Рішення

від 18.10.2019 по справі 183/3069/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3069/18

№ 2/183/485/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності у спільній сумісній власності подружжя, визнання частково недійсними договорів купівлі - продажу нерухомого майна,

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,-

в с т а н о в и в:

29.05.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог та їх збільшення від 05.09.2018 року (т.2 а.с. 23) просив суд:

-визнати частково недійсним договір купівлі-продажу будинку від 03.10.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною за реєстровим №1217, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 468569212000, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 7219122;

-визнати частково недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 03.10.2014 року, посвідчені приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М., за реєстровим № 1222, номери записів про право власності в державному реєстрі речових права на нерухоме майно: 7221558, 7222135, 7222399.;

-визнати право власності 1/2 частину автомобіля SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2;

-визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що складається в цілому з: житлового будинку А загальною площею 80, 3 кв.м у тому числі житлова 46,7 кв.м, сараю Б, гаражу Г, сараю Д, альтанки Е, вбиральні Є, колодязя к, зливної ями з/я, огорожі №№4-8, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, та придбаний 03.10.2014 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною за реєстровим №1217, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 468569212000, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:7219122;

-визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1223286500:03:006:0176, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, придбана 03.10.2014 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною за реєстровим №1222, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 468612312000, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:7221558;

-визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0339 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0177, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, придбана 03.10.2014 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною за реєстровим №1222, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 468655812000, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:7222135;

-визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,128 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0178, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, придбана 03.10.2014 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною за реєстровим №1222, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 468706012000, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:7222399.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 12 лютого 2000 року він зареєстрував шлюб з відповідачем, від якого сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

03 лютого 2017 року до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від імені ОСОБА_2 надійшла позовна заява про розірвання шлюбу, який відповідним рішенням від 11 жовтня 2017 року розірвав зареєстрований між сторонами шлюб. Не погодившись із прийнятим рішення позивач оскаржив його в апеляційному порядку, і під час розгляду справи про розірвання шлюбу в Апеляційному суді Дніпропетровської області йому стало відомо про невизнання відповідачкою ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину майна, придбаного під час шлюбу та сумісного проживання.

Позивач зазначає, що за час спільного проживання та за спільні кошти ними було придбано наступне майно:

-автомобіль SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, придбаний у 2007 році, вартістю 99 700 грн.;

-житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та придбаний 03.10.2014 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною за реєстровим №1217, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:7219122. Будинок придбано за 98024 грн.;

-земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1223286500:03:006:0176, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка придбана 03.10.2014 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною за реєстровим №1222, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:7221558, вартістю 49993 грн.;

-земельну ділянку площею 0,0339 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0177, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка придбана 03.10.2014 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною за реєстровим №1222, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:7222135, вартістю 7971 грн.;

-земельну ділянку площею 0,128 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0178, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельна ділянка придбана 03.10.2014 року за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою Валентиною Миколаївною за реєстровим №1222, номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно:7222399, вартістю 36085 грн.

Відповідно до правовстановлюючих документів власником всіх перелічених об'єктів зазначена відповідач по справі . Посилаючись на вимоги ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України позивач вважає зазначене майно об'єктами спільної сумісної власності, оскільки воно придбано в період шлюбу за спільні кошти подружжя.

Відповідач ОСОБА_2 не визнає його права власності на 1/2 частину переліченого майна, тому позивач, крім іншого у позові зазначає, що з жовтня 2016 року відповідач проживає окремо від нього. Він же проживає у належному їм на праві спільної сумісної власності домоволодінні АДРЕСА_1, яке розташоване на перелічених вище земельних ділянках. Місцем його реєстрації - є місце реєстрації його батьків, іншого житла, крім домоволодіння АДРЕСА_1, позивач не має. У його одноособовому користуванні знаходиться автомобіль SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2.

Позивач наполягає на тому, що відповідач має намір одноособово продати все перелічене майно стороннім особам без його дозволу та участі, чим можуть бути грубо порушені його права.

Заява про збільшення позовних вимог (т.2 а.с. 23) мотивована тим, що після ознайомлення з відзивом на позов та ознайомившись з поданими копіями договорів купівлі-продажу нерухомого майна, позивачеві стало відомо про наявність нотаріально посвідченої заяви, у якій він начебто не заперечував, що придбане нерухоме майно купувалося за рахунок особистих коштів його дружини, тому вважається її особистою власністю. Так, позивач не спростовує того факту, що надавав нотаріально посвідчену заву, у якій надав згоду на укладення договору купівлі-продажу на ім'я своєї дружини, однак ніколи не вважав це майно її особистою власністю. Спірне нерухоме майно було придбане ними виключно в інтересах сім'ї, за спільні кошти подружжя, тому посилаючись на вимоги ст.ст. 203, 215 ЦК України, позивач просить визнати частково недійсними договори купівлі-продажу в частині визначення, що на укладення цих договорів ОСОБА_1 підтверджує, що все нерухоме майно належать ОСОБА_2 та придбано за кошти, що належать особисто їй та являються її особистою власністю.

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року відкрите провадження по справі (т. 1 а.с. 82,83).

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року вжито заходи забезпечення позову, накладено арешт на майно, що є об'єктом спільної сумісної власності (т.1 а.с. 85-87). Зазначена ухвала залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09.01.2019 року (матеріали контрольного провадження).

Ухвалою суду від 19 липня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про зустрічне забезпечення (т.1 а.с. 131-133).

Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року вжито заходи забезпечення доказів (т.3 а.с. 83).

У відзиві на позов (т.1 а.с. 137) представник відповідача зазначає, що житловий будинок та три спірні земельні ділянки були придбані ОСОБА_2 на підставі двох договорів купівлі-продажу від 03.10.2014р. Позивач ОСОБА_1 приймав особисту участь у нотаріальному оформленні зазначених правочинів та надав свою згоду на їх укладення та посвідчення. При цьому у заяві, адресованій нотаріусу, ОСОБА_1 підтвердив, що земельні ділянки та будинок будуть придбані його дружиною ОСОБА_2 на кошти, що належать їй особисто і в подальшому є її особистою власністю. На придбання вказаного нерухомо майна відповідачка загалом витратила 280915,00 грн. (109656,00+113616,00+ 13225,00+44418,00=280915,00), що згідно офіційного курсу НБУ на час придбання складало 21 708,20 доларів США (280915,00/12,9405=21708,20), всі об'єкти нерухомого майна включаючи спірний будинок, господарські будівлі і споруди було побудовано в період із 1937 по 1991 роки, і на час придбання вони вже були зареєстровані. Представник відповідача звертає увагу, що за час шлюбних відносин позивач ОСОБА_1 майже ніколи не працював та не отримував доходів. На час укладення шлюбу позивачеві було 18 років, а відповідачці 19 років, сторони не мали власного житла і проживали в орендованій квартирі в м. Дніпро. При цьому кошти на оренду житла та задоволення першочергових потреб надавали батьки відповідача (ОСОБА_6 та ОСОБА_7), які проживали на той час у м. Донецьку. ІНФОРМАЦІЯ_2помер батько відповідача, а її мати виїхала на постійне проживання до США. На сьогодні вона є громадянкою Сполучених Штатів Америки. В подальшому вона одружилась із ОСОБА_8, який також надавав матеріальну допомогу відповідачці, як вітчим. Він надіслав ОСОБА_2 грошових переказів на суму 4299,00 доларів США, ОСОБА_6 надіслала ОСОБА_2 грошові перекази на загальну суму 32150,00 доларів США. Окрім того ОСОБА_6 надіслала на ім'я онуки ОСОБА_5 грошові перекази на суму 5400,01 доларів США. З 2001р. по 2005 р. відповідач неофіційно працювала в корпорації ЗАТ Алеф-Віналь на посаді менеджера, з окладом у 300,00 доларів що давало можливість орендувати квартиру. При цьому її батьки продовжували надавати їй матеріальну допомогу. З 2005 по 2009 роки відповідачка офіційно працевлаштувалась до ТОВ Бетта-Сервіс на посаду директора філії в м. Дніпро, вул.Космiчна 49. із посадовим окладом екв. 1000,00 доларів США, який був мінливий і формувався з урахуванням відсотків від продажів. 27.09.2007р. відповідач придбала в особисту власність транспортний засіб SUZUKI SWIFT, 2007р.в., р/н НОМЕР_2 та зареєструвала його на своє ім'я. Починаючи із 07.07.2008р. відповідач почала займатись підприємницькою діяльністю та за рахунок особистих коштів заснувала Приватне підприємство МЕДЖІК СТАЙЛ (і.к. 35928424). Вона була єдиним засновником та керівником зазначеного суб'єкта господарювання до 24.01.2018р. і отримувала доходи від такої підприємницької діяльності. Підприємство мало розрахункові рахунки в банківських установах (ПАТ КБ ПриватБанк , ПАТ Імексбанк ) через які здійснювало господарську діяльність. Сукупний обіг грошових кошті по рахунках підприємства за період із 01.01.2008р. по 31.12.2017р. склав 6287884,70 грн. Окрім доходів від здійснення підприємницької діяльності відповідач отримував в ПП Меджик Стайл дохід у вигляді заробітної плати, що підтверджується довідками про доходи за відповідні періоди. Спільне життя сторін не склалось і у 2010 році ОСОБА_2 звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. В судовому засіданні чоловік благав надати йому останній шанс на виправлення ситуації в сім'ї, на що вона погодилася, та залишила без розгляду відповідний позов. Однак, всупереч обіцянкам, чоловік і надалі на очах у неповнолітнього сина продовжував зловживати спиртними напоями, чинити конфліктні ситуації та фізичне насилля в сім'ї. Відновлення стосунків не призвело до бажаних наслідків і в жовтні 2016р. стосунки між сторонами було остаточно припинено. Тому 03.02.2017р. ОСОБА_2 повторно звернулась до суду із позовом про розірвання шлюбу. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2017р. було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та розірвано шлюб між сторонами. У 2014 році мати відповідача - ОСОБА_6 зробила подарунок до дня народження відповідача та надала грошові кошти для купівлі житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельних ділянок, які знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Всі коштів на цей будинок були надіслані із США грошовими переказами через систему MoneyGram та розрахунковий рахунок в ПАТ Сбербанк Росії . Протягом усього подружнього життя Позивач ОСОБА_1 майже ніколи не працював та не отримував доходів. Майже всі витрати на родину несла відповідачка та її батьки. У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 після припинення стосунків із ОСОБА_2 почав її переслідувати та погрожувати, вона була вимушена виїхати за межі України, де і проживає на сьогодні. Таким чином відповідач спростовує ту обставину, що майно, яке позивач вважає спільною сумісною власністю, набуте за спільні кошти подружжя, таке майно набуте за її особисті кошти та кошти, які надсилала їй матір, сам позивач при посвідченні договорів купівлі-продажу нерухомого майна надавав нотаріусу згоду на посвідчення зазначеного правочину та підтверджував цей факт своїм підписом на заяві від 03.10.2014р. Крім того, вимоги про поділ майна заявлено позивачем після закінчення 3 річного строку, а тому відповідачем подано заяву про застосування позовної давності. Посилаючись на вимоги ст. 57 СК України відповідач, зазначає, що спірне нерухоме майно, хоча в придбано у період шлюбу, але за її особисті кошти, тому не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є її особистою приватною власністю, а сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для надання такому майну статусу спільної сумісної власності подружжя.

Ухвалою суду від 04 липня 2019 року призначено розгляд справи по суті (т.3 а.с. 135-137).

В судовому засіданні позивач надав свої пояснення, як свідок, та пояснив, що він, уклавши шлюб з ОСОБА_2, весь час працював та забезпечував свою сім'ю всім необхідним. Після укладення шлюбу вони дійсно винаймали житло в м.Дніпро, спільно з дружиною вели спільне господарство, спільно займалися підприємницькою діяльністю, не дивлячись на те, що деякі підприємства були оформлені на ім'я відповідача. В будь-якому випадку доходи, які відповідач офіційно отримувала від діяльності створених ними спільно підприємств, були результатом їх спільної праці. У 2014 році, вони вирішили придбати житло поза межами м.Дніпро, разом підшукували будинок та знайшли будинок в с.Спаське Новомосковського району, що розташований по АДРЕСА_1. Такий вибір ними було зроблено в тому числі через те, що в цьому селі проживали їх друзі, вони мали можливість проводити спільне дозвілля, їх діти товаришували, тощо. Для придбання цього будинку у них дійсно не вистачало власних коштів, тому частину коштів для придбання будинку йому передала його матір. Під час оформлення договору купівлі-продажу будинку у нотаріуса ними було прийняте рішення зареєструвати право власності на ОСОБА_2, оскільки вона дійсно більше часу змогла приділити всім необхідним формальним процедурам, в тому числі відповідач сама обрала нотаріуса, який буде посвідчувати договір-купівлі-продажу. В день підписання угоди він також, знаючи про необхідність надання згоди на укладення правочину іншим з подружжям, прибув до нотаріуса Делалової В.М. та підписав відповідну заяву, не читаючи її змісту, будучи впевненим, що надає згоду лише на оформлення договору на ім'я відповідача. Коли його дружина в 2016 році несподівано зникла, він був змушений вживати заходів для її розшуку та встановлення місця проживання. Так, дійсно ним оскаржувалося рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про розірвання шлюбу і в апеляційній інстанції стало зрозумілим, що його дружина має намір продати все придбане за час шлюбу майно та залишитися проживати в Російській Федерації. Між тим, позивач, як свідок доводив не лише факт придбання майна у шлюбі, а й спростовував інформацію щодо того, що кошти для придбання будинку були особистою власністю його дружини та її матері. Так, ОСОБА_1 надаючи пояснення, як свідок спростовував ту інформацію, що матір його дружини ОСОБА_6 висилала кошти для придбання будинку. Остання дійсно надсилала кошти грошовими переказами, однак ці кошти не були адресовані їх сім'ї для придбання будинку, а направлялися сестрі відповідача, яка проживає в м.Донецьку, куди з-за кордону не можливо було надсилати кошти.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у ньому.

В судовому засіданні представник відповідача позов в частині поділу нерухомого майна не визнав, з підстав, викладених у відзиві, позов в частині визнання автомобіля об'єктом спільної сумісної власності визнав та, зважаючи на те, що річ є неподільною, вважав за можливе стягнути з позивача на користь відповідача Ѕ частину вартості автомобіля.

Свідки зі сторони позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_10 також надали суду показання про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, проживаючи однією сім'єю, мали спільний бюджет, вели спільну підприємницьку діяльність, спільне господарство, разом виховували сина, разом приймали рішення про придбання будинку в с.Спаське Новомосковського району, проживали в ньому з моменту придбання у 2014 році до жовтня 2016 року, як ОСОБА_2 залишила несподівано сім'ю та виїхала а межі України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши подані докази з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

12 лютого 2000 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Жовтневим відділом РАЦСу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб, про що зроблено відповідний актовий запис за № 61 (т.1, а.с. 8). Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінене на ОСОБА_2, відповідно до поданої копії свідоцтва про шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у зазначеного вище подружжя народився син ОСОБА_5, про що свідчить свідоцтво про народження (т.1 а.с. 9).

Суду подано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу,у відповідності до якого автомобіль SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, придбаний у 2007 році. Власником автомобіля значиться ОСОБА_2 (т.1 а.с. 10).

На підтвердження вартості зазначеного рухомого майна суду подано звіт про оцінку зазначеного автомобіля, на момент розгляду справи в суді вартість автомобіля складає 99700 грн. (т.1 а.с. 14-18).

Вирішуючи позов в частині поділу автомобіля, який є неподільної річчю, з урахуванням позиції представника відповідача, суд виходить з наступного.

У відповідності до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі,суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суду. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними, відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Зважаючи на відсутність позову жодного з подружжя на отримання грошової компенсації, суд вважає за необхідне визначити ідеальні частки подружжя в автомобілі SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності.

При цьому частки є рівними, тобто по Ѕ частині, з підстав, наведених нижче.

На виконання ухвали суду про забезпечення доказів від 22 лютого 2019 року, приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Деллаловою В.М. подано належним чином засвідчені копії матеріалів (т.3 а.с. 154-180), у відповідності до яких:

- 03 жовтня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Продаж будинку за домовленістю сторін вчинено за 109656 грн. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1217;

- 03 жовтня 2014 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, загальною площею 0,250 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, кадастровий номер 12232865000:03:006:0176, загальною площею 0,0339, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223286500:03:006:0177, площею 0,1280, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1223286500:03:006:0178, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Продаж земельних ділянок за домовленістю сторін вчинено за 113616, 00 грн., 13225, 00 грн., 44418, 00 грн, - відповідно грн. Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 1222.

При цьому матеріали, на підставі яких посвідчувалися договори купівлі-продажу, містять заяву ОСОБА_1, якою він у відповідності до ч.3 ст. 65 СК України, надав згоду своїй дружині на укладення договору, що потребує нотаріального посвідчення. І цією ж заявою усім зацікавленим особам підтвердив, що згідно ст. 57 СК України, придбане його дружиною нерухоме майно під час шлюбу за кошти, що належать їй особисто є її особистою власністю. Ніяких претензій матеріального та морального характеру мати не буде, йому роз'яснені вимоги ст.ст. 57, 65, 74 СК України (т.3 а.с. 169).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належності переліченого майна до спільного майна подружжя та його поділу.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону.

Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, указаною правовою нормою права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. У такому разі позивач звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач, якщо заперечує проти цього, відповідно до ч.3 ст. 12 ЦПК України, має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частиною 4 статті 65 СК України визначено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Як убачається з матеріалів справи, автомобіль марки SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а також земельні ділянки площею, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, придбано ОСОБА_2 в період шлюбу між сторонами та за спільні кошти подружжя.

Суд бере до уваги, подані відповідачем докази отримання нею доходів в період шлюбу (т.1 а.с. 180-187), однак вимоги ст. 60 СК України встановлюють презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя, незалежно від того, що один з подружжя не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Крім того, позивач та допитані в судовому засіданні свідки зі сторони позивача надали суду достовірні докази про те, що позивач та його дружина займалися спільною підприємницькою діяльністю, мали спільний сімейний бізнес, мали спільний сімейний бюджет, тому кошти від доходів створених підприємств, де відповідач являлася засновником чи керівником, також були спільним доходом сім'ї.

Так само суд критично ставиться до поданих відповідачем квитанцій про перерахування грошових коштів ОСОБА_6, ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_1 (том 2, а.с. 115-291), на підтвердження обставин щодо придбання ОСОБА_2 нерухомого майна за рахунок особистих коштів.

Так, подані квитанції не містять призначення платежу, здебільшого перерахування коштів здійснювалося в період після придбання ОСОБА_2 нерухомого майна - 03.10.2014 року, кошти перераховувалися, як на ім'я ОСОБА_2, так і на ім'я ОСОБА_1, а тому не можуть бути беззаперечним доказом особистих коштів відповідача, за які було придбано майно в інтересах сім'ї.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що спірне майно було придбано сторонами під час шлюбу, доказів, які б підтверджували факт придбання такого майна відповідачем за кошти, що належать їй особисто, суду не надано, все перелічене майно придбане під час шлюбу між сторонами за спільні кошти, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, а частки кожного з подружжя в даному майні є рівними.

Доводи відповідача щодо необхідності встановлення джерел походження коштів, необхідних для оплати вартості майна, придбаного за час шлюбу, необхідність дослідження доказів добровільного волевиявлення позивача щодо розпорядження своїм правом під час державної реєстрації нерухомого майна на ім'я ОСОБА_2, є надуманими, необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються правовими висновками, викладеними Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та Верховним Судом в постанові від 09 січня 2019 року у справі №61-5636св18, з урахуванням загального правила застосування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. В свою чергу, відповідач презумпцію спільності майна подружжя не спростувала.

Крім того, Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Згідно з п.22 постанови N 11 від 21.12.2007 року Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Згідно із звітом про оцінку майна, складеним 14.05.2018 року ТОВ МЕГАПОЛІС І ПАРТНЕРИ вартість автомобілю SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, придбаного у 2007 році, складає 99 700 грн.

Згідно із звітом про незалежну оцінку майна, складеним 14.05.2018 року ТОВ МЕГАПОЛІС І ПАРТНЕРИ , вартість домоволодіння АДРЕСА_1 складає 198024 грн.

Згідно із звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним 14.05.2018 року ТОВ МЕГАПОЛІС І ПАРТНЕРИ , вартість земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1223286500:03:006:0176, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 49993 грн.

Згідно із звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним 14.05.2018 року ТОВ МЕГАПОЛІС І ПАРТНЕРИ , вартість земельної ділянки площею 0,0339 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0177, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 7971 грн.

Згідно із звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеним 14.05.2018 року ТОВ МЕГАПОЛІС І ПАРТНЕРИ , вартість земельної ділянки площею 0,128 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0178, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, складає 36085 грн.

Загальна вартість спірного майна становить 391773 грн.

Оцінюючи позицію представника відповідача щодо недопустимості доказів на підтвердження вартості майна подружжя - звітів про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складених ТОВ МЕГАПОЛІС І ПАРТНЕР , суд бере до уваги, що такі звіти дійсно не могли бути складені на замовлення власника майна - ОСОБА_2, однак представник позивача обґрунтовано спростувала інформацію щодо замовника експертизи та пояснила це наявністю власника майна, яким номінально є ОСОБА_2.

Крім того, представник відповідача не наполягав на проведенні експертиз в судовому порядку та вважав, що вартість майна, власником якого визначена ОСОБА_2, визначена з дотриманням відповідних Методик щодо визначення вартості рухомого та нерухомого майна.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 щодо вимог про визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна в частині визначення, що на укладення цих договорів ОСОБА_1 підтверджує, що все нерухоме майно належать ОСОБА_2 та придбано за кошти, що належать особисто їй та являються її особистою власністю, суд виходить з наступних норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3,4 ст. 35 СК України Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Судом в повному обсязі надано правову оцінку належності придбаного подружжям майна до спільної сумісної власності, в тому числі і надано оцінку поданій ОСОБА_1 заяві нотаріусу.

Така заява, відповідно до вимог ст. 65 СК України, повинна бути обов'язкова надана при нотаріальному посвідченні договору, який в тому числі підлягає державній реєстрації. Посилання у заяві на те, що ОСОБА_1 цією ж заявою усім зацікавленим особам підтвердив, що згідно ст. 57 СК України, придбане його дружиною нерухоме майно під час шлюбу за кошти, що належать їй особисто є її особистою власністю, та не має ніяких претензій матеріального та морального характеру, не змінює правовий режим придбаного майна подружжям, не створює юридичних наслідків для ОСОБА_2, остання не довела суду, що це майно являється її особистою власністю, відповідно до вимог ст. 57 СК України.

Ця ж заява не створює юридичних наслідків і для ОСОБА_1, оскільки при посвідченні договору, який підлягає державній реєстрації нотаріус має зажадати лише письмову згоду іншого з подружжя, відповідно до вимог ст.65 СК України.

Встановлені в судовому засіданні обставини не дають суду достатніх даних про недійсність вчинених правочинів, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

При вирішення питання щодо судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, визнання права власності у спільній сумісній власності подружжя, визнання частково недійсними договорів купівлі - продажу нерухомого майна, - задовольнити частково.

Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2: автомобіль марки SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1223286500:03:006:0176, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,0339 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0177, розташована за адресою: АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,128 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0178, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3) право власності на:

- 1/2 частину автомобіля марки SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2;

- 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що складається в цілому з: житлового будинку А загальною площею 80, 3 кв.м у тому числі житлова 46,7 кв.м, сараю Б, гаражу Г, сараю Д, альтанки Е, вбиральні Є, колодязя к, зливної ями з/я, огорожі №№4-8, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1,;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1223286500:03:006:0176, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0339 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0177, розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,128 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0178, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4) право власності на:

- 1/2 частину автомобіля марки SUZUKISWIFT, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_2;

- 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що складається в цілому з: житлового будинку А загальною площею 80, 3 кв.м у тому числі житлова 46,7 кв.м, сараю Б, гаражу Г, сараю Д, альтанки Е, вбиральні Є, колодязя к, зливної ями з/я, огорожі №№4-8, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1223286500:03:006:0176, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0339 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0177, розташована за адресою: АДРЕСА_1;

- 1/2 частину земельної ділянки площею 0,128 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1223286500:03:006:0178, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині позову ОСОБА_1, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4) судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 1959 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дев'ять грн.).

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає за адресою: АДРЕСА_1; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2; РНОКПП НОМЕР_3;

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.