Постанова

від 04.11.2019 по справі 619/1314/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

04 листопада 2019 року

м. Харків

справа № 619/1314/19

провадження № 22ц/818/4020/19

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Піддубного Р.М., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Огар І.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - голова Золочівської районної ради Харківської області Заболотний Юрій Миколайович,

відповідач - Золочівська районна рада Харківської області,

третя особа - Комунальне підприємство Золочівська центральна районна лікарня ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

представник третьої особи - Скриннік Ігор Анатолійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи апеляційну скаргу Ісоєва Муясара Норбойовича - представника Золочівської районної ради Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року в складі судді Каліновської Л.В.,

у с т а н о в и в:

В квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови Золочівської районної ради Харківської області Заболотного Юрія Миколайовича, Золочівської районної ради Харківської області, треті особи - Комунальне підприємство Золочівська центральна районна лікарня (далі - КП Золочівська ЦРЛ ), ОСОБА_3 , про поновлення на роботі.

Позовні вимоги, з урахуванням уточнень, мотивовані тим, що 12 лютого 2016 року між Золочівською державною адміністрацією в особі першого заступника голови районної державної адміністрації Попова Олексія Федоровича та ОСОБА_1 укладено контракт на термін до 15 лютого 2019 року про прийняття останньої на роботу на посаду головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ .

Розпорядженням голови Золочівської районної ради Харківської області Заболотного Ю.М . від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 її було звільнено з посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ у зв`язку з закінченням терміну дії контракту.

Вважає розпорядження незаконним та таким, що порушує її права, оскільки згідно з вимогами статті 55 Закон України Про місцеве самоврядування правом розірвати контракт наділена Золочівська районна державна адміністрація, а не голова Золочівської районної ради Харківської області.

Питання щодо звільнення її з посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ розглядалось на сесії Золочівської районної державної адміністрації Харківської області 12 лютого 2019 року без її присутності. Однак рішення про звільнення не було прийнято, оскільки не набралось достатньої кількості голосів депутатів.

До 20 лютого 2019 року вона продовжувала роботу у звичному режимі, отже посада головного лікаря на цей час не була вакантною. Однак розпорядженням голови Золочівської районної ради Харківської області від 18 березня 2019 року № 16/01-23 була утворена постійно-діюча конкурсна комісія для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ та затверджено її персональний склад.

Рішенням ХХХ1 сесії УП скликання Золочівської районної ради Харківської області від 26 лютого 2019 року № 628 затверджено розпорядження голови Золочівської районної ради Харківської області про її звільнення. На цю сесію її також запрошено не було.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати незаконним розпорядження голови Золочівської районної ради Харківської області Заболотного Ю.М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити її на посаді головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ терміном на три роки згідно з пунктом 27 укладеного з нею контракту; стягнути з КП Золочівська ЦРЛ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 75 044 грн. 97 коп. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

25 квітня 2019 року Ісоєв Муясар Норбойович - представник Золочівської районної ради Харківської області подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив, з урахуванням доповнень, мотивовано тим, що звільнення позивача з посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ проведено з дотриманням вимог діючого трудового законодавства. Розпорядження про звільнення винесено лише 20 лютого 2019 року, так як ОСОБА_1 перебувала з 11 лютого 2019 року на лікарняному. Від отримання копії вказаного розпорядження та належним чином оформленої трудової книжки остання неодноразово відмовлялась. Про звільнення у зв`язку з закінченням строку дії контракту позивач повідомлялась листом голови Золочівської районної ради Харківської області від 11 лютого 2019 року за № 01-30/24-1. Зазначає, що фактичного трудові відносини не тривали, у зв`язку з чим відсутні підстави для поновлення строку дії контракту.

18 червня 2019 року ОСОБА_6 - представник ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відзив мотивовано безпідставністю позовних вимог. Зазначає, що звільнення у зв`язку з завершенням дії контракту по суті не є розірванням контракту, а є припиненням контракту у зв`язку з закінченням строку його дії. Закінчення терміну дії контракту і видання у зв`язку з цим наказу або розпорядження про звільнення не є ініціативою про розірвання трудового договору, а лише доводить відсутність ініціативи переукласти або продовжити трудовий контракт, тобто відсутність ініціативи встановити трудові відносини. Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року по справі № 664/2284/16-ц.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 03 липня 2019 року про виправлення описки, позов задоволено. Розпорядження голови Золочівської районної ради Харківської області Заболотного Ю.М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 Про звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним. ОСОБА_1 поновлена на посаді головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ (директора Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Золочівська центральна районна лікарня з урахуванням рішення Золочівської районної ради Харківської області від 11 червня 2019 року Про зміну найменування КП Золочівська ЦРЛ та затвердженого Статуту у новій редакції) терміном на три роки згідно з пунктом 27 укладеного з нею контракту. Стягнуто з КП Золочівська ЦРЛ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 75 044 грн. 97 коп. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач після закінчення строку дії контракту продовжувала виконання покладених на неї трудових обов`язків, тому контракт є продовженим на строк, на який його було укладено. Визнаючи незаконним розпорядження голови Золочівської районної ради Харківської області Заболотного Ю.М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 Про звільнення ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із положень статті 55 Закону України Про місцеве самоврядування , згідно з якими до повноважень голови районної ради не належать повноваження щодо звільнення з посади керівників комунальних підприємств.

