Постанова

від 08.10.2019 по справі 280/316/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 280/316/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Чабаненко С.В.,

суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,

за участю секретаря судового засідання Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області, Фермерського господарства "Время" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2019 р. в адміністративній справі №280/316/19 за позовом Фермерського господарства "Время" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Время» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення:

- №0031061306 від 24.10.2018 про нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 60419,68 грн, та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29957,96 грн.;

- №0031071306 від 24.10.2018 про нарахування військового збору на суму 7389,04 грн, та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3086,06 грн.;

- №0031081306 від 24.10.2018 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 травня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0031061306 від 24.10.2018 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14853,04 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області №0031071306 від 24.10.2018в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1238,80 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач та відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подали апеляційні скарги.

В судовому засіданні представник позивача за ордером (Дуда С.В.) підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача за довіреністю (Воронкова Н.В.) підтримала доводи своєї апеляційної скарг та заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, на підставі направлення на проведення перевірки від 19.09.2018 року № 453 посадовою особою контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФГ «Время» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплат податків до бюджету при нарахуванні та виплати орендної плати за земельні ділянки (паї) за період з 01.07.2015 р. по 30.06.2018р. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 02.10.2018р. № 73/08-01-13-06/20480858, відповідно до висновків якого встановлено порушення:

пп.164.2.5. п. 164.2. ст.164, пп.168.1.5. п.168.1 ст.168, пп. 170.1.1. п.170.1. ст.170 Податкового Кодексу України заниження податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні паї на суму 60419,68 грн., т.ч. за 2015 -21119,24грн., за 2016 - 19188,72грн., за 2017 - 20111,72грн.;

підпункту 1.4. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX, пунктів пп.164.2.5. п. 164.2. ст.164, пп.168.1.5. п.168.1 ст.168, пп. 170.1.1. п. 170.1. Податкового Кодексу України встановлено заниження військового збору з нарахованої орендної плати за земельні паї на суму 7389,04 грн., т.ч. за 2015 - 4111,92грн., за 2016 - 1599,06грн., за 2017 - 1678,06грн.;

пункту 119.2 статті 119, пункту 171.2, статті 171, пункту 176.2 «б» статті 176 Податкового кодексу України в частині відомості за формою № 1ДФ про суми доходів сплачених на користь платника податків за 2015-2016 рік подано не у повному обсязі.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0031061306 від 24.10.2018 про нарахування податку на доходи фізичних осіб на суму 60419,68 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 29957, 96 грн.;

№0031071306 від 24.10.2018 про нарахування військового збору на суму 7389,04 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3086,06 грн.;

№0031081306 від 24.10.2018 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 510,00 грн.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні паї на суму 60419,68 грн., та, як наслідок, не сплачено військовий збір на суму 7389,04 грн., при цьому податковим органом протиправно було застосовано до позивача нарахування штрафної санкції як за повторне правопорушення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України передбачено, що об`єктом оподаткування платника податку (як резидента так і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно пп. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 170.1.1 п. 170.1 ст.170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Статтею 21 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161 -XIV «Про оренду землі» встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно ст. ст. 15 Закону України «Про оренду землі» Однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Водночас, слід зауважити, що статтею 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» від 02.02.2002 №92/2002 визначено, що одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки є забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

На виконання статті 6 Указу Президента України від 10 листопада 1994 р. №666 «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» Кабінетом Міністрів України постановою від 23.03.1995 №213 затверджено Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (далі - Методика №213).

Пунктом 1 Методики №213 визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який відповідно до ст. 23 Закону України від 11.12.2003 №1378-ІУ «Про оцінку земель» (далі -Закон №1378) видається відповідним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до положень статті 18 Закону України №1378 нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Крім того, відповідно до приписів ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. При цьому база оподаткування визначена у п. 271.1.1. ст. 271 Податкового кодексу України, а саме, нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Згідно із пп. 170.1.4. п. 170.1. с. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1 - 170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно абзацу «а» п. 171.2. ст. 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Статтею 168 Податкового кодексу України встановлений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету і, зокрема, пунктом 168.1 цієї статті визначено порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.

Так, згідно з пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Щодо нарахування військового збору, суд зазначає наступне.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно підпункту 1.3. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу, ставка військового збору становить 1,5 відсотків від об`єкта оподаткування.

Відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю) є орендар.

Згідно підпункту підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX нарахування, утримання та сплата збору до бюджету здійснюються у порядку встановленому статтею 168 ПКУ. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України (п.п. 1.2 п. 16 і підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України). Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Додаткового кодексу України).

Відповідно підпункту 168.1.1. пункту 168.1 статті 168 ПКУ Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Згідно підпункту 168.1.5. пункту 168.1 статті 168 ПКУ якщо оподаткований дохід нараховується податковим, але не виплачується платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки встановленні ПКУ.

Як вбачається з матеріалів справи, основною діяльністю позивача є вирощування зернових культур, для ведення якої позивач орендує земельні ділянки (паї) у фізичних осіб згідно договорів оренди.

При проведені перевірки ФГ «Время» контролюючим органом направлено запит № 10 від 19.09.2018 щодо надання первинних та зведених документів про нарахування і виплати орендної плати за паї за період з 01.07.2015 по 30.06.2018, а саме: договори оренди земельних ділянок, відомості нарахування та виплати орендної плати, касові книги, звіти 1 ДФ, головні книги по рахунках 685 «розрахунки по орендній платі» , 6411 «податок на доходи фізичних осіб» , 6426 «військовий збір з орендної плати» . До перевірки надано лише частково договори оренди, відомості видачі орендної плати за 2015 та 2016 років.

При цьому до матеріалів справи надані договори оренди за 2005 та 2006 роки, відповідно до яких орендна плата вноситься орендарем щорічно у формі та розмірі ( чітка зазначена сума) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Згідно договору, орендна плата виплачується орендарем до 31 грудня відповідного року.

Як вбачається з додатків 2 до Податкової декларації з фіксованого сільськогосподарського податку (єдиного податку) наданих до Мелітопольської ОДПІГУ ДФС У Запорізькій області та наданих до перевірки відомостей про виплату орендної плати по паям у ФГ «Время» обліковується у 2015 - 43 пая, у 2016 - 44 пая, у 2017 -44 пая, у 2018 - 44 пая. Зі всіма орендодавцями підписанні та зареєстровані договори оренди землі, що не заперечується учасниками справи.

Як зазначає відповідач, в договорах оренди 2015 року була зазначена нормативно грошова оцінка земельної ділянки (паю) 212502,53грн. При цьому, в матеріалах справи відсутні договори 2015, 2016 та 2017 років. В свою чергу в матеріалах справи наявні договори оренди за 2005 та 2006 роки, відповідно до яких нормативна грошова оцінка земельної ділянки у 2006 році складала 77239,17 грн. При цьому, як зазначив суд першої інстанції, у разі якщо орендодавець передавав в оренду земельну ділянку, яка за площею була менша ніж один пай (наприклад 0,5 паю або 0,25 паю) відповідно і грошова оцінка зазначалася меншою, так як не завжди площа земельної ділянки складає один пай.

Також судом першої інстанції було встановлено, що нормативна грошова оцінка була єдина та не змінювалася, в договорах вона зазначена в залежності від розміру земельної ділянки. Однак, враховуючи, що орендна плата нараховується на кожний пай окремо, а не на площу земельної ділянки, тому у відомостях виплати орендної плати у деяких осіб зазначена сума за декілька паїв, в залежності від того, скільки паїв знаходиться у володінні фізичної особи.

Відповідно до умов договорів оренди, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації.

При цьому колегія суддів погоджується з розрахункам, наведеними відповідачем та підтвердженими під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки останні проведено з урахуванням приписів ст.ст.270, 271 Податкового кодексу України, а також даних первинних документів позивача.

Судом враховується, що у наданих договорах визначено нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, які позивачем взято в оренду у фізичних осіб.

Доводи позивача стосовно того, що зазначені земельні ділянки різної площі, а тому повинна сплачуватись сума орендної плати саме з урахуванням розміру земельної ділянки, що не враховано під час перевірки не відповідає фактичним обставинам, оскільки, розрахунок та сплата орендної плати здійснюється не за площею земельної ділянки, а за кожний пай окремо, що також вбачається з відомостей виплати орендної плати, які наявні в матеріалах справи, та відповідні обставини враховано під час вирішення спору.

Крім того, в обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що ним було виплачено передоплату орендодавцям в сумі 263640,00 грн 20.12.2014 в рахунок майбутніх платежів, проте наведене не відображено в звітах "Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (за формою 1-ДФ) за І-ІV квартал 2014", які було надано до Мелітопольської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (Приазовське відділення), де вказано лише відомості про нарахування та видачу заробітної плати, проте відсутні відомості про нарахування та виплату орендної плати у сумі 263640грн., як про це зазначає позивач. Посилання на наказ № 5 від 19.12.2014 року, довідку по даним бухгалтерського обліку , відомість від 20.12.2014 р. виплати передплати за 2014 -2017 роки, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на наступне.

Так, в матеріалах справи відсутні дані щодо походження грошових коштів для виплати за відомістю від 20.12.2014 року. Крім того, відповідно п.3.10 Постанови НБУ від 15.12.2004 N 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» визначено, що виправлення в касових ордерах та видаткових відомостях забороняються. В свою чергу з наданої копії відомості «Выплаты арендной платы по паям за 2014 год» по ФГ «Время» , вбачаються дописки у назві касового докумену « Ведомость предоплаты» та зазначення періоду « -2017 год» , що суперечить вищенаведеним приписам законодавства. Також, відповідно до платіжного доручення № 3 від 28.01.2015 р. про сплату податку на доходи за оренду паїв за 2014 рік на суму 19608 грн вбачається, що сплата податку здійснена саме за 2014 рік, а не 2014 - 2017 роки, як про це зазначає позивач посилаючись на вищенаведені документи.

Колегія суддів також враховує, що станом на 01.07.2015 за підприємством не обліковується дебіторська заборгованість перед орендодавцями.

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0031081306 від 24.10.2018р нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн.

Згідно з пунктом 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України визначено, що податкові агенти зобов`язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається; нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

В свою чергу позивачем на підставі статті 176 Податкового кодексу України до Мелітопольської ОДПІ (Приазовське відділення) подавалися своєчасно, однак не у повному обсязі, звіти за формою №1-ДФ за І-ІУ квартали 2015 та за І-ІV квартали 2016. Так, ФГ «Время» в перевіреному періоді не включено до відомостей суми виплаченого доходу фізичним особам за оренду земельних ділянок з ознакою доходу 106, що є порушенням статті 176.2 Податкового кодексу України, тому оскаржуване рішення правомірним.

При цьому колегія суддів вважає неспроможними доводи відповідач стосовно розміру застосованої до позивача штрафної санкції, оскільки податковий орган не мав права застосовувати до відповідача подвійний та потрійний розмір штрафу, у зв`язку з тим, що зазначене порушення є триваючим, а не повторним.

Платники збору зобов`язані забезпечити виконання податкових зобов`язань у формі та у спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України (п.п. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України).

Пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України передбачено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. З розрахунку штрафних санкцій вбачається, що на позивача було накладено штраф у 2016 та 2017, як за повторне порушення норм Податкового кодексу, що спростовується матеріалами справи.

Також відсутні докази, що позивач притягався до відповідальності за аналогічне порушення, тому накладення штрафу, як за повторне порушення норм Податкового кодексу України у розмірі 50 відсотків суми податку та як за порушення вчинене втретє у розмірі 75 відсотків є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області, Фермерського господарства "Время" - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2019 р. в адміністративній справі №280/316/19 - залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 328 - 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.Ю. Чумак

суддя І.В. Юрко