Рішення

від 22.10.2019 по справі 910/11166/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.10.2019Справа № 910/11166/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка"

до Державного підприємства "Завод 410-ЦА"

про зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи: не з`явилися.

СУТЬ СПОРУ:

16 серпня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 14.08.2019 року до Державного підприємства "Завод 410-ЦА" (відповідач), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- зобов`язати Державне підприємство "Завод 410-ЦА" (місцезнаходження юридичної особи: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, код ЄДРПОУ 01128297, ІПН 011282926584, поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ "Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313, тел./факс: (044) 249-30-12) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (ідентифікаційний код: 24510970, рахунок: № НОМЕР_2 в ПАТ КБ "ПриватБанк" Запорізьке Регіональне Управління м. Запоріжжя, МФО 313399) товар, а саме: насос гідравлічний 623АНМ у кількості 1 шт.;

- стягнути Державного підприємства "Завод 410-ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" штраф за прострочення прийняття товару насосу 623АНМ в розмірі 5987,52 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 52 копійки);

- стягнути Державного підприємства "Завод 410-ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" штраф за прострочення зобов`язання з оплати товару РГК в розмірі 6237,00 грн. (шість тисяч двісті тридцять сім гривень), пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати товару в розмірі 14 113,44 грн. (чотирнадцять тисяч сто тринадцять гривень 44 копійки);

- стягнути Державного підприємства "Завод 410-ЦА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" основний борг - 89 100,00 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч сто гривень), інфляційні збитки - 1426,00 грн. (одна тисяча чотириста двадцять шість гривень) та відсотки за користування грошовими коштами - 1113,00 грн. (одна тисяча сто тринадцять гривень).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-29/7 від 23.01.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 року у справі № 910/11166/19 позовну заяву б/н від 14.08.2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" до Державного підприємства "Завод 410-ЦА" про зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів залишено без руху, надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Товариству з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, яка вказана в позовній заяві.

У відповідності до відомостей з офіційного веб-сайту Державного підприємства "Укрпошта" за поштовим ідентифікатором № 0103050211278 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою суду від 20.08.2019 року у справі № 910/11166/19 у точці видачі/доставки - 23.08.2019 року.

27 серпня 2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" надійшла заява б/н від 23.08.2019 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11166/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.09.2019 року.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 24.09.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/11166/19 до судового розгляду по суті на 22.10.2019 року.

Представники учасників справи в судове засідання 22.10.2019 року не з`явилися.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Державному підприємству "Завод 410-ЦА" за адресою: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103052020801 ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.08.2019 року у справі № 910/11166/19 вручено уповноваженому представнику відповідача - 02.09.2019 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 17.09.2019 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.01.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Промелектроніка (надалі - позивач, продавець) та Державним підприємством Завод 410-ЦА (надалі - відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу №УМТЗ-19-29/7 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов`язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в п. 1.3 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2. договору, поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця переданою факсимільним зв`язком або електронною поштою у рамках специфікацій, які є невід`ємною частиною цього договору.

В п. 1.3. договору визначено найменування товару: радіоелектронне обладнання, код ДК 021:2015 - 34731000-0 Обладнання для повітряних літальних апаратів .

За умовами специфікації № 1 до договору позивач зобов`язаний поставити на користь відповідача насос гідравлічний 623АНМ у кількості 1 шт., насосну станцію НС-14Д у кількості 1 шт. та РГК 1:10 ГА-42-0-3К (РГК 1:10) у кількості 1 шт. Місце поставки: м. Київ, вул. Чорновола, 54-А, Нова пошта. Умови оплати: 100% оплата проводиться після поставки та проходження вхідного контролю на ДП Завод 410-ЦА , з відстрочкою платежу 30 банківських днів.

Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів, якщо не передбачено інше (п. 5.6. договору).

Листом № 16.25-382 від 30.01.2019 року відповідач просив здійснити поставку РГК 1:10 ГА-42-0-3К (РГК 1:10) у кількості 1 шт.

На виконання умов договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-29/7 від 23.01.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар - РГК 1:10 ГА-42-0-3К (РГК 1:10) у кількості 1 шт., вартістю 89 100,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000122 від 08.02.2019 року. Товар за вказаною вище видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий уповноваженою особою відповідача (довіреність № 203 від 08.02.2019 року) без заперечень, що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

На оплату поставленого товару відповідачу був виставлений рахунок-фактура № СФ -0000084 від 23.01.2019 на суму 89 100,00 грн., який отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 203 від 02.02.2019 року.

Як зазначає позивач, відповідач за отриманий видатковою накладною № РН-0000122 від 08.02.2019 року товар не розрахувався, внаслідок чого позивач стверджує про наявність у відповідача заборгованості за договором № УМТЗ-19-29/7 від 23.01.2019 року в розмірі 89 100,00 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за неналежне виконання останнім грошового зобов`язання щодо оплати товару по видатковій накладній № РН-0000122 від 08.02.2019 року.

Листом № 16.25-613 від 14.02.2019 року відповідач просив здійснити поставку насосу 623АНМ у кількості 1 шт. згідно договору № УМТЗ-19-29/7 від 23.01.2019 року.

На виконання умов договору купівлі-продажу № УМТЗ-19-29/7 від 23.01.2019 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар - насос 623АНМ у кількості 1 шт., вартістю 85 536,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000209 від 26.02.2019 року. Товар за вказаною вище видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий уповноваженою особою відповідача (довіреність № 283 від 26.02.2019 року) без заперечень, що свідчать підписи сторін на вказаних документах.

На оплату поставленого товару відповідачу був виставлений рахунок-фактура № СФ-0000236 від 14.02.2019 року на суму 85 536,00 грн., який отриманий уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності № 283 від 26.02.2019 року.

Листом № 16.25-1134 від 21.03.2019 року відповідач повідомив позивача, що відповідачем було складено звіт про невідповідність при прийманні насоса 623АНМ у кількості 1 шт., у зв`язку з чим просив направити представника позивача для складання акту.

25.03.2019 року представником позивача проведено огляд насосу під час його випробувань на стенді відповідача, в результаті випробувань порушень якості вказаного товару виявлено не було, про обставини огляду було викладено в листі, який був отриманий відповідачем 25.03.2019 року за вх. № 1114.

Згідно експрес-накладної № 59998076750194 від 26.03.2019 року відповідач повернув позивачу насос 623АНМ у кількості 1 шт.

29.03.2019 року від відповідача надійшов лист № 16.25-1655 від 28.03.2019 року, про те, що начебто в результаті двосторонньої перевірки насосу були виявлені якісні недоліки товару. Відповідачем була виказана вимога про заміну цього товару.

23.04.2019 року позивач направив відповідачу повідомлення № 78, яким повідомив відповідача, що 06.05.2019 року за адресою: вул. Бєлякова, 236, м. Мелітополь, Запорізька обл., ПП гідро-Спец-Торг відбудеться огляд насосу гідравлічного 623АНМ та запропоновано відповідачу направити уповноваженого представника для участі у огляді. Відповідач свого представника не направив.

За наслідками проведеного огляду було складено акт № 26 від 06.05.2019 року, в якому встановлено технічну справність насосу гідравлічного 623АНМ, технічні характеристики відповідають номінальним показникам у паспорті. Листом № 93 від 12.08.2019 року вказаний акт було направлено відповідачу, що підтверджується фіскальним чеком від 12.08.2019 року та описом (поштовий ідентифікатор № 0500049081513).

На твердження позивача, відповідач всупереч умовами договору № УМТЗ-19-29/7 від 23.01.2019 року та специфікації № 1 до нього, ухиляється від прийняття товару, що, на думку позивача, свідчить про порушення договірних зобов`язань, у зв`язку з чим позивач просить зобов`язати відповідача прийняти товар - насос гідравлічний 623АНМ у кількості 1 шт. та стягнути штраф за прострочення прийняття товару.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з п. 2.5. договору, у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні (в тому числі під час дії гарантійного строку) вимогам, передбаченим п. 2.1. цього договору, або поставки не укомплектованих товарів покупець складає та направляє продавцю документи про невідповідність товару, щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності, а саме: звіт про невідповідність при прийманні, або дефектний акт, або акт рекламації або інші документи .

Частиною 1 ст. 675 Цивільного кодексу України унормовано, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 268 Господарського кодексу України передбачено, що якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Згідно з ч. 3 ст. 268 Господарського кодексу України, у разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості.

Положенням абз. 1 ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Частиною 4 ст. 673 Цивільного кодексу України визначено, що якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати Покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Статтею 674 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та ін. нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 675 Цивільного кодексу України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Відповідно до ст. 687 Цивільного кодексу України, перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Згідно з ст. 268 Господарського кодексу України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Пунктом 5.7. договору визначено, що приймання товару по кількості та якості буде проводитись відповідно до Інструкції №П-6 від 15.06.1965 О порядке приемки продукции производственно-технического назначеная и товаров народного потребления по количеству та Інструкції №П-7 від 25.04.1966 О порядке приемки продукции производственно-технического назначеная и товаров народного потребления по качеству .

Так, п. 13 Інструкції Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженою постановою Держарбітражу при РМ СРСР від 25.04.1966 року № П-7 з доповненнями та змінами від 29.12.1973 року № 81, від 14.11.1974 року № 98 та від 23.07.1975 року № 115 встановлено, що прийом продукції проводиться уповноваженим на те керівником підприємства-одержувачем або його заступником, компетентними особами. Ці особи несуть відповідальність за чітке дотримання правил прийому продукції.

Згідно п. 14 Інструкції, прийом продукції по якості та комплектності проводиться в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, підтверджуючим якість та комплектність поставленої продукції (технічний паспорт, сертифікат, свідоцтво про якість, рахунок-фактура, специфікація і т.д.). Відсутність вказаних супровідних документів або деяких із них не призупиняє прийом продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і кількість отриманої продукції, про що зазначається в акті, які документи відсутні .

Відповідно до п. 16 Інструкції, при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркуванню отриманої продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам) договором або даним, зазначеним на маркуванні та супровідних документах, підтверджуючих якість продукції (п. 14 даної Інструкції), одержувач призупиняє подальший прийом продукції і складає акт, в якому зазначає кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийомі дефектів . Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, запобігаючи погіршення її якості і змішування з іншою однорідною продукцією.

Враховуючи вимоги вказаної вище Інструкції та умови договору судом встановлено, що матеріали справи не містять ані звіту про невідповідність при прийманні, ані дефектного акту, які б підтверджували невідповідність поставленого згідно видаткової накладної № РН-0000209 від 26.02.2019 року товару - насосу 623АНМ.

Тоді як, факт, що підтверджує технічну справність насосу гідравлічного 623АНМ та його відповідність технічним характеристикам номінальним показникам у паспорті зафіксовано в акт № 26 від 06.05.2019 року. При цьому, суд зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б спростовували доводи позивача, викладені ним в позовній заяві, як і не містять доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

Більше того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності обов`язку прийняти поставлений згідно видаткової накладної № РН-0000209 від 26.02.2019 року товару - насосу 623АНМ.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача прийняти товар належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

За таких обставин, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про зобов`язання відповідача прийняти від позивача товар - насос гідравлічний 623АНМ у кількості 1 шт.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення специфікації № 1 строк оплати поставленого товару за видатковою накладною № РН-0000122 від 08.02.2019 року є таким, що настав.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 89 100,00 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

При цьому за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення в повному обсязі оплати вартості поставленого товару, тоді як строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати товару настав, а наявність заборгованості підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу № УМТЗ-19-29/7 від 23.01.2019 року в розмірі 89 100,00 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь штраф за прострочення прийняття товару насосу 623АНМ - 5987,52 грн., штраф за прострочення зобов`язання з оплати товару РГК - 6237,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати товару - 14 113,44 грн., інфляційні збитки - 1426,00 грн. та 3% річних - 1113,00 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України за порушення строків виконання зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки або порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Судом встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені періоду нарахування пені, оскільки з урахуванням умов специфікації № 1 прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті товару за видатковою накладною № РН-0000209 від 26.02.2019 року відбувалося починаючи з 11.04.2019 року.

Отже, вірним періодом нарахування пені є період з 11.04.2019 року по 12.08.2019 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 10 147,15 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3966,29 грн. позивачу належить відмовити.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що за прострочення виконання зобов`язань за договором понад тридцять днів з винної сторони стягується штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків штрафу за прострочення прийняття товару - насосу 623АНМ та штраф за прострочення зобов`язання з оплати товару - РГК, суд дійшов висновку про правомірність їх нарахування, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф за прострочення прийняття товару насосу 623АНМ у розмірі 5987,52 грн. та штраф за прострочення зобов`язання з оплати товару РГК у розмірі 6237,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

При цьому, передбачена законом відповідальність за неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання з оплати поставленого йому товару підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних та інфляційних втрат є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних збитків не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок інфляційних збитків.

Як встановлено судом, позивачем допущено помилку у визначені періоду нарахування інфляційних збитків, оскільки з урахуванням умов специфікації № 1 прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті товару за видатковою накладною № РН-0000122 від 08.02.2019 року відбувалося починаючи з 26.03.2019 року.

Таким чином, позивач мав право нараховувати інфляційні збитки за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція. Тобто, у даному разі починаючи з квітня 2019 року, оскільки березень 2019 року - це місяць, у якому мав бути здійснений платіж.

Суд відмічає, що в даному випадку вірним періодом нарахування інфляційних збитків є період з 01.04.2019 року по 31.07.2019 року.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних збитків, суд встановив, що загальна сума інфляційних збитків, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 526,83 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних збитків в сумі 899,17 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем допущено помилку у визначені періоду нарахування 3% річних, оскільки як зазначено судом вище з урахуванням умов специфікації № 1 прострочення виконання грошового зобов`язання відбувалося починаючи з 26.03.2019 року, відтак загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь відповідача становить 1025,26 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 87,74 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню про стягнення 113 023,76 грн. з них: основного боргу - 89 100,00 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч сто гривень), штрафу за прострочення прийняття товару - 5987,52 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 52 копійки), штрафу за прострочення зобов`язання з оплати товару - 6237,00 грн. (шість тисяч двісті тридцять сім гривень), пені - 10 147,15 грн. (десять тисяч сто сорок сім гривень 15 копійок), інфляційних збитків - 526,83 грн. (п`ятсот двадцять шість гривень 83 копійки) та 3% річних - 1025,26 грн. (одна тисяча двадцять п`ять гривень 26 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 3761,35 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Крім того, 27.09.2019 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

В ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріалами справи підтверджується, що 22.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (клієнт) та Адвокатським бюро Сергія Жечева (адвокатське бюро) укладено договір-доручення про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатським бюро усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

На підтвердження понесених позивачем витрат у даній справі надано акт № 98 приймання-передачі наданої правової допомоги від 24.09.2019 року із зазначенням переліку наданих адвокатом у даній справі послуг на суму 12 000,00 грн., а також надано платіжне доручення № 6627 від 25.09.2019 року на суму 12 000,00 грн.

Представництво інтересів у суді здійснювалося адвокатом Севрук Вадимом Олеговичем згідно ордеру серії ЗП № 090262.

На підтвердження наявності у Севрука В.О. статусу адвоката надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1259 від 27.10.2017 року.

Відповідно до акту № 98 приймання-передачі наданої правової допомоги від 24.09.2019 року Адвокатським бюро Сергія Жечева надані ТОВ Промелектроніка наступні послуги правової допомоги:

- підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва (кількість витраченого часу - 3 год.) - 3000,00 грн.;

- підготовка додатків до позовної заяви; копіювання додатків до позову; завірення додатків до позову (кількість витраченого часу - 2 год.) - 2000,00 грн.;

- участь 24.09.2019 року у судовому засіданні (кількість витраченого часу - 1 год.) - 3500,00 грн.;

- участь 22.10.2019 року у судовому засіданні (кількість витраченого часу - 1 год.) - 3500,00 грн.

Судом встановлено, що загальна вартість послуг з участі у судових засіданнях - 24.09.2019 року та 22.10.2019 року становить 7000,00 грн., в той час, як з протоколу судового засідання вбачається, що підготовче засідання 24.09.2019 року почалося о 11:49:01 та закінчилось 11:56:01, тобто тривало 7 хв., відповідно вартість наданої послуги становить 408,33 грн., а в судове засідання 22.10.2019 року представник позивача не з`явився, тобто послуга з участі 22.10.2019 року у судовому засіданні надана не була.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 5408,33 грн. (3000,00 грн. - підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва + 2000,00 грн. - підготовка додатків до позовної заяви; копіювання додатків до позову; завірення додатків до позову + 408,33 грн. - участь представника у судовому засіданні 24.09.2019 року).

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов`язати Державне підприємство "Завод 410-ЦА" (ідентифікаційний код 01128297, адреса: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94) прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (ідентифікаційний код 24510970, адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012) товар - насос гідравлічний 623АНМ у кількості 1 шт.

3. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410-ЦА" (ідентифікаційний код 01128297, адреса: 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 94) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промелектроніка" (ідентифікаційний код 24510970, адреса: 69002, м. Запоріжжя, вул. Фортечна, 4А, а/с 5012) грошові кошти: основного боргу - 89 100,00 грн. (вісімдесят дев`ять тисяч сто гривень), штрафу за прострочення прийняття товару - 5987,52 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят сім гривень 52 копійки), штрафу за прострочення зобов`язання з оплати товару - 6237,00 грн. (шість тисяч двісті тридцять сім гривень), пені - 10 147,15 грн. (десять тисяч сто сорок сім гривень 15 копійок), інфляційних збитків - 526,83 грн. (п`ятсот двадцять шість гривень 83 копійки), 3% річних - 1025,26 грн. (одна тисяча двадцять п`ять гривень 26 копійок), судовий збір - 3761,35 грн. (три тисячі сімсот шістдесят одна гривня 35 копійок) та витрат на правничу допомогу - 5408,33 грн. (п`ять тисяч чотириста вісім гривень 33 копійки).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05.11.2019р.

Суддя О.В. Котков