11 липня 2019 року Ісоєв М.Н. - представник Золочівської районної ради Харківської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дія контракту, який був укладений з позивачем, припинилася 15 лютого 2019 року, отже підстав для його поновлення немає. ОСОБА_1 повідомлялась про відсутність наміру з боку Золочівської районної ради Харківської області укласти з нею контракт на новий строк. Зазначає, що рішення ухвалено без врахування правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року по справі № 664/2284/16-ц.

28 серпня 2019 року ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

16 серпня 2019 року ОСОБА_6 - представник ОСОБА_3 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відзив аналогічний мотивам, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріали справи свідчать, що 12 лютого 2016 року між Золочівською державною адміністрацією в особі першого заступника голови районної державної адміністрації Попова О .Ф. та ОСОБА_1 . укладено контракт на термін до 15 лютого 2019 року про прийняття останньої на роботу на посаду головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ .

В пунктах 25-27 контракту сторони погодили, що за два місяці до закінчення строку дії контракту він може бути продовжений за згодою сторін відповідно до законодавства.

Якщо розірвання цього контракту проводиться на підставах, установлених у ньому, але не передбачених законодавством, звільнення керівника з посади здійснюється відповідно до пункту 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Цей контракт діє з 15 лютого 2016 року до 15 лютого 2019 року і набирає чинності з дня підписання сторонами. Якщо після закінчення строку дії цього контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього контракту вважається продовженою на строк, на який його було укладено.

Згідно з рішенням Золочівської районної ради Харківської області від 24 грудня 1999 року УШ сесії ХХШ скликання Золочівській районній державній адміністрації Харківської області були делеговані повноваження щодо призначення та звільнення керівників установ та організацій, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селища району, з попереднім узгодженням із районною радою та подальшим затвердженням на пленарних засіданнях.

Рішенням Золочівської районної ради Харківської області від 22 грудня 2018 року ХХХ сесії УП скликання внесено зміни до рішення УШ сесії ХХШ скликання Золочівської районної ради Харківської області від 24 грудня 1999 року, а саме - виключено пункт 3, яким Золочівській районній державній адміністрації Харківської області були делеговані повноваження щодо призначення та звільнення керівників установ та організацій, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селища району, з попереднім узгодженням із районною радою та подальшим затвердженням на пленарних засіданнях.

Отже, починаючи з 22 грудня 2018 року Золочівська районна державна адміністрація Харківської області втратила повноваження щодо припинення трудових відносин із керівниками установ та організацій, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селища району, зокрема КП Золочівська ЦРЛ , і такі повноваження відійшли до представницького органу Золочівської районної ради Харківської області.

Разом з тим, рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ на сесії Золочівської районної ради Харківської області від 18 лютого 2019 року прийнято не було у зв`язку з тим, що не набралося необхідної кількості голосів.

Розпорядженнями голови Золочівської районної ради Харківської області Заболотного Ю.М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07, 3/02-07 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ у зв`язку з закінченням терміну дії контракту та покладено тимчасово з 21 лютого 2019 року на період проведення конкурсного відбору обов`язки головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ на ОСОБА_8 .

Частиною першою статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, а також особливості порядку звільнення чи продовження дії контракту.

У статті 23 КЗпП України передбачено, що трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з пунктом 10 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170, у контракті передбачаються обсяги пропонованої роботи та вимоги до якості і строків її виконання, строк дії контракту, права, обов`язки та взаємна відповідальність сторін, умови оплати й організації праці, підстави припинення та розірвання контракту, соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання взятих на себе сторонами зобов`язань, з урахуванням специфіки роботи, професійних особливостей та фінансових можливостей підприємства, установи, організації чи роботодавця.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Вирішуючи питання про припинення строкового трудового договору, у разі надання права працівнику ставити питання про його продовження, однак якщо працівник таке право не використав, трудові відносини між сторонами контракту припинилися і фактично не тривали на час закінчення дії строкового договору, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має підстави звільнити працівника у зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.

У разі якщо працівника звільнено обґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для поновлення працівника немає.

На час закінчення дії контракту ОСОБА_1 виконувала обов`язки головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ 16, 18 та 19 лютого 2019 року, про що свідчить підпис останньої в книзі обліку виходу на роботу адміністративного персоналу, та здійснювала обхід хворих. Тобто фактично трудові відносини тривали до 20 лютого 2019 року.

Розпорядженням Золочівської районної ради Харківської області Заболотного Ю.М. від 18 березня 2019 року № 16/01-23 утворена постійно-діюча комісія для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ та затверджено її персональний склад.

Згідно з протоколом № 3 засідання постійно діючої комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ від 16 квітня 2019 року переможцем визначено ОСОБА_3

15 травня 2019 року між Золочівською районною радою Харківської області в особі голови Заболотного Ю. М. укладено контракт строком до 15 травня 2022 року.

Однак з 19 лютого 2019 року по 22 лютого 2019 року позивач перебувала на лікарняному. Згідно з листком непрацездатності ОСОБА_1 повинна була стати до роботи 27 лютого 2019 року.

Другий Сенат Конституційного Суду України в Рішенні від 04 вересня 2019 року № 6-р(П)2019 (справа № 3-425/2018(6960/18) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_10 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обгрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Таким чином, Конституційний Суду України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

За правилами частини четвертої статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з викладом його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Доводи апеляційної скарги на висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову не впливають з урахуванням вказаного рішення Конституційного Суду України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції, але виключно у частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Ісоєва Муясара Норбойовича - представника Золочівської районної ради Харківської області задовольнити частково.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року змінити, виклавши його мотивувальну частині в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Р.М.Піддубний

О.Ю.Тичкова