Рішення

від 22.10.2019 по справі 907/377/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.10.2019 м. Ужгород Справа № 907/377/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Відродження» , с. Громада Житомирської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Елікорм» , м. Мукачево

про стягнення 1358013,04 грн. заборгованості за Договором поставки № 19 від 16.01.2019

секретар судового засідання - Штундер Д.Л.

За участю представників сторін:

від позивача - Макаренко І.Я., адвокат (в режимі відеоконференції)

від відповідача - Лендєл О.В., адвокат

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Відродження» звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Елікорм» про стягнення 1470000,00 грн. боргу за поставлений на виконання Договору поставки № 19 від 16.01.2019 товар, посилаючись на ст. ст. 11, 530, 526, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 193 ГК України. Крім суми боргу, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення 29949,36 грн інфляційних та 10834,90 грн. трьох відсотків річних.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 42661,77 грн. і складається зі 22661,77 грн. сплаченого судового збору та 20000,00 грн. витрат по оплаті правничої допомоги.

Ухвалою суду від 01 липня 2019 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з виявленими у ній недоліками. Після усунення у встановленому порядку позивачем недоліків ухвалою суду 16.07.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

За наслідками прийняття судом заяви позивача від 09.09.2019, поданої в ході підготовчого провадження, предметом спору є сума у розмірі 1358013,04грн., в т. ч. 1304500 грн. боргу за поставлений на виконання Договору поставки № 19 від 16.01.2019 товар, 29949,36 грн інфляційних та 23563,68 грн. трьох відсотків річних.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, в підготовчі засідання на виклик суду не з`являвся. Клопотанням № 28 від 16.08.2019 просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку частковим погашенням ним боргу та веденням переговорів щодо укладення мирової угоди.

В подальшому жодних клопотань в ході підготовчого провадження від нього не надходило, мирова угода сторонами на затвердження суду не надавалася.

На стадії розгляду справи по суті відповідач подав заяву про долучення доказів про часткове погашення боргу. Присутній в судовому засіданні представник позивача підтвердив часткове погашення відповідачем основного боргу, внаслідок чого його борг складає суму 1180000,00 грн. За таких обставин. суд приймає до розгляду докази погашення відповідачем боргу.

Поряд з цим, враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвали суду від 16.07.2019, від 07.08.2019 , від 21.08.2019 були надіслані на його офіційну юридичну адресу та отримані ним, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення відповідного поштового відправлення), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч .ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судове засідання 22.10.2019 по розгляду справи по суті проведено в режимі відеоконференції за участю уповноваженого представника позивача (за його клопотанням).

АРГУМЕНТІ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив відпущений на виконання Договору поставки № 19 від 16.01.2019 товар. Внаслідок цього у нього виникла заборгованість на суму 1180000,00 грн. Крім того, за несплату вартості продукції у встановлений договором строк позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми, які складають 23563,68 грн., а також 29949,36 грн. інфляційних.

Заперечення відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

16 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірмою Відродження (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Елікорм (покупець, відповідач) було укладено черговий Договір поставки №19, відповідно до умов якого Постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язався передати у власність Покупця товар, а саме макуху соєву, а Покупець - прийняти товар та оплатити його у повному обсязі на умовах, визначених Договором.

Загальна кількість товару і ціна визначається згідно з сумарною кількістю, вказаною у відповідних видаткових накладних постачальника, які з моменту їх підписання Сторонами є невід`ємно частиною цього Договору (п. 2.2. Договору).

Пунктом 4.5 Договору сторони обумовили, що поставлена партія товару оплачується протягом 7 банківських днів з моменту поставки. Основою для проведення оплати покупцем постачальнику є відповідна видаткова накладна або рахунок - фактура останнього .

На виконання умов Договору на підставі видаткових накладних № 1843 від 18.01.2019 на суму 283947,18 грн., № 1948 від 06.02.2019 на суму 291600 грн., № 2106 від 03.03.2019 на суму 257280 грн., № 2162 від 12.03.2019 на суму 277992 грн., № 2210 від 22.03.2019 на суму 270409,32 грн., № 2233 від 28.03.2019 на суму 270409,32 грн. позивач відпустив відповідачу Товар. Факт виконання поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем підтверджується підписом про отримання на вказаних видаткових накладних.

В ході розгляду справи сторони визнали факт погашення відповідачем заборгованості на суму 124500,00 грн.

З врахуванням здійсненої Відповідачем часткової оплати позивач стверджує про наявність у відповідача боргу на суму 1180000,00 грн. Вказаний розмір заборгованості визнав присутній в останньому судовому засіданні уповноважений представник відповідача.

Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.

