Постанова

від 31.10.2019 по справі 607/20155/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20155/19Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/817/1028/19 Доповідач - Міщій О.Я. Категорія - 351000000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року м. Тернопіль

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого - Міщій О.Я.

суддів - Ходоровський М. В., Шевчук Г. М.,

секретар с/з - Костів Х.Ю.

з участю боржника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу 607/20155/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28.08.2019 р., постановлену в м. Тернополі суддею Тернопільського міськрайонного суду Грицаком Р.М., за поданням старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,-

ВСТАНОВИЛА:

27.08.2019 р. старший державний виконавець Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області звернувся до суду із вказаним поданням. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що на виконанні у Тернопільському міському відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавче провадження ВП №49819523 з виконання виконавчого листа № 681/155/15-ц, виданого 08.12.2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 150000 грн.

У поданні зазначено, що державний виконавець вживав заходи для примусового виконання рішення суду. Зокрема, ним було винесено постанови про розшук, арешт та опис майна боржника, встановлено наявність у власності боржника 1/3 частки квартири, яка за наслідками проведення прилюдних торгів реалізована не була. Однак, належних результатів такі заходи не дали та рішення суду залишається не виконаним.

Заявник вказав, що за боржником зареєстроване рухоме майно - транспортні засоби, однак частина з них перебуває у розшуку, інша частина - в заставі, а наявне нерухоме майно перебуває в іпотеці. На банківських рахунках боржника відсутні кошти, тому звернення стягнення на вказане майно не проводилось. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 неодноразово перетинав державний кордон України.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, стверджуючи, що боржник не вживає заходів щодо погашення заборгованості, тобто ухиляється від виконання рішення суду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 28.28.2019 р. подання задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа до повного виконання зобов`язань, покладених на нього згідно виконавчого листа від 08.12.2015 року, виданого Полонським районним судом Хмельницької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, відмовити у задоволенні подання державного виконавця, посилаючись на те, що судом не встановлено факту умисного ухилення від виконання рішення суду, тому ухвала порушує його право, передбачене ст. 33 Конституції України. Боржник зазначив, що сама по собі наявність невиконаних зобов`язань за рішенням суду не є підставою для обмеження у праві виїзду за межі України. Також ОСОБА_1 вказав, що державним виконавцем при зверненні з поданням не наведено жодних фактів та не надано доказів щодо його ухилення від виконання зобов`язань. Вказав, що не має можливості в даний час виконати рішення суду через об`єктивні причини - у зв*язку з відсутністю коштів, перебуванням майна у заставі Разом з тим, зазначив, що з метою погашення заборгованості надав для реалізації належну йому частину квартири, однак торги не відбулись через відсутність покупців.

Відзив на апеляційну скаргу заявник не подав, а також не з*явився в судове засідання в апеляційний суд. Оскільки заявник був належно повідомлений про час та місце розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути апеляційну скаргу без участі представника виконавчої служби.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши боржника ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Задовольняючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, суд виходив з того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, тому обмежив його у праві виїзду за межі України.

Однак, з такими висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Як зазначено у ст.13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь -якої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 частини 2 указаної статті визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Отже, наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню вказаним суб`єктом, оскільки справа розглядається судом без виклику та повідомлення боржника.

Судом установлено, що на виконанні у Тернопільському міському відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває виконавче провадження №49819523 з виконання виконавчого листа № 681/155/15-ц, виданого 08.12.2015року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 150000 грн.

18.01.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржнику надано строк для добровільного виконання рішення суду.

16.02.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

18.02.2016 р. та 28.09.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.

Крім того, із матеріалів справи відомо, що державним виконавцем було направлено запити у реєструючи органи, щодо виявлення майна боржника, наявності у нього рахунків у банківських установах, отримання ним пенсії чи інших видів доходів.

Із змісту відповідей, наданих на запити, вбачається, що за ОСОБА_1 не зареєстровані земельні ділянки, боржник не отримує пенсію, за трудовим чи цивільно - правовим договором не працює.

З`ясовано, що за боржником зареєстровані транспортні засоби: Фургон С VAN 8.150 F . (1993) білий № НОМЕР_2 , ДНЗ НОМЕР_9; ГАЗ 3302,(2005) Синій, № НОМЕР_3 , ДНЗ НОМЕР_4 ; VOLKSWAGEN MAN 8.150 (1993), ДНЗ НОМЕР_5 ; VOLKSWAGEN MAN 10.150 (1992) Чорний, № шасі НОМЕР_6 , які 18.02.2016 р. були оголошені державним виконавцем у розшук.

28.09.2016 року державним виконавцем описано та арештовано рухоме майно боржника - автомобіль VOLKSWAGEN MAN 10.150, 1992, д.н.з. НОМЕР_7 .

Проте, 29.09.2016 року надійшла заява від заставодержателя рухомого майна, належного боржнику, про заборону вчиняти будь які дії щодо опису, вилучення та арешту майна. До даної заяви додано копію договору застави транспортних засобів від 24.11.2015 року.

З матеріалів справи також вбачається, що автомобіль марки VOLKSWAGEN MAN 8.150 (1993), білий, НОМЕР_8 перебуває у розшуку з 29.09.2016 р.

06.10.2016 ОСОБА_1 надіслав пояснення до відділу ДВС про те, що про відкрите виконавче провадження йому відомо, однак у нього відсутні кошти для задоволення вимог стягувача, а все його рухоме майно перебуває у заставі у ОСОБА_4 , згідно договору застави транспортних засобів від 24.11.2015 року. Також належне йому нерухоме майно перебуває в іпотеці Креді Агріколь Банк згідно договору іпотеки. У зв`язку з відсутністю коштів господарської діяльності він не здійснює, найманих працівників не має.

Згідно даних, наявних у відповіді на запит Державної прикордонної служби від 16.07.2018 р. видно, що ОСОБА_1 за період з січня 2016 р. по травень 2017 р. 9 разів здійснював виїзд за межі України.

Державним виконавцем встановлено, що боржник є власником нерухомого майна - будинку корівника, комплексу торгово - закупівельної бази, земельної ділянки (на праві оренди), та 1/3 частини квартири по АДРЕСА_1 , однак вказане нерухоме майно, крім квартири, є предметом іпотеки за зобов`язаннями ОСОБА_1

26.11.2018 р. державним виконавцем здійснено опис нерухомого майна - 1/3 частки квартири по АДРЕСА_1 , однак майно не реалізовано, оскільки прилюдні торги не відбулись через відсутність покупців.

Під час розгляду справи в апеляційному суді ОСОБА_1 зазначив, що він не ухиляється від виконання своїх зобов`язань, рішення суду своєчасно не має змоги виконати через відсутність майна і доходів. З метою погашення заборгованості він надав для реалізації частину власної квартири, однак торги не відбулись через відсутність покупців. Зазначив, що в даний час вирішується питання про передачу у власність стягувача 1/3 частини квартири по АДРЕСА_1 .

Як вбачається із змісту статті 441 ЦПК України, ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання покладається на державного виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим із метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Теоретично невиконання зобов`язання може бути зумовлено об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Колегія суддів погоджується із доводами апеляційними скарги та вважає, що судом при ухваленні судового рішення не дано оцінки усім обставинам справи і безпідставно позбавлено ОСОБА_1 у права виїзду за межі України.

Колегія суддів вважає, що сам по собі факт невиконання рішення суду не є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Так, боржник вказував, що рішення суду не виконує у зв`язку з відсутністю у нього коштів, усе його нерухоме майно перебуває в іпотеці згідно договору іпотеки, а рухоме у заставі. Указані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

Висновок суду про те, що договір іпотеки нерухомого майна та застави рухомого майна ОСОБА_1 уклав з фізичною особою ОСОБА_4 після ухвалення судового рішення про стягнення коштів на користь ОСОБА_2 , що свідчить про свідоме вчинення боржником дій з метою унеможливити проведення стягнення на майно, колегія суддів вважає передчасним та таким, що не може ставитись в основу доказування факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язання.

Із матеріалів справи відомо, що боржник є власником 1/3 частини квартири по АДРЕСА_1 , яка з метою погашення заборгованості виставлена на торги, однак на даний час не реалізована через відсутність покупців. Отже, боржник надав майно для виконання рішення суду.

Також ОСОБА_1 належить автомобіль марки VOLKSWAGEN MAN 8.150 (1993), днз. НОМЕР_5 , який перебуває у розшуку.

Доводи суб`єкта подання про те, що ОСОБА_1 не з`являється на виклики державного виконавця, не подає відомостей про доходи, майновий стан не можуть бути підставою для задоволення подання, оскільки самі по собі ці факти не свідчать про ухилення боржника від виконання рішення суду.

Державним виконавцем не подано доказів того, що ОСОБА_1 , виїжджаючи за кордон, має намір ухилитись від виконання зобов`язань.

Також колегія суддів враховує, що судом уже розглядалось подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України за тим же виконавчим провадженням №49819523. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 23.08.2018 р. у задоволенні подання відмовлено (№ справи 607/16361/18).

Оскільки державним виконавцем Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області не подано доказів щодо умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань згідно виконавчого листа № 681/155/15-ц, колегія суддів вважає, що ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 28.08.2019 р. слід скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 28.08.2019 р. скасувати, постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні подання старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повна постанова суду апеляційної інстанції складена 04.11.2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи