Постанова

від 07.12.2020 по справі 619/1314/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 619/1314/19

провадження № 61-21662св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -голова Золочівської районної ради Харківської області Заболотний Юрій Миколайович, Золочівська районна рада Харківської області, Комунальне підприємство Золочівська центральна районна лікарня ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Золочівської районної ради Харківської області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року у складі судді Калиновської Л. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Піддубного Р. М., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до голови Золочівської районної ради Харківської області Заболотного Ю. М., Золочівської районної ради Харківської області (далі - Золочівська райрада), Комунального підприємства Золочівська центральна районна лікарня (далі - КП Золочівська ЦРЛ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі.

Позов обґрунтований тим, що 12 лютого 2016 року між Золочівською районною державною адміністрацією в особі першого заступника голови Золочівської районної державної адміністрації Попова О. Ф. та ОСОБА_1 укладено контракт строком дії до 15 лютого 2019 року про прийняття на роботу на посаду головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ .

Розпорядженням голови Золочівської райради Заболотного Ю. М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 позивача звільнено з посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ у зв`язку із закінченням терміну дії контракту.

Вважає розпорядження незаконним і таким, що порушує її права, оскільки відповідно до статті 55 Закон України Про місцеве самоврядування правом розірвати контракт наділена Золочівська районна державна адміністрація (далі - РДА), а не голова Золочівської райради.

Питання щодо звільнення позивача з посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ розглядалось на сесії РДА 12 лютого 2019 року за її відсутності. Однак рішення про звільнення не прийнято через ненабрання достатньої кількості голосів депутатів.

До 20 лютого 2019 року позивач продовжувала роботу у звичному режимі, отже, посада головного лікаря на цей час не була вакантною. Однак розпорядженням голови Золочівської райради від 18 березня 2019 року № 16/01-23 утворено постійно-діючу конкурсну комісію для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ та затверджено її персональний склад.

Рішенням ХХХІ сесії VII скликання Золочівської районної ради Харківської області від 26 лютого 2019 року № 628 затверджено розпорядження голови Золочівської районної ради Харківської області про звільнення ОСОБА_1 . На цю сесію її також запрошено не було.

З урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконним розпорядження голови Золочівської районної ради Харківської області Заболотного Ю. М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 Про звільнення ОСОБА_1 ; поновити її на посаді головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ строком на три роки згідно з пунктом 27 укладеного з нею контракту від 12 лютого 2016 року; стягнути з КП Золочівська ЦРЛ на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 75 044,97 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року позов задоволено. Визнано незаконним розпорядження голови Золочівської райради Заболотного Ю. М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 Про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря (керівника) КП Золочівська ЦРЛ (Директора комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Золочівська центральна районна лікарня з урахуванням рішення Золочівської районної ради Харківської області від 11 червня 2019 року Про зміну найменування комунального підприємства Золочівська центральна районна лікарня як таку, яка продовжує роботу за контрактом від 12 лютого 2016 року № 1 терміном на три роки (до 15 лютого 2022 року) згідно з пунктом 27 цього контракту. Стягнено з КП Золочівська ЦРЛ (Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради Золочівська центральна районна лікарня ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 75 044,97 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі заробітної плати за один місяць.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив із того, що Статутом КП Золочівська ЦРЛ передбачено, що управління лікарнею здійснює Золочівська районна державна адміністрація на основі відповідних повноважень, делегованих їй Золочівською районною радою. Саме до компетенції Золочівської районної державної адміністрації віднесено призначення на посаду та звільнення з посади ОСОБА_1 . Суд першої інстанції дійшов висновку, що розпорядження голови Золочівської райради Заболотного Ю. М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 Про звільнення ОСОБА_1 , яке є ненормативним актом, суперечить локальному нормативно-правовому акту - Статуту КП Золочівська ЦРЛ , який є основним нормативно-правовим актом, що регулює діяльність КП Золочівська ЦРЛ , тому положення Статуту мають пріоритет у застосуванні над розпорядженням голови Золочівської райради. Відповідно до статті 55 Закону України Про місцеве самоврядування до повноважень голови районної ради не віднесено право звільняти з посади керівників комунальних підприємств. Питання про звільнення керівника комунального підприємства вирішується виключно на пленарних засіданнях районної ради. Оскільки жодна зі сторін не вчиняла дій, направлених на припинення трудових правовідносин після закінчення строку дії контракту, контракт слід вважати продовженим на такий самий строк, а оскаржуване розпорядження голови Золочівської райради є незаконним і таким, що не відповідає вимогам законодавства, оскільки видане неуповноваженою особою та не може бути підставою для звільнення позивача, а тому підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року змінено, його мотивувальну частину викладено в редакції цієї постанови.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що на час закінчення дії контракту ОСОБА_1 виконувала обов`язки головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ 16, 18 та 19 лютого 2019 року, про що свідчить її підпис у книзі обліку виходу на роботу адміністративного персоналу, та здійснювала обхід хворих. Тобто фактично трудові відносини тривали до 20 лютого 2019 року. Звільнення позивача відбулося на підставі розпорядження голови Золочівської райради від 20 лютого 2019 року № 2/02-07. Однак з 19 лютого 2019 року до 22 лютого 2019 року позивач перебувала на лікарняному та згідно з листком непрацездатності повинна була стати до роботи 27 лютого 2019 року. З огляду на вказане суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивача звільнено незаконно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2019 року Золочівська райрада в особі голови Золочівської райради Заболотного Ю. М. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року. З урахуванням доповнень до касаційної скарги, поданих головою Золочівської райради Заболотним Ю. М. у грудні 2019 року, він просив касаційну скаргу задовольнити, рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права.