Окрім того, з огляду на норму ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та поставлено вимогу про стягнення 3 % річних від прострочених сум за кожною накладною окремо, які відповідно до розрахунку позивача складають 23563,68 грн., а також 10834,90 грн. інфляційних за період березень - травень 2019 року.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з умовами договору (п. 4.5 договору), строк відтермінування оплати товару складає 7 банківських дні з моменту поставки.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як установлено судом, відповідач за період з 18.01.2019 до 28.03.2019 отримав товар, за який у встановлений договором строк в повному обсязі не розрахувався.

В ході розгляду справи сторони визнали факт погашення відповідачем заборгованості на суму 124500,00 грн.

Оскільки обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, і у суду відсутні підстави сумніватися щодо їх достовірності (ст. 75 ГПК України), провадження в цій частині підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

З врахуванням частково проведеної оплати, сума боргу у розмірі 1180000,00 грн. є обґрунтованою, відповідачем визнаною, а тому позовні вимоги про її стягнення з відповідача в примусовому порядку - такими, що підлягають до задоволення.

Щодо 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявлених до стягнення сум 3% річних, наведеному у заяві від 09.09.2019, суд дійшов висновку по наявність помилок у їх розрахунку. Так, позивачем при проведенні розрахунку по першій накладній не враховано проведені в подальшому оплати, позивачем такі враховані лише при розрахунку останньої поставки товару по накладній від 28.03.2019, що є помилковим. Зважаючи на принцип диспозитивності, суд задовольняє вимогу про стягнення нарахованих позивачем річних по накладній від 28.03.2019 на зменшену суму, в решті ж, здійснивши перерахунок річних (за допомогою системи Ліга ), суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення річних підлягає до задоволення в частині стягнення 17187,61 грн., в задоволенні решти йому належить відмовити.

Щодо інфляційних.

Перевіривши нараховані позивачем за період з березня - по травень 2019 року (включно) втрати від інфляції, розрахунок яких зміститься в позовній заяві, суд констатує, що належна до стягнення (задоволення) сума складає 27278,20 грн., оскільки позивачем помилково було обчислено інфляційні не по кожній накладній окремо, а шляхом застосування суми місячної поставки товари, при цьому, ним не враховано, що момент прострочення платежу не завжди співпадає з початком місяця. З врахуванням проведеного перерахунку, обчислений судом розмір втрат від інфляції складає суму 27278,20 грн, в іншій частині вимог слід відмовити.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку, що в частині стягнення 124500,00 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити, в частині стягнення 1180000,00 грн. боргу за відпущений товар, 27278,20грн. інфляційних втрат, 17187,61 грн. трьох процентів річних, а також 18366,99 грн. позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, в задоволенні ж решти вимог - належить відмовити.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, на відповідача покладається витрати по відшкодуванню судового збору в розмірі 18366,99 грн.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, частина сплаченого судового збору за вимогу про стягнення 124500,00 грн. в розмірі 1867,50 грн. може бути повернута позивачу за його клопотанням з державного бюджету.

Крім того, представником позивача заявлено про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка надавалася йому на підставі Угоди про надання правничої допомоги № 1 від 04.06.2019.

Обґрунтовуючи понесені витрати, позивач покликається на те, що правова допомога надавалася двома адвокатами: ОСОБА_1 Я. та ОСОБА_2 А.В., яким за умовами угоди був сплачений аванс по 10000,00 грн. кожному (платіжні доручення № 2314 та № 2315 від 19.06.2019 всього на суму 20000,00 грн.).

За положеннями ст. 126 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.ч. 1-4 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що саме адвокат Макаренко І.Я. представляв інтереси позивача в судовому засіданні, ним же було подано заяви по суті спору, які наявні в матеріалах справи. Докази участі у справі адвоката Грицака А.В. у справі відсутні, так як і відсутні докази його участі в підготовці справи до суду.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача заперечив проти відшкодування витрат на правову допомогу адвокату Грицику А.В., оскільки вважає такі безпідставними та недоведеними.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги відсутність детального розрахунку понесених витрат, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення компенсації вартості витрат на професійну правничу допомогу саме в розмірі 10000,00 грн., відмовивши в задоволенні решти.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 81, 129, 197, 231, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елікорм» (89667, Закарпатська обл., м. Мукачево, вул. Валенберга, буд. 36, код ЄДРПОУ 36732108) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «Відродження» ( 13132, Житомирська обл., Любарський район., с. Громада, вул. Польова, буд. 1, код ЄДРПОУ 31884860) 1224465,81 грн . (Один мільйон двісті двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять гривень 81 копійок), в т. ч. 1180000,00 грн. боргу за відпущений товар, 27278,20грн. інфляційних втрат, 17187,61 грн. трьох процентів річних), а також 18366,99 грн. (вісімнадцять тисяч триста шістдесят шість гривень 99 коп.) на відшкодування судового збору та 10000,00 грн. (десять тисяч гривень) на відшкодування витрат на правову допомогу.

3. В частині стягнення 124500,00 грн . провадження у справі закрити.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2019.

Суддя Л.В. Андрейчук