Постанова

від 29.10.2019 по справі 686/16603/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/16603/18

Провадження № 22-ц/4820/1681/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Янчук Т.О. (суддя-доповідач),

Купельського А.В., Ярмолюка О.І.,

секретаря: Шевчук Ю.Г..

учасники справи: представник апелянта ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2019 року (суддя Приступа Д.І.) за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в :

У липні 2018 року Хмельницька міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, розмір яких складає 36 900 грн. 20 коп.

Позов мотивовано тим, що рішенням Хмельницької міської ради від 29.08.2012 року №52, із змінами згідно рішення міської ради від 25.06.2014 року №81, ОСОБА_2 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 348 кв.м для обслуговування нежилого приміщення та приміщення магазину.

Рішенням Хмельницької міської ради від 25.01.2017 року №60 ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки та надано їй вищевказану земельну ділянку в оренду.

На виконання вказаного рішення, 08.06.2017 року між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі №137/01 строком до 25.01.2027 року.

Однак, у ході проведення дій щодо контролю за використанням земельних ділянок управлінням земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин було встановлено, що відповідач використовувала вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів ще набагато раніше, з 2005 року, однак орендну плату за використання зазначеної земельної ділянки відповідачка не сплачувала.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.03.2018 року №201 затверджено акт визначення розміру збитків заподіяних відповідачкою від 27.12.2017 року, відповідно до вказаного акта, територіальній громаді міста Хмельницького внаслідок використання відповідачкою земельної ділянки по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року було заподіяно збитки у розмірі 36 900 грн. 20 коп.

ОСОБА_2 було надіслано акт комісії з визначенням розміру збитків з пропозицією щодо їх відшкодування в добровільному порядку. Проте, дані вимоги залишились не виконані, збитки не відшкодовано.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2019 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Хмельницької міської ради 36 900 грн. 20 коп. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 . Вирішено питання судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом позову у вказаній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій вказаний об`єкт розташований, без належних на те правових підстав. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що визначений розмір збитків за використання нею земельної ділянки без правовстановлюючих документів є необґрунтованим. Крім того, вважає, що приймаючи рішення щодо визначення розміру збитків заподіяних внаслідок використання земельної ділянки в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року без правовстановлюючих документів, комісія Хмельницької міської ради не встановила яку площу земельної ділянки в цей період фактично вона використовувала, в тому числі яку площу земельної ділянки займає об`єкт нерухомості. Зазначає, що судом залишено поза увагою те, що нею сплачувався земельний податок за користування земельною ділянкою площею 0,0135 кв.м в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року. Апелянт вважає, що факт передачі в оренду земельної ділянки площею 348 кв.м, в 2017 року не може свідчити про її використання в повному обсязі, а відтак збитки нараховані неправомірно. З 2008 року, вона як суб`єкт підприємницької діяльності, зверталась до відповідного управління Хмельницької міської ради щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , однак до 2017 року вона отримувала відмови в наданні такого дозволу.

У відзиві на апеляційну скаргу Хмельницька міська рада вважає апеляційну скаргу безпідставною та просить залишити її без задоволення. Вказує, що відповідач у своїй заяві про затвердження проекту землеустрою особисто визначила, що площа земельної ділянки 348 кв.м є достатньою для користування та обслуговування належного їй на праві власності нерухомого майна. Вважає неправомірними твердження ОСОБА_2 відносно того, що площа земельної ділянки повинна обраховуватися виключно під нерухомим майном, при цьому вказувала, що для обслуговування будівлі нею використовується більша площа земельної ділянки.

Також вказує, що присвоєння земельній ділянці кадастрового номера 02.11.2016 року не доводить того, що відповідач до того часу не користувався нею.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник Хмельницької міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі доказами.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції і розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин в усіх випадках, за винятком випадку, коли розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне.

По-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 площею 348 кв.м з кадастровим номером 6810100000:20:006:0020 належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Хмельницького.

ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18.08.2004 року р/н 4030 є власником магазину, площею 115,3 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30.08.2004 року № 4573741.

Також ОСОБА_2 є власником нежитлового приміщення за цією адресою площею 19,8 кв.м, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.02.2005 року № 6561849.

Для обслуговування вказаного нерухомого майна, рішенням Хмельницької міської ради №60 від 25.01.2017 року ОСОБА_2 було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 348 кв.м в оренду терміном на 10 років.

На підставі вказаного рішення Хмельницькою міською радою та ОСОБА_2 08.06.2017 року було укладено договір оренди земельної ділянки №137/01.

Згідно з актом обстеження зазначеної земельної ділянки, складеного 04 травня 2017 року представниками управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 не огороджена.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 22.03.2018 року затверджено акт визначення розміру збитків від 27.12.2017 року. Даним актом встановлено, що земельна ділянка використовувалась ОСОБА_2 без правовстановлюючих документів в період з 01.01.2015 року по 31.12.2016 року. Цільове використання земельної ділянки - для обслуговування нежилого приміщення та приміщення магазину.

Звертаючись до суду із позовом, Хмельницька міська рада зазначила, що відповідач використовувала земельну ділянку без правовстановлюючих документів позбавивши її власника права отримувати дохід у розмірі орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2001 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради було проведено державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_2

Видами діяльності, які з КВЕД здійснює ФОП ОСОБА_2 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

З 2008 року ОСОБА_2 як ФОП, являючись власником нежитлового приміщення магазину, зверталась до позивача щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для обслуговування нежитлового приміщення (магазину), однак отримувала відмову.

08 червня 2017 року між ОСОБА_2 та Хмельницькою міською радою укладено договір оренди земельної ділянки площею 348 кв.м по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Тобто, ОСОБА_2 використовує вказану земельну ділянку як фізична особа-підприємець для отримання прибутку, а саме здійснення діяльності її магазину, який розташований на цій земельній ділянці.

Відповідно до п.2 ст. 4 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У пункті 15 частини першої статті 20 ГПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) зазначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Під господарською діяльністю потрібно розуміти діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна діяльність) (частини перша та друга статті 3 ГК України).

Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності нею як фізичною особою - підприємцем на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.

Зі змісту позовної заяви Хмельницької міської ради, заперечень на позовну заяву, апеляційної скарги ОСОБА_2 , досліджених доказів вбачається, що на спірній земельній ділянці збудовано магазин та, відповідно, вона використовується для отримання прибутку.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З урахуванням наведених норм матеріального і процесуального права правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між Хмельницькою міською радою та ОСОБА_2 саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останньою підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанцій порушив предметну та суб`єктну юрисдикцію, помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження 14-42цс19).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що провадження у справі необхідно закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку цивільного судочинства, чим порушив норми процесуального права, а тому рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 374, 377, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01 липня 2019 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Хмельницької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів закрити.

Повідомити Хмельницьку міську раду, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2019 року.

Судді: Т.О. Янчук

А.В. Купельський

О.І. Ярмолюк