Оскільки Золочівська районна державна адміністрація є стороною контракту від 12 лютого 2016 року, суди безпідставно не залучили цю особу як відповідача. КП Золочівська ЦРЛ також не залучене до участі у справі як відповідач. Отже, суд першої інстанції, на що не звернув уваги суд апеляційної інстанції, ухвалив рішення стосовно прав, інтересів та обов`язків осіб, які не були залучені до участі у справі. Суди поширили дію та умови контракту, який укладено із РДА, на Золочівську райраду, яка не була стороною цього контракту.

Суди не надали оцінки тому факту, що листом голови РДА від 12 листопада 2018 року № 02-29/2896, який головний лікар КП Золочівська ЦРЛ ОСОБА_1 отримала 14 листопада 2018 року, її повідомлено про закінчення строку дії контракту 15 лютого 2019 року та про те, що рішення про призначення на посаду та укладення контракту з особою, яка претендує на заняття посади керівника комунального закладу охорони здоров`я, буде прийматися за результатами конкурсу. Вказане свідчить про волевиявлення роботодавця припинити трудові правовідносини із позивачем.

Також поза увагою судів залишився факт того, що з 11 лютого до 15 лютого та з 19 лютого до 26 лютого 2019 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності, однак всупереч пункту 13 розділу ІІ контракту не повідомила роботодавця про тимчасову втрату працездатності.

З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не застосували норми частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , постанову Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 642 Про затвердження Порядку укладення контакту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я та Типової форми контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я , а також не врахували правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16-ц.

Аргументи інших учасників справи

У лютому 2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуванні судові рішення - без змін.

Зазначила, що доводи касаційної скарги не спростовують законних і обґрунтованих висновків суду першої та апеляційної інстанцій.

До повноважень голови районної ради згідно з положеннями пункту 20 частини першої статті 43 та статті 53 Закону України Про місцеве самоврядування (далі - Закон) не входить вирішення питання стосовно звільнення головного лікаря комунального підприємства чи закладу охорони здоров`я з обійманої посади. Рішення стосовно цього приймається виключно на пленарних засіданнях сесії районної ради, чого зроблено не було. Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15 липня 2019 року у справі № 192/1257/17-ц (провадження № 61-4254св19). На ХХХІ сесії Золочівської райради від 12 лютого 2019 року рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади прийняте не було через відсутність кількості голосів, необхідної для прийняття такого рішення. Отже, на день закінчення строку дії контракту - 15 лютого 2019 року уповноважений орган не прийняв рішення про звільнення головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ ОСОБА_1 з посади. Розпорядження про звільнення повинно бути видано до спливу строку дії контракту або в останній день строку його дії. Саме до цього моменту власник має право звільнити працівника та реалізувати своє право на припинення контракту. Вказане узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду у постановах від 15 квітня 2019 року у справі № 201/16990/17, від 21 вересня 2019 року у справі № 340/268/17, від 23 січня 2019 року у справі № 554/623/17.

У рішенні Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року у справі № 3-425/2018 зроблено висновок про те, що на звільнення працівника згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України поширюється заборона звільнення в період тимчасової непрацездатності. ОСОБА_1 з другої половини дня 19 лютого 2019 року до 26 лютого 2019 року була на лікарняному, отже, її звільнення 20 лютого 2019 року в період тимчасової непрацездатності було незаконним.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи.

У січні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 12 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Золочівською районною державною адміністрацією Харківсьої області в особі першого заступника голови Золочівської районної державної адміністрації Попова О. Ф. укладено контракт № 1 з керівником комунального підприємства або закладу охорони здоров`я, що належить до сфери управління районної державної адміністрації, згідно з яким ОСОБА_1 прийнято на роботу до КП Золочівська ЦРЛ на посаду головного лікаря на строк з 15 лютого 2016 року до 15 лютого 2019 року.

Розпорядженням голови Золочівської райради Заболотного Ю. М. від 20 лютого 2019 року № 2/02-07 Про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_1 звільнено з посади головного лікаря КП Золочівська центральна лікарня у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору.

Згідно з рішенням Золочівської райради від 11 червня 2019 року Про зміну найменування Комунального підприємства Золочівська центральна районна лікарня та затвердження його Статуту у новій редакції Комунальне підприємство Золоівська центральна районна лікарня перенайменовано на Комунальне некомерційне підприємство Золочівської районної ради Золочівська центральна районна лікарня .

Рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ на сесії Золочівської районної ради Харківської області від 18 лютого 2019 року прийнято не було у зв`язку з тим, що не набралося необхідної кількості голосів.

На час закінчення дії контракту ОСОБА_1 виконувала обов`язки головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ 16, 18 та 19 лютого 2019 року, про що свідчить її підпис в книзі обліку виходу на роботу адміністративного персоналу, та здійснювала обхід хворих. Тобто фактично трудові відносини тривали до 20 лютого 2019 року.

Розпорядженням Золочівської райради від 18 березня 2019 року № 16/01-23 утворено постійно-діючу комісію для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ та затверджено її персональний склад.

Згідно з протоколом № 3 засідання постійно-діючої комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ від 16 квітня 2019 року переможцем визначено ОСОБА_2

15 травня 2019 року між Золочівською районною радою Харківської області в особі голови Заболотного Ю. М. та ОСОБА_2 укладено контракт строком до 15 травня 2022 року.

КП Золочівська ЦРЛ діє на підставі Статуту, затвердженого Х сесією Золочівської районної ради VІІ скликання від 15 листопада 2016 року № 212.

З 19 лютого 2019 року до 22 лютого 2019 року позивач перебувала на лікарняному. Згідно з листком непрацездатності ОСОБА_1 повинна була стати до роботи 27 лютого 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України ).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Вичерпний перелік повноважень Голови районної, обласної, районної у місті ради визначений Законом України Про місцеве самоврядування в Україні і до нього не входить повноваження щодо одноособового звільнення керівників комунальних підприємств.

Відповідно до пункту 2 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я та Типової форми контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 642, призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства керівником органу, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад, або за рішенням обласної, районної ради чи сільським, селищним, міським головою.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частина шоста статті 43 Конституції України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

На контрактну форму трудового договору не поширюється положення статті 9 КЗпП Українипро те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Виходячи з особливостей вказаної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, а також особливості порядку звільнення чи продовження дії контракту.

Згідно з пунктом 25 контракту сторони погодили, що за два місяці до закінчення строку дії цього контракту він може бути продовжений за згодою сторін відповідно до законодавства.

Якщо після закінчення строку дії цього контракту трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього контракту вважається продовженою на строк, на який його було укладено (пункт 27 контракту).

Суди встановили, що ОСОБА_1 прийнята на роботу до КП Золочівська ЦРЛ на посаду головного лікаря строком з 15 лютого 2016 року до 15 лютого 2019 року.

У касаційній скарзі заявник стверджує, що листом голови РДА від 12 листопада 2018 року № 02-29/2896, який головний лікар КП Золочівська ЦРЛ ОСОБА_1 отримала 14 листопада 2018 року, її повідомлено про закінчення строку дії контракту 15 лютого 2019 року та про те, що рішення про призначення на посаду та укладення контракту з особою, яка претендує на заняття посади керівника комунального закладу охорони здоров`я, буде прийматися за результатами конкурсу. Вказане свідчить про волевиявлення роботодавця припинити трудові правовідносини із позивачем.

Суд касаційної інстанції критично оцінює вказані доводи касаційної скарги з огляду на таке.

Згідно з рішенням РДА від 24 грудня 1999 року VІІІ сесії ХХIII скликання РДА делеговані повноваження щодо призначення та звільнення керівників установ та організацій, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селища району, з попереднім узгодженням із районною радою та подальшим затвердженням на пленарних засіданнях.

