Рішення

від 21.10.2019 по справі 640/7110/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2019 року 11:22 № 640/7110/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., за участю секретаря судових засідань Семеняки А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26) до Святошинського районного відділу ДВС м.Києва Головного територіального управління юстиції у м.Києві про визнання протиправним та скасування повідомлення, за участю представників сторін:

представника позивача: Худенко О.А.,

представник відповідача: не прибув

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Державна архітектурно-будівельна інспекція України (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить: Визнати протиправним та скасувати, винесене головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чернишовим Сергієм Володимировичем повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 04 квітня 2019 року з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2014 року №10/14/7/26-57/2310/02/2.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що вимоги до виконавчого документа є єдиними і визначені статтею 4 Закону України Про виконавче провадження . При цьому, Департамент архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві - це територіальний орган, без статусу юридичної особи публічного права, утворений як структурним підрозділом апарату Державної архітектурно-будівельної інспекції України, з 10 жовтня 2014 року бере участь в реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду на території міста Києва.

Додатково представник позивача стверджує, що вимогами Порядку накладення штрафів у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244, не передбачено наявність печатки із зображенням Державного Герба України.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в призначене судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на адміністративний позов не надав.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

23 жовтня 2014 року Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві прийняв постанову №10/14/7126-57/2310/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою визнано винним Приватне підприємство Колібріс винним у вчиненні правопорушення, передбаченого пунктом 7 частини 2 статті 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штрафу у сумі 43 848,00 грн.

Листом від 08 лютого 2019 року №10/26-42/0802/05 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві звернувся до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві із заявою про прийняття виконавчого документу до виконання та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови №10/14/7126-57/2310/02/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

За результатами розгляду вказаної заяви позивача, Святошинський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надіслав на адресу Державної архітектурно-будівельної інспекції України повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 04 квітня 2019 року.

Прийняття вказаного повідомлення обґрунтоване тим, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначення її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку. Також у повідомленні зазначено, що виконавчий документ пред`явлено з пропуском строку, встановленого частиною 1 статті 12 Закону України Про виконавче провадження .

Незгода позивача із даним повідомленням від 04 квітня 2019 року зумовила його звернення до суду з відповідним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, в редакції станом на дату прийняття оскаржуваного повідомлення) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 2 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, зокрема, обов`язковості виконання рішень; законності.

Пунктами 6, 7 частини 1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

При цьому, вимогами частини 4 статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Вимоги до виконавчого документа передбачені частиною 1 статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Частиною 3 статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII визначено, що виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.

З наявних матеріалів справи вбачається, що копія постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2014 року №10/14/7126-57/2310/02/2, яка є виконавчим документом, скріплена печаткою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, яка не містить зображення Державного Герба України.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294 затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі - Положення №294), пунктом 7 якого передбачено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Відповідно до абзацу 4 пункту 14 Положення №294 Держархбудінспекція є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 10 жовтня 2014 року №272 Щодо діяльності деяких підрозділів Державної архітектурно-будівельної інспекції , Департамент забезпечує здійснення функцій та повноважень територіального органу, утвореного як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, покладених на нього Положенням про Департамент, затвердженого наказом від 01 жовтня 2014 року №225 на території міста Києва з 10 жовтня 2014 року.

При цьому, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві діє на підставі Положення про Департамент, затвердженого наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12 червня 2017 року №941.

Наведене дає підстави для висновку, що Департамент - територіальний орган, що утворений як структурний підрозділ апарату Держархбудінспекції, з 10 жовтня 2014 року бере участь в реалізації державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду на території міста Києва без статусу юридичної особи.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, Положенням №941 про Департамент та Положенням №294 про Держархбудінспекцію не передбачено наявність у Департаменті, який є структурним підрозділом - територіальним органом Держархбудінспекції, печатки із зображенням Державного Герба України.

Процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (надалі - штрафи), що передбачені Законом України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначає Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244 (далі - Порядок №244).

Відповідно до пункту 2 Порядку №244 справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , розглядаються такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: 1) виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; 2) структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; 3) Держархбудінспекцією.

Накладати штраф від імені органів, визначених в абзацах другому - четвертому пункту 2, мають право: керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; керівники структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; головні інспектори будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Відповідно до абзацу 10 пункту 23 Порядку №244 постанова підписується уповноваженою посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка розглянула справу, та скріплюється печаткою.

З системного аналізу норм чинного законодавства, зокрема, статті 4 Закону України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року №1404-VIII, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року №3038-VI, Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР та Положення № 294, суд приходить до висновку, що на Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, як структурний підрозділ Державної архітектурно - будівельної інспекції України не покладено обов`язок мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Крім того, відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення не зазначено, на підставі якої норми позивач повинен був обов`язково проставити печатку із зображенням Державного Герба України.

З урахуванням наведеного в сукупності суд вважає, що виконавчий документ відповідає вимогам статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, оскільки під час огляду постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2014 року №10/14/7126-57/2310/02/2 встановлено, що вона скріплена печаткою Департаменту та підписана уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів, а саме: в.о. директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, а також наявні інші реквізити, які передбачені Законом.

В частині доводів відповідача про порушення строків пред`явлення виконавчого документа, визначеного частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII, суд зазначає наступне.

Так, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

В оскаржуваному повідомленні про повернення виконавчого документа стягувачу вказано, що у виконавчому документі зазначено, що постанова набрала законної сили 06 листопада 2014 року, однак документ пред`явлено до виконання у лютому 2019 року.

Суд зазначає, що державним виконавцем не враховано, що вимогами пунктів 28-29 Порядку №244 передбачено, що постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб`єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження поштою або через електронний кабінет у той самий строк органу державного архітектурно-будівельного контролю, який виніс відповідну постанову.

Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому, постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку з дня набрання нею законної сили. У разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом (пункт 31 Порядку №244).

Так, наявними матеріалами справи підтверджується, що позивачем повідомлено відповідачу, що Приватне підприємство Колібріс відповідно до вимог частини 1 статті 5 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності скористалось своїм право на оскарження у судовому порядку постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2014 року №10/14/7/26-57/2310/02/2.

В межах адміністративної справи №826/17233/14 рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, відмовлено у скасуванні постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2014 року №10/14/7/26-57/2310/02/2, відтак остання є чинною та підлягає пред`явленню до виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

За таких обставин, пред`явлення до виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2014 року №10/14/7/26-57/2310/02/2 після набрання законної сили відповідним рішенням суду узгоджується з вимогами пункту 31 Порядку №244 та свідчить про дотримання позивачем строків на пред`явлення виконавчого документа до виконання, передбачених частиною 1 статті 12 Закону №1404-VIII.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що рішення державного виконавця, оформлене повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 04 квітня 2019 року, є протиправним та таким, що прийнято не у межах повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією України та статтею 4 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідач як суб`єкт владних повноважень покладений на нього обов`язок доказування правомірності свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, не виконав, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, а відтак підстави для присудження на його користь судових витрат - відсутні.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, винесене головним державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Чернишовим Сергієм Володимировичем повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 04 квітня 2019 року з примусового виконання постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 23 жовтня 2014 року №10/14/7/26-57/2310/02/2.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення встановленого ст. 295 КАС України строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя А.Б. Федорчук