Постанова

від 04.11.2019 по справі 906/572/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року Справа № 906/572/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Тимошенко О.М. , суддя Дужич С.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Житомирської області від 15.07.2019 (повний текст складено 18.07.2019) у справі № 906/572/19 (суддя Машевська О.П.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25"

про стягнення 51999,82 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.07.2019 у справі №906/572/19 позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" про стягнення 51999,82 грн, з яких 30000,00 грн. основного боргу, 9991,84 грн. пені, 2200,79 грн. три проценти річних, 9807,19 грн. інфляційних втрат задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 30 000 грн. основного боргу, 1 108,27 грн судового збору. Відмовлено у стягненні 9991,84 грн. пені, 2200,79 грн. 3% річних, 9807,19 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 9991,84 грн. пені, 2200,79 грн. 3% річних, 9807,19 грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 вересня 2019 року у справі №906/572/19 поновлено АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2019 у справі № 906/572/19. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів до 20 вересня 2019 року. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

19 вересня 2019 року на адресу апеляційного суду від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" надійшла заява про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2019 у справі № 906/572/19.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 вересня 2019 року у справі №906/572/19 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" про продовження строку для подання відзиву на апеляційну скаргу задоволено. Продовжено Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2019 у справі №906/572/19, встановлений ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.09.2019 у справі №906/572/19, до - 30 вересня 2019 року.

27 вересня 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" звернулося до апеляційного суду з заявою про застосування строку позовної давності, в якій просить суд визнати поважними причини пропуску щодо звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" до суду з клопотанням про застосування строків позовної давності; застосувати строки позовної давності в частині стягнення основного боргу в розмірі 30 000,00 грн та прийняти нове рішення, яким в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу відмовити.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2019 у справі №906/572/19 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21 грудня 2015 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз" (постачальник/позивач) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" (споживач/відповідач) був укладений договір №4197/16-ТЕ-10 постачання природного газу на підставі Закону України "Про ринок природного газу", постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 "Про затвердження Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)", інших нормативних актів (далі - договір № 4197/16-ТЕ-10), згідно п.1.1 якого постачальник зобов`язувався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач - прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

За умовою п.1.2 договору № 4197/16-ТЕ-10 газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п.1.3 договору № 4197/16-ТЕ-10, за цим договором постачається газ власного видобутку (видобутий на території України), а у разі його нестачі, імпортований газ (за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України).

Розподіл/транспортування природного газу за цим договором за умовою п.2.1.5 договору № 4197/16-ТЕ-10, споживачу здійснює (ють) оператор (и) ГРМ/ГТС, з яким (якими) споживач укладає відповідний договір (договори), про що повідомляє постачальника протягом 3(трьох днів) з дати їх укладання.

Порядок та умови передачі газу сторони погодили у розділі 3 договору № 4197/16-ТЕ-10, згідно п. 3.5. якого сторони визначили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, споживач зобов`язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути споживачеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За умовою п.5.1 договору № 4197/16-ТЕ-10 ціна природного газу - регульована та не враховує тарифи на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податки та збори, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України, встановлена постановою КМУ від 01.10.2015 № 758 на період з 01 січня 2016 по 31 березня 2016 (включно) в сумі 1770,74грн за 1000 куб.м та з врахуванням збору у вигляді цільової надбавки в розмірі 2%, податку на додану вартість за ставкою 20% складає 2167,38грн.

Згідно п.5.3 договору № 4197/16-ТЕ-10 реалізація газу споживачу за визначеною у п. 5.2 ціною здійснюється за умови:

- наявності відповідної ліцензії на виробництво теплової енергії (у випадках передбачених чинним законодавством України);

- виконання споживачем, на якого станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", обов`язку щодо відкриття рахунку із спеціальним режимом використання.

В п. 6.1 договору № 4197/16-ТЕ-10 сторони домовилися, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу та остаточний розрахунок - до 14 -го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.6.2 договору № 4197/16-ТЕ-10, постачальник має право обмежити або припинити постачання газу споживачу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору.

У п. п. 6.3.1 та 6.3.2 договору № 4197/16-ТЕ-10 сторони обумовили порядок здійснення оплати за природний газ залежно від статусу споживача за змістом статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання".

Відповідно до п. 8.2. договору № 4197/16-ТЕ-10, у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії договору № 4197/16-ТЕ-10, - до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

31.12.2015 і 29.01.2016 між сторонами були підписані Додаткова угода №1 та Додаткова угода №2 до договору № 4197/16-ТЕ-10, в яких сторони виклали п.1.3 договру в новій редакції та узгодили ціну газу. Дані додаткові угоди набули чинності з дати їх підписання сторонами і діють з 01 січня 2016 року.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору у період з січня по лютий 2016 року передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 62 324,63 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, підписаними та скріпленими печатками обох сторін без будь-яких зауважень/заперечень (а.с. 26-28).

Натомість, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань оплату за поставлений здійснив частково, а саме, на суму 32 324,63 грн.

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 30 000,00 грн.

Враховуючи викладене, АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" про стягнення 51999, 82 грн, з яких основний борг в розмірі 30000,00 грн, 9991,84 грн - пені, 2200,79 грн - три проценти річних та 9807,19 грн - інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 30 000,00 грн та відмовив в стягненні 9991,84 грн пені, 2200,79 грн відсотків річних та 9807,19 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30 000,00 грн обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 655, 712 ЦК України.

Разом з тим, суд першої інстанції розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 9991,84 грн пені, 2200,79 грн відсотків річних та 9807,19 грн інфляційних втрат прийшов до висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення. При цьому, суд зазначив в оскаржуваному рішенні, що постачальник при укладанні договору № 4197/16-ТЕ-10 шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик неналежного виконання споживачем його умов, оскільки достовірно знав, що кінцевими платниками за договором були виключно фізичні особи співвласники багатоквартирного будинку, які свої правовідносини щодо споживання природного газу будували відповідно до укладених договорів розподілу природного газу з оператором ГРМ. Постачальник не переконався у тому, чи відключений багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 1-му Київському, АДРЕСА_2 створено ОСББ "Затишна оселя 25", від централізованого опалення та що виробництво теплової енергії для надання його мешканцям послуг з опалення та постачання гарячої води, забезпечує об`єднання як юридична особа.

Частиною 2 статті 13 ЦК України передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. У спірних правовідносинах такими особами є фізичні особи співвласники багатоквартирного будинку, на яких суд не може покласти тягар сплати на користь постачальника заявлених до стягнення у червні 2019 року вимог з пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму 21999,82 грн за прострочення в оплаті поставленого природного газу у січні-березні 2016 року, та на які, за відсутності умови п.10.3 договору № 4197/16-ТЕ-10 , поширюється скорочена в один рік та загальна в три роки позовна давність (ст.ст. 257, 258 ЦКУ).

Відповідно ч.3 ст.16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд відмовив у стягненні 9991,84 грн пені, 2200, 79 грн 3% річних та 9807,19 грн інфляційних втрат.

Натомість, з такими доводами та власне висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна .

Відповідно до ст.80 ЦК України, юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна (ч.1 ст.81 ЦК України).

Згідно ч.ч. 1-3 ст.96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до ч.8 ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді. Об`єднання не несе відповідальності за зобов`язаннями співвласників.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає неправомірним посилання суду першої інстанції на ч.2 ст.13 ЦК України та, відповідно, безпідставним висновок суду першої інстанції щодо звільнення відповідача від сплати на користь постачальника заявлених до стягнення вимог з пені, 3% річних та інфляційних втрат з посиланням на те, що тягар сплати даної заборгованості буде лежати на фізичних особах - співвласниках багатоквартирного будинку.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 2, 3 статті 180 ГК України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, договір постачання природного газу №4197/16-ТЕ-10 від 21.12.2015 було укладено юридичними особами у відповідності до чинного законодавства України.

Отже, уклавши договір постачання природного газу сторони досягли усіх істотних умов договору та, відповідно, взяли на себе зобов`язання, визначені договором.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Пунктом 8.2. договору постачання природного газу №4197/16-ТЕ-10 від 21.12.2015 визначено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення.

Отже, підписавши договір постачання природного газу відповідач взяв на себе зобов`язання у разі несвоєчасної оплати за поставлений природний газ сплатити позивачеві пеню у визначеному розмірі.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що п.8.2. договору передбачена майнова відповідальність, враховуючи положення ст.625 ЦК України, колегія суддів вважає, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 9991,84, відсотків річних в розмірі 2200,79 грн та 9807,19 грн інфляційних втрат є обгрунтованими та правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства.

Разом з тим, відповідач в письмових поясненнях, надісланих на адресу суду апеляційної інстанції, не заперечує проти наявності заборгованості за договором № 4197/16-ТЕ-10, однак вважає, що у стягненні даної заборгованості має бути відмовлено у зв`язку з пропуском строку позовної давності, який він просить застосувати під час апеляційного провадження.

В обґрунтування клопотання про застосування строку позовної давності саме під час апеляційного провадження, відповідач посилається на те, що розгляд даної справи відбувся без його участі, а відтак він був позбавлений можливості заявити клопотання про застосування строку позовної давності в суді першої інстанції.

Відповідно до п.2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України за № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у суді апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи місцевим господарським судом.

Факт неможливості подання відповідної заяви у суді першої інстанції підтверджується матеріалами справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що ухвали суду по даній справі від 12.06.2019, від 08.07.2019 та повний текст рішення від 15.07.2019 надіслані на адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань згідно Витягу від 08.07.2019, та повернуті до суду із зазначенням "за закінченням встановленого строку зберігання".

Враховуючи викладене та зважаючи на право сторони заявити клопотання про сплив позовної давності на будь-якій стадії судового процесу до винесення судового рішення, колегія суддів вважає поважними причини пропуску подачі заяви про сплив позовної давності до суду першої інстанції, з огляду на що дане клопотання приймається апеляційним судом до розгляду.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк , у межах якого особа можу звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 4, 5 ст.267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Згідно п.10.3. договору №4197/16-ТЕ-10 строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років.

В п. 6.1 договору № 4197/16-ТЕ-10 сторони домовилися, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу та остаточний розрахунок - до 14 -го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Отже, строк позовної давності за зобов`язаннями по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 (за січень 2016р.) закінчується 14.02.2021; по акту приймання-передачі природного газу від 29.02.2016 (за лютий 2016р.) - 14.03.2021; приймання-передачі природного газу від 31.03.2016 (за березень 2016р.) - 14.04.2021.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з даним позовом 10 червня 2019 року, тобто в межах строку позовної давності.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені в ньому, не відповідають обставинам справи.

З огляду на це, апеляційну скаргу позивача слід задоволити, а рішення Господарського суду Житомирської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення, яким позов задоволити, в решті рішення залишити без змін.

В зв`язку з частковим скасуванням рішення місцевого господарського суду, присуджений до стягнення з відповідача судовий збір у відповідності до ст.129 ГПК України підлягає коригуванню з врахуванням розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2019 у справі №906/572/19 в частині відмови в задоволенні позовних вимог - скасувати.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 15.07.2019 у справі №906/572/19 викласти в такій редакції:

"Позов задоволити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" (10001, м. Житомир, провулок 1-й Київський, будинок 25, код ЄДРПОУ 35169576) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 51 999,82 грн заборгованості, з яких: 30 000 грн - основний борг, 9 991,84 грн - пеня, 2 200,79 грн - відсотки річних, 9 807,19 грн - інфляційні втрати, та 1921,00 грн судового збору.

Видати наказ."

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Затишна оселя 25" (10001, м. Житомир, провулок 1-й Київський, будинок 25, код ЄДРПОУ 35169576) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2881,50 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

6. Справу №906/572/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Дужич С.П.