Рішенням ХХХ сесії VII скликання Золочівської райради від 22 грудня 2018 року внесено зміни до рішення VIII сесії ХХIII скликання РДА від 24 грудня 1999 року, а саме: виключено пункт 3, яким Золочівській районній державній адміністрації Харківської області делеговано повноваження щодо призначення та звільнення керівників установ та організацій, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селища району, з попереднім узгодженням із районною радою та подальшим затвердженням на пленарних засіданнях.

Отже, починаючи з 22 грудня 2018 року РДА втратила повноваження щодо припинення трудових відносин із керівниками установ та організацій, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селища району, зокрема КП Золочівська ЦРЛ , і такі повноваження відійшли до представницького органу - Золочівської райради.

Вичерпний перелік повноважень Голови районної, обласної, районної у місті ради визначений Законом України Про місцеве самоврядування в Україні і до нього не входить повноваження щодо одноособового звільнення керівників комунальних підприємств.

Суди встановили, що рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ на сесії Золочівської районної ради Харківської області від 18 лютого 2019 року прийнято не було у зв`язку з тим, що не набралося необхідної кількості голосів.

Встановивши, що виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішується питання про звільнення керівника комунального підприємств, суди дійшоли правильного висновку про поновлення позивача на посаді, оскільки приймаючи розпорядження про звільнення позивача, голова районної ради діяв із перевищенням наданих йому повноважень.

Суди встановили, що на час закінчення дії контракту ОСОБА_1 виконувала обов`язки головного лікаря КП Золочівська ЦРЛ , тобто фактично трудові відносини тривали до 20 лютого 2019 року.

З огляду на викладене суди дійшли обґрунтованих висновків, що контракт продовжений на строк, на який його було укладено, тобто на три роки.

Суди встановили, що з 19 лютого 2019 року до 22 лютого 2019 року позивач перебувала на лікарняному. Згідно з листком непрацездатності ОСОБА_1 повинна була стати до роботи 27 лютого 2019 року.

Другий Сенат Конституційного Суду України в Рішенні від 04 вересня 2019 року № 6-р(П)2019 (справа № 3-425/2018(6960/18) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обгрунтування і здійснюватись з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП Українизакріплено гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, непоширення такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП Україниє такими, що поширюються на всі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.

Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 звільнено з роботи у день її перебування на лікарняному у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності.

Суди встановили, що до внесення відповідних змін до Статуту КП Золочівська ЦРЛ повноваження щодо звільнення керівника належали Золочівській районній державній адміністрації за погодженням з Засновником.

Доводи касаційної скарги про те, що суд не залучив до участі у справі РДА, а також Комунальне некомерційне підприємство Золочівська центральна районна лікарня , оскільки рішення стосується їх прав і обов`язів, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

Під час дії контракту, починаючи з 22 грудня 2018 року РДА втратила повноваження щодо припинення трудових відносин із керівниками установ та організацій, які є спільною власністю територіальних громад сіл, селища району, зокрема КП Золочівська ЦРЛ , і такі повноваження відійшли до представницького органу - Золочівської райради.

Згідно з рішенням Золочівської районної ради Харківської області від 11 червня 2019 року змінено найменування КП Золочівська ЦРЛ на Комунальне некомерційне підприємство Золочівської районної ради Золочівська центральна районна лікарня , яке є правонаступником усього майна, прав та обов`язків КП Золочівська ЦРЛ ( а.с. 191).

Отже, відсутні підстави стверджувати, що рішення впливає на права та обов`язки юридичних осіб, які не залучені до участі у справі.

Є необгрунтованими доводи касаційної скарги про те, що працівник погодився на припинення контракту в разі закінчення його строку, роботодавець повідомив позивача про припинення строку контракту, оскільки суди встановили порушення порядку звільнення ОСОБА_1 з посади.

Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 664/2284/16-ц, провадження № 61-3492 св 18, не спростовують висновки судів про задоволення позову, оскільки у цій справі встановлено інші обставини, а саме не встановлено, що відповідне комунальне підприємство перебуває в управлінні районної ради, що встановлено у справі № 619/1314/19, провадження № 61-21662 св19.

Відповідно до частин другої та сьомої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За підрахунками суду першої інстанції, з КП Золочівська ЦРЛ , з урахуванням рішення Золочівської райради від 11 червня 2019 року Про зміну найменування комунального підприємства Золочівська центральна районна лікарня на користь ОСОБА_1 стягнено середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 75 044,97 грн. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі заробітної плати за один місяць.

Оскільки заявник не оскаржував судові рішення в частині вказаних розрахунків, згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції судові рішення в цій частині не перевіряє.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, необхідністю переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Золочівської районної ради Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко