Рішення

від 05.11.2019 по справі 911/2079/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р. м. Київ Справа № 911/2079/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНТЕЛКОМ» (04210, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35)

до Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16)

про стягнення 126916,58 грн. заборгованості згідно договору № 0903/18 від 01.03.2018 р., у тому числі - 109475,00 грн. основного боргу, 9378,81 грн. інфляційних втрат, 4146,26 грн. 3% річних та 3916,51 грн. пені,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ИНТЕЛКОМ» (далі - ТОВ «ИНТЕЛКОМ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» (далі - ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» , відповідач) про стягнення 143122,57 грн. заборгованості згідно договору № 0903/18 від 01.03.2018 р., у тому числі - 109475,00 грн. основного боргу, 10275,10 грн. інфляційних втрат, 3789,94 грн. 3% річних та 19582,53 грн. пені.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем 01.03.2018 р. було укладено договір № 0903/18, згідно умов якого відповідачеві було надано послуги на загальну суму 109475,00 грн., що підтверджується актами наданих послуг № 53 від 30.03.2018 р., № 73 від 27.04.2018 р., № 95 від 31.05.2018 р., № 110 від 27.06.2018 р., № 127 від 31.07.2018 р. Відповідно, у Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» виник обов`язок зі сплати таких послуг. Проте, всупереч вимогам зазначеного договору, відповідачем не було здійснено оплату за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим останній просив суд стягнути з відповідача 143122,57 грн. заборгованості згідно договору № 0903/18 від 01.03.2018 р., у тому числі - 109475,00 грн. основного боргу, 10275,10 грн. інфляційних втрат, 3789,94 грн. 3% річних та 19582,53 грн. пені, і судові витрати покласти на відповідача.

Водночас, Товариством з обмеженою відповідальністю «ИНТЕЛКОМ» у позовній заяві було заявлене клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет, підстави позову і обраний позивачем спосіб захисту, а також категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, зважаючи на заявлену позивачем у даному спорі ціну позову, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.09.2019 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 911/2079/19 постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено позивачу та відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

12.09.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 2079/В від 11.09.2019 р. (вх. № 17395/19 від 12.09.2019 р.) на позов, в якому відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнає та заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. У відзиві на позов відповідач, заперечуючи проти нарахованої позивачем пені, зазначає, що, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, позивачем пропущено шестимісячний строк для стягнення нарахованої пені та пропущено строк позовної давності. Відносно нарахування 3% річних відповідач вказує на невірне визначення позивачем періодів нарахування за актами про надання послуг. Також, на думку представника відповідача, невірним є розрахунок інфляційних втрат.

18.09.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив № 1809/2019/1 від 18.09.2019 р. (вх. № 17805/19 від 18.09.2019 р.), згідно якої позивач визнає, що по актах наданих послуг останнім дійсно пропущено строк позовної давності щодо нарахування пені. Водночас, позивач визнає заперечення відповідача з приводу невірно визначеного періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Також 18.09.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 1809/2019/2 від 18.09.2019 р. (вх. № 17805/19 від 18.09.2019 р.) про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач, з урахуванням обставин, викладених у відповіді на відзив, зменшує розмір своїх позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 109475,00 грн. основного боргу, 9378,81 грн. інфляційних втрат, 4146,26 грн. 3% річних та 3916,51 грн. пені, а також судовий збір та витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі до закінчення підготовчого засідання збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає заяву позивача від № 1809/2019/2 від 18.09.2019 р. (вх. № 17805/19 від 18.09.2019 р.) до розгляду.

З огляду на викладене, спір вирішується з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, виходячи з нової ціни позову.

23.09.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення № 2079/з від 20.09.2019 р. (вх. № 18092/19 від 23.09.2019 р.) на відповідь на відзив, в яких відповідач наполягає на викладених у відзиві обставинах, зокрема, зазначає, що позивачем безпідставно не включено до розрахунку показники індексів інфляції за липень та серпень 2019 року, в яких мала місце дефляція. Також відповідач зазначає, що розрахунок пені позивачем здійснено без врахування п. 6.2 договору, відповідно до умов якого розмір нарахованої пені не може перевищувати 5% від вартості неоплачених послуг та не може становити більше, ніж 5473,75 грн.

07.10.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 07.10.2019 р. (вх. № 19087/19 від 07.10.2019 р.) про стягнення з відповідача додаткових витрат позивача на професійну допомогу, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 4000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.03.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ИНТЕЛКОМ» (виконавець) та Публічним акціонерним товариством «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» (замовник) було укладено договір № 0903/18, за умовами п. 1.1 якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов`язання надавати послуги по обслуговуванню локальної комп`ютерної мережі Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» , вузлів зберігання, пристроїв комутації і передачі даних, призначених для користувача робочих станцій (персональних комп`ютерів), периферійної техніки, консультації персоналу щодо роботи з комп`ютерною технікою, а також представлення інтересів Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» по взаємовідносинах з третіми особами, що виконують будь-які роботи з автоматизації виробничої діяльності Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» на базі прикладного та системного програмного забезпечення, що використовується на призначених для користувача персональних робочих станціях (комп`ютерах) та консультаційні послуги по веденню бухгалтерського обліку в автоматизованій системі управління фінансово-економічної діяльності підприємства Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» .

У відповідності з п. 1.2 договору повний перелік послуг виконавця, що надаються Автобазі ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» , наведено в додатку № 1, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору щомісячна вартість послуг становить 18245,83 грн., окрім того ПДВ 20% 3649,17 грн., разом з ПДВ - 21895,00 грн., згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 2).

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору, після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць. Оплата наданих послуг проводиться замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Умовами п.п. 4.1 - 4.3 договору передбачено, що документом, який підтверджує надання послуг є акт здачі-приймання наданих послуг, який оформляється щомісячно і підписується представниками обох сторін. Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання акту здачі-приймання послуг зобов`язаний направити виконавцеві підписаний акт або мотивовану відмову від приймання послуг. У разі мотивованої відмови замовника, сторонами складається двосторонній акт з переліком доопрацювань і термінів їх виконань.

Приписами п. 6.2 договору сторони погодили, що за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Договір вступає в силу з 01.03.2018 р. і діє до 28.02.2019 р., а у відносинах розрахунків - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 7.1 договору).

Як вбачається із позовної заяви, з метою виконання взятих на себе договірних зобов`язань, позивач за період з 30.03.2018 р. до 31.07.2018 р. надав відповідачу послуги, визначені п. 1.1 договору та додатком № 1 до договору, доказом чого є підписані між сторонами акти виконаних робіт на загальну суму 109475,00 грн., а саме - № 53 від 30.03.2018 р. на суму 21895,00 грн., № 73 від 27.04.2018 р. на суму 21895,00 грн., № 95 від 31.05.2018 р. на суму 21895,00 грн., № 110 від 27.06.2018 р. на суму 21895,00 грн., № 127 від 31.07.2018 р. на суму 21895,00 грн.

Таким чином, з урахуванням положень п. 3.1 договору та рішення Правління Національного банку України від 13.02.2018 р. № 89-рш "Про регламент роботи системи електронних платежів Національного банку України та банківської системи України у зв`язку з перенесенням робочих днів у 2018 році" відповідач зобов`язаний був оплатити позивачу надані послуги за актами наступним чином: № 53 від 30.03.2018 р. у строк до 17.04.2018 р., № 73 від 27.04.2018 р. у строк до 16.05.2018 р., № 95 від 31.05.2018 р. у строк до 15.06.2018 р., № 110 від 27.06.2018 р. у строк до 16.07.2018 р., № 127 від 31.07.2018 р. у строк до 15.08.2018 р.

Між ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» та ТОВ «ИНТЕЛКОМ» було підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2018 р. до 17.07.2019 р. за договором № 0903/18 від 01.03.2018 р. на суму 109475,00 грн.

ТОВ «ИНТЕЛКОМ» було надіслано ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» претензію вих. № 19 від 23.07.2019 р. на суму 142969,61 грн. з пропозицією оплатити суму боргу протягом 3-х банківських днів з дня отримання претензії.

Однак відповідач отримані послуги не оплатив, претензію позивача від 23.07.2019 р. вих. № 19 залишив без відповіді та задоволення.

За доводами позивача, спір у даній справі виник у зв`язку з тим, що відповідач всупереч умовам договору належним чином не виконав свого обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість по оплаті основної суми боргу, яку позивач просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме - майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача, заявлені у позові, підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

12.09.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив № 2079/В від 11.09.2019 р. (вх. № 17355/19 від 12.09.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач, зокрема, зазначає, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 109475,00 грн. він визнає.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем.

Поряд з цим, згідно з приписами ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З урахуванням викладеного позовні вимоги ТОВ «ИНТЕЛКОМ» до ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» в частині стягнення основної заборгованості з оплати послуг за договором № 0903/18 від 01.03.2018 р. підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 109475,00 грн.

Водночас, позивач просить суд стягнути з відповідача 3916,51 грн. пені, 4146,26 грн. 3% річних, 9378,81 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов`язань з оплати послуг за договором № 0903/18 від 01.03.2018 р.

Як зазначалося вище, згідно з п. 6.2 договору сторони погодили, що за порушення терміну оплати наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від вартості несвоєчасно оплачених послуг.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З долученого до матеріалів справи розрахунку пені, що міститься в заяві про зменшення розміру позовних вимог, вбачається, що розмір пені було визначено позивачем в сумі 3916,51 грн. за період з 15.08.2018 р. до 12.02.2019 р. на суму 21895,00 грн., і він є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв`язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 4146,26 грн. 3% річних та 9378,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір було визначено позивачем у сумі 4146,26 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, щодо кожного акту виконаних послуг окремо, у тому числі - за період з 14.04.2018 р. до 15.05.2018 р. на суму 21895,00 грн. в сумі 52,19 грн., з 16.05.2018 р. до 14.06.2018 р. на суму 43790,00 грн. в сумі 107,98 грн., з 15.06.2018 р. до 13.07.2018 р. на суму 65685,00 грн. в сумі 156,56 грн., з 14.07.2018 р. до 14.08.2018 р. на суму 87580,00 грн. в сумі 230,35 грн., з 15.08.2018 р. до 18.09.2019 р. на суму 109475,00 грн. в сумі 3599,18 грн.

Слід зазначити, що частиною 1 ст. 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.ч. 1, 5 ст. 254 ЦК України).

Враховуючи зазначені норми Цивільного кодексу України, а також наведені вище умови п. 3.1 договору, після підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг, замовник протягом 10-ти банківських днів зобов`язаний сплатити повну вартість наданих послуг за поточний місяць.

Виходячи з вірного визначення моменту виникнення заборгованості щодо кожного акту наданих послуг окремо, суд дійшов висновку, що позивачем було визначено вірний розмір 3% річних, у тому числі - за період з 14.04.2018 р. до 15.05.2018 р. на суму 21895,00 грн. в сумі 52,19 грн., з 16.05.2018 р. до 14.06.2018 р. на суму 43790,00 грн. в сумі 107,98 грн., з 15.06.2018 р. до 13.07.2018 р. на суму 65685,00 грн. в сумі 156,56 грн., з 1 6 .07.2018 р. до 14.08.2018 р. на суму 87580,00 грн. в сумі 230,35 грн., з 15.08.2018 р. до 18.09.2019 р. на суму 109475,00 грн. в сумі 3599,18 грн.

З огляду на викладене, 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленій позивачем сумі 4146,26 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 9378,81 грн., нарахованих на заборгованість відповідача з 17.04.2018 р. до липня 2019 р., у тому числі - з 14.07.2018 р. до 14.08.2018 р. на суму 87850,00 грн. в сумі -613,06 грн., з 15.08.2018 р. до липня 2019 року на суму 109475,00 грн. в сумі 9991,87 грн.

Слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу, з урахуванням індексу інфляції, визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення.

Сума боргу, з урахуванням індексу інфляції, повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З урахуванням наведеного, згідно із здійсненим судом арифметичним розрахунком за повні місяці прострочення виконання грошового зобов`язання, розмір інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості відповідача, становить 9991,87 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 16.07.2018 - 14.08.2018 87850 1.000 0.00 87850.00 15.08.2018 - 31.07.2019 109475.00 1.091 9991.87 119466.87 Враховуючи вищевикладене, інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі в сумі 9378,81 грн., оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНТЕЛКОМ» у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Щодо розподілу у даній справі судових витрат і, зокрема, витрат позивача на правову допомогу, слід зазначити наступне.

У відповідності до ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Так, у поданому до суду попередньому розрахунку суми судових витрат зазначено, що позивач очікував понести витрати, пов`язані з розглядом справи, у тому числі - витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В обґрунтування відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката при підготовці даного позову до суду, позивачем було надано: договір про надання правової допомоги від 17.07.2019 р. № 1707/19, укладений адвокатом Стеців Роксоланою Іванівною та ТОВ «ИНТЕЛКОМ» , відповідно до п. 1.1 якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені сторонами; додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 17.07.2019 р. № 1707/19.

Статус адвоката Стеців Р.І. підтверджується Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 13.03.2017 р. серії ТР № 000164.

Також до матеріалів справи долучено ордер на надання правової допомоги у господарському суді Київської області від 17.07.2019 р. серії ТР № 054561.

Факт надання послуг підтверджується актом № 1809/5 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1707/19 від 17.07.2019 р. про надання правової допомоги від 18.09.2019 р., згідно з яким адвокатом були надані наступні послуги: складання документа (відповідь на відзив) на чотири сторінки у справі № 911/2079/19 - до сплати 2000,00 грн.; а також актом № 1809/6 здачі-приймання виконаних робіт за договором № 1707/19 від 17.07.2019 р. про надання правової допомоги від 18.09.2019 р. згідно з яким адвокатом були надані наступні послуги: складання документа (заява про зменшення позовних вимог) на чотири сторінки у справі № 911/2079/19 - до сплати 2000,00 грн.

В якості доказів понесення позивачем витрат на послуги адвоката до матеріалів справи було надано платіжні доручення № 593 від 04.10.2019 р. на суму 2000,00 грн. та № 594 від 04.10.2019 р. на суму 2000,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову та заявлений до стягнення позивачем розмір витрат на послуги адвоката, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у даній справі в сумі 4000,00 грн., які були фактично понесені останнім.

З урахуванням зазначеного, судові витрати зі сплати судового збору та витрати позивача на професійну правничу допомогу, відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Поряд з цим, суд звертає увагу позивача, що пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем не заявлялося клопотання про повернення судового збору з огляду на зменшення розміру позовних вимог, то у даному випадку на час винесення рішення у справі у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо повернення судового збору в цій частині.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «КИЇВМЕТРОБУД» в особі відокремленого підрозділу Автобази ПАТ «КИЇВМЕТРОБУД» (08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, буд. 16, код 01376701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНТЕЛКОМ» (04210, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35, код 32772435) 109475 (сто дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 00 коп. основного боргу, 3916 (три тисячі дев`ятсот шістнадцять) грн. 51 коп. пені, 9378 (дев`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 4146 (чотири тисячі сто сорок шість) грн. 26 коп. 3% річних, 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору, 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складене 05.11.2019 р.

Суддя В.М. Бабкіна