Ухвала

від 22.10.2019 по справі 634/1225/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 634/1225/18 Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11кп/818/1557/19 Суддя-доповідач ОСОБА_2

Категорія: ч.2 ст. 121 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

за участю прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Харківської області ОСОБА_8 на вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 січня 2019 року, стосовно ОСОБА_7 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 січня 2019 року

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець смт Сахновщина Харківської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий, з повною загальною середньою освітою, одружений, немаючий на утриманні неповнолітніх дітей, раніше не судимий,

визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого 2ст. 121 КК України, з призначенням покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Вказаним вирокомвстановлено,що 16.09.2018 року близько 19 год., ОСОБА_7 , знаходився в кімнаті спальні власного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до своєї дружини ОСОБА_9 , з метою заподіяння тілесних ушкоджень, в присутності ОСОБА_10 , і ОСОБА_11 наніс дружині ОСОБА_9 один удар кулаком правої руки в область лівої частини голови. Після чого, ОСОБА_9 упала на дерев`яну підлогу та втратила свідомість, де ОСОБА_7 і залишив її в непритомному стані до ранку 17.09.2018 року.

О 09:15 год., 17.09.2018 ОСОБА_9 доставлена бригадою швидкої невідкладної допомоги до Сахновщинської ЦРЛ де перебувала на лікуванні до 18.09.2018. Після чого ОСОБА_9 направлено до Харківської обласної лікарні ім.проф.О.І.Мещаннікова, де вона перебувала в реанімаційному відділенні та 04.10.2018 переведена до реанімаційного відділення Красноградської ЦРЛ, де ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла.

Не погодившись з рішенням районного суду заступник прокурора Харківської області ОСОБА_8 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить скасувати вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 11.01.2019 року, у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону, та з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність а саме застосування судом закону, який не підлягає застосуванню. Призначити новий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 в суді першої інстанції.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що суд розглянувши кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України не переконався в тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст обвинувачення та фактично не роз`яснив обвинуваченому його зміст, суть та юридичну кваліфікацію. Зазначає, що відповідно до фактичних обставин справи обвинувачений фактично не вірно розуміє інкриміноване йому обвинувачення та його юридичну кваліфікацію, а обставини викладені у показах обвинуваченого та висновку судово-медичної експертизи, свідчать про інший механізм отримання тілесних ушкоджень, ніж передбачається інкримінованим діянням.

Зазначає,що суд встановив, що ОСОБА_7 діяв з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, однак за встановлених обставин не вбачається що обвинувачений мав умисел спричинити саме тяжкі тілесні ушкодження оскільки наніс удар у ліву частину голови, тоді як тяжке тілесне ушкодження виявлено в правій частині голови.

Крім того посилається, що відповідно до п. 26 постанови Пленуму верховного Суду України № 2 від 07.02.2003р. «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи»: « У випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя

чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження,

передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи

бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення

(злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості

настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити

(злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через

необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої

тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119

чи ст. 128 КК України».

Вважає, що висновок районного суду щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, оскільки обставини викладені у вироку свідчать про скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, що підлягає кваліфікації за ст.119 КК України.

Відповідно, суд не міг застосувати ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки показання підсудного вказує на механізм спричинення тілесних ушкоджень, який явним чином вступає в протиріччя з кваліфікацією дій ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді; доводи прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити; думку обвинуваченого, який пояснив , що не мав наміру вбивати потерпілу та покладався на розсуд суду; дослідивши матеріали провадження, колегія суддів, дійшла висновку про те, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.370КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є вирок, ухвалений компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим КПК. Обґрунтованим є вирок, ухвалений судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому згідно з приписами вказаної норми суд зобов`язаний з`ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їхньої позиції, а також роз`яснити сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судовий розгляд в суді першої інстанції, як вбачається з відомостей судового провадження, провадився на підставі норм ч.3 ст.349 КПК України, тобто у спрощеному порядку дослідження доказів, оскільки суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого.

При цьому, суд належним чином, не переконався у тому, що обвинувачений правильно розуміє зміст обвинувачення та фактично не роз`яснив обвинуваченому суть обвинувачення та їх юридичну кваліфікацію. Крім того обставини викладені у показаннях обвинуваченого та висновку судово-медичної експертизи, свідчать про інший механізм отримання тілесних ушкоджень, ніж передбачається інкримінованим діянням.

Відповідно до висновку експерта №12-17/209-КРт/18 від 03.12.2018 при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_9 встановлено стан після операції-кістково-пластична карніопатія в правій лобово-скроневій - тім`яній ділянці, стан після операції трахіостоми; закрита черепно-мозкова травма, травматичний субдуральний крововилив, забій головного мозку, синці обличчя та лівої вушної раковини; тупа травма грудної клітини, перелом 5-го лівого ребра по середньо-ключичній лінії, синець грудної клітини зліва, лівого плеча.

При гістологічній експертизі встановлено наступне: у присланих ділянках головного мозку - комбінований набряк з вогнищами набряку-набрякання в мозковій тканині, дистрофія нейронів, наявність клітин-тіней, явища нейронофагії, масивна макрофагальна інфільтрація, субдуральна гематома з ознаками ре каналізації, гіродуктивно-пролиферативними змінами, гострий розлад кровообігу з явищами порушення властивостей реології крові.

Вказані тілесні ушкодження з`явилися внаслідок травматичної дії тупих твердих предметів, всі ці ушкодження є прижиттєвими, черепно-мозкова травма з`явилася внаслідок падіння на розповсюджену поверхню та удару правою половиною голови.

Таким чином, судом встановлений механізм спричинення тілесних ушкоджень внаслідок яких ОСОБА_9 померла - падіння правою половиною голови на поверхню підлоги, яке сталося внаслідок одного удару кулаком правої руки ОСОБА_7 в ліву частину обличчя ОСОБА_9 .

Суд встановив, що ОСОБА_7 діяв з умислом на заподіяння тілесних ушкоджень. Однак, за встановлених судом обставин не вбачається що обвинувачений мав умисел спричинити саме тяжкі тілесні ушкодження, оскільки наніс один удар у ліву частину голови, тоді як тяжке тілесне ушкодження виявлено по правій частині голови.

Крім того надаючи пояснення в судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 вказав, що не мав умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_9 та не розумів та не передбачав того, що від його удару потерпіла може впасти та отримати смертельне ушкодження.

За таких обставин, висновок районного суду, щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, оскільки обставини викладені у вироку суду свідчать про скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення, що підлягає кваліфікації за ст. 119 КК України.

Відповідно, суд не міг застосовувати ч. 3 ст. 349 КПК України встановивши, що показання підсудного вказує на механізм спричинення тілесних ушкоджень, який явним чином вступає в протиріччя з кваліфікацією дій ОСОБА_7 , що свідчить про невірне розуміння обвинуваченим обставин пов`язаних з кваліфікацію причинно-наслідкового зв`язку спричинення тілесних ушкоджень потерпілій та направленістю його умислу.

Фактично, викладений причинно-наслідковий зв`язок спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 свідчить про відсутність умислу ОСОБА_7 на спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, відповідно судове слідство не могло проводитись відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України і потребувало вивчення судом усього обсягу доказів.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів дійшла висновку про наявність істотних порушень кримінального процесуального закону, а тому апеляційну скаргу прокурора необхідно задовольнити та призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Сахновщинського районного суду Харківської області від 11 січня 2019 року, стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді