Рішення

від 21.10.2019 по справі 640/58/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2019 року 09:54 № 640/58/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інжинірінгпрофі" (02225, м.Київ, вулиця Оноре де Бальзака, 16) доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м.Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.11.2018 року , за участю представників сторін:

представника позивача - Яковлєва А.В.,

представника відповідача - Пінчука Б.В.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірінгпрофі (надалі - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати прийняті на підставі акту №1090/26-15-14-04-04/30455302 від 09 листопада 2018 року про результати документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Фірма Солара за грудень 2017 року:

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28 листопада 2018 року за №0060731404 за формою Р про збільшення суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 712 182,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28 листопада 2018 року за №0060741404 за формою В4 , яким зменшено розмір від`ємного значення суму податку на додану вартість та застосовано суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 237 394,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28 листопада 2018 року за №0060761404 за формою ПС за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн.

Мотивуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки відповідачем не враховано факт вилучення у позивача оригіналів первинних документів з підстав того, що таке вилучення відбулось на підставі ухвали слідчого судді, що не підтверджується нормативно та спростовується презумпцією правомірності дій слідчого та неможливості ігнорування законних вимог слідчого. Крім того, на думку представника позивача, не є обґрунтованими твердження податкового органу щодо неможливості виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Солара задекларованих робіт, оскільки вказані роботи були виконані і це підтверджується належними доказами.

Також представник позивача просив врахувати, що відсутні жодні докази на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вимоги. Крім того, відсутні будь-які документи, які б встановлювали відповідні юридичні факти.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

У відзиві на адміністративний позов представник податкового органу зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано, оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю Інжинірінгпрофі не надано до перевірки первинні документи у повному обсязі та дані бухгалтерського обліку, що засвідчено відповідними актами про ненадання первинних документів для перевірки. При цьому, в ході аналізу податкової інформації, зібраної відповідно до вимог статті 72, 74 Податкового кодексу України по контрагентах-постачальниках Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі встановлено відсутність здійснення фінансово-господарської діяльності з контрагентами постачальниками та контрагентами-покупцями. Також, підприємство-постачальник позивача фігурує у кримінальних провадженнях як підприємство з ознаками фіктивності.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

У період з 30 липня 2018 року по 02 листопада 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі направлення від 30 липня 2018 року №1244/26-15-14-04-04, виданого Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, на підставі наказів Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27 липня 2018 року №11782 та від 01 серпня 2018 року №11834, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Солара за грудень 2017 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 09 листопада 2018 року №1090/26-15-14-04-04/30455302.

Документальною позаплановою виїзною перевіркою Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі встановлено порушення вимог:

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за грудень 2017 року на загальну суму 474 788,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового_ періоду на загальну суму 233 335,00 грн.;

- пункту 44.1, пункту 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України.

Вказані висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що відносини позивача із контрагентом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Солара були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді зменшення бази оподаткування та, як результат, зменшення суми податків, що належать до сплати. Податковий орган вказує на фактичну неможливості виконання поставок саме задекларованим контрагентом та посилається на ознаки його фіктивності. При цьому, ознаками фіктивності відповідач вважає відомості з адресованого суду клопотання слідчого, в якому слідчий посилається на те, що ним встановлені підприємства з ознаками фіктивності, серед яких Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Солара створені з метою надання послуг з мінімізації податкових зобов`язань, які підлягають сплаті до бюджету та на інші відомості матеріалів досудового розслідування.

Також вказані висновки акта перевірки обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Солара зареєстровано 567 податкових накладних щодо реалізації товарів та ставить під сумнів можливість здійснення серед них і тих, що стосується позивача.

На підставі акта перевірки 28 листопада 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення №0060731404, яким Товариству з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 712 182,00 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями у розмірі 474 788,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 237 394,00 грн.

Також, 28 листопада 2018 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, на підставі якого позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 233 335,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28 листопада 2018 року №0060761404 до Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн.

Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки-цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що Податковим кодексом України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

При цьому, визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закону №996-ХІV).

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14 січня 2015 року №К/9991/72258/12, від 21 жовтня 2014 року №К/800/6170/14 та від 26 серпня 2014 року №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону №996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Водночас, як вбачається з наявних матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 08 червня 2018 року представнику позивача вручено лист №26484/10/26-15-14-04-04-12 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Солара за грудень 2017 року, однак на вказаний лист Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі пояснень та їх документальних підтверджень не надало.

В акті перевірки вказано, що після отримання вказаного запиту Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі листом від 31 липня 2018 року №31-02/07 повідомило податковий орган про втрату первинних документів за четвертий квартал 2018 року, тобто тих які бути предметом перевірки.

Повторно позивач 01 серпня 2018 року листом №01-01/08 повідомило Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві про втрату первинних документів за 4 квартал 2017 року та надано копію заяви до Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві від 31 липня 2018 року.

Вимогами пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

У зв`язку із наведеним, Товариству з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі вручено під розписку лист від 06 серпня 2018 року №41406/10/26-15-14-04-04 про надання інформації щодо обов`язку відновити втрачені документи протягом 90 днів до 30 жовтня 2018року.

Відповідно до вимог пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

З наявного у матеріалах справи повідомлення щодо вилучення оригіналів документами слідчим №01-30/10 від 30 жовтня 2018 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі вжило заходів відновлення втраченої документації та в повному обсязі відновила документацію щодо фінансово-господарських операцій з контрагентом - постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Солара .

Також, матеріалами перевірки підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі листом від 30 жовтня 2018 року №01-30/10 повідомило Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві про вилучення документів 02 жовтня 2018 року слідчим СВ Деснянського УП ГУ НП у місті Києві в рамках кримінального провадження №3201311003000061 від 24 квітня 2013 року, порушеного за частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України.

Наведене свідчить, що станом на момент отримання позивачем запиту від 08 червня 2018 року №26484/10/26-15-14-04-04-12 первинні документи не були вилучені у нього та не були втрачені, оскільки як вказано у заяві від 31 липня 2018 року, адресованій начальнику Голосіївського УП ГУ НП у місті Києві втрата документів відбулась 27 липня 2018 року з власної необережності директора Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі , однак останнім на виконання такого запиту не надано документів та не зазначено підстав неможливості його виконання.

Суд також звертає увагу, що вимогами пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України на платника податку покладено обов`язок відновлення первинних документів протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, відтак позивач відновлені документи міг надати до контролюючого органу одразу з моменту відновлення та до моменту їх вилучення, однак не зробив цього з невідомих причин.

З наявних матеріалів справи вбачається, що первинні документи вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі відповідно до протоколу від 02 жовтня 2018 року, однак про таке вилучення повідомлено контролюючий орган лише 30 жовтня 2018 року, тобто з порушенням встановленого строку, визначеного пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України. Судом вбачається, що таке повідомлення відбулось у зв`язку із відновленням проведення перевірки позивача.

Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами ), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Вимогами статті 1 Закону України Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів визначено, що правоохоронні органи - органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Крім того, вимогами статей 167-168 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Водночас, відповідно до статті 159 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Тимчасовий доступ до електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв`язку, без їх вилучення.

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Водночас, в матеріалах справи та в ході проведення перевірки встановлено, що ухвала суду, слідчого судді щодо вилучення первинних документів у Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Солара за грудень 2017 року відсутні.

В матеріалах справи міститься лише копія постанови про передачу документів від 02 жовтня 2018 року слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП в місті Києві, якою вирішено здійснити передачу документів щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Солара .

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог статті 165 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов`язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду.

На вимогу володільця особою, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів, має бути залишено копію вилучених оригіналів документів . Копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред`являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.

Відтак, навіть у разі вилучення у позивача первинних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю Інжинірингпрофі мало право залишити копію таких вилучених оригіналів первинних документів, однак таким правом, наданим законодавством, позивач не скористався.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

З акта перевірки вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві до Генеральної прокуратури України Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Управлінню з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки надіслано лист від 03 серпня 2018 року №249/9/26-15-14-04-04 про надання інформації, а саме письмового дозволу для використання матеріалів досудового розслідування, внесені до ЄРДР за №42017000000004294 від 17 листопада 2017 року за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 209, частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 212, частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України та їх використання в матеріалах перевірки, однак відповідь на вказаний запис податковим органом не отримано.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що контролюючим органом вжито всіх необхідних заходів з метою отримання доступу до первинних документів позивача.

Водночас, господарські відносини позивача із контрагентом-постачальником не підтверджені належними первинними документами, а їх відсутність за наведених вище обставин в сукупності не вважається судом поважною, тобто відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Оскільки, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку про обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень виконав.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на відмову в адміністративному позові підстави для присудження на користь позивача понесених ним судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інжинірінгпрофі відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук