Постанова

від 30.10.2019 по справі 910/17696/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2019 р. Справа№ 910/17696/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантік-Пасіфік Венчурз

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2019

у справі №910/17696/18 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантік-Пасіфік Венчурз

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов`язання, ціна позову 260 900,87 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал (надалі - ПрАТ АК Київводоканал , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантік-Пасіфік Венчурз (надалі - ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз , відповідач) про стягнення 260 900,87 грн, з яких 239 733,00 грн грошових коштів за скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин, 15 197,53 грн інфляційних втрат, 5 970,34 грн 3% річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі №09740/5-02 від 10.08.2011 (далі - договір), вимог ст. 32 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища та п.п. 7.5, 6.2.17, 6.2.18 Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, затверджених розпорядженням Київської міської ради №1879 від 12.10.2011 (далі - Правила №1879).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі №910/17696/18 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз на користь ПрАТ АК Київводоканал 239 733,00 грн боргу, 15 197,53 грн збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 5 970,34 грн три проценти річних з простроченої суми, 3 913,51 грн витрат по оплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що всупереч приписів законодавства, Правил №1879, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення оплати за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах, у зв`язку з чим позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими; укладений між сторонами договір на проведення контролю за якістю стічних вод № 922 від 05.01.2015, на який посилається відповідач, не виключає право позивача контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод у відповідача як абонента, який користується послугами водовідведення.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права та з неправильним застуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим викладені у рішенні висновки не відповідають обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, скаржник стверджує, що лише після виставлення позивачем рахунків на оплату у порядку, передбаченому пп. 2.2.1 договору, у відповідача виникає обов`язок здійснити їх оплату протягом встановленого строку, однак, позивач відповідний рахунок до банківської установи відповідача не надсилав; судом помилково застосовано до спірних правовідносин Правила №1879, що були прийняті у відповідності та на підставі Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, які втратили чинність з 21.05.2017, а відтак, і Правила №1879, на думку апелянта, не можуть вважатися чинними; станом на дату відібрання проби стічних вод на об`єкті відповідача (01.12.2017) не існувало нормативних актів, якими б були врегульовані відносини з приймання стічних вод у м. Києві, оскільки нові Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення були затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01.12.2017 №316 та набрали чинності 02.02.2018; у договорі сторони погоджували застосування у своїх правовідносинах Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 04.08.2009 №876; нарахування абоненту плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин не є зобов`язанням у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а є оперативно-господарською санкцією, у зв`язку з чим судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України.

Крім того, апелянт вказував на те, що в порушення норм процесуального права, судом неправомірно відкрито провадження у справі та в подальшому не залишено позов без розгляду у зв`язку з тим, що позовна заява була підписана неуповноваженою особою, а саме, не адвокатом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі №910/17696/18, призначено до розгляду на 16.10.2019, встановлено ПрАТ АК Київводоканал строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач скористався наданим ст. 263 ГПК України правом та подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що на виконання п. 6.2.17 Правил №1879 позивачем на адресу відповідача були направлені лист-повідомлення з протоколом вимірювань показників складу та властивостей проб стічних вод і лист-попередження з розрахунком та рахунком на оплату; апелянт помилково вказує на невиконання позивачем пп. 2.2.1 п. 2.2 договору, оскільки такою умовою договору врегульовано порядок направлення рахунків саме за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а не порядок направлення додаткових рахунків на скид стічних вод із перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин; посилання апелянта на відсутність чинного нормативного акту, яким би було врегульовано спірні правовідносини є безпідставними, оскільки законодавством не передбачено автоматичної втрати чинності нормативним актом органу місцевого самоврядування у зв`язку із скасуванням іншого нормативного акту; як станом на 01.12.2017, так і станом на даний час Правила №1879 є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин; твердження апелянта про невнесення до договору змін щодо прийняття нових місцевих правил приймання стічних вод є безпідставними з огляду на те, що у п. 5.2 договору сторони погодили, що нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін; доводи апелянта про неправомірне стягнення судом з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є помилковими, враховуючи викладений Верховним Судом у постанові від 18.01.2019 у справі №920/730/16 висновок про те, що плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі договору та законодавчих приписів, а не оперативно-господарською санкцією, як стверджує відповідач.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2019, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, у розгляді справи оголошено перерву на 30.10.2019.

У судове засідання відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, враховуючи надані ним пояснення по суті спору у попередньому судовому засіданні, заслухавши думку представника позивача, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за його відсутності.

У судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вказуючи на їх безпідставність, просив залишити судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути залишеним без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 10.08.2011 між Публічним акціонерним товариством Акціонерна компанія Київводоканал , яке в подальшому змінило тип товариства та найменування на ПрАТ АК Київводоканал (у тексті договору - постачальник) та ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз (у тексті договору - абонент) укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі №09740/5-02 від 10.08.2011.

Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації м. Києва за адресами об`єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації, яка є невід`ємною частиною цього договору, та на підставі пред`явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (надалі - Умови), а абонент зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (в подальшому - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 (в подальшому - Правила приймання), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 04.08.2009 №876 (в подальшому - Місцеві правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами , що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 1.5. договору абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження Умов на скид стічних вод згідно із вимогами Місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

Згідно з п. 2.1.4. договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування та Місцевих правил приймання.

Згідно з п. 2.2.1. договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами.

Відповідно до п. 2.2.2. договору оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента.

За змістом п.п. 3.3.6, 4.5. договору абонент зобов`язаний забезпечувати своєчасний та безперешкодний доступ представникам постачальника (при наявності посвідчень) для зняття показів засобів обліку водоспоживання, для взяття з каналізаційних колодязів контрольних проб на перевірку допустимих концентрацій (ДК) забруднюючих речовин у стічних водах, що приймаються до міської каналізаційної мережі. За скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин абонент сплачує додаткову плату, передбачену чинними законодавством.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що у випадку зміни діючого законодавства України, які регулюють відносини у сфері водопостачання та водовідведення, а також прийняття органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади нормативних актів, які регулюють відносини з надання послуг за цим договором, прийняття рішень щодо змін порядку розрахунків між суб`єктами господарювання, нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.

Згідно з п. 7.1. договору, договір укладається строком на один рік набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.12.2017, з метою контролю якості стічних вод, що надходять від абонента - ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз у каналізаційні мережі м. Києва, представниками департаменту екологічного нагляду ПрАТ АК Київводоканал , в присутності представника відповідача, було здійснено відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 4, з контрольного колодязя 1/11 для вимірювання показників їх складу та властивостей.

Присутність представника відповідача під час вказаного відбору проб стічних вод та відмова останнього від відбору проб стічних вод для свого підприємства підтверджується відповідним записом в Журналі-акті відбору проб стічних вод промпідприємств (а.с. 24-25, т. 1).

За результатом лабораторного дослідження проб стічних вод, відібраних 01.12.2017, працівниками департаменту екологічного нагляду ПрАТ АК Київводоканал був складений протокол (а.с. 18, т. 1), в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які відповідач скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 1879.

Листом-попередженням від 14.02.2018 позивач направив відповідачеві розрахунок № 15/ДК-2017-12-10/171-Ф від 01.12.2017 нарахувань плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та рахунок на оплату від 07.02.2018 № УЕ001328 (а.с. 20-22, т. 1).

Посилаючись на те, що всупереч вимог п. 4.5 договору, п.п. 7.5, 6.2.17 Правил № 1879 відповідач не здійснив плату за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що у сторін склалися правовідносини в сфері надання послуг водопостачання та водовідведення, а спір у даній справі стосується скиду до міської каналізації стічних вод із перевищенням концентрації забруднюючих речовин.

За приписами ст. 32 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державні стандарти в галузі охорони навколишнього природного середовища є обов`язковими для виконання і визначають поняття і терміни, режим використання й охорони природних ресурсів, методи контролю за станом навколишнього природного середовища, вимоги щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища, інші питання, пов`язані з охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів. Екологічні стандарти розробляються і вводяться в дію в порядку, що встановлюється законодавством України.

Відповідно до приписів ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила №1879).

Відповідно до п. 1.2 Правил №1879 останні поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації (крім балансоутримувачів житлового фонду та об`єктів соціально-культурного призначення, які не скидають стічні води технологічного та або непобутового походження, або у яких немає орендарів чи інших суб`єктів, що скидають стічні води технологічного та/або непобутового походження).

Пунктом 1.5 Правил № 1879 встановлено, що правила встановлюють вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин Правила №1879, що були прийняті у відповідності та на підставі Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, які втратили чинність з 21.05.2017, колегія суддів відхиляє, оскільки законодавством не передбачено автоматичної втрати чинності нормативним актом органу місцевого самоврядування у зв`язку із скасуванням іншого нормативного акту.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що як станом на 01.12.2017 (дата відбору проб стічних вод), так і станом на даний час Правила №1879 є чинними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Належних та допустимих доказів того, що Правила №1879 втратили чинність, їх скасовано, визнано недійсними або такими, що суперечать Конституції України та законодавству України, відповідачем не надано, а відтак, посилання останнього на відсутність чинного нормативного акту, яким би було врегульовано спірні правовідносини є безпідставними.

Крім того, як вбачається з п.1.1 Правил №1879, останні були прийняті не лише на підставі Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37, які втратили чинність, а також розроблені відповідно до статей 1, 2, 35, 38, 39, 42, 44, 70, 95, 99, 110, 111 Водного кодексу України; статей 1 - 3, 5, 16, 19, 24, 31 - 35, 39 - 41, 47, 51, 68 - 70 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ; статей 30, 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ; статей 19, 20 Закону України Про питну воду та питне водопостачання ; пунктів 1, 5, 8 розділу 1, пункту 21 розділу 3, пунктів 33, 34 розділу 6 Основних напрямків державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затверджених Постановою Верховної Ради України від 05.03.98 N 188/98-ВР; Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.99 №465; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

Твердження апелянта про невнесення змін до п. 1.1 договору щодо врегулювання між сторонами правовідносин згідно з прийнятими новими місцевими правилами приймання стічних вод, а саме, Правилами №1879, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що у п. 5.2 договору сторони погодили, що нове законодавство та новий порядок поширюється на умови цього договору без узгодження його сторонами та внесення додаткових змін.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на втрату чинності місцевими правилами стічних вод з огляду на зміну обставин, для врегулювання яких було прийнято нормативно-правовий акт, а саме, скасування наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 №37 є безпідставними.

Згідно з п. 2.1 Правил № 1879 водоканал зобов`язаний здійснювати контроль за якістю стічних вод, що надходять від абонента в систему каналізації м. Києва, а також режимом та обсягом скидання.

Як було зазначено вище, 01.12.2017, з метою контролю якості стічних вод, що надходять від абонента - ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз у каналізаційні мережі м. Києва, представниками департаменту екологічного нагляду ПрАТ АК Київводоканал , в присутності представника відповідача, було здійснено відбір проб стічних вод, які скидаються з об`єкта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мишуги, 4, з контрольного колодязя 1/11 для вимірювання показників їх складу та властивостей.

Доводи відповідача про те, що станом на дату відбору проб стічних вод вищевказаний колодязь не перебував на балансі його підприємства, оскільки користувачем вказаної земельної ділянки та відповідно абонентом він став лише 14.08.2018, коли за ним було зареєстровано право оренди земельної ділянки по вул. Мишуги у м. Києві, правомірно відхилені місцевим господарським судом як необґрунтовані та такі, що суперечать встановленим обставинам та зібраним у справі доказам, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12.01.2005 між ВАТ АК Київводоканал та ТОВ Юніверсал Стар Ко було укладено договір №05398/5-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого ВАТ АК Київводоканал зобов`язалося постачати ТОВ Юніверсал Стар Ко до належного останньому об`єкту по вул. Мишуги, 4 у м. Києві питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин, а останній - оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором.

Паспорт водного господарства від 25.05.2009, акт розмежування балансової належності каналізаційних мереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 05.04.2006, схеми каналізаційної мережі, що знаходиться на балансі абонента, дозвіл на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва від 17.01.2006 були розроблені та складені на ім`я ТОВ Юніверсал Стар Ко .

18.08.2009 відповідач листом-повідомленням № 31 про заміну сторони договору повідомив ВАТ АК Київводоканал про те, що ТОВ Юніверсал Стар Ко припиняється шляхом приєднання до ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз . Станом на 31.07.2009 ТОВ Юніверсал Стар Ко передало свої права та обов`язки в повному обсязі ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз шляхом підписання сторонами відповідного передавального акту, просило переоформити договір шляхом заміни сторони.

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, відбулася заміна сторони ТОВ Юніверсал Стар Ко у договорі № 05398/5-02 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 12.01.2005, а всі вищевказані документи, які були розроблені ТОВ Юніверсал Стар Ко до вищевказаного договору від 12.01.2005 стали додатками до спірного договору від 10.08.2011.

Зі схеми зовнішніх інженерних мереж вбачається, що в процесі переоформлення документів нумерація колодязів була змінена. При цьому, колодязь по вул. Мишуги, 4 у м. Києві, з якого здійснювався відбір проб, був і є контрольним та належить саме відповідачеві.

Як встановлено місцевим господарським судом, за результатами лабораторного дослідження проб стічних вод, відібраних 01.12.2017, працівниками департаменту екологічного нагляду ПрАТ АК Київводоканал був складений протокол (а.с. 18, т. 1), в якому зафіксовано невідповідність стічних вод, які відповідач скидає в систему каналізації м. Києва, державним стандартам та екологічним нормативам в галузі охорони навколишнього природного середовища, закріпленим в Правилах № 1879.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховано, що відповідачем ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду не було надано доказів відповідності кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства єдиним допустимим концентраціям забруднюючих речовин.

Відповідно до п. 6.2.17 Правил № 1879, у разі виявлення перевищення допустимої концентрації, встановлених правилами приймання:

- у 14-денний термін з моменту відбору робочої проби стічних вод Департамент екологічного нагляду направляє Абоненту лист-повідомлення про перевищення ДК у стічних водах Абонента та результати хімічного аналізу;

- після визначення обсягів водовідведення Абонента за розрахунковий період, Департамент екологічного нагляду направляє Абоненту розрахунок плати за скид стічних вод з перевищенням ДК та відповідний рахунок;

З матеріалів справи вбачається, що листом-повідомленням № 15/3728-Т від 11.12.2017 позивач повідомив відповідача про результати хімічних аналізів стічних вод, які ним скидалися у систему міської каналізації (а.с. 17, 19, т. 1).

Згідно з п. 7.5. Правил № 1879 плата за скид абонентом стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин, установленим разовим аналізом, стягується за час від попереднього відбору разової проби, проведеного водоканалом, до моменту зафіксованого порушення, але не більше трьох календарних місяців. Ця плата стягується за весь обсяг стічних вод, скинутих абонентом за цей період з даного об`єкта.

Так, на підставі п. 7.5 Правил № 1879 позивач розрахував відповідачеві плату за скидання стічних вод до міської мережі за три попередні місяці 2 вересня-1 грудня 2017 року до виявлення порушення та відповідно до зафіксованих у цей період обсягів 6147 м3 скиду стічних вод до міської каналізації мережі, розмір якої становить 239 733,00 грн.

Як було зазначено вище, листом-попередженням від 14.02.2018 позивач направив відповідачеві розрахунок № 15/ДК-2017-12-10/171-Ф від 01.12.2017 нарахувань плати за скид стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин та рахунок на оплату від 07.02.2018 № УЕ001328, які отримані відповідачем 16.02.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. а.с. 20-23, т. 1).

Згідно з п. 4.5 договору за скид в міську каналізаційну мережу стічних вод з перевищенням ДК забруднюючих речовин абонент сплачує додаткову плату, передбачену чинними законодавством.

Відповідно до пункту 6.2.18 Правил № 1879 абонент зобов`язаний оплатити наданий водоканалом рахунок у 10-денний строк з моменту його отримання.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами у справі, в порушення умов договору та вищевказаних приписів законодавства, відповідачем не було здійснено оплату виставленого позивачем рахунку на оплату за скид наднормативних забруднень зі стічними водами на суму 239 733,00 грн.

При цьому, доводи апелянта про те, що лише після виставлення позивачем рахунків на оплату у порядку, передбаченому пп. 2.2.1 договору, у відповідача виникає обов`язок здійснити їх оплату протягом встановленого строку, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаним пунктом договору врегульовано порядок направлення рахунків саме за надані послуги з водопостачання та водовідведення, а не порядок направлення рахунків на оплату за скид стічних вод із перевищенням ДК забруднюючих речовин.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

За наведених обставин, встановивши, що відповідач здійснив скид стічних вод з понаднормативним забрудненням у міську систему каналізації, які не оплатив, що є порушенням умов договору та вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 239 733,00 грн заборгованості за скид наднормативних забруднень.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошового зобов`язання щодо здійснення розрахунку за скид наднормативних забруднень, позивач просив стягнути з відповідача 15 197,53 грн інфляційних втрат та 5 970,34 грн 3% річних, нарахованих за період з 27.02.2018 по 26.12.2018.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, доводи апелянта про те, що нарахування абоненту плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин не є зобов`язанням у розумінні ст. 509 ЦК України, а є оперативно-господарською санкцією, у зв`язку з чим, на думку відповідача, судом неправильно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 625 ЦК України, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І Загальні положення про зобов`язання , тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що плата за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є грошовим зобов`язанням, що виникає на підставі договору та визначених законодавчих приписів, тобто не є оперативно - господарською санкцією, як помилково зазначає скаржник без урахування фактичних обставин правовідносин, що склалися між сторонами спору та з безпідставним ототожненням грошового зобов`язання товариства з оплати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням з оперативно-грошовою санкцією, яка застосовується як захід оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушення зобов`язання, що використовується самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку.

У даному випадку відсутні підстави вважати, що нарахування плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням є таким, що сприятиме припиненню або попередженню повторення порушення зобов`язання, що є характерною ознакою та метою застосування оперативно-господарської санкції.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №920/730/16, який в силу ч. 4 ст. 236 ГПК України, враховано судом апеляційної інстанції при застосуванні норми ч. 2 ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин.

З огляду на викладене, правомірним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для нарахування 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат за період з 27.02.2018 по 26.12.2018, колегія суддів встановила, що такі відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 15 197,53 грн інфляційних втрат та 5 970,34 грн 3% річних.

Посилання відповідача на укладений між ним та позивачем договір на проведення контролю за якістю стічних вод № 922 від 05.01.2015, у зв`язку з чим, на його думку, у позивача відсутні підстави для нарахування плати за скид стічних вод з перевищенням допустимих концентрацій забруднюючих речовин до міської мережі, правомірно відхилені місцевим господарським судом, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 2.2 Правил № 1879 водоканал має право у будь-який час за участю представника абонента відбирати проби стічних вод, проводити хімічний аналіз проб стічних вод абонентів, надавати висновки про фактичні концентрації забруднюючих речовин стічних вод та їх відповідність ДК, нараховувати плату із застосуванням коефіцієнта кратності у випадку виявлення порушень абонентами вимог цих Правил.

Таким чином, укладений між сторонами договір не виключає право позивача контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод у відповідача як абонента, який користуються послугами водовідведення.

Факт можливих зловживань посадовими особами позивача, пов`язаних з намаганням отримати неправомірну вигоду за рахунок відповідача, не спростовує обставин допущеного відповідачем правопорушення, пов`язаного зі скидом до міської каналізації понаднормово забруднених стічних вод.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз на користь ПрАТ АК Київводоканал 239 733,00 грн боргу, 15 197,53 грн інфляційних втрат та 5 970,34 грн 3% річних.

При цьому, судова колегія відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи норм процесуального права, що на думку відповідача проявилось, зокрема, в діях суду щодо відкриття провадження у справі та незалишення без розгляду позовної заяви, яка була підписана неуповноваженою особою, а саме, не адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ПрАТ АК Київводоканал підписана директором департаменту претензійно-позовної роботи Левківською О.П. , повноваження якої на представництво інтересів позивача станом на дату звернення з даним позовом до суду підтверджуються довіреністю №518 від 02.04.2018 (а.с. 39, т. 1).

Посилання апелянта на п.п. 11 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, згідно з яким представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у судах першої інстанції з 01.01.2019, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки позовна заява була подана до суду 28.12.2018, тобто станом на час звернення з позовом до суду позовна заява ПрАТ АК Київводоканал була підписана його уповноваженим представником, а відтак, місцевим господарським судом було правомірно відкрито провадження у справі.

Процесуальним законодавством не передбачено необхідність здійснення судом перевірки повноважень представника, яким підписано позовну заяву, станом на дату здійсненого авторозподілу за позовною заявою для визначення складу суду чи станом на дату відкриття провадження у справі, на що помилково вказує апелянт.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 09.07.2019 у справі №910/17696/18 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків місцевого господарського суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ Атлантік-Пасіфік Венчурз - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантік-Пасіфік Венчурз на рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі №910/17696/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2019 у справі №910/17696/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/17696/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.11.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук