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Майної Г.Є від 16 березня 2018 року відкрито провадження по справі. У зв`язку із закінченням повноважень судді Майної Г.Є., за результатами повторного автоматизованого розподілу від 23.11.2018 року справа передана на розгляд судді Сорокі О.В.

09 квітня 2019 року канцелярією суду зареєстровано уточнену позовну заяву (а.с.112-117).

Сторони в підготовче судове засідання не з`явилися, їх представники, кожен окремо, звернулися до суду з заявою про розгляд справи у їх відсутність, представник позивача - адвокат Медведовська Л.М. позов підтримала (а.с.122), представник відповідача - адвокат Мисик О.І. позовні вимоги, викладені в уточненому позові визнав у повному обсязі (а.с.123).

На підставі ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, за наявності для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилися у зареєстрованому шлюбі в період з 03 вересня 1983 року по 25 квітня 2005 року, про що свідчать копія свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.7) та копія свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с.8).

Так, згідно довідок відділу архітектури №451,№452 від 29.04.1994 року (а.с.15,16) ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому Мар`янівської сільської ради №32 від 04.12.1992 року надано дозвіл на будівництво житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці, розташованої по АДРЕСА_2 , зі строком закінчення будівництва до 04.12.1995 року.

Рішенням Мар`янівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області V сесії ХХІІ скликання від 16.04.1996 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га, в тому числі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд 0,25 га. (а.с.13), а 21 травня 2001 року на підставі вказаного рішення на ім`я ОСОБА_2 був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії ДП №005013, згідно якого останньому передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,25 га, що розташована на території с. Мар`янівка Мар`янівськрої сільської ради Новомосковського району, акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5613 (а.с.10).

Суду подано копію довідки №105, видану 09.10.2002 року КП птахорадгосп Новомосковський , якою стверджується, що ОСОБА_1 , як спеціалісту господарства, на підставі договору від 16.06.1995 року було надано суду на оплату послуг по будівництву житлового будинку в сумі 3785 грн., погашення якої здійснювалося шляхом відрахування з її заробітної плати в сумі 3046,67 грн., а решта (295,37 грн.) утримано із заробітної плати ОСОБА_2 (а.с.9).

Як вбачається з копії технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 , виготовлено на ім`я ОСОБА_1 (а.с.11-12) станом на 31.07.2001 року будівництво будинку та інших господарських будівель не закінчено.

В подальшому, у 2017 році ТОВ Приватземлебуд на ім`я відповідача виготовлено новий технічний паспорт на вказане домоволодіння станом на 05.01.2017 року (а.с.62-64), у відповідності до якого сам будинок та всі господарські будівлі і споруди побудовані у 1991 році.

До того ж, 05 квітня 2017 року рішенням №11-13/VІІ Мар`янівської сільської ради передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд, за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 1223283300:02:002:0078 (а.с.17).

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №115400372 від 26.02.2018 року (а.с.32-34) ОСОБА_2 являється власником житлового будинку, загальною площею 106,5 кв.м., житловою площею 57,6 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі: технічного паспорту, виданого 05.01.2017 року ТОВ Приватземлебуд ; довідки про адресу №884 від 16.01.2017 року, номер запису про право власності 18643529 від 16.01.2017 року, підстава внесення запису - рішення Державного реєстратора Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Ричка О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Крім того, згідно цієї ж інформаційної довідки ОСОБА_2 являється власником земельної ділянки площею 0,2031 кадастровий номер 1223283300:02:002:0078, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.02.2017 року та рішення про передачу земельної ділянки серія та номер:11-13/УІІ, видане 05.04.2017 року Мар`янівською сільською радою Новомосковського району, номер запису про право власності 20085636 від 18.04.2017 року, підстава внесення запису - рішення Державного реєстратора Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Ричка О.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Окрім, зазначених вище об`єктів нерухомості, на підставі рішення Новомосковського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2003 року сторони по справі являються власниками по Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.119).

В свою чергу, ОСОБА_1 у встановленому законом порядку зареєструвала право власності на Ѕ частину вказаної квартири на підставі вказаного рішення суду, про що свідчить копія інформаційної довідки від 11.04.2019 року (а.с.121).

Як вбачається з відміток про місце реєстрації у паспортах сторін, позивач зареєстрована та проживає в спірній квартирі з 12 серпня 2003 року (а.с.5-6), а відповідач у спірному будинку з 24.07.2017 року (а.с.59-60).

До спірних правовідносин, суд вважає за необхідне застосувати норми чинного Сімейного кодексу України, з урахуванням особливостей щодо статусу майна, встановлених на час дії КпШС України, оскільки спірний будинок побудований у 1991 році, первинний документ про виділення спірної земельної ділянки був виданий у 1992 році, спірна квартира фактично придбана сторонами у 1999 році.

Так, за статтею 22 КпШС України, діючого на момент придбання спірного будинку, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно зі ст.28 КпШС України в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.

Поряд з цим, відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності. Така норма закону встановлює презумцію права спільної сумісної власності на майно, набуте за час перебування в шлюбі.

Такі ж роз`яснення містяться у і п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним, та про поділ спільного майна подружжя . Зокрема, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Зазначеним вище Державним актом на земельну ділянку, технічним паспортом на житловий будинок та рішенням суду, яким визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири від 11.03.1999 року, стверджується, що спірне нерухоме майно набуте чоловіком та дружиною в період шлюбу, а тому повинно бути визнане спільною сумісною власністю подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

В судовому засіданні встановлено, що сторони дійшли домовленості щодо поділу їх спільного майна подружжя, про що свідчить самі позовні вимоги, викладені позивачем в уточненому позові, та визнання їх відповідачем.

У відповідності до ч. 2 ст.76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Тому, зважаючи на подану представником відповідача заяву про визнання позову, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності обставин набуття майна подружжям та добровільності їх визнання.

У відповідності до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи викладене, враховуючи те, що сторони поза судовим засіданням дійшли певних домовленостей, які не суперечить закону, стосується лише прав та обов`язків сторін та предмета позову, а також враховуючи заяву представника відповідача про визнання позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. Встановлені судом обставини, дають суду підстави, в порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за позивачем право власності на спірну квартиру, а за відповідачем визнати право власності на спірний житловий будинок та земельну ділянку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 65, 68, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст.ст. 22,28 Кодексу про шлюб та сім`ю України,п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , ч.3 ст. 368 ЦК України, ст. ст.ст. 12, 13,76, 81, 89, 200, 263, 265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - задовольнити.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя - ОСОБА_1 до ОСОБА_2 наступні об`єкти нерухомого майна:

-житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами за АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку площею 0,2031 кадастровий номер 1223283300:02:002:0078, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка);

-квартиру загальною площею 42,60 кв.м., житловою площею 27,70 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру загальною площею 42,60 кв.м., житловою площею 27,70 кв. м., що розташована по АДРЕСА_1 .

В порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами за АДРЕСА_2 та на земельну ділянку площею 0,2031га кадастровий номер 1223283300:02:002:0078, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель (присадибна ділянка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Сорока О.В.